Постанова № 30906814, 27.03.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2013 р. справа № 2а/0417/11/2012

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2012 року у справі №2а/0417/11/2012 за позовом ОСОБА_1 до про Виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради скасування рішення,- ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради (далі по тексту - відповідач), в якому просив скасувати рішення відповідача від 23 вересня 2011 року №402 та залишити в силі рішення від 19 вересня 2008 року №569. (а.с.2-4)

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а/0417/11/2012. (а.с. 1)

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що на засіданні громадської комісії з житлових питань 09.09.2011 р. було прийнято рішення про зняття позивача з квартирного обліку як забезпеченого житловою площею. Зазначене рішення було затверджено рішенням Виконавчого комітету Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради від 23.09.2011р. №402. Позивач вказує, що таке рішення є незаконним, оскільки йому дійсно належить 1/4 трикімнатної квартири АДРЕСА_1, що становить 9,25 кв.м. і не відповідає встановленим законом нормам. Також позивач зазначив, що з ним в кімнаті проживає 20-ти річна донька ОСОБА_2, яка є студенткою 4 курсу денної форми навчання і тому має тимчасову прописку у м. Харків, але після закінчення навчання повернеться на постійне проживання у зазначену квартиру.

Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2012 року у справі №2а/0417/11/2012 позовні вимоги ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Індустріальної районної у м. Дніпропетровську про скасування рішення задоволено. (суддя - Грищенко В.М.) (а.с.23-24)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що та обставина, що позивач є власником житла у м. Дніпропетровську, не може бути підставою для зняття його з обліку, оскільки позивач є власником 1/4 частини квартири площею 9,25 кв.м. Відповідно до ст. 47 Житлового кодексу Української РСР норма жилої площі в Українській РСР встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метра на одну особу. Таким чином, відповідач ухвалив незаконне рішення, чим порушив право позивача на отримання житлового приміщення, тому таке рішення підлягає скасуванню.

Відповідач - Виконавчий комітет Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.03.2012 року в адміністративній справі № 2а/0417/11/2012 та ухвалити нове рішення, відповідно до якого відмовити позивачу ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. (а.с.26-28)

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд в обґрунтуванні рішення помилково застосовує положення ст. 47 Житлового кодексу УРСР як підставу для задоволення позовних вимог, стверджуючи про розмір норми забезпеченості на рівні 13,65 кв.м., тим самим порушуючи норми матеріального законодавства. Передбачена ст. 47 ЖК УРСР застосовується як максимальна на одну особу при розподілі житла, а рівень забезпеченості громадян житловою площею встановлюється окремо для кожного регіону. У м. Дніпропетровську розмір забезпеченості житловою площею визначено на рівні 9 кв. м. на особу.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.03.2012 року в адміністративній справі № 2а/0417/11/2012 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивач у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував, просив залишити постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2012 року у справі №2а/0417/11/2012 без змін.

У судовому засіданні, заслухавши представника відповідача та позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на такі підстави.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі, врегульовано нормами Житлового кодексу Української РСР, Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року N470.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконкому районної у місті ради від 19 вересня 2008 року №569 ОСОБА_1 з донькою був зачислений на квартирний облік як інвалід війни ІІ групи у список на позачергове одержання житла.

Рішенням Виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради від 23 вересня 2011 року №402 позивача знято з квартирного обліку на підставі довідки КЖЕП №21 від 12 вересня 2011 року №2340.

В матеріалах справи міститься копія довідки №2340 Комунального житлово-експлуатаційного підприємства №21 від 12 вересня 2011 року, відповідно до якої позивач мешкає та зареєстрований разом з ОСОБА_3 по АДРЕСА_1. Загальна житлова площа, займана вказаними особами, становить 38,1 кв.м. ОСОБА_2 тимчасово знята з реєстрації.

Згідно статті 31 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.

За приписами п.1 ч.1 ст.34 цього Кодексу потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок.

Згідно з положеннями пп. 1 п. 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року N470, рівень забезпеченості громадян жилою площею визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських рад разом з радами профспілок та періодично переглядаються вказаними органами.

Громадяни, які забезпечені жилою площею нижче за встановлений рівень, визначаються такими, що потребують поліпшення житлових умов.

У відповідності до Постанови № 711 виконкому Дніпропетровської обласної ради народних депутатів та президії обласної ради профспілок від 27.12.1984 р. рівень забезпеченості громадян житловою площею у м. Дніпропетровську складає 9 кв.м. на кожну особу.

Виходячи з викладених правових норм та обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що рішення виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради від 23 вересня 2011 року №402 є правомірним та обґрунтованим, оскільки при його прийнятті відповідачем враховано ту обставину, що розмір житлової площі, зайнятої позивачем відповідно до довідки №2340 Комунального житлово-експлуатаційного підприємства №21 від 12 вересня 2011 року, перевищує норму забезпеченості житлом, встановлену Постановою № 711 виконкому Дніпропетровської обласної ради народних депутатів та президії обласної ради профспілок від 27.12.1984 р.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи неповно та одностороннє дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи. Зроблені судом першої інстанції висновки не відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права і тому вимоги апеляційної скарги відповідача підлягають задоволенню, а постанова Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2012 року у справі №2а/0417/11/2012 - скасуванню.

Керуючись ч.3 ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради - задовольнити.

Постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2012 року у справі №2а/0417/11/2012 - скасувати.

В позові - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 01 квітня 2013 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна