Рішення № 30895488, 22.04.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 квітня 2013 р. Справа № 902/470/13

Провадження № 2/902/29/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Мельника П.А., при секретарі судового засідання Віннік О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Вінницької філії ПАТ "Укртелеком" 21050, м.Вінниця, вул.Соборна, 8

до: Вінницького обласного військового комісаріату 21036, м.Вінниця, вул.40-річчя Перемоги, 31

про стягнення 21239,95 грн. заборгованості

За участю представників сторін:

позивача : Вонсович Д.В. - за довіреністю;

відповідача : Славінська О.М. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про стягнення з Вінницького обласного військового комісаріату на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Вінницької філії ПАТ "Укртелеком" 21239,95 грн. заборгованості, в тому рахунку 19703,74 грн. - основного боргу, 371,14 грн. - пені, 544,32 грн. - індексу інфляції, 620,75 грн. - 3% річних, за невиконання умов договору про надання послуг зв''язку № 257 від 01.01.2007 року.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 01.04.2013 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/470/13 та призначено до розгляду на 22.04.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовільнити.

Представник відповідача з наданих усних пояснень та направленій до суду заяві (вх.№ 08-46/5290/13 від 19.04.13 р.) позов визнає та просить суд зменшити розмір штрафних санкцій у зв"язку із тим, що відповідач є бюджетною організацією та недофінансуванням останнього з Державного бюджету України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01.01.2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Вінницької філії ВАТ "Укртелеком" (підприємство електрозв"язку) та Вінницьким обласним військовим комісаріатом (споживач) укладено договір про надання послуг зв''язку № 257, відповідно до умов якого підприємство електрозв"язку зобов"язалося надати послуги електрозв'язку та забезпечувати безперебійне та якісне надання споживачу послуг телефонного зв''язку, а споживач своєчасно вносити плату за надані послуги.

Так, позивачем за період з січня 2011 року по березень 2013 року було надано послуг телефонного зв''язку на загальну суму 19703,74 грн., підтвердженням цього є виставлені відповідачу рахунки по оплаті за телекомунікаційні послуги за вказаний період.

Розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв''язку за кожний попередний місяць проводяться споживачем протягом 10-ти днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п.4.5.Договору).

Однак, відповідач в порушення вказаних умов договору та у встановлені договором строки за отримані телекомунікаційні послуги оплату здійснював часткову, в результаті чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 19703,74 грн.

У зв"язку з тим, що в добровільному порядку відповідач відмовляється сплачувати борг, позивач був змушений звернутися до суду із вказаним позовом.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір №257 від 01.01.2007 року є договором про надання послуг.

В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по наданню телекомунікаційних послуг належним чином, про що свідчать своєчасно виставлені та отримані відповідачем рахунки на оплату послуг електрозв"язку.

Однак, відповідач не виконав свого обов"язку щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги згідно умов укладеного договору, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 19703,74 грн., про що свідчить відсутність доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на зазначену суму.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 19703,74 грн. заборгованості за надані телекомунікаційні послуги підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов"язань позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 371,14 грн. - пені.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України "Про телекомунікації" у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи з матеріалів справи, враховуючи заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та факт фінансування відповідача з бюджету України, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені заявлено правомірно, однак розмір пені слід зменшити до 1,00 грн., а в частині задоволення стягнення 370,14 грн. пені слід відмовити.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 544,32 грн. - індексу інфляції та 620,75 грн. - 3% річних, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги про стягнення інфляційних та 3% річних заявлені позивачем правомірно та підлягають стягненню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати по сплаті судового збору покладаються на останнього в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 546, 549, 551, 610, 611, 625, 629, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 198, 231, 232, 233 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити частково.

2. Стягнути з Вінницького обласного військового комісаріату (21036, м. Вінниця, вул.40-річчя Перемоги, б.31, ідентифікаційний код 08362793) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Вінницької філії (21050, м. Вінниця, вул.Соборна, б.8, ідентифікаційний код 01182204) 19703,74 грн. - основного боргу, 1,00 грн. - пені, 544,32 грн. - індексу інфляції, 620,75 грн. - 3% річних та 1720,50 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 370,14 грн. пені відмовити.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Повне рішення складено 25 квітня 2013 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 21050, м.Вінниця, вул.Соборна, 8

3 - відповідачу 21036, м.Вінниця, вул.40-річчя Перемоги, 31