Ухвала суду № 30902239, 05.02.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

05.02.13 Справа№ 5015/201/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши матеріали скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології", с.Зарічне Жидачівського району Львівської області

на дії органу державної виконавчої служби - Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області

у справі №5015/201/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології", с.Зарічне Жидачівського району Львівської області

до відповідача Управління капітального будівництва Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, м.Львів

про стягнення 7 640,85 грн.

За участю представників сторін:

від скаржника: Кротов В.Є. - представник (довіреність №13/1 від 03.01.2013р.);

від боржника: Рихвицький Р.А. - головний спеціаліст юридичного відділу (довіреність №4-05-188 від 06.09.2012р.);

від Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області: не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології" на дії органу державної виконавчої служби - Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області (державного виконавця Сіщука В.В.) у справі №5015/201/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології" до відповідача Управління капітального будівництва Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради про стягнення 7640,85 грн.

Справа №5015/201/12 розглядалась господарським судом Львівської області у складі судді Станька Л.Л. У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Станька Л.Л., 14.01.2013р. згідно вимог ст.2-1 ГПК України було призначено автоматизований розподіл, внаслідок якого скаргу на дії ДВС у справі №5015/201/12 передано для розгляду судді Сухович Ю.О., інформацію внесено до системи автоматизованого розподілу.

Ухвалою суду від 17.01.2013р. прийнято скаргу до розгляду та призначено її до судового розгляду на 05.02.2013р.

Представниками скаржника та боржника в судовому засіданні подано спільно підписане клопотання, яким вони просять суд не здійснювати технічну фіксацію судового процесу у справі.

Представником скаржника подано заяву про уточнення до скарги (від 05.02.2013р. вх.№3192/13), в якій він уточнив вимоги, викладені в п.2 та просить суд визнати недійсною постанову №ВП №35712543 від 21.12.2012р. державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області (державний виконавець Сіщук В.В.) про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа). В судовому засіданні представник скаржника надав для огляду оригінал конверту та долучив до матеріалів справи заяву про відкликання виконавчого документа, вимоги з врахуванням заяви про уточнення до скарги, підтримав повністю, просив її задоволити.

Представник боржника в судовому засіданні підтвердив факт існування непогашеної заборгованості перед ТзОВ "Енергозберігаючі технології", несплату пояснив відсутністю бюджетного призначення для оплати боргу. По суті поданої скарги заперечив, просив суд відмовити у її задоволенні.

Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки представника та невиконання вимог ухвали суду від 17.01.2013р. не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду скарги, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 7901303884010 від 23.01.2013р., вручено - 25.01.2013р.

Станом на 05.02.2013р. від управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області клопотання, заяви, докази витребувані судом на адресу суду не надходили.

Згідно ч.2 ст.1212 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши скаргу на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, заслухавши пояснення представника скаржника та заперечення представника боржника, судом встановлено:

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.03.2013р. у справі №5015/201/12 позов ТзОВ "Енергозберігаючі технології" задоволено частково і стягнуто з Управління капітального будівництва Львівської міської ради 7 640,85грн. основного боргу та 1 609,50грн. судового збору.

На виконання вказаного рішення господарським судом Львівської області видано наказ від 23.03.2012р., який було прийнято до виконання Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області на підставі заяви стягувача, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №32016706 від 06.04.2012р.

На підставі заяви ТзОВ "Енергозберігаючі технології" від 27.07.2012р. вих.№178 про повернення наказу господарського суду, на підставі п.1 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем 06.08.2012р. прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві без виконання.

Вказаний наказ стягувач повторно пред'явив для виконання у Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, однак 11.01.2013р. отримав постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №35712543 від 21.12.2012р. на підставі п.7 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження".

ТзОВ "Енергозберігаючі технології" не погоджуюється з діями державного виконавця Сіщука В.В., щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №35712543 від 21.12.2012р. та просить визнати її недійсною.

Розглянувши скаргу на дії органу Державної виконавчої служби, з врахуванням заяви про її уточнення дослідивши додані до неї документи, заслухавши пояснення скаржника та заперечення представника боржника, суд дійшов висновку наявності підстав для задоволення скарги з огляду на наступне:

Згідно ч.3 ст.6 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом. Зокрема, ч.4 ст.82 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно ч.1 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У п.1 ч.1 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" вказано, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, наказу в тому числі, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, а ч.1 ст.25 цього ж Закону зобов'язує державного виконавця прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно п.1 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача, проте таке повернення, як передбачено частиною 5 цієї ж статті, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Разом з тим, згідно ч.5 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред»явити виконавчий документ до виконання упродовж строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Тобто, наведений припис не містить обмежень для повторного пред"явлення виконавчого документа до виконання, окрім строків, встановлених статтею 22 Закону України "Про виконавче провадження". При цьому за приписами ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою не є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Між тим, положення п.7 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" кореспондується із положеннями п.1 ч.1 ст.49 цього Закону, якою встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду. Відтак, підставою для закінчення виконавчого провадження є саме заява стягувача про відмову від примусового виконання рішення суду, яка повинна бути визнана судом, і яка, виключає можливість повторного пред»явлення виконавчого документа до виконання.

Як вказано у п.9.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. із змінами і доповненнями "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", визначено, що за змістом пункту 1 частини першої і частини п'ятої статті 47 та положень статті 26 в сукупності цих норм, повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою не означає закриття виконавчого провадження, не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу Державної виконавчої служби за виконанням судового рішення.

Відтак, наявний факт порушення державним виконавцем вимог Закону України "Про виконавче провадження" при виконанні наказу господарського суду Львівської області у справі № 5015/201/12, а постанова прийнята 21.12.2012р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області № ВП №35712543 є незаконною, оскільки державний виконавець своїми діями позбавив стягувача гарантованого Конституцією України, Господарським процесуальним кодексом України права на виконання рішення суду.

Відповідно до ст.45 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Зазначена процесуальна норма узгоджується з положеннями ч.5 ст.124 Конституції України, згідно з якою судові рішення є обов»язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст.ст.115,116 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що стягувач (скаржник за заявою) звернувся до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області в межах строку пред'явлення наказу до виконання, наказ відповідає вимогам, передбаченим Законом України "Про виконавче провадження" і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби, що зобов'язує державного виконавця прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, суд дійшов висновку, що вимоги, викладені в скарзі з врахуванням її уточнення є правомірними, доведеними матеріалами справи і підлягають задоволенню.

У п.9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. із змінами і доповненнями "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", вказано, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Зважаючи на вищевикладене, керуючись ч.5 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 86, 1212 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології" на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, з врахуванням заяви про уточнення до скарги, задоволити.

2. Визнати недійсною постанову № ВП №35712543 від 21.12.2012р. Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа).

3. Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки вказані в ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Сухович Ю.О.