Ухвала суду № 30897098, 23.04.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зінченко О.В.

Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 року справа №805/2586/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Ляшенка Д.В., Чумака С.Ю.

секретар Полторацька С.С.,

за участі представника позивача Литвиненка В.І.,

представників відповідача Бабаніної Ю.О., Загорулько Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року у справі № 805/2586/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» до Державної податкової служби у Донецькій області про визнання недійсною податкову консультацію № 921/10/15-113-3 від 29 січня 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби у Донецькій області про визнання недійсною податкову консультацію № 921/10/15-113-3 від 29 січня 2013 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року позовні вимоги задоволено, внаслідок чого, визнано недійсною індивідуальну податкову консультацію від 29 січня 2013 року № 921/10/15-113-3 Державної податкової служби у Донецькій області та стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 34657789, адреса: 84305, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Орджонікідзе, будинок 5) витрати по сплаті судового збору у розмірі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп.

Не погодившись з судовим рішенням Державна податкова служби у Донецькій області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Апеляційна скарга мотивується необґрунтованістю та порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.

Під час апеляційного розгляду представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

В суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області 18 жовтня 2006 року за адресою: 84305, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Орджонікідзе, будинок 5, включено до ЄДРПОУ за номером 34657789, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 608063 та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 379944 (арк. справи 8-9).

Позивач на підставі ліцензій, виданих Національною комісією регулювання електроенергетики України та Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, здійснює (здійснював) наступні види господарської діяльності: виробництво електричної енергії (ліцензія серії АВ № 507769, що діяла з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2012 року), постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом (ліцензія серії АВ № 507770, що діє з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2014 року), виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях та установах з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії (ліцензія серії АВ № 501405, що діяла з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2012 року), транспортування теплої енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами (ліцензія серії АВ № 500714, що діє з 18 травня 2009 року по 18 травня 2014 року), постачання теплової енергії (ліцензія серії АВ № 500715, що діє з 18 травня 2009 року по 18 травня 2014 року) (арк. справи 14-18).

28 грудня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» надало до Державної податкової служби у Донецькій області звернення про надання індивідуальної податкової консультації № 07/2544 (арк. справи 10-11), в якому зазначило, що Міністерством енергетики та вугільної промисловості України затверджені технічні направлення інвестиційної програми ТОВ «Краматорськтеплоенерго» на 2012 рік на суму 62 390,00 тис. грн. Пунктом 4 постанови НКРЕ від 23 грудня 2011 № 100 затверджена інвестиційна програма ТОВ «Краматорськтеплоенерго» на 2012 рік в сумі 41 479,70 тис. грн. без ПДВ. Пунктом 3 постанови НКРЕ від 23 лютого 2012 року № 137 змінена сума затвердженої інвестиційної програми ТОВ «Краматорськтеплоенерго» на 2012 рік. Сума склала 39 345,20 тис. грн. без ПДВ. Просило роз'яснити:

- Чи звільняється від оподаткування прибуток ТОВ «Краматорськтеплоенерго» у відповідності до пункту 154.8 статті 154 Податкового кодексу України в межах фактичних витрат, що не перевищують загальну річну суму, передбачену інвестиційними програмами, погоджений з органом, що здійснює державне регулювання у сфері електроенергетики?

- Якщо так, чи звільняється від оподаткування прибуток ТОВ «Краматорськтеплоенерго» від всіх видів діяльності чи прибуток тільки від діяльності, на здійснення якої видані ліцензії НКРЕ?

- Як розуміти формулювання «в межах фактичних витрат»? Це сума грошових коштів підприємства, витрачена на здійснення інвестиційної програми чи це податкова амортизація передбачених інвестиційною програмою витрат на здійснення реконструкції, модернізації, ремонтів основних засобів?

- Чи включається у витрати з податку на прибуток амортизація, передбачена інвестиційною програмою витрат на здійснення реконструкції, модернізації, ремонтів основних засобів у випадку звільнення від оподаткування прибутку підприємства у відповідності до пункту 154.8 статті 154 Податкового кодексу України, чи виникають на суму амортизації доходи?

29 січня 2013 року за № 921/10/15-113-3 ДПС у Донецькій області надала ТОВ «Краматорськтеплоенерго» податкову консультацію (арк. справи 12-13), в якій з посиланням на пункт 154.8 статті 154 Податкового кодексу України повідомила, що згідно наведеної норми звільняється від оподаткування прибуток підприємств паливно-енергетичного комплексу у межах фактичних витрат саме на капітальні вкладення з будівництва (реконструкції, модернізації) міждержавних, магістральних та розподільчих (локальних) електричних мереж, електричних станцій, теплоелектроцентралей, магістральних газопроводів, газорозподільних мереж, підземних сховищ газу та встановлення лічильників газу населенню, передбачених інвестиційною програмою на зазначені цілі, проте при визначенні межі фактичних витрат використовується загальна річна сума інвестиційної програми, погоджена Міністерством енергетики і вугільної промисловості України та схвалена НКРЕ. У разі здійснення платником податку при реалізації інвестиційних програм витрат, не пов'язаних з зазначеними напрямками інвестування, пільговий режим, передбачений пунктом 154.8 статті Податкового кодексу України, не застосовується.

Із спірної податкової консультації також вбачається, що обгрунтовувавши свої висновки відповідач процитував абзац 2 статті 11 Закону України «Про електроенергетику», яким визначено, що органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, а також послався на «Порядок подання, розгляду, схвалення та виконання інвестиційних програм ліцензіатів з передачі та постачання електричної енергії», затверджений постановою Національної комісії регулювання енергетики України від 26 липня 2007 року № 1052 (далі - Порядок). Зокрема, вказав, що відповідно до пункту 3.2 Порядку інвестиційна програма оформлюється з дотриманням вимог Порядку, затверджується в установленому порядку та погоджується з центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління в електроенергетиці, про що робляться відповідні відмітки на титульному листі, а також вказав, що згідно пункту 3.12 Порядку інвестиційна програма для ліцензіатів з передачі та постачання електричної енергії схвалюється НКРЕ.

Колегія суддів зазначає, що відповідач у наведеній вище податковій консультації повідомив позивача, що під фактичними витратами слід розуміти профінансовані платниками податків витрати у межах інвестиційних програм, проектів, визначених пунктом 154.8 статті 154 Податкового кодексу України, а також цільове фінансування видатків, пов'язаних із відновленням, реконструкцією, модернізацією основних фондів (у тому числі заходів з підвищення безпеки та дотримання екологічних норм) та будівництвом нових об'єктів підприємств ПЕК, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. При цьому, як вказав відповідач, необхідними та достатніми умовами для використання пільги, передбаченої пунктом 154.8 статті 154 Податкового кодексу України, є оформлення платником податку первинних документів з обліку в будівництві (актів приймання виконаних будівельних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати), які є підтвердженням фактичного виконання робіт, передбачених затвердженою інвестиційною програмою платника податку на відповідний рік, а також фактична оплата платником податку цих робіт коштами (в межах загальної річної суми, передбаченою такою програмою). Отже зроблений висновок, що «фактичні витрати», передбачають наявність двох подій - перерахування коштів та підтвердження відповідними документами. Водночас, такі витрати повинні бути фактично профінансовані, використані на визначені цілі та підтверджені відповідними первинними документами.

В подальшому у наданій податковій консультації відповідач процитував норми Податкового кодексу України, зокрема абзацу 4 пункту 144.1 статті 144, пункту 146.11 статті 146 та пункту 146.12 статті 146 Кодексу, а також вказав, що враховуючи приписи пункту 138.3 статті 138 наведеного Кодексу суми, відображені у складі витрат платника податку, у тому числі в частині амортизації необоротних активів, не підлягають повторному включенню до складу його витрат.

Відповідно до підпункту 191.1.27 пункту 191.1 статті 191 Податкового кодексу України (далі - ПК України) органи державної податкової служби виконують таку функцію, як надання податкових консультацій відповідно до норм цього Кодексу.

У підпункті 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено поняття «податкова консультація». Це - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Згідно пунктів 52.1-52.5 статті 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі.

Консультації надаються органом державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку або вищим органом державної податкової служби, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

За змістом пункту 53.3 статті 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Отже, податкова консультація, у розумінні наведених норм, є правовим актом індивідуальної дії, що полягає у наданні податковим органом практичної допомоги платнику податків у вигляді певних порад, рекомендацій, надання інформації, розкритті змісту закону, поясненні термінів, та ін. щодо використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів. При цьому консультація не може виходити за межі закону.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що при розгляді адміністративної справи, предметом оскарження в якій є зазначена консультація, окрім перевірки чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд повинен також встановити чи можливе використання такої консультації у практичній діяльності платника податку.

Позивач звертався до податкового органу із проханням надати податкову консультацію стосовно практичного використання у власній господарській діяльності пункту 154.8 статті 154 ПК України та пов'язаними із ним питаннями.

Згідно приписів ПК України наведений пункт передбачає, що звільняється від оподаткування прибуток підприємств паливно-енергетичного комплексу в межах фактичних витрат, що не перевищують загальну річну суму:

передбачених інвестиційними програмами, схваленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, на капітальні вкладення з будівництва (реконструкції, модернізації) міждержавних, магістральних та розподільчих (локальних) електричних мереж, електричних станцій, теплоелектроцентралей, магістральних газопроводів, газорозподільних мереж, підземних сховищ газу та встановлення лічильників газу населенню, у тому числі сум, спрямованих на повернення кредитів, які використані для фінансування вищезазначених цілей;

передбачених проектами, фінансування яких здійснюється за рахунок суб'єктів природних монополій, виробників електричної та/або теплової енергії відповідно до рішень Кабінету Міністрів України;

витрат у межах інвестиційної складової, затвердженої національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, необхідної для повернення кредитів, інвестицій, погашення облігацій (боргових цінних паперів), випущених (отриманих) енергогенеруючими компаніями, з метою фінансування капітальних вкладень з будівництва (реконструкції, модернізації) обладнання електричних станцій і теплоелектроцентралей, відповідно до плану будівництва (реконструкції, модернізації), затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Відповідач перед формуванням свого висновку по першому питанню послався на «Порядок подання, розгляду, схвалення та виконання інвестиційних програм ліцензіатів з передачі та постачання електричної енергії», затверджений постановою Національної комісії регулювання енергетики України від 26 липня 2007 року № 1052. Вказавши, що відповідно до пункту 3.2 згаданого Порядку інвестиційна програма оформлюється з дотриманням вимог Порядку, затверджується в установленому порядку та погоджується з центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління в електроенергетиці, про що робляться відповідні відмітки на титульному листі.

Відповідно до пункту 1.1 Порядку його дія поширювалася на всіх суб'єктів господарської діяльності, які отримали ліцензію Національної комісії регулювання електроенергетики України на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електромережами, передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та/або постачання електричної енергії за регульованим тарифом (далі - ліцензіати).

Водночас, як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, позивач не отримував ліцензію Національної комісії регулювання електроенергетики України на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електромережами, передачі електричної енергії місцевими електромережами та/або постачання електричної енергії за регульованим тарифом, отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, дія згаданого Порядку на позивача не поширюється.

Разом із цим, згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Національної комісії регулювання електроенергетики України» від 13 грудня 2012 року за № 1633, втратила чинність постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України від 26 липня 2007 року № 1052 «Про затвердження Порядку подання, розгляду, схвалення та виконання інвестиційних програм ліцензіатів з передачі та постачання електричної енергії та внесення змін до Процедури встановлення або перегляду тарифів для ліцензіатів з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та з постачання електроенергії за регульованим тарифом», крім пункту 2.

Подання та виконання програм ліцензіатами, які здійснюють господарську діяльність з комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, яким є позивач у справі, здійснюється відповідно до Порядку розрахунку тарифів на електричну та теплову енергію, що виробляється на ТЕЦ, ТЕС, АЕС та на установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 12 жовтня 2005 року № 896, що також підтверджено листом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 1792/23/47-13 від 13 березня 2013 року (арк. справи 40).

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, на похідне від першого питання позивача, зокрема чи звільняється від оподаткування прибуток ТОВ «Краматорськтеплоенерго» від всіх видів діяльності чи прибуток тільки від діяльності, на здійснення якої видані ліцензії НКРЕ, відповідачем відповідь взагалі не надана.

Аналізуючи надану відповідачем консультацію в частині визначення фактичних витрат, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що означений висновок зроблений податковим органом за межами тих визначень, що містяться у ПК України.

За даних обставин, у розглядуваних правовідносинах, підставою для підтвердження фактичних витрат, понесених у рамках інвестиційної програми на капітальні вкладення по будівництву (реконструкції, модернізації) розподільчих (локальних) електричних мереж можуть бути розрахункові, платіжні та інші первинні документи, що підтверджують здійснення платником податку витрат відповідно до пункту 138.2 статті 138 Кодексу. Втім, норми ПК України не містять положень, які при визначенні фактичних витрат передбачають наявності двох подій - перерахування коштів та підтвердження відповідними документами.

Як вбачається з податкової консультації, відповідач у наданій податковій консультації фактично процитував норми Податкового кодексу України, зокрема пункту 138.3 статті 138, абзацу 4 пункту 144.1 статті 144, пункту 146.11 статті 146 та пункту 146.12 статті 146 Кодексу.

Отже, як було з'ясовано судом першої інстанції у податковій консультації відповідачем не надано відповіді на поставлені позивачем запитання та лише наведено норми ПК України, що суперечить змісту поняття податкової консультації та виключає можливість її застосування у діяльності позивача.

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 197, п.1 ч. 1ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової служби у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року у справі № 805/2586/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після складення в повному обсязі.

Колегія суддів: Л.В.Ястребова

Д.В.Ляшенко

С.Ю.Чумак