Ухвала суду № 30901088, 16.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 р.Справа № 2а-1870/8945/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.01.2013р. по справі № 2а-1870/8945/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолій-Авто"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення та податкової вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Водолій-Авто" (далі - позивач) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах (далі - відповідач), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.08.2012 № 0005801503/39063 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 16 286, 85 грн. та податкову вимогу форми "Ю" від 04.10.2012 № 814.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17.01.2013 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолій-Авто" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги було задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 28.08.2012 № 0005801503/39063 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 16 286, 85 грн., у тому числі: за основним платежем - 13029,48 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3 257,37 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.01.2013 р. та прийняти нове судове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, представником позивача надана заява про розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Водолій-Авто" зареєстроване як юридична особа, діє на підставі статуту, включене до ЄДРПОУ за № 737013.

20.07.2012 посадовою особою ДПІ в м. Сумах на підставі п. 200.10 ст. 200 розділу V Податкового Кодексу України, в порядку ст. 76 розділу ІІ Податкового Кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності податку на додану вартість за травень 2012 року ТОВ "Водолій Авто".

Результати перевірки були оформлені актом від 20.07.2012 № 1868/15-319/37052913, в висновках якого було зазначено, що позивачем в порушення вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України був занижений податок на додану вартість на суму 13029, 48 грн.

На підставі акту перевірки від 20.07.2012 № 1868/15-319/37052913 ДПІ в м. Сумах прийняла податкове повідомлення-рішення від 28.08.2012 № 0005801503 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 16 286, 85 грн., в тому числі за основним платежем - 13029,48 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3257,37 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що у позивача були в наявності передбаченні чинним законодавством підстави для віднесення сум податку на додану вартість за операціями по придбанню паливно-мастильних матеріалів по касовим чекам без отримання податкових накладних до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки від 20.07.2012 № 1868/15-319/37052913, підставами для висновку про завищення податкового кредиту став висновок податкового органу про те, що ТОВ "Водолій Авто" було вчинено порушення шляхом включення сум ПДВ з придбання паливно-мастильних матеріалів по касовим чекам без отримання податкових накладних в господарських операціях, де загальна вартість отриманих товарів (послуг) перевищує 200 грн. за день.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 ПК України. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, що є підставою для включення вказаних у ній сум податку до складу податкового кредиту за умови дотримання інших вимог Кодексу щодо формування податкового кредиту.

Відповідно з абзацом 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Згідно з пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є: а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку). У разі використання платниками для розрахунків із споживачами реєстраторів розрахункових операцій касовий чек повинен містити дані про загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем з урахуванням податку, та суму цього податку, що сплачується у складі загальної суми.

Тобто, при дотриманні вимог абзацу 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України платник податків має право формувати податковий кредит на підставі касових чеків, в тому числі у випадку, коли загальна сума отриманих товарів/послуг в касовому чеку перевищує 200 грн.

Судом першої інстанції було встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Водолій-Авто" було подано податкову декларацію з ПДВ за травень 2012 року. Разом з декларацією позивачем до податкового органу було подано заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою, наведеною у додатку 8 до податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492 .

Також разом разом з додатком № 8 позивачем до податкового органу було надано копії касових чеків які були використані відповідачем під час здійснення перевірки (а.с. 72, 73, 76, 79, 82, 86, 87).

Позивачем було направлено запити до постачальників про надання податкових накладних, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 103-148).

Колегія судів зазначає, що судом першої інстанції було вірно зазначено, що під час формування податкового кредиту спірного періоду дотримувався вимог абзацу 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Разом з цим колегія судів зазначає, що абзацом 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено надання до податкового органу в якості підтвердження правомірності формування податкового кредиту заяви зі скаргою на такого постачальника, при цьому форма заяви передбачена додатком № 8, а форма скарги на постачальника, періодичність її надання (кожного дня за кожною господарською операцією або кожного звітного періоду - місяця) кодексом не передбачені. Крім того, Податковим кодексом не передбачена залежність права платника податку формувати податковий кредит з огляду на наявність чи відсутність письмових документів, які засвідчують факт відмови постачальника надати податкову накладну.

Згідно із підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Судом першої інстанції при співставленні вимог пунктів 201.10 та пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, наказу ДПА України від 25 січня 2011 року № 41 та наказу Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492 було вірно визначено, що є в наявності неоднозначне трактування прав та обов'язків платника податку під час формування податкового кредиту у разі відмови постачальника надати податкову накладну, а тому виходячи з вимог підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України рішення приймається на користь платника податку.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки позивач скористався своїм правом подавати одночасно з щомісячними деклараціями з ПДВ заяви про відмову постачальника надати податкову накладну за формою № 8 з копіями касових чеків.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.01.2013р. по справі № 2а-1870/8945/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Зеленський В.В. П'янова Я.В.