Рішення № 30902366, 24.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6338/13 24.04.13

За позовом Публічного акціонерного товариство "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "САТ"

про стягнення 11 489,32 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Овдієнко Л.І. по довіреності № б/н від 37.03.2013р.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "САТ" у розмірі 11 489,32 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем згідно договору добровільного страхування наземного транспорту внаслідок дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля, а тому позивачем відповідно законодавства України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, враховуючи те, що цивільна відповідальність власника транспортного засобу, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП була застрахована відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2013р. порушено провадження у справі № 910/6338/13, розгляд якої призначено у судовому засіданні на 22.04.2013 р. за участю представників сторін.

У судовому засіданні 22.04.2013р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 24.04.2013р.

У процесі провадження у справі представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує з тих підстав, що згідно з частиною першою ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Крім того, в кожному випадку шкода, відповідно до частини другої ст. 1187 ЦК України, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Кашуба Микола Васильович на момент дорожньо-транспортної пригоди 02.04.2010 р. знаходився в трудових відносинах з Відповідачем. Згідно наказу від 12.01.2009 р. № К/08 Кашуба М.В. прийнятий транспортувальником регіонального структурного підрозділу (РСП) м. Біла Церква. Відповідний запис внесений до його трудової книжки.

Згідно робочої інструкції транспортувальника відділу видачі вантажів складського господарства РСП, з якою Кашуба М.В. ознайомлений під розпис, до функціональних обов'язків транспортувальника відносяться наступні обов'язки: здійснювати пошук вантажу на складі; здійснювати навантаження вантажів, що отримав клієнт, на автомобіль останнього; здійснювати пошук вантажу призначеного для доставки.

Як вбачається з приведеного вище, до трудових обов'язків Кашуби М.В. не входило керування вантажним автомобілем. Також роботодавець на протязі всього часу не доручав йому роботу, що виходила би за межі трудового договору і робочої інструкції, і була би пов'язана з керуванням автомобіля.

Зі змісту ст. ст. 54, 56, 57 ГПК, на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі.

Як вбачається з позовної заяви, Позивач, визнаючи відповідачем юридичну особу - ТОВ «Транспортна компанія «САТ», керувався лише тим фактом, що в Постанові Святошинського районного суду м. Києва від 16.04.2010 р. по справі №3-2534/2010, відповідно до статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення («Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення»), у відомостях про Кошубу М.В. (особу, щодо якої розглядалась справа) суд зазначив, що він працює транспортувальником у ТОВ «ТК «САТ». Але судом не досліджувався і, відповідно, не встановлювався факт, що Кашуба М.В. скоїв ДТП при виконанні ним безпосередньо трудових (службових) обов'язків.

Натомість, вирішуючи питання про притягнення ТОВ «ТК «САТ» до відповідальності за ст. 1187 ЦК, Позивачу слід було визначити дві основні ознаки володільця: юридичну та матеріальну (фактичну).

Юридична ознака володільця полягає в тому, що володільцем визнається тільки та особа, яка на відповідних правових підставах володіє об'єктом, діяльність з яким створює підвищену небезпеку. У свою чергу матеріальна або фактична ознака володільця джерела підвищеної небезпеки означає, що особа повинна здійснювати фактичне володіння (експлуатацію, використання, зберігання, утримання) небезпечними об'єктами.

02.04.2010р. Кашуба М.В. скоїв ДТП, перебуваючи за кермом вантажного автомобіля «JАС», реєстраційний номер АА5407НХ, який станом на 02.04.2010 р. належав ТОВ «ЕЛЕМЕНТ ЛІЗИНГ» (Київ, вул. Леваневського, 6 оф.85, код СДРПОУ 34832663). Відомості про власника автомобіля зазначені у розгорнутій довідці від 07.04.2010р р. за №1467, виданій Управлінням державної автомобільної інспекції ГУ МВС в м. Києві.

Відповідач не укладав з ТОВ «ЕЛЕМЕНТ ЛІЗИНГ» жодних договорів щодо володіння, використання, зберігання або утримання згаданого автомобіля і, відповідно, не експлуатував (не використовував) його у своїй господарській діяльності.

Відповідач 09.04.2013 р. надав запит до управління державної автомобільної інспекції ГУ МВС в м. Києві на підтвердження того факту, що вантажний автомобіль «ІАС», реєстраційний номер АА5407НХ, не належав Відповідачу.

Згідно відповіді заступника начальника державної автомобільної інспекції ГУ МВС в м. Києві від 10.04.2013 р. №10/10239, інформація щодо реєстрації транспортного засобу ІАС, реєстраційний номер АА5407НХ за ТОВ «ТК «САТ», код СДРПОУ 35646516, в автоматизованій інформаційно-пошуковій системі УДАІ м. Києва відсутня.

Отже, вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 11 489,32 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу є безпідставними.

Даний висновок ґрунтується на тому, що, по-перше, Кашуба М.В. при скоєнні ДТП керував автомобілем як приватна особа, а не в зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків у ТОВ «ТК «САТ», по-друге, транспортний засіб не належав ТОВ «ТК «САТ» на праві власності, користування чи розпорядження.

Дана позиція узгоджується, зокрема, з роз'ясненнями п.5 постанови Пленуму Верховного Суду від 27.03.92 №6, що «... під час розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди за ст.1172 ЦК суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст.1166 ЦК, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяно шкоду, перебуває в трудових відносинах із цією організацією, і шкоду було заподіяно нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.

У дане судове засідання представник позивача не з'явився.

У даному судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення викладені у відзиві.

У судовому засіданні 24.04.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.05.2009р. між Відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» (відповідно до реєстраційних дій було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант Авто») (надалі - Страховик) з однієї сторони та фізичною особою Біченок Пелагеєю Іванівною (надалі - Страхувальник) з другої сторони - був укладений Договір добровільного страхування автотранспорту № 19 G-0296716, об'єктом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом марки «Chevrolet Aveo», реєстраційний номерний знак АА 3373 ВК, чорного кольору, 2006 року випуску.

Договором передбачено строк дії договору - з 05.05.2009р. і діє по 04.05.2010р.

02.04.2010 року по вул. В.Кільцева дорога - виїзд від пр. Л. Курбаса в місті Києві сталася дорожньо - транспортна пригода, в якій мало місце зіткнення автомобілів марки «Jac», реєстраційний номерний знак АА 5407 НХ, під керуванням водія Кошуби Миколи Васильовича, автомобіля марки «Reno», реєстраційний номерний знак АА 6594СМ під керуванням Філатова О.О., після чого автомобіль «Jac» відкинуло назад, де він здійснив наїзд на автомобіль «Chevrolet Aveo», реєстраційний номерний знак АА 3373 ВК, під керуванням Біченок П.І.

Відповідно до Постанови Святошинського районного суду міста Києва від 16.04.2010р. встановлено вину Кашуби М.В. у скоєнні вищевказаного ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України.

У відповідності до звіту про визначення вартості матеріального збитку № 5618 від 16.04.2010р., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Chevrolet Aveo», реєстраційний номерний знак АА 3373 ВК, складеному Товариством з обмеженою відповідальністю «Естімейт» в результаті ДТП, становить 10503,42 грн. та у відповідності до ремонтної калькуляції № 5618Е від 16.04.2010р. вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Chevrolet Aveo», реєстраційний номерний знак АА 3373 ВК, становить 13 976,78 грн.

20.04.2010р. позивачем складено страховий акт № 104114, відповідно до якого сума страхового відшкодування становить 11 489,32 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сума страхового відшкодування в розмірі 11489,32 грн., за заявою страхувальника, була перерахована на його розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжними дорученнями: № 7222 від 27.04.2010р. та № 7260 від 06.05.2010р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що виплативши страхове відшкодування за договором майнового страхування в розмірі 11489,32 грн., до нього перейшло право зворотної вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «САТ», водій транспортного засобу, який визнаний винним у скоєнні ДТП перебуває з останнім у трудових відносинах та скоїв адміністративне правопорушення під час виконання ним трудових обов'язків.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 11489,32 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Кашуба Микола Васильович на момент дорожньо-транспортної пригоди 02.04.2010 р. знаходився в трудових відносинах з Відповідачем. Згідно наказу від 12.01.2009 р. № К/08 Кашуба М.В. прийнятий транспортувальником регіонального структурного підрозділу (РСП) м. Біла Церква. Відповідний запис внесений до його трудової книжки.

Згідно робочої інструкції транспортувальника відділу видачі вантажів складського господарства РСП, з якою Кашуба М.В. ознайомлений під розпис, до функціональних обов'язків транспортувальника відносяться наступні обов'язки: здійснювати пошук вантажу на складі; здійснювати навантаження вантажів, що отримав клієнт, на автомобіль останнього; здійснювати пошук вантажу призначеного для доставки.

Як вбачається з приведеного вище, до трудових обов'язків Кашуби М.В. не входило керування вантажним автомобілем.

Також з матеріалів справи вбачається, що 02.04.2010р. Кашуба М.В. скоїв ДТП, перебуваючи за кермом вантажного автомобіля «JАС», реєстраційний номер АА5407НХ, який станом на 02.04.2010 р. належав ТОВ «ЕЛЕМЕНТ ЛІЗИНГ». Відомості про власника автомобіля зазначені у розгорнутій довідці від 07.04.2010р р. за №1467, виданій Управлінням державної автомобільної інспекції ГУ МВС в м. Києві.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно із ст.27 Закону України „Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п. 5, постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди, при розгляді справ про відшкодування шкоди за ст. 441 Цивільного кодексу суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст. 440 Цивільного кодексу, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Господарські (підприємницькі) товариства, кооперативи відповідають за шкоду на підставі ст. 441 Цивільного кодексу у випадках її заподіяння як їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від їх імені, так і особами, які виконують роботу за трудовим договором.

З огляду не вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем права та охоронювані законом інтереси позивача не порушені, оскільки Кашуба М.В. при скоєнні ДТП керував автомобілем як приватна особа, а не в зв'язку з виконанням трудових обов'язків у Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «САТ», також автомобіль марки «Jac», реєстраційний номерний знак АА 5407 НХ не належав Товариству з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «САТ» на праві власності, користування чи розпорядження.

За таких обставин суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача, у зв'язку з чим, відмовляє у задоволенні заявлених позовних вимог.

Судові витрати покладаються на позивача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.04.2013р.

Суддя Трофименко Т.Ю.