Постанова № 30903061, 18.04.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/916/13-а

18 квітня 2013 року 10год. 13хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Ціпан О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник представник Миронець Р.М.

відповідача: представник представник Коритнюк В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнедон" до Державна податкова інспекція у місті Рівному про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнедон» (далі - ТзОВ «Рівнедон») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Рівному) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000682240 від 22.10.2012 р., яким нараховано пеню за порушення розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 20612,90 грн.

В обґрунтування позову вказує, що відповідачем протиправно нараховано пеню за порушення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а посилання відповідача на абз. 1 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР (зі змінами і доповненнями) не застосовується до випадків, коли постачальник іноземного товару передав товар перевізникові, а останній такий товар не доставив покупцю.

Оскільки після часткового скасування ДПС у Рівненській області вищезазначеного податкового повідомлення - рішення відповідачем було винесене нове - № 0000862240 від 28.12.2012 р., ТзОВ «Рівнедон» до початку розгляду справи по суті було подано заяву про зміну позовних вимог, яка була прийнята судом. Відтак позивач просить суд визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Рівному № 0000862240 від 28.12.2012 р., яким нараховано пеню за порушення розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 20608,67 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з наведених у ньому підстав, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, подав письмові заперечення у справі, та, зокрема, пояснив, що податковим органом правомірно було нараховано пеню за порушення розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 20608,67 грн. на підставі абз. 1 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР (зі змінами і доповненнями), оскільки на день проведення перевірки товар на митну територію України відповідно до умов контракту від 12.12.2011 року №12/12/11 з нерезидентом - фірмою «FRIPSTAR TEXTILE» (Франція) ввезений не був.

З наведених підстав відповідач вважає правомірним нарахуванням пені за порушення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, в задоволенні адміністративного позову просив відмовити повністю за безпідставністю вимог.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що за наслідками перевірки ДПІ у м. Рівному складений акт № 520/22-322/37645928 від 11.10.2012 року про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТЗОВ «Рівнедон» з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні умов імпортного контракту № 12/12/11 від 12.12.2011 р., укладеного з нерезидентом - фірмою «FRIPSTAR TEXTILE» (Франція) за період з 12.12.2011 р. по 09.10.2012 року. Згідно акту встановлено порушення у вигляді ненадходження товару по імпорту в сумі 10075,00 Євро на виконання умов вказаного контракту. Граничні терміни відстрочення поставки товару складають: 31.08.2012 року (сума 9900 Євро) та 02.09.2012 року (сума 175 Євро).

Не погодившись з актом позивач подав заперечення за вих. № 16/10 від 16.10.2012 р., з якими відповідач не погодився та виніс податкове повідомлення - рішення № 0000682240 від 22.10.2012 р. щодо нарахування грошового зобов'язання у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 20612,90 грн.

25.10.2012 року позивачем була подана первинна скарга до ДПС у Рівненській області за вих. № 25/10, за наслідками розгляду якої податковий орган скасував повідомлення рішення № 0000682240 від 22.10.2012 р. в частині пені у сумі 4,23 грн., а в частині визначення грошового зобов'язання по пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 20608,67 грн. рішення залишив без змін, а скаргу - без задоволення.

У зв'язку з цим ДПІ у м. Рівному винесене нове податкове повідомлення-рішення № 0000862240 від 28.12.2012 р., яким нараховано пеню за порушення розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 20608,67 грн.

Повторна скарга позивача була залишена без задоволення рішенням ДПС України від 28.02.2013 року № 3104/6/10-2415.

На підставі досліджених у судовому засіданні доказів судом встановлено, що 12.12.2011 року ТзОВ «Рівнедон» уклало контракт № 12/12/11 з нерезидентом - фірмою «FRIPSTAR TEXTILE» (Франція), предметом якого була купівля-продаж одягу (секонд хенду).

На виконання умов контракту ТЗОВ «Рівнедон» перерахувало нерезиденту валютні кошти на загальну суму 10075,00 Євро, згідно платіжних доручень:

- № 01 від 02.02.2012 р. на суму 9900,00 Євро;

- № 02 від 06.02.2012 р. на суму 175,00 Євро.

З метою транспортування товару позивач уклав договір експедирування № 00022 від 02.03.2012 р. з ФОП ОСОБА_4.

Відповідно до п.1 вказаного договору ФОП ОСОБА_4 взяв зобов'язання від свого імені та за рахунок товариства забезпечити організацію та здійснення перевезень вантажу автомобільним транспортом в межах та поза межами території України.

У відповідності до абз. 3 п.5 договору транспортного експедирування № 00022 від 02.03.2012 р. експедитор несе матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі одержувачу.

Відповідно до наданих позивачем пояснень, отримавши вантаж від підприємства «FRIPSTAR TEXTILE», свідченням чого є СMR та інвойс 041211, експедитор не доставив товар до ТЗОВ «Рівнедон» та взагалі не ввіз на митну територію України.

Оскільки експедитор порушив умови договору транспортного експедирування № 00022 від 02.03.2012 р. та не доставив прийнятий ним вантаж позивачу, ТЗОВ «Рівнедон» подала позовну заяву вих. № 15 від 25.06.2012 р. до Господарського суду Рівненської області про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (експедитора) на користь товариства 100 969,59 грн.

Постановою Господарського суду Рівненської області від 14.08.2012 року у справі №5019/1095/12, яка набрала законної сили 27.08.2012 року, судом винесено рішення на користь ТЗОВ «Рівнедон» та стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь товариства вартість втраченого товару у сумі 100 969,59 грн.

При прийнятті рішення суд зазначає, що оскільки транспортне експедирування в межах та поза межами території України є перевезенням вантажу за маршрутом м.Морнас (Франція) до м.Рівне (Україна) на дані правовідносини поширюється дія Конвенції «Про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів», Женева, 19.05.1956 р. До вищезазначеної конвенції Україна приєдналася 01.08.2006 року.

Згідно п.п.1, 2 ст.14 Конвенції якщо з будь-якої причини виконання договору на встановлених вантажною накладною умовах є чи стає неможливим прибуття вантажу до передбаченого для його доставки місця, перевізник запитує інструкції в особи, яка має право розпоряджатися вантажем відповідно до положень статті 12. Незважаючи на це, якщо обставини дозволяють виконати перевезення на умовах, відмінних від передбачених у вантажній накладній, і якщо перевізник не зміг вчасно одержати інструкції від особи, яка має право розпоряджатися вантажем відповідно до статті 12, перевізник повинен вжити заходів, які він вважає найбільш придатними в інтересах особи, яка має право розпоряджатись вантажем.

Відповідно до п.п.1, 2 ст. 17, розділу 7 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Ст.18 Конвенції вказує на те, що тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Відповідно до ст.20 Конвенції у разі якщо вантаж не був доставлений протягом тридцяти днів після закінчення узгодженого терміну або за відсутності узгодженого терміну, протягом шістдесяти днів із дня прийняття вантажу перевізником, є безперечним доказом втрати вантажу і особа, яка має право пред'явити претензію, може на цій підставі вважати його загубленим.

Згідно ст.23 Конвенції якщо відповідно до положень цієї Конвенції перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення.

У відповідності до абз. 1 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР (зі змінами і доповненнями) порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Згідно ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР (зі змінами і доповненнями) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до абз. 2 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР (зі змінами і доповненнями) у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У відповідності до абз. 4 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР (зі змінами і доповненнями) у разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Відповідачем при проведенні перевірки не був врахований той факт, що товар, який позивач мав імпортувати на митну територію України, не був доставлений з вини експедитора, який зобов'язувався згідно з умовами договору отримати, перевезти та передати товар ТзОВ «Рівнедон».

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Згідно зі ст. 14 цього ж Закону всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Під час проведення позапланової виїзної документальної перевірки з 03.10.2012 року по 09.10.2012 року та протягом адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення - рішення позивач надавав відповідачу докази щодо звернення до суду з позовною заявою про відшкодування вартості товару експедитором, а також прийняття відповідного рішення Господарським судом Рівненської області у справі №5019/1095/12 від 14.08.2012 року, яке набрало законної сили 17.08.2012 року, тобто до завершення граничних термінів відстрочення поставки, що спливли відповідно 31.08.2012 року на суму 9900 Євро та 02.09.2012 року на суму 175 Євро.

Враховуючи, що умови контракту від 12.12.2011 року №12/12/11 були повністю виконані нерезидентом - фірмою «FRIPSTAR TEXTILE» (Франція), яка відвантажила товар експедитору, свідченням чого є СMR та інвойс 041211, а також, що рішенням Господарського суду Рівненської області у справі №5019/1095/12 від 14.08.2012 року стягнуто з експедитора кошти за втрачений товар, тому суд дійшов висновку про припинення дії вказаного контракту з моменту набрання законної сили рішенням суду, тобто з 27.08.2012 року.

Таким чином, на момент проведення перевірки та винесення оскарженого рішення у податкового органу не було підстав для застосування до ТзОВ «Рівнедон» пені за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Відповідно до статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відтак в силу приписів ст. 83 Податкового кодексу України посадова особа ДПІ у місті Рівному під час проведення позапланової виїзної документальної перевірки була зобов'язана врахувати надані позивачем документи щодо втрати експедитором вантажу та постанову Господарського суду Рівненської області, якою стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ТЗОВ «Рівнедон» 100969,59 грн. в рахунок втраченого вантажу.

Відповідачем не було доведено наявність будь-яких умисних дій з боку позивача стосовно ухилення ввезення товару на митну територію України з метою несплати податків.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За результатами судового розгляду справи суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено порушення позивачем статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР (зі змінами і доповненнями).

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

З огляду на встановлені судом обставини суд вважає, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, чим порушено законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Рівному № 0000862240 від 28.12.2012 р., яким нараховано пеню за порушення розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 20608,67 грн.

Судові витрати присуджуються на користь позивача відповідно до ч.1 ст.94 КАС України з Державного бюджету на суму 206 грн. 09 коп.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 28.12.2012 року № 0000862240.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнедон" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 206 (двісті шість) грн. 09 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Борискін С.А.