Ухвала суду № 30902032, 22.04.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1615/6082/2012

Номер провадження 22-ц/786/1594/2013 Головуючий у 1-й інстанції Сьоря С.І.

Доповідач Бутенко С. Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді Бутенко С.Б.

Суддів: Обідіної О.І., Прядкіної О.В.

при секретарі Мотрій С.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 березня 2013 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 в особі законних представників ОСОБА_1, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Заслухавши суддю-доповідача апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів

В С Т А Н О В И Л А:

В грудні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Крюківського районного управління юстиції, ПАТ «Ерсте Банк» про виключення з акту опису та звільнення з-під арешту квартири АДРЕСА_1.

Представник ПАТ «Ерсте Банк» подав зустрічний позов до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі законних представників ОСОБА_1, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, виселення відповідачів у примусовому порядку та визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 січня 2012 року зустрічний позов ПАТ «Ерсте Банк» прийнято до спільного розгляду та об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1

Ухвалою районного суду від 15 лютого 2013 року первісний позов ОСОБА_1 за її заявою залишено без розгляду.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 березня 2013 року зустрічний позов ПАТ «Ерсте Банк» задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/6212/3/20694 від 28 липня 2008 року в сумі 664 812 грн. 63 коп., що стягнута за рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 04 жовтня 2011 року, звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною на рівні не нижче 90% вартості предмету іпотеки, встановленою суб'єктом оціночної діяльності.

Виселено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Ерсте Банк» по 53 грн. 65 коп. понесених судових витрат.

Дане рішення оскаржене відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1, яка посилаючись в апеляційній скарзі на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову у задоволені зустрічного позову.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і до задоволення не підлягає.

Відповідно до ст. 307 ч. 2 п. 1, ст. 308 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується письмовими доказами по справі, що 28 липня 2008 року ОСОБА_1 уклала з ВАТ «Ерсте Банк» (далі - Банк) кредитний договір № 014/6212/3/20694, за умовами якого одержала кредитні кошти в розмірі 57 950 дол. США строком користування до 27 липня 2018 року включно із сплатою 14,5 відсотків річних.

Виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором забезпечено укладеним між сторонами договором іпотеки від 28 липня 2008 року, відповідно до якого ОСОБА_1 передала в іпотеку Банку нерухоме майно - трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

У зв'язку із неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань утворилась заборгованість ОСОБА_1 перед Банком, яка станом на 21.03.2011 року складала 83 648,43 дол. США, що гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 664 812 грн. 63 коп.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 жовтня 2011 року, яке набрало законної сили, зазначену заборгованість стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в солідарному порядку. Проте рішення суду відповідачами не виконується.

13 квітня 2012 року при примусовому виконанні даного судового рішення державним виконавцем Крюківського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції було здійснено опис та арешт вказаного нерухомого майна, яке є предметом іпотеки.

В зазначеній квартирі зареєстровані та проживають відповідач ОСОБА_1 та її неповнолітній син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 572, ч. 1 ст. 575, ч.ч. 1, 2 ст. 590 ЦК України, ст. 1, ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон) в силу іпотеки іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Із змісту ст. 9, ч. 3 ст. 109 ЖК України та ст. 40 Закону випливає, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя (кредитора) або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Як роз'яснено у п. 43 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до ст.ст. 35, 40 Закону ПАТ «Ерсте Банк» направив ОСОБА_1 лист - вимогу від 25 травня 2012 року, що його було отримано останньою 31 травня 2012 року, із вимогою до боржника - іпотекодавця про виконання порушеного зобов'язання та повернення у 30-денний строк суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 83 297 дол. США 09 центів, та до мешканців квартири АДРЕСА_1 про звільнення жилого приміщення та виселення у 30-денний строк з моменту отримання даної вимоги (а.с. 95-97).

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення осіб, які зареєстровані та проживають в квартирі, яка передана в іпотеку Банку, дійшов обґрунтованого висновку, що Банк має право задовольнити свої вимоги за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, як це передбачено зазначеними нормами Закону України «Про іпотеку», положеннями іпотечного договору та ЦК України, що є підставою для виселення мешканців із квартири без надання іншого жилого приміщення.

Доводи апеляційної скарги про порушення при цьому прав малолітньої дитини ОСОБА_2 на користування жилим приміщенням та відмову органу опіки та піклування Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області у наданні згоди щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, не ґрунтуються на правових нормах та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», ст.ст. 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 177 СК України, Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону та вирішувати питання про надання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Оскільки дитина ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 - після укладення ОСОБА_1 договору іпотеки від 28 липня 2008 року, право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки не набув, компетенція органу опіки та піклування на спірні правовідносини не поширюється, а ухвалене виконкомом Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області рішення від 14.03.2013 р. № 41 є безпідставним і правового значення по справі не має.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору і не позбавляє кредитора - іпотекодержателя права на звернення стягнення на предмет іпотеки.

У відповідності до ч. 1 ст. 20 ЦК України, ст.ст. 3, 4 ЦПК України право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором, належить виключно позивачеві.

Згідно роз'яснень пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (п. 9 постанови від 30 березня 2012 року № 5) задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Отже, наявність судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 та її поручителя ОСОБА_3, як солідарних боржників, заборгованості за кредитним договором, яка ними не погашена, не перешкоджає реалізації права іпотекодержателя на задоволення вимог за кредитним договором за рахунок предмета іпотеки.

За вказаних обставин колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо подвійного стягнення суми заборгованості за кредитним договором, оскільки обсяг та підстави відповідальності солідарних боржників та іпотекодателя є відмінними та ґрунтуються на різних правових підставах.

Рішення судом першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його зміни чи скасування судовою колегією не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно.