Ухвала суду № 30908233, 09.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" квітня 2013 р. м. Київ К-40518/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Рибченка А.О.

Шипуліної Т.М.

при секретарі судового засідання: Горголь І.С.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2010 року

та постанову Господарського суду Хмельницької області від 24.03.2009 року

по справі № 20/736-нА

за позовом Виробничо-комерційного приватного підприємства «Радіосистеми»

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Виробничо-комерційне приватне підприємство «Радіосистеми» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.05.2007 року №/№1254721703/0/3770, 0000672301/0/3779, 0000682301/0/3781, 0000742301/0/3783, 0000662301/0/3784, 0000692301/0/3785, від 15.10.2007 року №/№0000692301/3/8812, 0001822301/3/8813, 0000742301/3/8814, 0000682301/3/8815, 0000662301/3/8816.

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 24.03.2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2010 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000662301/0/3784 від 03.05.2007 року та №0000662301/3/8816 від 15.10.2007 року; № 0000692301/0/3785 від 03.05.2007 року та №0000692301/3/8812 від 15.10.2007 року; № 0000682301/0/3781 від 03.05.2007 року та №0000682301/3/8815 від 15.10.2007 року; № 0000672301/0/3779 від 03.05.2007 року та №0001822301/3/8813 від 15.10.2007 року; №1254721703/0/3770 від 03.05.2007 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення судів скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права та прийняття судового рішення без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій, зокрема, встановлено, що ДПІ в м. Хмельницькому провела планову документальну перевірку Хмельницького ВКПП «Радіосистеми» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 року по 31.12.2006 року, за наслідками якої складено акт № 2473/23-4/31022134 від 18.04.2007 року, яким зафіксовано ряд порушень позивачем чинного законодавства України.

На підставі складеного акту податковий орган прийняв оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення, якими, з врахуванням основного платежу та штрафних санкцій, позивачу були визначенні податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 3607596 грн., з податку на додану вартість в сумі 1447731 грн., за результатами адміністративного оскарження в розмірі 1442255 грн., з податку на доходи фізичних осіб в сумі 2097,93 грн., з комунального податку в сумі 199 грн., про застосування штрафних санкцій в розмірі 5190 грн., про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 7495 грн.

Суди, досліджуючи правову природу внесків засновника в статутний фонд підприємства, правильно вважали суму 2240799 грн. прямою інвестицією в корпоративні права, в обмін на яку засновник отримує компенсацію у вигляді корпоративних прав, тому обґрунтовано не вважали зазначені кошти безповоротною фінансовою допомогою. За вказаних обставин Відповідно до пп. 4.2.5 п.4.2 ст. 4 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон № 334/94-ВР) сума внеску засновника не підлягає включенню до валових доходів підприємства.

Досліджуючи обставини справи, пов'язані з заниження скоригованого валового доходу на суму 445500 грн. по операціях надання засновником Романенко Л.О. поворотної фінансової допомоги, суди прийшли до правильного висновку про помилковість доводів відповідача щодо необхідності включення її до валового доходу. Відповідно до пп.4.1.6 Закону № 334/94-ВР поворотна фінансова допомога, отримана у звітному періоді від осіб, які не є платниками цього податку і не повернена на кінець такого звітного періоду, включається до валового доходу. В справі встановлено, що така допомога була повернута в одному звітному періоді, а саме 29.09.2006 року, що стверджується видатковим касовим ордером.

Також відповідач, з посиланням на відповідні акти виконаних робіт, накладних, вважав, що позивач не включив до складу валового доходу доходи від продажу товарів, робіт (послуг) в 3 кв. 2006 року на суму 441000 грн. Суди обґрунтовано визнали такі висновки податкового органу неправомірними, оскільки встановлено, що при формуванні податкової декларації за цей період підприємство включило до валового доходу всі оподатковані операції, в тому числі і ті, перелік яких зазначений в акті попередньої перевірки. Тому немає правових підстав для висновку про порушення позивачем вимог пп. 4.1.1 п.4.1 ст. 4, пп. 11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону № 334/94-ВР.

З акту податкової перевірки вбачається, що позивач занизив суму скоригованого валового доходу на суму 6340955 грн. за рахунок визначення приросту балансової вартості запасів. Суди обох інстанцій, перевіряючи законність такого висновку податкового органу, прийшли до правильного висновку про невідповідність рішення вимогам закону. При цьому встановлено, що приріст балансової вартості запасів визначався працівниками ДПІ в м. Хмельницькому самостійно на підставі накладних на придбання та реалізацію запасів у звітному періоді. В акті перевірки відсутній перелік документів, на підставі яких було зроблено розрахунок заниження суми валового доходу та не зазначено методу списання запасів.

Суди прийшли до правильного висновку про неправомірність включення відповідачем до складу балансової вартості залишку запасів товарів на суму 4658244 грн., які були використані не у господарській діяльності, оскільки в акті податкової перевірки не зазначено податкових періодів, в яких ці товари були включені до складу валових витрат, не зазначено первинних документів про використання цих товарів не в господарській діяльності підприємства. За таких обставин висновки відповідача щодо заниження приросту балансової вартості запасів на суму 6340955 грн., внаслідок порушення вимог п. 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження валового доходу і, як наслідок, податку на прибуток, є безпідставними.

З таких же підстав визнано неправомірним висновок податкового органу щодо заниження підприємством валових витрат внаслідок невірного визначення убутку балансової вартості запасів.

Судами також встановлено, що під час перевірки позивача працівниками податкового органу, серед іншого, встановлено порушення п.п.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п.п.7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168//97-ВР від 03.04.1997 року. За результатами перевірки та процедури адміністративного оскарження у тому числі прийняті спірні податкові повідомлення-рішення № 0000672301/0/3779 від 03.05.2007 року про визначення суми податкового зобов'язання в розмірі 1447731,00 грн. та №0001822301/3/8813 від 15.10.2007 року про визначення суми податкового зобов'язання в розмірі 1442255,00 грн.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, дійшли висновку про те, що податковим органом не доведено належними та допустимими доказами вину позивача щодо порушення ним Закону України «Про податок на додану вартість».

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Як зазначено у частині першій статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі. Отже, вимоги цієї норми включають у себе й обов'язок касаційного суду перевіряти повноту встановлення фактичних обставин. (практика Верховного Суду України, згідно постанови від 20 травня 2008 року)

Так, судами попередніх інстанції не були враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов'язує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Так, єдиною та достатньою підставою для задоволення позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у відповідній сумі, суди зазначили неправомірність визначення відповідачем під час перевірки балансової вартості залишку запасів товарів на підприємстві.

У той же час судами не було витребувано та досліджено належних доказів, зокрема відповідних первинних документів, як то податкових накладних, банківських платіжних документів, що мають безпосереднє значення для встановлення факту наявності або відсутності порушення позивачем норм чинного податкового законодавства при формуванні останнім податкового кредиту з ПДВ у межах спірних правовідносин.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають частковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2010 року та постанову Господарського суду Хмельницької області від 24.03.2009 року по справі №20/736-нА скасувати в частині задоволення позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000672301/0/3779 від 03.05.2007 року та № 0001822301/3/8813 від 15.10.2007 року, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2010 року та постанову Господарського суду Хмельницької області від 24.03.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий (підпис)Голубєва Г.К.Судді (підпис)Рибченко А.О. (підпис)Шипуліна Т.М.

Ухвала складена у повному обсязі 12.04.2013р.