Рішення № 30905377, 25.04.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2013 р. Справа № 909/426/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , при секретарі судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш", вул. Промислова, 53, м.Львів,79000

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит" вул. Промислова, 29,м.Івано-Франківськ,76000

про стягнення інфляційнх втрат в сумі 4 518,06 грн.,та трьох процентів річних в сумі 3846,61 грн.

за участю представників сторін:

Від позивача: не з"явився.

Від відповідача: не з"явився.

встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю "Фреш" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит" про стягнення інфляційнх втрат в сумі 4 518,06 грн. та трьох процентів річних в сумі 3846,61 грн.

Ухвалою суду від 11.04.13 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 25.04.13.

В судове засідання представники сторін не з"явилися, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення ( вручено позивачу та відповідачу 12.04.13).

Частиною 3 статті 22 ГПК України встановлено обов"язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальним правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції з наступними змінами якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалу суду від 11.04.13 надіслано позивачеві та відповідачеві за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві, що дає підстави для висновку суду про належне повідомлення сторін про час та місце судового розгляду.

Крім того, згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про розгляд судової справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України .

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких грунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 27 серпня 2009 року у справі № 5/110-6/87, яке набрало законної сили 07 вересня 2009 року , задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю „Фреш" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит" - стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Фреш" 47 479,77 грн. заборгованості, 1329,43 грн. інфляційних збитків, 417,56 грн. 3% річних, 492,27 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання зазначеного рішення господарським судом Івано-Франківської області видано наказ про примусове виконання рішення суду, який 23 вересня 2009 року разом з заявою про винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 293 від 23 вересня 2008 року позивачем надіслано у відділ державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції для виконання.

01 жовтня 2009 року відділом державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано відповідачу семиденний строк (до 07 жовтня 2009 року) для добровільного виконання рішення суду.

Листом від 16 грудня 2009 року № 02-25/32287 відділ державної виконавчої служби повідомив позивача про те, що 01 жовтня 2009 року виконавче провадження по виконанню вищезазначеного наказу приєднано до зведеного виконавчого провадження про стягнення з ТзОВ "Торгова мережа "Фаворит".

Згідно листа від 23 червня 2010 року № 04-06/1266 головного управління в Івано-Франківській області , який наявний в матеріалах справи, 09 лютого 2010 року заступником начальника головного управління юстиції в Івано-Франківській області-начальником відділу ДВС винесено постанову про передачу виконавчих проваджень по стягненню коштів з ТзОВ "Торгова мережа "Фаворит" до підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції в Івано-Франківській області.

19 лютого 2010 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС головного управління юстиції в Івано-Франківській області винесено постанову про прийняття до виконання виконавчих проваджень та розпочато примусове виконання рішення суду.

23 листопада 2012 року ТзОВ «Торгова мережа "Фаворит" частково перерахувало на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш» заборгованість в розмірі 40 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.

Згідно банківської виписки від 29 березня 2013 року відповідачем додатково перераховано на розрахунковий рахунок позивача залишок боргу в розмірі 10 032,00 грн.

Разом з тим, позивачем , з огляду на постанову ВГСУ від 15 березня 2007 року по справі № 15/231 - 06, та інформаційний лист ВГСУ від 20 листопада І008 року № 01-8/685 «Про практику застосування у вирішенні спорів деяких норм чинного законодавства» за період з 28 березня 2010 року по 28 березня 2013 року нараховано 4 518,06 грн. інфляційних втрат та три проценти річних в розмірі 3 846,61 грн. за несвоєчасне виконання зобов"язання.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб"єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб"єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб"єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб"єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов"язку.

В силу ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов»язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Згідно приписів ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання). А частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Як зазначалаося вище, згідно з частиною першою статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відтак суд констатує, що грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Згідно зі статтями 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання ( Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 20.11.2008 N 01-8/685 " Про практику застосування у вирішенні спорів деяких норм чинного законодавства").

Водночас, приписи статті 625 ЦК України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення (постанова Верховного Суду України від 30.09.2008 N 1/384-07).

Згідно з ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання.

Після прийняття судом рішення про стягнення коштів, грошове зобов»язання боржника не припинилось, оскільки позивач реально грошові кошти не отримав.

Відтак суд погоджується з доводами позивача про те, що встановлені ст. 625 Цивільного кодексу України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають стягненню з відповідача до моменту фактичного виконання відповідачем грошового зобов»язання.

На момент фактичного виконання грошового зобов»язання, загальна сума інфляційних втрат становить 4 518,06 грн., трьох процентів річних становить 3 846,61 грн. згідно розрахунків, долучених до позовної заяви, які суд, з огляду на вищенаведене, вважає обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. При цьому судом враховано постанову Верховного Суду України від 30.09.2008 N 1/384-07 та Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 20.11.2008 N 01-8/685 " Про практику застосування у вирішенні спорів деяких норм чинного законодавства" .

Судові витрати у відповідності до ст.49 ГПК України покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.8,124 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст. 519,526, 599, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 34, 43, 49, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш" до товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит" про стягнення інфляційнх втрат в сумі 4 518,06 грн. та трьох процентів річних в сумі 3846,61 грн. задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит"(м.Івано-Франківськ, вул.Промислова,29, код ЄДРПОУ 31524633) 4 518,06грн. (чотири тисячі п"ятсот вісімнадцять гривень шість копійок) інфляційних втрат, три проценти річних в сумі 3846,61 грн. (три тисячі вісімсот сорок шість гривень шістдесят одна копійка) та 1720,50 грн.(одна тисяча сімсот двадцять гривень п"ятдесят копійок) судового збору на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш" (м.Львів, вул.Промислова, 53, код ЄДРПОУ 23956445).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Матуляк П. Я.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Легінь О. В. 25.04.13