Постанова № 30895082, 17.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2013 року Справа №827/629/13-а

Окружний адміністративний суд м. Севастополя у складі:

головуючого - судді: Куімова М.В.

за участю секретаря: Асташевої М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго» до Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м.Севастополя Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Енергетична компанія «Севастопольенерго» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Севастополя з позовом до ДПІ у Гагарінському районі м.Севастополя ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень від 21 грудня 2012 року: №0000440221, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 5.410.206 грн. ( у тому числі по основному платежу - 5 108 645 грн., штрафні санкції - 301 561 грн.) та №0000450221, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5 184 321 грн., ( у тому числі по основному платежу - 4 666 708 грн., штрафні санкції - 517 613 грн).

Позов мотивовано тим, що податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем з порушенням норм чинного законодавства.

У судовому засіданні представники позивача наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки, на їх думку, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є безпідставними і прийнятими з порушенням діючого законодавства.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позову, пояснили, що оскаржувані податкові-повідомлення рішення прийняті у зв'язку з встановленням перевіркою порушень позивачем вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позову, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 06 серпня 2012 року по 20 грудня 2012 року працівниками ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «ЕК «Севастопольенерго» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 30 червня 2012 року.

За результатами перевірки було складено акт від 20 грудня 2012 року за №1692/22-108/05471081 №4236/23-123/054741081, в якому зафіксовані, встановлені порушення позивачем з податку на прибуток:

пункту 5.1 статті 5, підпункту 8.3.2 пункту 8.3 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (в редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями), пункту 138.1 статті 138 розділу ІІІ, пункту 6 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 5 108 645 грн.;

підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями); пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.10 статті 201 розділу V, пункту 11 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 4 666 708 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 21 вересня 2009 року № 4236/23-123/054741081 ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя ДПС були прийняті податкові повідомлення-рішення від 21 грудня 2012 року: № 0000440221 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 5 410 206 грн. 00 копійок, ( у тому числі по податку на прибуток - 5 108 645 грн. 00 копійок, штрафні санкції - 301 561 грн. 00 копійок ) та №0000450221 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5 184 321 грн. 00 копійок ( у тому числі податок на додану вартість - 4 666 708 грн. 00 копійок., штрафні санкції - 517 613 грн. 00 копійок ).

ПАТ «ЕК «Севастопольенерго» скористалось своїм правом на адміністративне оскарження даних рішень податкового органу. Рішенням Державної податкової служби у м. Севастополі від 20 лютого 2013 року №381/10/10.2-21 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Перевіряючи правомірність оскаржуваних рішень суд дійшов наступних висновків.

Як свідчать матеріали справи, ВАТ «ЕК «Севастопольенерго», правонаступником якого є позивач, та ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.Н. Кузьміна» уклали договір про постачання товару (металопродукції) 30 квітня 2010 року №30/04-10/1, відповідно до якого, ВАТ «ЕК «Севастопольенерго» придбало у ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.Н. Кузьміна», за період з жовтня 2010 року по липень 2011 року, металопродукцію у кількості 1979,79 тон на загальну суму 23 774 000 гривень 00 копійок, у т.ч. податок на додану вартість 3 962 300 гривень 00 копійок. Зазначені товари придбані для подальшої реалізації на експорт.

Для реалізації цього товару, між ВАТ «Енергетична компанія «Севастопольенерго» і ТОВ «ДСС Глобал Трейдінг», був укладений договір комісії від 30 квітня 2010 року №3004/10. Придбаний у ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.Н. Кузьміна» товар був повністю переданий на комісію ВАТ «ЕК «Севастопольенерго» по актам приймання-передачі №239162 від 27.10.10 р., №239926 від 14.11.10 р.; №240001 від 15.11.10 р.; №240155 від 18.11.10 р.; №240348 від 25.11.10 р.; №240513 від 26.11.10 р.; №240625 від 29.11.10 р.; №240906 від 05.12.10 р.; №241068 від 12.12.10 р.; №241311 від 15.12.10 р.; №241804 від 29.12.10 р.; №242199 від11.01.11 р.; №242325 від 13.01.11 р.; №242396 від 14.01.11 р.; №242407 від 15.01.11 р.; №242455 від 18.01.11 р.; №242431 від 18.01.11 р.; №242615 від 22.01.11 р.; №243060 від30.01.11 р.; №243318 від 05.02.11р.; №243318 від 05.02. 11 р.; №243347 від 07.02.11 р.; №243570 від 15.02.11 р.; №243687 від 16.02.11 р.; №243636 від 18.02.11 р.; №243791 від 23.02.11 р.; №244075 від 27.02.11 р.; №244392 від 07.03.11 р.; №244449 від 08.03.11 р.; №244627 від 14.03.11 р.; №244702 від 16.03.11 р.; №245145 від 27.03.11 р.; №245943 від 13.04.11 р.; №245591 від 09/04/11 р.; №246158 від 19/04/11 р.; №246230 від 21.04.11 р.; №246336 від 24.04.11 р.; №246744 від 06.05.11 р.; №247011 від 10.05.11 р.; №247057 від 12.05.11 р.; №247428 від 22.05.11 р.; №247663 від 25.05.11 р.; №247796 від 28.05.11 р.; №248021 від 01.06.11 р; №248154 від 05.06.11 р.; №248362 від 10.06.11р..; №248694 від 19.06.11 р.; №248748 від 21.06.11 р.; №248809 від 22.06.11 р.; №249466 від 13.07.11 р. ТОВ «ДСС Глобал Трейдінг» згідно специфікацій.

Відповідно до умов договору комісії, товар перебував на відповідальному зберіганні у комісіонера - ТОВ «ДСС Глобал Трейдінг» до його реалізації на експорт. Згідно зі звітами комісіонера від 31.102010 р. № 6, від 30.11.10 р. №7, від 31.12.10 р. №8, від 31.01.2011 р. №9, від 28.02.2011 р. №10, від 01.04.2011 р. №11, від 30.04.2011 р. №12, від 31.05.2011 р. №13, від 01.07.2011 р. №14, від 31.07.2011 р. №15 до вказаного договору комісії у жовтні, листопаді, грудні 2010 р. та у січні - липні 2011 р. комісіонер відвантажив на експорт товару в кількості 1979, 794 тонни і перерахував грошові кошти на адресу ВАТ «ЕК «Севастопольенерго» за договором комісії за металопродукцію у розмірі 21394069 гривень 54 копійок., у тому числі за реалізований на експорт товар за період з жовтня 2010 року по липень 2011 року в сумі 20 630 890,96 грн..

ПАТ «Севастопольенерго» за договором комісії №3004/10 від 30.04.2010 р. перерахувало ТОВ «ДСС Глобал Трейдінг» комісійну винагороду згідно звітів комісіонера в сумі 765551,78 грн., у тому числі, за період з жовтня 2010 року по липень 2011 року, в сумі 755288,21 грн.

Від реалізації продукції (обсяг 20631 тис. грн.) ПАТ «ЕК «Севастопольенерго» отримано чистого прибутку в сумі близько 190 тис. грн., якій розраховано наступним чином: чистий прибуток = дохід від реалізації (20631 тис. грн.) - витрати на придбання товару (19812 тис. грн.) - комісійна винагорода (629 тис. грн.).

Отримання ПАТ «ЕК «Севастопольенерго» доходу від зазначених операцій відповідачем не заперечується.

Підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень були, зокрема, висновки про те, що зазначені господарські операції здійснювалися не у межах господарської діяльності позивача, є невластивими (нетиповими) для його господарської діяльності, здійснені без господарської мети та носили формальний характер.

Проте, суд вважає безпідставними такі висновки відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пункт 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" визначає валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

До складу валових витрат належать лише витрати, прямо передбачені законом, що використовувалися для забезпечення господарської діяльності підприємства. Ці вимоги є обов'язковими і для підприємств, метою діяльності яких є роздрібний продаж електричної енергії, придбаної оптом.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою зарахування сплаченого податку до податкового кредиту відповідного звітного періоду є наявність передбачених законом первинних документів, що підтверджують факти виконання господарської операції, отримання товарів (послуг) та їх оплати, а також наявність мети отримання товарів (послуг), пов'язаної із подальшим використанням їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.

З наведеного вище вбачається, що обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження; її метою є досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Господарська операція в свою чергу визначається як факт підприємницької та іншої діяльності, який викликає зміни в структурі усіх ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті вчинення якого очікується отримання економічних вигод, збільшення чи зменшення зобов'язань, одержання фінансових результатів. Таким чином, окрема господарська операція може і не мати всіх ознак господарської діяльності, зокрема, обов'язковості отримання доходу (прибутковості), а прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами.

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 N88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за N 168/704, визначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву документа (форми), код форми; дату і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі); посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Суд вважає, що матеріалами перевірки підтверджується факт того, що документи, які підтверджують господарські операції, є в наявності та в повному обсязі. Зазначені документи складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і містять необхідні обов'язкові реквізити.

Первинні фінансово-господарські документи щодо здійснення торгівельних операцій між позивачем та ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.Н. Кузьміна» оформлені у відповідності до норм чинного податкового законодавства та норм ведення бухгалтерського обліку та звітності.

Частинами першою-третьою статті 43 Господарського кодексу України передбачено, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами. Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, підприємництво в яких забороняється, встановлюються виключно законом.

Відповідно до статті 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Частинами першою та другою статті 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» передбачено, що всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак. Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи.

Згідно зі статутом позивача, товариство створене з метою здійснення підприємницької діяльності для одержання прибутку в інтересах акціонерів товариства, задоволення економічних інтересів та соціальних потреб працівників. Предметом діяльності товариства, наряду з постачанням, передачею та розподілом електричної енергії, є оптова і роздрібна торгівля товарами, зовнішньоекономічна діяльність.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що господарські операції фактично відбулись в межах господарської діяльності позивача, що підтверджують первинні документи: договори, акти приймання-передачі, податкові накладні, платіжні доручення, видаткові накладні та інші.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставними висновки відповідача щодо здійснення господарських операцій не у межах своєї господарської діяльності, є невластивими (нетиповими) для його господарської діяльності, здійснені без господарської мети та носять формальний характер.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Стосовно висновків відповідача про те, що ПАТ «ЕК «Севастопольенерго», як ліцензіат на здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії, не отримував дозволу на право здійснення інших видів діяльності, суд зазначає наступне.

ПАТ «Енергетична компанія «Севастопольенерго» є суб'єктом господарювання, який купує та постачає електричну енергію за регульованим тарифом.

Господарська діяльність ПАТ «Енергетична компанія «Севастопольенерго» полягає у закупівлі електричної енергії в оптових обсягах і за оптовими цінами та її реалізації в роздріб через мережу ліній електропередач.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов.

Так, державне регулювання діяльності в електроенергетиці провадиться шляхом надання ліцензій на здійснення окремих видів діяльності в електроенергетиці, формування тарифної політики, встановлення порядку здійснення контролю за діяльністю суб'єктів електроенергетики, інших учасників оптового ринку електричної енергії та відповідальності за порушення ними умов і правил здійснення діяльності на оптовому ринку електричної енергії (частина перша статті 11 Закону України «Про електроенергетику»).

Органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є Національна комісія регулювання електроенергетики України, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (частина друга статті 11 Закону України «Про електроенергетику»).

Згідно з положеннями підпункту 2.6 пункту 2 Умов та правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ) від 13 червня 1996 року №15/1, ліцензіат не повинен займатися іншими видами діяльності, якщо вони перешкоджають або можуть перешкоджати належному виконанню ним ліцензованої діяльності. Вимоги щодо здійснення ліцензіатом інших, крім ліцензованого, видів діяльності встановлюються НКРЕ. Ліцензіат зобов'язаний повідомити НКРЕ про здійснення інших видів діяльності та надати гарантії уникнення можливого ризику для ліцензованої діяльності.

Умови, за яких можливе здійснення інших видів діяльності, встановлюються НКРЕ України та погоджуються центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління в електроенергетиці. Ліцензіат не пізніше ніж за місяць повідомляє НКРЕ України та центральний орган виконавчої влади, що здійснює управління в електроенергетиці, про наміри щодо початку нового виду підприємницької діяльності і надає гарантії уникнення можливого ризику для ліцензованої діяльності.

Таким чином, прямої заборони займатися іншими видами діяльності, крім ліцензованих, не встановлено.

У судовому засіданні встановлено, що позивач не повідомляв НКРЕ про наміри розпочати новий вид підприємницької діяльності, а саме оптову торгівлю металопродукцією, та не надавав гарантій уникнення можливого ризику для ліцензованої діяльності, тобто не надав гарантій того, що при здійсненні діяльності з купівлі-продажу він зможе забезпечити безперебійне постачання електричної енергії її споживачам.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою №705 від 28 листопада 2011 року НКРЕ винесло застереження ПАТ «ЕК «Севастопольенерго» щодо усунення порушення в частині повідомлення про здійснення інших видів діяльності. Разом з цим, суд звертає увагу, що претензій з боку НКРЕ стосовно збитковості зазначених господарських операцій чи впливу (наявності ризиків) зазначених операцій на ліцензовану діяльність не відмічено.

Представник позивача пояснив, що ВАТ «ЕК «Севастопольенерго», відповідно до його статуту, створене з метою здійснення підприємницької діяльності для одержання прибутку в інтересах акціонерів товариства, здійснення економічних інтересів і соціальних потреб працівників, а одним із напрямків діяльності товариства поряд з постачанням, передачею, розподілом електричної енергії за регульованим тарифом та іншими видами діяльності є оптова і роздрібна торгівля.

Згідно з пунктом 2.2 статті 2 статуту, одним із предметів діяльності товариства наряду з постачанням, передачею, розподілом електричної енергії та іншими видами діяльності є оптова і роздрібна торгівля товарами власного виробництва та інших вітчизняних і закордонних виробників, у тому числі через власні магазини, оптова торгівля товарами господарського призначення, комерційно-посередницька та торговельна, в тому числі зовнішньоекономічна, діяльність. Згідно витягу серія АЖ № 050414 з єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України передбачено також вид діяльності - код 46.90 «неспеціалізована оптова торгівля».

У статті 12 Закону України «Про електроенергетику» встановлено повноваження НКРЕ України, до яких зокрема відносяться: контроль за додержанням ліцензіатами умов та правил здійснення ліцензованої діяльності і застосування до них відповідних санкцій за їх порушення; розгляд справ про порушення умов ліцензій і за результатами розгляду прийняття рішень в межах своєї компетенції.

Згідно з повноваженнями, передбаченими Указом Президента України від 21 квітня 1998 року № 335/98 «Питання Національної комісії регулювання електроенергетики України», Законом України «Про електроенергетику» та Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 13 червня 1996 року №15/1, Національна комісія з питань регулювання електроенергетики України та її уповноважені представники здійснюють контроль за дотриманням ліцензіатом ліцензійних умов, шляхом аналізу звітності, інших документів, які надає ліцензіат НКРЕ, та шляхом проведення контрольних перевірок діяльності ліцензіата в порядку, установленому НКРЕ.

Розділом 5 Умов та правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом передбачено, що у разі порушення ліцензіатом цих Умов та Правил та інших обов'язків, передбачених Законом України «Про електроенергетику», ураховуючи зобов'язання щодо забезпечення захисту прав споживачів електричної енергії та проведення розрахунків за закуплену ліцензіатом електричну енергію, а також із суб'єктом підприємницької діяльності, який здійснює передачу ліцензіату електричної енергії, НКРЕ застосовує до ліцензіата санкції, передбачені законодавством.

У судовому засіданні досліджено акти про планові перевірки додержання ПАТ «ЕК «Севастопольенерго» ліцензійних умов з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та передачі електричної енергії місцевим (локальним) електромережам від 22 квітня 2011 року №173 та від 04 травня 2012 року №10, якими порушень п. 2.6 Умов та Правил стосовно здійснення експорту товару не встановлено за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року.

Відповідачем не було доведено суду, що діяльність позивача перешкоджала належному виконанню ним встановлених умов здійснення ліцензованої діяльності.

Таким чином, відповідачем необґрунтовано було зроблено висновок, що купівля-продаж «нетипової» продукції та її реалізація на експорт не має відношення до господарської діяльності відповідача.

Фактів застосування НКРЕ України відносно позивача санкцій за порушення останнім ліцензійних умов, що ставляться до суб'єкта господарювання, який займається підприємницькою діяльністю з постачання електричної енергії, відносно ризиків здійснення оптової торгівлі на експорт не встановлено.

Суд, вважає, що посилання відповідача на нереальність угод з огляду на заповнення вантажних митних декларацій (у графі 2 ВМД) також не відповідають фактичним обставинам.

Згідно Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженою наказом Державної митної служби від 09 липня 1997 року №307, відносно графи 2, якщо описом цієї графи не передбачено інше, у графі зазначаються відомості про відправника. Відносно заповнення графи 8, якщо описом цієї графи не передбачено інше, у графі зазначаються відомості про одержувача. Якщо відповідно до умов зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), нерезидент - сторона зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), не є одержувачем, у графі зазначаються відомості про одержувача і вчиняється запис «Див. доп.», а в доповненні наводяться відомості про нерезидента - сторону зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту) .

У наданих позивачем ВМД у графі 8 вказано, що одержувачем товару є ТОВ ТД «Днепроспецсталь-М», аналогічно у графі 9 відправником товару є ВАТ (ПАТ) «ЕК «Севастопольенерго».

Матеріалами справи порушень підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якої не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг), з боку позивача не встановлено.

Як наслідок, необґрунтованим є висновок податкового органу проте, що позивачем при здійсненні операцій з придбання «нетипової» продукції завищено валові витрати та занижено податок на додану вартість.

Крім того, в акті перевірки вказано, що при проведенні позивачем операцій щодо купівлі-продажу «нетипової» продукції не відбулося збільшення його активу або зменшення зобов'язань, що б зумовили зростання власного капіталу, та в результаті проведення цих операцій не відбулось збільшення економічних вигод підприємства. Зроблено висновок, що єдиною підставою проведення зазначених господарських операцій є формування податкового кредиту, що призводить в подальшому до зменшення сплати поточних платежів з податку на додану вартість.

Суд зазначає, що відповідачем не було враховано те, що за результатами виконання даних господарських операцій позивачем був отриманий прибуток.

Відповідно до статті 190 Господарського кодексу України, вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання на всі види продукції (робіт, послуг) самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання. Виняток становлять види продукції (робіт, послуг), щодо яких встановлено державні ціни.

Чинне законодавство України гарантує суб'єктам господарювання вільне здійснення господарської діяльності на власний ризик та надає можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу.

Зібраними у справі доказами підтверджено рух товарів за господарськими операціями та їх подальша реалізація на експорт в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, що є визначальним фактором для їх відображення в податковому обліку.

Відповідачем суду не надано належних доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про невластивість (не типовість) операцій, їх здійснення без господарської мети та виключають можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість за цими операціями, зокрема, завідоме ненаправлення операцій на отримання доходу, вчинення цих операцій виключно з метою отримання податкової вигоди чи вилучення коштів з державного бюджету, фіктивність операцій тощо.

За таких обставин, суд вважає, що право на податковий кредит виникло внаслідок фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктами оподаткування, підтверджено належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а висновок податкового органу про порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є необґрунтованим.

Перевіркою відповідача встановлено, що ПАТ «ЕК «Севастопольенерго» завищено витрати у вигляді амортизації тимчасової податкової різниці.

Балансова вартість основних фондів за даними податкового обліку по даним інвентаризації позивача, станом на 01 квітня 2011 року, складає 99 017 208 грн. 46 копійок. Залишкова балансова вартість основних засобів за даними бухгалтерського обліку складає, станом на 01 квітня 2011 року, 89 180 896,46 грн. Податкова різниця - 9 836 312 грн. 46 копійок.

По даним відповідача, балансова вартість основних засобів за податковим обліком згідно підпункту 8.3.2 пункту 8.3. статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» склала 97 129 741 грн. (згідно з додатком К1/1 декларації за 1 квартал 2011 року, станом на 01 січня 2011 року, балансова вартість основних фондів склала 98 043117 грн., суму амортизаційних відрахувань по основних фондах за 1 квартал 2011 року нараховано в розмірі 3 127 802 грн. та за даними головної книги та відомостей руху основних засобів у 1 кварталі 2011 року введено в експлуатацію основні фонді ( в т.ч. їх поліпшення) загальною вартістю 2 214 426 грн.). Тимчасова податкова різниця склала 7 948 845 грн. (97 129 741 грн. - 89 180 896 грн.)

Таким чином, на думку відповідача, ПАТ «ЕК «Севастопольенерго» завищена балансова вартість усіх груп основних фондів за даними податкового обліку, станом на 01 квітня 2011 року, на суму 1 887 467 грн. 46 копійок ( 9 836 312 грн. 46 копійок - 7 948 845 грн.), що призвело до вишення витрат у віг дяді амортизації тимчасової податкової різниці, задекларованих Позивачем по рядку 06.4 декларацій на загальну суму 786 443 грн.

Також встановлено, що ПАТ «ЕК «Севастопольенерго» провело інвентаризацію об'єктів основних засобів, станом на 1 квітня 2011 року, за результатами якої виявилось, що загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку менша, ніж загальна вартість усіх груп основних фондів за даними податкового обліку.

Різниця між вартістю груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку та вартістю груп основних фондів за даними податкового обліку виникла через застосування різних методів амортизації, а саме: у бухгалтерському обліку підприємства амортизація нараховувалась за прямолінійним методом; у податковому обліку використовувався податковий метод амортизації.

Згідно норм пункту 6 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового Кодексу України, для визначення переліку об'єктів основних засобів, інших необоротних і нематеріальних активів по групами, відповідно до пункту 145.1 статті 145 цього Кодексу, з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом ІІІ цього Кодексу застосовуються дані інвентаризації, проведеної за станом на 1 квітня 2011 року. Вартість, яка амортизується, по кожному об'єкту основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів визначається як первісна (переоцінена) з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкції тощо, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на дату набрання чинності розділом ІІІ цього Кодексу.

Згідно листа ДПАУ від 09 лютого 2011 року №3610/7/15-0317 «Про застосування і уточнення п.6 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу»: «якщо загальна вартість всіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку більша, то виникаюча різниця амортизується на загальних підставах». У листі ДПАУ від 20 травня 2011 року №14218/7/15-0317 «Про порядок нарахування амортизаційних відрахувань» також вказано: «якщо загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку більша, то різниця, яка виникає, амортизується на загальних підставах у складі вартості груп основних фондів».

ПАТ «ЕК «Севастопольенерго», відповідно до пункту 145.1 статті 145 Податкового кодексу України, станом на 01 квітня 2011 року, провело інвентаризацію всіх груп основних засобів. Копія наказу про проведення інвентаризації і копія акту інвентаризації були надані під час перевірки. Нарахування податкової амортизації з 01 квітня 2011 року проведено згідно пункту 6 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України і листів ДПАУ від 09 лютого 2011 року №3610/7/-0317, від 20 травня 2011 року №14218/7/ 15-0317.

Перехідні положення до Податкового кодексу України дозволили визначити цю різницю і амортизувати її впродовж 3-х років, а заборонили включати лише дооцінку основних фондів, проведену після 01 січня 2012 року.

Таким чином, висновок відповідача про завищення балансової вартості усіх груп основних фондів за даними податкового обліку, станом на 01 квітня 2011 року, на суму 1887467 грн., що нібито призвело до завищення витрат, задекларованих платником у рядку 06.4 Декларацій за податкові періоди 2-4 квартал 2011 року в сумі 471866 грн. та за півріччя 2012 року в сумі 324577 грн., є безпідставним.

Відповідачем встановлено, що ПАТ «ЕК «Севастопольенерго», в порушення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, до складу податкового кредиту за квітень 2012 року (відображено у реєстрі отриманих податкових накладних та Додатку №5) включено податок на додану вартість у розмірі 297 383,33 грн. за податковою накладною №4 від 25 квітня 2012 року від ТОВ «Техкомплект» (ЄДРПОУ 20616482), яка не зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Такий висновок відповідача є необґрунтованим з наступних підстав.

Згідно інформаційної бази даних «Співставлення реєстру податкових накладних та єдиного реєстру податкових накладних» встановлено, що ТОВ «Техкомплект» зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №4 від 26 квітня 2012 року на суму ПДВ 297383,33 грн., тобто іншу накладну з іншою датою.

У ході проведення перевірки до ДПІ у Макарівському районі Київської області направлено запит від 23 серпня 2012 року №969/7/22-134 на проведення зустрічної звірки ТОВ «Техкомплект» з питання підтвердження формування податкових зобов'язань. Отримана відповідь від 26 вересня 2012 року №1060/7/22-0/2524, згідно якої підтверджено надання на адресу ПАТ «ЕК «Севастопольенерго» податкової накладної №4 від 25 квітня 2012 року на суму ПДВ 297383,33 грн. та встановлено факт реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №4 від 26 квітня 2012 року, тобто від іншої дати.

Згідно пункту 201.10. статті 201 Податкового Кодексу України, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Податкова накладна була зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних у той же податковий період. Порушень порядку заповнення податкової накладної не зафіксовано.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг. ДПІ Гагарінського району м. Севастополь ДПС скористалась правом та провела зустрічну звірку з ТОВ «Техкомплект» з питання підтвердження формування податкових зобов'язань. Зобов'язання та кредит були сформовані в той же самий податковий період - квітень 2012 року. До перевірки надано оригінал податкової накладної. Ця помилка зі сторони ТОВ «Техкомплект» не призвела до заниження податку і не свідчить про можливі порушення з боку ПАТ «ЕК «Севастопольенерго», яке має право на податковий кредит по даній операції.

Під час перевірки відповідач також дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 198.2 статті 198, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого ним було завищено податковий кредит по операціях з придбання послуг від постачальника державного підприємства Міністерства Оборони України «102 ПЕМ» на загальну суму 278260,39 грн., у тому числі у липні 2011 року на суму 133333,33 грн., у вересні 2011 року на суму 109936,23 грн., у грудні 2011 року на суму 34990,83 грн..

Відповідно до підпункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата події, яка відбулась раніше:

- дата списання грошових коштів з банківського рахунку;

- дата отримання платником податку товарів (робіт, послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статі 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Згідно пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Перша подія, яка відбулась раніше, це списання у липні 2011 року грошових коштів з банківського рахунку позивача платіжним дорученням №1027 від 30.06.2011 р. з призначенням платежу «передплата за передачу ел/енергії у травні 2011 за договором №1494-23/10 від 26.01.2010 р.; ПДВ 66666,67 грн.», платіжним дорученням №1133 від 22.07.2011 р. з призначенням платежу «передплата за передачу ел/енергії у червні 2011 р. за договором №1494-23/10 від 26.01.2010 р.; ПДВ 66666,67 грн.». Акти виконаних робіт за травень 2011 р. на суму 772150,43 грн. та червень 2011 р. на суму 636235,53 грн. були надані ПАТ «ЕК «Севастопольенерго» та проведені у бухгалтерському обліку у серпні 2011 р.. Податкові накладні № 256 від 31.05.2011 р. на суму 772150,43 грн., № 272 від 30.06.2011р. 636235,53 грн. також були надані ПАТ «ЕК «Севастопольенерго» та проведені у бухгалтерському та податковому обліку у серпні 2011 р., з урахуванням коригування на суму грошових коштів, які булі віднесені у податковий кредит у липні 2011 р. по першій події.

Таким чином, до податкового кредиту за звітний період - липень 2011 року позивач мав належні підстави віднести у податковий кредит 133333,33 грн. за датою списання коштів, а до податкового кредиту серпня 2011 р. - 101 397,66 грн.

Судом встановлено, що ПАТ «ЕК «Севастопольенерго» додало до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на дії постачальника товару, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Така позиція викладена у висновках Верховного Суду України у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за 1 півріччя 2012 року ( зокрема, постанова Верховного Суду України від 26 березня 2012 року у справі №21-268а11).

ПАТ «ЕК «Севастопольенерго» при віднесені до податкового кредиту вересня 2011 року сумі 109936,23 грн. за послуги на передачу електроенергії у липні 2011 року, у відповідності з пунктом 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, додало також до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на постачальника товару (послуг), яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Згідно рішення Господарського суду м. Севастополь від 30 серпня 2011 року по справі №5020-1118/2011, ПАТ «ЕК «Севастопольенерго» у бухгалтерському обліку 01 листопада 2011 року здійснено проведення суми послуг ДП МОУ «102 ПЕМ» за травень 2009 року у сумі 209945 грн., у т.ч. ПДВ 34990,83 грн. у відповідності з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України. Датою виникнення податкових зобов'язань по постачанню робіт/послуг вважається дата оформлення документа, що засвідчує факт поставки послуг платником податків. Таким документом є рішення суду, що набуло законної сили.

На думку відповідача, позивач не мав права на податковий кредит за податковою накладною ДП МОУ «102 ПЕМ» від 31 травня 2009 року №100806 на суму 571 258, 22 грн. (в том числі ПДВ 95209,70 грн.) у грудні 2011 року, тому що минув строк, передбачений пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно зі статтею 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно рішення Конституційного Суду України по справі від 09 лютого 1999 року №1-7/99 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України якщо подія, факт не кваліфікувалися як правопорушення податковим законодавством, що діє до 01 січня 2011 року, а в новому законодавчому акті ці ж подія, факт визначаються як правопорушення, за здійснення якого передбачено застосування юридичної відповідальності, то у такому разі юридична відповідальність не застосовується.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181, граничний строк подання податкової декларації визначений не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації звітного періоду.

Враховуючи, що факт постачання послуг ДП МОУ «102 ПЕМ» відбувалися у травні 2009 року, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України, то включення сум податку на додану вартість у грудні 2011 року ПАТ «ЕК «Севастопольенерго» у розмірі 34990,83 грн. є правомірним.

Положеннями пункту 123.1 стаття 123 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Підстави, які визначені підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за яких накладається штраф - це порушення податкового законодавства платником податків.

Оскільки відповідачем не доведено суду фактів порушення позивачем норм податкового законодавства, то застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій, передбачених пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, не відповідає вимогам законодавства.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в судовому засіданні не доведено правомірність оскаржуваних повідомлень-рішень, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2.294 гривні.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 76, 94, 99, 158-161, 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 21 грудня 2012 року №0000440221 та №0000450221 - скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2.294 гривні.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя М.В. Куімов