Рішення № 30897096, 17.04.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2013 р. Справа № 12/113-12/24

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Пластик Карта»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Bastioni-z»про стягнення заборгованості у розмірі 48 435, 82 грн.за участю представників:

позивача:Дмитриченко А.В.відповідача:не з'явився

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача основного боргу за договором поставки № 194/11 від 10.11.2011 р. у сумі 5 237 доларів США 50 центів та пені у сумі 822 доларів США 28 центів, що разом складає 6 059 доларів США 78 центів, які в еквіваленті до української гривні за курсом НБУ на 18.10.2012 р. складають 48 435, 82 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати вартості поставленої продукції.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.10.2012 р. (суддя Грабець С.Ю.) порушено провадження у даній справі, призначено її розгляд у судовому засіданні на 17.04.2013 р. та зобов'язано позивача здійснити переклад ухвали про порушення провадження у справі № 12/113-12 від 12.10.2012 р. і позовної заяви з доданими до неї матеріалами на російську або грузинську мову, належним чином нотаріально посвідчити вірність перекладу та надати суду їх два примірники.

29.11.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про залучення перекладу документів б/н б/д (вх. № 19346 від 29.11.2012 р.), до якої долучено витребувані судом два примірники належним чином нотаріально посвідчених перекладів на російську мову ухвали про порушення провадження у справі № 12/113-12 від 12.10.2012 р. та позовної заяви з доданими до неї матеріалами.

10.12.2012 р. господарським судом Київської області, на підставі ст.ст. 1-11 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 р., а також згідно з наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження безпосередніх зносин органів юстиції України в рамках Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року в частині виконання доручення у цивільних справах» № 597/5 від 02.08.2007 р., направлено Міністерству юстиції України для забезпечення вручення відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Bastioni-z», яке знаходиться за адресою: Грузинська Республіка, місто Тбілісі, вул. Агхмашенебелі, 154, нотаріально завірені копії ухвали господарського суду Київської області від 25.10.2012 р. українською та російською мовами, нотаріально завірені копії позовної заяви з додатками українською та російською мовами, доручення про вручення документів від 10.12.2012 р., підтвердження про вручення документів та поручение о вручении документов от 10.12.2012 г. по делу №12/113-12.

31.01.2013 р., у зв'язку з виходом судді Грабець С.Ю. у довготривалу відпустку, на підставі розпорядження голови господарського суду Київської області № 26-АР від 31.01.2013 р. призначено повторний автоматизований розподіл справи № 12/113-12, відповідно до якого дану справу передано на розгляд судді Лутак Т.В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.01.2013 р. суддею Лутак Т.В. справу прийнято до свого провадження, присвоєно їй номер № 12/113-12/24, розгляд справи призначено на 17.04.2013 р. та зобов'язано позивача здійснити переклад даної ухвали господарського суду Київської області від 31.01.2013 р. на російську або грузинську мову, належним чином нотаріально посвідчити вірність перекладу та надати суду їх два примірники.

19.02.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшов супровідний лист б/н б/д (вх. № 3077 від 19.02.2013 р.), до якого долучено документи по справі та два примірники належним чином нотаріально посвідченого перекладу на російську мову ухвали господарського суду Київської області від 31.01.2013 р. у справі № 12/113-12/24.

19.02.2013 р. господарським судом Київської області, на підставі ст.ст. 1-11 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 р., а також згідно з наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження безпосередніх зносин органів юстиції України в рамках Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року в частині виконання доручення у цивільних справах» № 597/5 від 02.08.2007 р., направлено Міністерству юстиції України для забезпечення вручення відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Bastioni-z», яке знаходиться за адресою: Грузинська Республіка, місто Тбілісі, вул. Агхмашенебелі, 154, нотаріально завірені копії ухвали господарського суду Київської області від 31.01.2013 р. українською та російською мовами, доручення про вручення документів від 19.02.2013 р. у справі № 12/113-12/24, підтвердження про вручення документів та поручение о вручении документов от 19.02.2013 г. по делу №12/113-12/24.

Разом з тим, 20.02.2013 р. господарським судом Київської області зроблено запит до Міністерства юстиції України з проханням повідомити господарський суд Київської області про результат вручення Товариству з обмеженою відповідальністю «Bastioni-z» документів по справі № 12/113-12.

На вищезазначений запит Міністерством юстиції України надіслано до господарського суду Київської області копію листа № 1414-0-32-13/12.1-5068-12 від 06.03.2013 р. (вх. № 4850 від 19.03.2013 р.), з яким воно зверталося до Міністерства юстиції Грузії з проханням надати інформацію про результат виконання судового доручення про вручення документів Товариству з обмеженою відповідальністю «Bastioni-z» або повідомити причини, що перешкоджали його виконанню.

У судовому засіданні 17.04.2013 р. представник позивача надав суду заяву б/н від 17.04.2013 р. (вх. № 9800 від 17.04.2013 р.), у якій останній відмовляється від позовних вимог в частині пені у розмірі 822 доларів США 28 центів, що в еквіваленті до української гривні за курсом НБУ на 18.10.2012 р. становить 6 572, 48 грн., та довідку про здійснення розрахунків за товар, до якої додано докази часткової сплати, здійсненої відповідачем.

Присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням вищезазначеної заяви про відмову від пені та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач у судове засідання 17.04.2013 р. не з'явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Судом встановлено, що відповідач по справі є нерезидентом, який не має свого представництва на території України.

Порядок надання правової допомоги та вручення документів на територіях держав-учасниць СНД регулюється Конвенцією про правову допомогу і правові відносини з цивільних, сімейних та кримінальних справ (22.01.1993 р.).

Згідно з даною Конвенцією при наданні правової допомоги компетентні установи юстиції Договірних сторін зносяться один з одним через свої центральні органи, якщо тільки даною Конвенцією не встановлений інший порядок зносин.

Договірні сторони надають один одному правову допомогу шляхом виконання процесуальних та інших дій, які передбачені законодавством прошеної Договірної Сторони, зокрема, складання, пересилання та вручення адресату документів.

Пунктом 1.7 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів № 1092/5/54 від 27.06.2008 р. передбачено, що суди України з питань надання міжнародної правової допомоги в цивільних справах взаємодіють з іноземними компетентними органами через Головні управління юстиції та Міністерство юстиції України.

Також, відповідно до абз. 2 п. 8.2 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів № 1092/5/54 від 27.06.2008 р., Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року діє у редакції 1993 року у відносинах України з Азербайджанською Республікою, Киргизькою Республікою, Туркменістаном, Республікою Узбекистан та Грузією.

Пунктом 6 Закону України «Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах» від 19.10.2000 р. N 2052-III встановлено, що, якщо виконано всі умови, зазначені у ч. 2 ст. 15 Конвенції, суддя незалежно від положень ч. 1 ст. 15 Конвенції може винести рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку документів.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 зазначеної Конвенції кожна Договірна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини першої цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, в разі коли виконані всі нижчеперелічені умови: a) документ передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, b) з дати направлення документа сплинув строк, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців, c) не отримано будь-якого підтвердження незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

Таким чином, вимогами, при виконанні яких суддя може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, є закінчення строку з дати направлення документа, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців та здійснення розумних зусиль для отримання підтвердження про вручення документів.

З огляду на приписи ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Закону України «Про міжнародне приватне право» господарський суд повинен виходити з правил, встановлених у міжнародному договорі, тобто застосовувати щонайменше шестимісячний строк з моменту порушення провадження у справі.

Відповідача було належним чином повідомлено про місце і час судових засідань, про що свідчать ухвали господарського суду Київської області від 25.10.2012 р. та від 31.01.2013 р., які було направлено до Міністерства юстиції України для вручення відповідачу.

З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази вручення відповідачу документів про судовий розгляд справи, враховуючи положення ч. 2 ст. 15 вищезазначеної Конвенції, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 17.04.2013 р., відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

10.11.2011 р. між сторонами укладено договір поставки № 194/11, предметом якого є поставка позивачем відповідачу пластикових карток (далі - продукція), згідно додатку № 1, який являється невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість договору складає 17 650, 00 доларів США.

Згідно з п. 2.3 договору оплата продукції здійснюється у безготівковому порядку платіжним дорученням з рахунку відповідача на рахунок позивача.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що оплата здійснюється в доларах США.

Відповідно до п. 2.5 договору сторони домовились, що платіж по даному договору буде здійснений наступним чином: передоплата 100 % від загальної вартості договору, оплачується відповідачем протягом 3-х банківських днів з дня підписання даного договору, на підставі копії рахунку-фактури, що виставляється позивачем.

Згідно з п. 3.1 договору позивач зобов'язався: виготовити із своїх матеріалів і своїми силами бланки пластикових карток в кількості, що передбачена додатком № 1 до даного договору; позивач гарантує, що продукція буде виготовлена у повній відповідності з вимогами відповідача і умовами даного договору; надати відповідачу сертифікат країни походження на товар форми СТ-1.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що відповідач зобов'язався: своєчасно надавати необхідну інформацію для виготовлення карток (дизайн, база даних для персоналізації); затвердити оригінал-макет; оплатити позивачу поставку продукції на умовах договору.

Згідно з п. 4.3 договору поставка може бути здійснена двома партіями при умові узгодження її з замовником.

Відповідно до п. 4.4 договору поставка здійснюється на умовах СІР аеропорт Тбілісі (Інкотермс 2000).

Згідно з п. 7.2 договору спірні питання між сторонами даного договору вирішуються у компетентному суді за місцем знаходження сторони позивача, відповідно до законодавства країни, у якій подано позов.

У відповідності до п. 7.4 договору момент переходу права власності для визначення доходів у бухгалтерському та податковому обліку позивача визначається на дату оформлення вантажної митної декларації.

Пунктом 7.6 договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами, тобто з дати вказаної перед преамбулою даного договору.

Відповідно до п. 7.8 договору даний договір припиняється при повному виконанні сторонами своїх зобов'язань.

Згідно з п. 7.9 договору взаємовідносини сторін, що неврегульовані даним договором, регулюються чинним законодавством України.

Додатком № 1/2 від 28.02.2012 р. до договору поставки № 194/11 від 10.11.2011 р. сторони домовилися про наступне:

- згідно з п. 4.3 розділу 4 «Строки виготовлення і поставки» поставка по додатку № 1 буде здійснюватися двома партіями. Друга партія здійснюється згідно наведеної специфікації: пластикові картки, кількість - 150 000 шт., ціна за 1000 шт. - 88, 25 доларів США, сума - 13 237, 50 доларів США. Всього до оплати - 13 237, 50 доларів США;

- виключно для додатку № 1/2 від 28.02.2012 р. до договору поставки № 194/11 від 10.11.2011 р. сторони домовилися про те, що оплата буде здійснена протягом 5 робочих днів після отримання карток як 100 % розрахунок;

- всі інші умови договору поставки № 194/11 від 10.11.2011 р., що не врегульовані даним додатком № 1/2, залишаються без змін і сторони підтверджують по ним свої зобов'язання.

На виконання умов договору поставки № 194/11 від 10.11.2011 р., зокрема, додатку № 1/2 від 28.02.2012 р., позивачем 14.05.2012 р. було здійснено поставку відповідачу продукції (пластикові картки) на загальну суму 13 237 доларів США 50 центів, що підтверджується митними деклараціями (форма МД-2 і МД-6) від 14.05.2012 р., авіа накладною від 14.05.2012 р., інвойсом № 1005/12 від 10.05.2012 р. та сертифікатом про походження товару від 11.05.2012 р. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуті.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за поставлену продукцію розрахувався частково, а саме у розмірі 8 000 доларів США 00 центів, що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 5 237 доларів США 50 центів, що і стало підставою для звернення останнього з позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказана вимога позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів виконання зобов'язання щодо сплати заборгованості за поставлену продукцію за договором поставки № 194/11 від 10.11.2011 р. у розмірі 5 237 доларів США 50 центів суду не надав.

Зважаючи на вищевикладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за договором поставки № 194/11 від 10.11.2011 р. у розмірі 5 237 доларів США 50 центів є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Як зазначалося вище, позивач при зверненні до суду з даним позовом також просив суд стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 822 доларів США 28 центів.

Проте, у судовому засіданні 17.04.2013 р. представник позивача надав суду заяву б/н від 17.04.2013 р. (вх. № 9800 від 17.04.2013 р.), у якій останній відмовляється від позовних вимог в частині пені у розмірі 822 доларів США 28 центів, що в еквіваленті до української гривні за курсом НБУ на 18.10.2012 р. становить 6 572, 48 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи. Ця заява підписується відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Про прийняття відмови позивача від позову господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

З огляду на те, що позивач відмовився від позовних вимог до відповідача в частині стягнення пені у розмірі 822 доларів США 28 центів, що в еквіваленті до української гривні за курсом НБУ на 18.10.2012 р. становить 6 572, 48 грн., відмова від позову в цій частині викладена в адресованій господарському суду письмовій заяві, підписаній повноважним представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Пластик Карта», йому відомі наслідки відмови від позову, за висновками суду, відмова від позовних вимог не суперечить чинному законодавству і не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, тому суд приймає заяву позивача про відмову від позовних вимог до відповідача в частині стягнення пені у розмірі 822 доларів США 28 центів, що в еквіваленті до української гривні за курсом НБУ на 18.10.2012 р. становить 6 572, 48 грн. та припиняє провадження у справі № 12/113-12/24 в цій частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

При визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій провадились чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами.

За курсом Національного банку України станом на 25.10.2012 р. (штамп канцелярії господарського суду Київської області про надходження позовної заяви до суду) 100 доларів США становили 799, 3000 грн., відповідно 5 237 доларів США 50 центів за офіційним курсом, встановленим Національним банком України на день подання позову становить 41 863, 34 грн.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу за договором поставки № 194/11 від 10.11.2011 р. у розмірі 5 237 доларів США 50 центів, що еквівалентно 41 863, 34 грн. підлягають задоволенню.

Виходячи з п. 4 ч. 1 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України й визначається сума судового збору, що сплачується з позовної заяви у національній валюті. Однак якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачено раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати, а не на день подання позову (абз. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судовий збір»).

З наявного у матеріалах справи платіжного доручення № 32 вбачається, що позивачем було сплачено судовий збір 18.10.2012 р. у розмірі 1 609, 50 грн.

За курсом Національного банку України станом на 18.10.2012 р. 100 доларів США становили 799, 3000 грн., відповідно сума судового збору становитиме 201 долар США 36 центів, що еквівалентно 1 609, 50 грн.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Пластик Карта» від позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 822 доларів США 28 центів, що в еквіваленті до української гривні за курсом НБУ на 18.10.2012 р. становить 6 572, 48 грн.

2. Провадження у справі № 12/113-12/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Пластик Карта» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Bastioni-z» в частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 822 доларів США 28 центів, що в еквіваленті до української гривні за курсом НБУ на 18.10.2012 р. становить 6 572, 48 грн., припинити у зв'язку з відмовою Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Пластик Карта» в цій частині позовних вимог.

3. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Пластик Карта» задовольнити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Bastioni-z» (0112, Грузія, місто Тбілісі, вулиця Агхмашенебелі, 154; номер рахунку: 361201010100496 USD; код банку: (SWIFT-code) MIBGGE22; банк-посередник: Citibank NA New York, USA; номер кореспондентського рахунку: 36208137 SWIFT-CODE CITIUS33 Fedwire ABA: 021000089 Chips Bank № 0008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Пластик Карта» (07354, Київська область, Вишгородський район, село Нові Петрівці, вулиця Новопромислова, будинок 4, ідентифікаційний код - 30049820; банк-посередник: S.W.I.F.T. BKTRUS33 Deutsche Bank Trust Company Americas, NEW YORK, USA; банк одержувач: Асс. 04447686, S.W.I.F.T. TRBCUAUK, Терра Банк, Київ, Україна; одержувач: Асс. 26003301017686) 5 237 (п'ять тисяч двісті тридцять сім) доларів США 50 центів, що еквівалентно 41 863 (сорок одна тисяча вісімсот шістдесят три) грн. 34 коп. - основного боргу за договором поставки № 194/11 від 10.11.2011 р. та 201 (двісті один) долар США 36 центів, що еквівалентно 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 24.04.2013 р.

Суддя Т.В. Лутак