Постанова № 30895411, 23.04.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2013 р. Справа№ 5011-51/1402-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Малайдах А.І.

за участю від позивача - Миронова Л.О.

представників сторін: від відповідача - Синельников М.О.

розглянувши Публічного акціонерного товариства

апеляційну скаргу Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк"

в особі Дніпропетровської філії акціонерного банку

"Індустріалбанк"

на рішення

господарського суду міста Києва

від 25.02.2013 року

у справі № 5011-51/1402-2012 (головуючий суддя :Пригунова А.Б.,

судді: Івченко А.М., Гулевець О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства

Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк"

в особі Дніпропетровської філії акціонерного банку

"Індустріалбанк"

до Приватного акціонерного товариства

"Страхова група "ТАС"

про стягнення 19 001, 20грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 25.02.2013 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 25.02.2013 року позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2013 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та призначено розгляд справи на 16.04.2013 року.

В судовому засіданні 16.04.2013 року оголошено перерву до 23.04.2013 року.

Представником позивача подано письмові пояснення по справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" про стягнення суми страхового відшкодування за договором страхування кредитного портфелю банку № 0022370100 від 01.08.2007 р. в розмірі 19001,20 грн. Позовні вимоги обґрунтовані настанням страхових випадків за кредитним договором № КRC/0900/278/07 від 20.06.2007 р. та кредитним договором № КRC/0900/258/07 від 13.06.2007 р. фінансові ризики за якими були застраховані у відповідача за договором № 0022370100 від 01.08.2007 р.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2007 р. між Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" в особі Дніпропетровської філії Акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк" та Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" укладено договір страхування кредитного портфелю банку № 0022370100, за яким застраховано ризики позивача, пов'язані з невиконанням (неналежним виконанням) фізичними особами договірних зобов'язань за кредитними договорами, укладеними між позивачем та позичальниками та зазначеними в реєстрі кредитних угод.

Відповідно до п. 4.2. договору він розповсюджується на кредитні угоди укладені після 31.05.2007 р.

Відповідно до п. 4.4. договору об'єктом страхування є майнові інтереси позивача, пов'язані з матеріальними збитками внаслідок повного або часткового неповернення позичальником суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом та комісій за управління кредитом на умовах позивача у відповідності з кредитним договором, укладеним між позичальником та позивачем.

Відповідно до п. 5.1. договору страхова сума визначається у розмірі 100 % від суми кредиту, відсотків за користування кредитом, комісії за управління кредитом на підставі конкретних кредитних угод.

Пунктом 6.1. Договору страхування встановлено, що неплатоспроможність Позичальника - це наявність факту прострочення виконання Позичальником своїх зобов'язань по поверненню/сплаті суми кредиту/відсотків/комісій протягом більш ніж 30 календарних днів з моменту настання обов'язку щодо сплати відповідно до умов кредитної угоди.

Тобто конкретний момент настання страхового випадку Договором страхування не визначений, а фраза «більш ніж 30 календарних днів» не дає чіткого визначення терміну в 30 днів, оскільки порушенням протягом більше ніж 30 календарних днів будуть усі дні, починаючи з 31-го дня порушення.

Повідомлення страховика про настання страхового випадку пізніше, ніж передбачено договором (як стверджує відповідач), ніяким чином не вплинуло на обов'язки відповідача сплатити страхове відшкодування, оскільки, страхувальник зобов'язаний здійснити страхове відшкодування після настання страхового випадку та отримання заяви про страхове відшкодування.

Як зазначає Вищий господарський суд України в постанові від 23.10.2012 року у справі № 5011-73/6166-2012, несвоєчасне повідомлення про страховий випадок може бути лише в тому випадку вагомою підставою для відмови в задоволенні позову якщо воно позбавило страховика можливості дізнатися чи є зазначена подія страховим випадком.

Страховим випадком за Договором страхування (п.6.1.) є - невиконання або часткове невиконання Позичальником своїх зобов'язань по поверненню суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом так комісій за управління кредитом в строки та на умовах, що передбачені в конкретній кредитній угоді, внаслідок смерті або неплатоспроможності Позичальника.

Під неплатоспроможністю Позичальника розуміється наявність факту прострочення виконання Позичальником своїх зобов'язань по поверненню/сплаті суми кредиту/відсотків/комісій протягом більш ніж 30О календарних днів з моменту настання обов'язку щодо сплати відповідно до умов кредитної угоди.

В даному випадку, порушення умов договорів кредиту, а отже і настання страхових випадків, пов'язаних з їх невиконанням фактично фіксується тільки документально, та наведені відомості Страховику надавались, а отже могли бути ним належно вивчені та опрацьовані.

Встановлення факту настання страхового випадку відбувається виключно шляхом аналізу графіку платежів по кредитному договору у сукупності із випискою по особовому рахунку позичальника. Наведені дані є стабільними та відображаються в програмному забезпеченні, що унеможливлює їх зміну чи видалення. Страховик не висловлював бажання здійснювати будь-які виїзди до Банку (як Страхувальника) з метою переконання у наведеному особисто протягом певного строку.

З наведеного вбачається, що відсутність у Страховика відомостей про настання страхового випадку не могли та не можуть вплинути на його можливість прийняти рішення щодо того чи є певна подія страховим випадком чи ні.

У відповідності до ст. 982 ЦК України страховий випадок є істотною умовою договору страхування, і сторони договору № 0022370100 визначили його саме так: неплатоспроможність Позичальника у вигляді факту прострочення виконання Позичальником своїх зобов'язань по поверненню/сплаті суми кредиту/відсотків/комісій протягом більш ніж 30 календарних днів з моменту настання обов'язку щодо сплати відповідно до умов кредитної угоди шляхом підписання договору та скріплення підписів уповноважених осіб печатками.

Пунктом 11.1.2. Договору страхування встановлено, що несвоєчасне повідомлення Страхувальником Страховика про настання страхового випадку надає Страховику право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо не буде доведено, що відсутність у Страховика відомостей про це не могла вплинути на його обов'язки сплатити страхове відшкодування.

Пунктом 10.4.4. Договору страхування сторони передбачили, що страховик має право (не обов'язок) повністю або частково відмовити у виплаті страхового відшкодування у відповідності з чинним законодавством України, у випадку порушення Страховиком умов цього Договору і взятих на себе зобов'язань.

Відмова у виконанні взятих на себе зобов'язань щодо виконання істотної умови Договору, а саме: виплати страхового відшкодування може бути аргументована лише істотним порушенням Договору.

Поняття «істотне порушення» наведено в частині 2 ст. 651 ЦК України, де зазначено, що істотним є таке порушення стороною договору являється те, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 982 ЦК України визначає перелік істотних умов договору страхування, а саме: предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, у межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння знав його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, «істотного порушення» умов договору не відбулося, оскільки при укладенні Договору страхування Відповідач розраховував на отримання платежів за Договором страхування, які були виплачені Відповідачу у повному обсязі.

Також повідомлення страхувальником страховика про настання страхового випадку із запізненням ніяким чином не вплинуло на отримання розрахованої Відповідачем вимоги та не може позбавляти Відповідача обов'язку сплатити страхове відшкодування, оскільки відповідальність за кожною кредитною угодою діє з моменту отримання страхового платежу (за реєстром кредитних угод та до повного погашення позичальником заборгованості по кредитним угодам зазначеним в реєстрах).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 991 ЦКУ страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку.

У системному зв'язку з п. 5 ч. 1 ст. 989 ЦКУ, яким на страхувальника покладено обов'язок повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором, правове значення має повідомлення страховика про настання страхового випадку у строк, який дає страховику можливість дослідити обставини справи та дійти висновку про визнання його страховим випадком чи відмову в цьому. Сам факт порушення страхувальником визначеного договором страхування строку подання документів, що стосуються страхового випадку, за наявності факту своєчасного повідомлення страховика про настання страхового випадку не може бути підставою для відмови від здійснення страхової виплати.

Слід враховувати, що відповідно до ч. 2 ст. 991 ЦКУ договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Ст. 979 ЦКУ, ст. 16 Закону N 85/96-ВР зазначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Тобто, виходячи зі змісту цих норм, можна зробити висновок, що коли виникає страховий випадок, страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись окремо у кожному випадку.

Зокрема, несвоєчасне повідомлення страховика про настання страхового випадку саме по собі може бути підставою для відмови від страхового відшкодування лише в тому випадку, коли воно позбавляє страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком, тобто, якщо буде доведено, що відсутність у страховика відомостей про це могло вплинути на його обов'язок виплатити страхове відшкодування.

Відповідно до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Повідомлення страховика про настання страхового випадку пізніше ніж передбачено договором №0022370100 страхування кредитного портфелю Банку від 01.08.2007 року, ніяким чином не вплинуло на обов'язки відповідача сплатити страхове відшкодування в зв'язку з невиконанням позичальниками позивача умов кредитних договорів №KRC/0900/278/07 від 20.06.2007 року та № KRC/0900/258/07 від 13.06.2007 року.

Страхувальник зобов'язаний здійснити страхове відшкодування, оскільки страхувальник зобов'язаний здійснити страхове відшкодування після настання страхового випадку та отримання заяви про страхове відшкодування. Разом із заявами про настання страхового випадку№№1107, 1108 від 05.06.2008 року були надані всі документи передбачені п. 11.1.3 договору страхування.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, про те, що позовні вимоги ґрунтуються на чинному законодавстві України, доведені позивачем належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Доводи наведені позивачем в апеляційній скарзі колегією суддів приймаються до уваги з огляду на те, що вони є обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 25.02.2013 року у справі № 5011-51/1402-2012 скасувати і прийняти нове рішення.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 65, код ЄДРПОУ 30115243) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" в особі Дніпропетровської філії акціонерного банку "Індустріалбанк" (69037, м. Запоріжжя, вул.. 40 років Радянської України, 39-Д, МФО 313849, код ЄДРПОУ 13857546) 19001,20 (дев'ятнадцять тисяч одна) грн. 20 коп. суми страхового відшкодування, 1609,50 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. судового збору.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 65, код ЄДРПОУ 30115243) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" в особі Дніпропетровської філії акціонерного банку "Індустріалбанк" (69037, м. Запоріжжя, вул.. 40 років Раданської України, 39-Д, МФО 313849, код ЄДРПОУ 13857546) 860,25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

3. Видачу наказів доручити господарському суду м. Києва.

4. Справу № 5011-51/1402-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

5. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя Баранець О.М.

Судді Калатай Н.Ф.

Сітайло Л.Г.

Повний текст постанови складено 25.04.2013 року.