Постанова № 30907837, 23.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 року Справа № 5023/3985/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,за участю представників:позивача -ОСОБА_4,відповідачів третіх осіб прокуратури-Маляр Я.А., -не з'явились, -Гудименко Ю.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги заступника прокурора Харківської області та Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській областіна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 07.02.2013у справі№5023/3985/12 за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_4до (треті особи1.ВДВС Нововодолазького РУЮ Харківської області, 2.Головного управління Державного казначейства України в Харківській області - Нововодолазька райдержадміністрація Харківської області, ПП "Обпромінструмент")про відшкодування 2343336,98 грн. шкоди ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.12.2012 (суддя Жигалкін І.П.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.02.2013 (судді: Шевель О.В., Афанасьєв В.В., Гребенюк Н.В.), позов задоволено - на підставі ст.1173 ЦК України, ч.2 ст.25 Бюджетного кодексу України, ч.2 ст.87 Закону України "Про виконавче провадження" та ч.3 ст.11 Закону України "Про державну виконавчу службу" стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 2343336,98 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої відповідачем-1 внаслідок неповернення та втрати належного позивачу майна (546,1051 тон насіння соняшника врожаю 2011 року) після зняття арешту з нього.

Заступник прокурора Харківської області та Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області в поданих касаційних скаргах просять рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.7,23 Бюджетного кодексу України, ч.2 ст.87 Закону України "Про виконавче провадження", ч.3 ст.11 Закону України "Про державну виконавчу службу" та ст.ст.32,35,36,79 ГПК України. Зокрема, прокуратура вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій, взявши до уваги передусім висновок судової товарознавчої експертизи від 26.10.2012 №9709, не врахували того, що в матеріалах справи та в позовній заяві не вказано як точну кількість врожаю соняшника, що знаходився на земельних ділянках орієнтовною площею 200га, стосовно якого державним виконавцем було складено акт опису та арешту майна від 13.09.2011, так і точну кількість втраченого врожаю соняшника, його якісні показники та відповідність ДСТУ, що суттєво впливає на ціноутворення цього майна, а, відтак, і на визначення розміру завданої шкоди. Суд мав би зупинити провадження у справі до винесення вироку в кримінальній справі №1/2028/114/12, яким можуть бути встановлені факти, що мають преюдиціальне значення при вирішенні даного спору, зокрема, щодо збирання частини арештованого врожаю соняшника безпосередньо позивачем. В свою чергу, на думку відповідача-2, чинним законодавством на даний час не визначено порядок відшкодування шкоди, заподіяної органами державної виконавчої служби під час проведення виконавчого провадження, а тому позов не підлягає задоволенню. Крім того, судом не встановлено правових підстав для користування позивачем земельними ділянками, на яких зібрано врожай соняшнику, з огляду на відсутність реєстрації договорів оренди землі, укладених між позивачем та громадянами-власниками земельних ділянок (паїв).

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін та прокуратури, дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають відхиленню, а оскаржувані рішення та постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що ухвалами господарського суду Харківської області від 15.11.2011 та від 28.05.2012 у справі №5023/7593/11, які набрали законної сили, встановлено як протиправність дій державного виконавця ВДВС Нововодолазького РУЮ Харківської області щодо арешту, опису і передачі на відповідальне зберігання іншій особі належного позивачу врожаю соняшника, так і неправомірну бездіяльність ВДВС Нововодолазького РУЮ щодо неповернення позивачу врожаю соняшника після зняття арешту з нього, а також доведеність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача-1 та завданою шкодою. Як вбачається з акту опису та арешту майна від 13.09.2011, державним виконавцем був описаний, арештований та переданий на зберігання третій особі врожай соняшника на площі 200га. Під час розгляду справи ухвалою суду від 18.09.2012 призначено судово-товарознавчу експертизу та отримано висновок експерта №9709 від 26.10.2012, згідно якого ринкова вартість 1 тони насіння соняшнику, на дату проведення дослідження складає 4291 грн. Загальна ринкова вартість 546,1051 тон насіння соняшнику, зазначеного в ухвалі суду, зібраного з земельної ділянки загальною площею 192,97га, розташованої на території Нововодолазького району Харківської області, станом на дату проведення дослідження складає 2343336,98 грн. Таким чином, матеріалами справи повністю підтверджений факт неправомірних дій ВДВС Нововодолазького РУЮ, наявність заподіяної позивачу шкоди, причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, а також розмір збитків позивача.

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду про доведеність завдання позивачу збитків у заявленому розмірі внаслідок незаконних дій та бездіяльності органу державної виконавчої служби, з огляду на таке.

У відповідності до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, АР Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, на відміну від загальної норми ст.1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини), спеціальна норма ст.1173 ЦК України допускає обґрунтованість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів, тобто за умов існування трьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, шкоди та її розміру, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками), за відсутності хоча б одного з яких цивільна відповідальність не настає.

Згідно з ч.1 ст.1 та ч.3 ст.11 Закону України "Про державну виконавчу службу" державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України. Шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Відповідно до ч.1 ст.2 та ч.2 ст.87 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Наведеним спростовуються недоречні посилання відповідача-2 в обґрунтування підстав відмови в позові на законодавчу невизначеність на даний час порядку відшкодування шкоди, заподіяної органами державної виконавчої служби, оскільки, по-перше, ВДВС Нововодолазького РУЮ Харківської області в розумінні ч.1 ст.2 Закону України "Про виконавче провадження" є органом державної виконавчої влади, а тому на спірні правовідносини за участю органу державної виконавчої служби поширюється дія ст.1173 ЦК України. По-друге, відповідно до ч.7 ст.4 ГПК України забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Згідно з ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади АР Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується заявниками, чинними ухвалами господарського суду Харківської області від 15.11.2011 та від 28.05.2012 у справі №5023/7593/11, винесеними за результатами розгляду скарг фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на дії та бездіяльність ВДВС Нововодолазького РУЮ Харківської області, визнано недійсною постанову державного виконавця ВДВС Нововодолазького РУЮ Харківської області про відмову у відкритті виконавчого провадження від 29.09.2011 (про відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу - ухвали господарського суду Харківської області від 28.09.2011 про скасування заходів забезпечення позову у справі №5023/7593/11) та скасовано акт опису й арешту майна від 13.09.2011, складений державним виконавцем ВДВС Нововодолазького РУЮ Харківської області, яким описано і накладено арешт на врожай соняшника, вартість якого державним виконавцем оцінена в 1 млн. гривень, та який переданий на відповідальне зберігання іншій особі.

За таких обставин, колегія погоджується з висновками судів про доведеність незаконності актів, протиправних дій та бездіяльності відповідача-1 і причинно-наслідкового зв'язку між його протиправною поведінкою та завданою позивачу шкодою.

Відповідно до ч.2 ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з п.п.10,11 резолютивної частини ухвали господарського суду Харківської області від 15.11.2011 у справі №5023/7593/11 (а.с.51 том 1) визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця ВДВС Нововодолазького РУЮ, яка виразилася в незазначенні в акті опису й арешту майна від 13.09.2011 загальної ваги описаного та переданого на зберігання врожаю соняшника та його стану, а також визнано недійсною оцінку арештованого майна в 1 млн. грн., зазначену в акті опису й арешту майна від 13.09.2011.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій з врахуванням висновку судової товарознавчої експертизи від 26.10.2012 №9709 та з посиланням на ухвали господарського суду Харківської області від 15.11.2011 та від 28.05.2012 у справі №5023/7593/11, які набрали законної сили та якими встановлено як протиправність дій державного виконавця ВДВС Нововодолазького РУЮ Харківської області щодо арешту, опису і передачі на відповідальне зберігання іншій особі належного позивачу врожаю соняшника, так і неправомірну бездіяльність ВДВС Нововодолазького РУЮ щодо неповернення позивачу врожаю соняшника після зняття арешту з нього, а також доведеність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача-1 та завданою шкодою, достеменно встановлено та прокуратурою і відповідачем-2 не спростовано факт завдання відповідачем-1 збитків позивачу в сумі 2343336,98 грн. у зв'язку з проведенням виконавчих дій щодо належного позивачу врожаю соняшника з численними порушенням чинного законодавства, внаслідок яких врожай було втрачено.

Апеляційним судом також правомірно зазначено, що на підставі звернень ФОП ОСОБА_4 Управлінням державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області була проведена службова перевірка відповідного виконавчого провадження, за наслідками якої винесено постанови, якими дії державного виконавця ВДВС Нововодолазького РУЮ визнано такими, що вчинені з порушенням вимог ст.51 Закону України "Про виконавче провадження", а дії начальника ВДВС Нововодолазького РУЮ визнано такими, що вчинені з порушенням ст.83 вказаного Закону. Таким чином, не тільки судовими рішеннями, а й Головним управлінням юстиції у Харківській області визнано неправомірними дії державного виконавця ВДВС Нововодолазького РУЮ щодо неприйняття до виконання ухвали господарського суду Харківської області про скасування заходів забезпечення позову від 28.09.2011.

Касаційна інстанція не може прийняти до уваги посилання прокуратури на необхідність зупинення провадження у справі до винесення вироку у кримінальній справі №1/2028/114/12, яким можуть бути встановлені факти, що мають преюдиціальне значення при вирішенні даного спору, зокрема, щодо збирання частини врожаю безпосередньо позивачем, оскільки, як правильно зазначив апеляційний суд, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.06.2012 у справі №5023/7593/11 встановлено обов'язок державної виконавчої служби щодо повернення позивачу вилученого врожаю насіння соняшника, тому обставини, які можуть бути встановлені судом при розгляді кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_7, не мають преюдиціального значення для даного спору. Наведеною постановою спростовуються також твердження прокуратури щодо недоведеності належності позивачу втраченого врожаю соняшника.

Водночас слід зазначити, що у разі встановлення та набрання законної сили вироком у кримінальній справі №1/2028/114/12 певних фактів, які в розумінні ч.3 ст.35 ГПК України можуть мати преюдиціальне значення, заінтересована особа не позбавлена права ініціювати перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень по даній справі.

Колегія також відхиляє твердження прокуратури про невстановлення судом правових підстав для користування позивачем земельними ділянками, на яких зібрано врожай соняшнику, з огляду на відсутність реєстрації договорів оренди землі, укладених між позивачем та громадянами-власниками земельних ділянок (паїв), оскільки такі твердження спростовуються чинним рішенням господарського суду Харківської області від 15.11.2011 у справі №5023/7593/11, яким відмовлено у позові Нововодолазької райдержадміністрації Харківської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок орієнтовною площею 400га та відшкодування 250000 грн. збитків. В основу вказаного судового рішення покладено факти зайняття та використання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 земельних ділянок сільськогосподарського призначення (ріллі), розташованих на території Караванської сільської ради (за межами населеного пункту), на підставі договорів про спільну (сумісну) діяльність, укладених у 2006 році з громадянами-власниками земельних ділянок (паїв), та обумовлену цим недоведеність їх самовільного зайняття позивачем у даній справі.

Інші наявні заперечення прокуратури зводяться передусім до посилань на неналежну оцінку судами доказів та до намагань надати перевагу одним доказам (матеріали кримінальної справи №1/2028/114/12, пояснення ОСОБА_7, довідки Нововодолазького відділу Держкомзему та Нововодолазької МДПІ Харківської області) перед іншими оціненими судом доказами (висновок судової товарознавчої експертизи від 26.10.2012 №9709 тощо), проте, згідно імперативних приписів ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Крім того, колегія не може прийняти до уваги посилання заявника на недоведеність фактичних обставин повної втрати належного позивачу врожаю соняшника, оскільки відповідно до ч.2 ст.111 ГПК України у касаційній скарзі не допускаються посилання на недоведеність обставин справи.

За таких обставин, касаційна інстанція визнає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності у діях відповідача всіх обов'язкових елементів для настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю ВДВС Нововодолазького РУЮ Харківської області (протиправної поведінки; шкоди та її розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою).

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для задоволення скарг.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2012 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.02.2013 у справі №5023/3985/12 залишити без змін, а касаційні скарги заступника прокурора Харківської області та Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області - без задоволення.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун