Рішення № 30898226, 24.04.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.04.13р. Справа № 904/2755/13

За позовом Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг

до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 35", м. Кривий Ріг

про стягнення 50974,48 грн.

Суддя Петренко І.В.

при секретарі: Пономарьові Є.О.

Представники:

Від позивача: Богданова О.О. - дов. від 18.04.13 р.

Від відповідача: Іванов І.Л. - дов. від 04.01.13 р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач - Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача - Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 35", м. Кривий Ріг про стягнення заборгованості у розмірі 50 974,48 грн., яка складається з: суми основного боргу у розмірі 48 230,99 грн., суми пені у розмірі 573,46 грн., суми 3 % річних у розмірі 114,41 грн., суми 7 % штрафу у розмірі 2 055,48 грн., а також судові витрати.

Позовні вимоги позивача обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 3 від 15.10.10 р. про купівлю-продаж теплової енергії.

Представник відповідача надав оригінали платіжних доручень, що підтверджують повну сплату суми основного боргу відповідачем та просить покласти судові витрати на позивача, оскільки останній не прийняв жодних дій щодо досудового врегулювання спору.

Представник позивача підтверджує сплату відповідачем суми основного боргу, в частині штрафних санкцій позов просить задовольнити, проти клопотання про покладення витрат по справі на позивача заперечує, оскільки досудове врегулювання спору є не є обов'язковим та не додержання якого не може бути перешкодою для звернення з позовом до суду в загальному порядку.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.10.10р. між Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" та Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційною організацією № 35" було укладено договір № 3 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до предмету Договору, Теплоцентральна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно п.6.1. Договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця (п. 6.2.- 6.3. Договору).

Відповідно до п.6.4. Договору, якщо Споживач розраховується за показниками приладів комерційного обліку, при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та не сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо сплачується Споживачем не пізніше 25-го поточного місяця.

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач, в порушення п.п. 6.5-6.7. Договору, не своєчасно та не в повному обсязі проводив розрахунки за спожиту теплову енергію, у зв'язку з чим за період з 01.11.12 р. по 01.02.13 р. утворилась заборгованість у сумі 48 230,99 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття послуг.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно із п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Відповідно до наданого в судовому засіданні платіжного доручення № 3877 від 27.03.13 р. сума 29 366,07 грн., ще до звернення позивача з позовом до суду, оскільки позовна заява була подана 24.04.13 р., про що свідчить штамп канцелярії та відповідно до платіжного доручення № 243 від 22.04.13 р. на суму 15 000 грн. та платіжного доручення № 4051 від 22.04.13 р. на суму 3864,92 грн. після подачі позову до суду.

Викладене є підставою для відмови в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 29 366,07 грн. та припинення провадження в частині заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 15 864,92 грн. на підставі п. 1-1 ст. 80 КПК України.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. При цьому, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Крім того, відповідно до пункту 7.2.7. Договору Відповідач має сплатити пеню в розмірі 0.1% вартості послуг, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від простроченої суми.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно Рекомендацій ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р. відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; отже умовно слід рахувати, що сума, яка підлягає стягненню з 1 по 15 числа місяця, індексується за цей період, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Згідно зі статтею 22 Господарського кодексу України Позивач є суб'єктом господарювання державного сектору економіки, так як діє на основі лише державної власності.

Враховуючи зазначене, Позивач є підприємством державного сектору економіки, тому Відповідач має сплатити на користь Позивача 7% штрафу, який передбачений частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, а саме: у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції застосовуються за порушення строків виконання зобов'язання, а саме за прострочення понад тридцять днів додатково (окрім пені) стягується штраф у розмірі 7% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання.

Таким чином, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 573,46 грн., 3 % річних у розмірі 114,41 грн. та 7 % штрафу від суми заборгованості у розмірі 2055,62 грн.

Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 114,41 грн., 7 % штрафу від суми заборгованості у розмірі 2055,62 грн. та пені у розмірі 573,46 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині суми пені у розмірі у розмірі 573,46 грн., суми 3 % річних у розмірі 114,41 грн. та суми 7 % штрафу від суми заборгованості у розмірі 2055,62 грн. В частині суми основного боргу у розмірі 18 864,92 грн. провадження слід припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку із сплатою відповідачем після звернення позивача з позовом до суду, що підтверджується платіжним дорученням № 243 та №4051, а в частині суми основного боргу у розмірі 29 366,07 в задоволенні позову слід відмовити, оскільки заборгованість була сплачена відповідачем ще до звернення з позовом до суду, що підтверджується платіжним дорученням № 3877 від 27.03.13р. та позивачем.

Судові витрати слід покласти на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 16, 258, 267, 525, 526, 541-551, 599, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20,193,216,217,230,231,233 Господарського кодексу України, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 1,2,12,21,32,34, 36,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 35", 50000, м. Кривий Ріг, м-н. Сонячний, 22а (р/р 26001131000655 в Харківський обласний філіал АКБ "Укрсоцбанка", МФО 351016, код ЄДРПОУ 20247412) на користь Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", 50014, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1 (р/р 26007301020231, МФО 320995 ПАТ "Банк Перший" м. Київ, ОКПО 00130850) суму 3 % річних у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 41 коп., суми пені у розмірі 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 46 коп., суми 7 % штрафу у розмірі 2 055 (дві тисячі п'ятдесят п'ять) та суму судового збору у розмірі 729 (сімсот двадцять дев'ять) грн. 33 коп., про що видати наказ.

В сумі основного боргу у розмірі 29 366,07 відмовити.

В частині суми основного боргу у розмірі 18 864,92 грн. провадження у справі слід припинити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області набирає законної сили через 10 днів з дня його прийняття відповідно до ст. 85 ГПК України.

Суддя І.В. Петренко Повне рішення складено 25.04.13 р.