Постанова № 30907940, 24.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2013 року Справа № 5027/453/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Остапенка М.І.,

Суддів Гончарука П.А. (доповідача),

Кондратової І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Екотрейд - 2010» на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18 грудня 2012 року у справі № 5027/453/2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Меліса» до товариства з обмеженою відповідальністю «Екотрейд - 2010» про стягнення суми, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2012 товариство з обмеженою відповідальністю «Меліса» звернулося до господарського суду Чернівецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Екотрейд - 2010» про стягнення 36 546, 37 грн., з яких: 20 000 грн. основного боргу, 15 555, 21 грн. пені, 991, 16 грн. 3 % річних, посилаючись на невиконання відповідачем умов договору купівлі - продажу щодо проведення оплати переданого товару.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 4 жовтня 2012 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18 грудня 2012 року, позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Екотрейд - 2010» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Меліса» 20 000 грн. основного боргу, 2 972, 95 грн. пені, 989, 78 грн. 3 % річних та судовий збір. В решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати та направити справу на новий розгляд до апеляційної інстанції в іншому складі суду.

Сторони у справі не скористались правом на участь в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 24 лютого 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Меліса» (продавець) і товариством з обмеженою відповідальністю «Екотрейд - 2010» (покупець) був укладений договір № 6/02 купівлі - продажу з терміном дії до 31 грудня 2011 року.

На виконання умов договору позивач, згідно видаткових накладних від 29 квітня 2011 року №РН-0000355, від 5 травня 2011 року №РН-0000371 передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 50 400 грн., за який розрахувався частково, сплативши 21 400 грн.

Заборгованість у розмірі 29 000 грн. відповідач не сплатив, що стало підставою для нарахування, згідно п. 4.6 договору, пені, а також 3% річних. При цьому позивач визначив розмір основного боргу, який підлягає стягненню в сумі 20 000 грн.

Встановивши дані обставини суд першої інстанції, зважаючи на вимоги ст.ст. 193, 526 Господарського кодексу України, ст. 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 43 Господарського процесуального кодексу України, акт звіряння взаєморозрахунків від 5 травня 2012 року, дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову в частині стягнення з відповідача 20 000 грн. основного боргу, оскільки відповідачем не спростовано документально відсутність відповідної заборгованості.

Враховуючи вимоги ст. 3 Закону України від 22 листопада 1996 року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» щодо граничного розміру пені, яка не може перевищувати подвійної облікової ставки встановленої Національним банком України, ст.ст. 223, 232, 253 Господарського кодексу України, ст. 256, п.1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції здійснив перерахунок пені і дійшов висновку, що вимога про стягнення 15 555, 21 грн. пені за період з 13 травня 2011 року по 1 липня 2012 року підлягає частковому задоволенню в сумі 2 972, 95 грн., з яких 2 581, 21 грн. пені за прострочення оплати згідно з накладною від 5 травня 2011 року № РН-0000371 за період з 20 травня 2011 року до 20 листопада 2011 року та 454, 74 грн. пені за прострочення оплати згідно з накладною від 29 квітня 2011 року № РН-0000355 за період з 14 травня 2011 року до 21 вересня 2011 року.

Щодо часткового задоволення вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 989, 78 грн. суд першої інстанції виходив з того, що позивачем неправильно визначено дату порушення грошового зобов'язання згідно накладної від 29 квітня 2011 року №РН-0000355.

З таким рішенням господарського суду першої інстанції погодився й суд апеляційної інстанції, залишивши його без змін.

Висновок апеляційного господарського суду про необхідність задоволення позову в частині стягнення 20 000 грн. основного боргу, 2 972, 95 грн. пені, 989, 78 грн. 3 % річних є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 18 грудня 2012 року у справі № 5027/453/2012 не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Екотрейд - 2010» залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18 грудня 2012 року у справі № 5027/453/2012 - без змін.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

І.Д. Кондратова