Ухвала суду № 30904809, 25.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/949/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

25 квітня 2013 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції Печерського району м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віннерком" до Державної податкової інспекції Печерського району м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Віннерком», звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у прийнятті податкової декларації, викладеної в формі листа №45016/10/15-30 від 27.12.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС, викладене у формі листа №45016/10/15-310 від 27.12.2012 про відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Державної податкової інспекції Печерського району м. Києва Державної податкової служби подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27 грудня 2012 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС прийнято рішення у формі письмового повідомлення №45016/10/15-310 «Про невизнання звітних документів», яке фактично є повідомленням «Про відмову у прийнятті податкової декларації», адже, як вбачається зі змісту спірного повідомлення, податковий орган доводить до відома позивача, що відповідно до п.49.11 ст.49 ПК України звітність не може бути прийнята.

Згідно спірного Повідомлення, підставою для неприйняття податкової звітності позивача стало те, що ТОВ «Віннерком» надано до ДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2012 №9077097747 від 07.12.2012 року (додатки - №9077097809 від 07.12.2012 року), яка на думку податкового органу заповнена з порушенням загальних вимог оформлення податкової звітності та не відповідає вимогам п.48.3 ст.48 ПК України.

Враховуючи зазначене, відповідач повідомив позивача про те, що вказана податкова звітність, подана ТОВ «Віннерком» не вважається податковою декларацією.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, що підстави для невизнання податкової звітності податковими деклараціями з податку на додану вартість відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції та зазначає наступне.

Статтею 16 Податкового кодексу України встановлено обов'язки платників податків, у т.ч. п.16.1.3. встановлює обов'язок подавати до контролюючих органів у порядку встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця.

Відповідно до ст. 46.1. Податкового кодексу України Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

П.49.11 ПК України передбачено, що у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що виключно в разі недотримання платником податку положень пунктів 48.3, 48.4 ПК України податковий орган наділений правом винесення повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації, а встановлення відповідності податкової декларації №9077097747 вимога п.48.3 і є предметом доказування в даній справі, адже, як вже зазначалось, саме на не відповідності податкової декларації вимогам п.48.3 ПК Україні і наголошує податковий орган у спірному Повідомленні.

Відповідно до ст. 48.1 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору

Відповідно до ст. 48.2. Кодексу обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків. Ст. 48.3. визначає обовязкові реквізити додаткової декларації, а саме: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності). Відповідно до ст. 48.4. Податкового кодексу України у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Ст.48.7. Кодексу визначено, що податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією

Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач подає до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС податкові декларації з податків, зборів та обов'язкових платежів в електронному вигляді.

З матеріалів справи вбачається, що керуючись вимогами ПК України, Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді… №233 від 10.08.2008 року позивачем сформовано та надіслано в електронному вигляді на відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2012 року №9077097747.

Вказана обставина підтверджена належним чином завіреною копією квитанції №2, що наявна в матеріалах справи, та вказує на те, що документ (декларація) прийнята на районному рівні.

Відповідно до п.7.6 Інструкції №233 якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Однак, в порушення ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не надано доказів надіслання на позивача квитанції в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин, що є обов'язковим наслідком неприйняття декларації, в розумінні п.7.6 Інструкції.

Крім того ст 49.8. Податкового кодексу України вказано, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до ст. 49.9. За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з аналізу наявності в податковій декларації обов'язкових реквізитів, визначених п.48.3 ПК України, позивачем при поданні податкової декларації повністю дотримано вимоги вказаного пункту ст. 48 ПК України, а податкова декларація №9077097747 містить в собі всі реквізити, що передбачені п.48.3 ПК України.

Разом з тим, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що відповідачем порушено вимоги п.49.11.1 ПК України, так як оскаржуване рішення, оформлене у формі листа від 27.12.2012 року №45016/10/15-310 про неприйняття податкової декларації було надіслано ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС з порушенням граничного 5-денного строку для його направлення з дня отримання податкової декларації.

Таким чином, контролюючим органом неправомірно було не прийнято податкової декларації, оскільки в податковій декларації з податку на додану вартість будь-яких порушень заповнення податкової декларації не виявлено.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в податковій декларації з податку на додану вартість будь-яких порушень заповнення податкової декларації не виявлено, а тому, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, ще неприйняття відповідачем податкової декларації позивача є необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам ПК України, оскільки судом не встановлено правових підстав, визначеним чинним податковим законодавством України для неприйняття податкової декларації.

Згідно із частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем не виконано.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню

При цьому апеляційні скарги не містять посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційних скаргах процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційні скарги залишаються без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції Печерського району м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.