Постанова № 30894926, 17.04.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року 15 год. 45 хв.Справа № 808/3147/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Каракуші С.М.

за участю секретаря Лазько Д.В.

представника позивача Батій С.С.

представника відповідача Панцакова С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом: Приватного малого підприємства «Фірма Досвід»

до: Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про: скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне мале підприємство «Фірма Досвід» (далі - позивач або ПМП «Фірма Досвід») звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач або ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС) про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.12.2012 №0000862214/11713, яким визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 226 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 1 225 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю порушень податкового законодавства з боку позивача та реальністю господарської операції щодо поставки товару.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити та дав пояснення в його обґрунтування аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що під час проведення перевірки позивачем документи, які підтверджують транспортування товару не надані. Крім того, висновки акту перевірки обґрунтовані висновками акту перевірки Лівобережжної МДПІ м. Дніпропетровська, яка проводила перевірку ТОВ «Інтер Плюс» та якою встановлені порушення вимог податкового законодавства України, що стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 26.11.2012 по 29.11.2012 ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 79.2 ст. 79, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного малого підприємства «Фірма Досвід» з питань документального підтвердження господарських операцій з платником податків ТОВ «Інтер Плюс», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2011 по 30.06.2011, за результатами якої складено Акт перевірки від 29.11.2012 №289/22-1421/13622654 (а.с. 18-21).

Перевірка проводилась на підставі даних інформаційних баз «АРМ «ТАХ», АРМ «Бест - Звіт», АІС «РПП», АРМ «Архів податкової звітності» та «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», первинних документів наданих на перевірку, інформації, що надійшла від Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська, а саме Акту позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Інтер Плюс» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за травень - червень 2011 року №541/23-3/25525212 від 07.02.2012.

Як зазначено у висновках Акту перевірки, перевіркою встановлені порушення ПМП «Фірма Досвід»: пунктів 14.1.36, 14.1.181 статті 14, пунктів 44.1, 44.3, 44.6 статті 44, пунктів 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200, статті 201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями), Наказу Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 №41 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання» в результаті чого підприємством завищено податковий кредит за червень 2011 року на загальну суму ПДВ 1 225 грн., який сформований від контрагента ТОВ «Інтер Плюс» у сумі 1 225 грн., що призвело до заниження:

- позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (р. 18 податкової Декларації з ПДВ за червень 2011 року) на суму 1 225 грн.;

- суми податкову на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду за червень 2011 року на суму 1 225 грн.(а.с. 21).

Зазначені висновки Акту перевірки обґрунтовані тим, що операції з придбання товару не мали реального товарного характеру, не підтверджено сплата податкового зобов'язання постачальниками товару по ланцюгу проходження товару, не виявлено розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів.

На підставі Акту перевірки ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС прийняте податкове повідомлення-рішення 0000862214/11713 від 10.12.2012, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 226 грн., у тому числі 1 225 грн. за основним платежем та 1 грн. штрафні (фінансові) санкції (а.с. 17).

За результатами здійсненого позивачем адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, скарги позивача - без задоволення (а.с. 25-28).

Висновки акту перевірки про допущенні порушення податкового законодавства, на підставі яких прийняте оскаржуване рішення, суд вважає необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується Актом перевірки, постачальником ПМП «Досвід» є ТОВ «Інтер Плюс», за рахунок якого сформовано податковий кредит за червень 2011 року на суму ПДВ - 1225 грн.

Згідно з дослідженими судом видатковою накладною № 210611 від 21.06.2011, податковою накладною № 231 від 21.06.2011, які також надавались до перевірки, ТОВ «Інтер Плюс» поставило позивачу з'єднуючи нержавіючі труби довжиною 3,2 м. у кількості 5 шт., загальною вартістю 7350 грн., у тому числі ПДВ - 1225 грн. (а.с. 38,40).

Відповідно до вказаної видаткової накладної ТОВ «Інтер Плюс» є постачальником нержавіючих труб довжиною 3,2 м., а ПМП «Фірма Досвід» їх одержувачем. У самій видатковій накладній зазначено, що товар отриманий уповноваженою особою ПМП «Фірма Досвід».

Сума податку на додану вартість у розмірі 1225 грн. за податковою накладною № 231 від 21.06.2011 включено позивачем до складу податкового кредиту за червень 2011 року.

Розрахунки між підприємствами за отриманий товар відповідно до виставленого рахунку-фактури № СФ-21062011 проведено у безготівковій формі згідно з платіжним документом № 238 від 21.06.2011 на суму 7350 грн., що підтверджується випискою банківської установи від 21.06.2011 (а.с. 37, 39).

Відповідно до наданих в судовому засіданні пояснень представника позивача, постачання товару здійснювалось власним автомобілем директора ПМП «Досвід» Іоффе А.М.

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1, за Іоффе А.М. зареєстрований легковий автомобіль марки NISSAN, модель QASHQAI, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 49).

Про ту обставину, що у зв'язку з невеликою кількістю вантажу спеціалізована транспортна організація не залучалась та перевезення труб здійснено власним автомобілем директора підприємства, позивач повідомляв ДПІ в Орджонікідзевському районі в м. Запоріжжі Запорізької області ДПС листом № 30 від 03.04.2012 на запит про надання документів (а.с. 47), про що також відображено в Акті перевірки (арк. акту 5, а.с. 19).

Отриманий товар використаний ПМП «Фірма Досвід» у власній господарській діяльності, що підтверджується бухгалтерською довідкою, відповідно до якої придбані у ТОВ «Інтер-Плюс» 21.06.2011 нержавіючі труби довжиною 3,2 м. в кількості 5 шт. використані в липні 2011 року для поточного ремонту відділення наповнення кисневих балонів (а.с. 36)

Отже, факт здійснення господарської операції відображений у повному обсязі у бухгалтерському і податковому обліку позивача, що зафіксовано також актом перевірки, та підтверджує її реальність.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, вимоги до первинних документів викладені у частині 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пункту 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків іі надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.

При цьому, як вбачається зі змісту Акту перевірки, то він не містить жодних посилань податкового органу про те, що податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим суд вважає, що позивачем надані докази, що підтверджують реальне вчинення господарської операції, що в свою чергу підтверджує правомірність визначення платником податкового кредиту за такою операцією.

Позивачем доведено реальність операцій щодо придбання нержавіючих труб довжиною 3,2 м., документи, які підтверджують їх придбання та використання у власній господарській діяльності надані представником позивача в судовому засіданні та містяться в матеріалах справи.

Зазначені документи були надані також до перевірки, що не оспорюється представником відповідача, та про що також зазначено в акті перевірки.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статті 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, безпосередній контрагент позивача на час здійснення відповідних господарських операцій був у встановленому законодавством порядку зареєстрований як платник ПДВ, що підтверджується відповідним атом перевірки ТОВ «Інтер Плюс» (а.с. 50).

При цьому, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи будь-які рішення про скасування реєстрації свідоцтв платника ПДВ ТОВ «Інетр Плюс» податковим органом не приймались, у зв'язку з чим не має підстав для позбавлення позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку сплачених при придбанні товару.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Також суд вважає необґрунтованими висновки Акту перевірки про нереальність господарських операцій та відсутність поставки, які обґрунтовані відсутністю товарно-транспортних накладних.

Як встановлено судом, перевезення товару здійснено власним автомобілем директора підприємства.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем дотриманні законні підстави формування податкового кредиту з податку на додану вартість, які визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Доводи, якими податковий орган мотивував правомірність оскаржуваного податкового рішення не є переконливими.

Факт здійснення господарської операції відображений у повному обсязі у бухгалтерському і податковому обліку позивача, що зафіксовано також актом перевірки, та підтверджує її реальність.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено обґрунтованість та правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Надані позивачем та дослідженні судом первинні документи підтверджують отримання ПМП «Фірма Досвід» товару, його транспортування на власному автомобілі, та подальше використання у власній господарській діяльності, і свідчать про реальність господарської операції з ТОВ «Інтер Плюс» щодо поставки останнім на адресу ПМП «Фірма Досвід» нержавіючих труб довжиною 3,2 м., що спростовує висновки перевірки, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що порушення податкового законодавства з боку позивача відсутні, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято протиправно та позов про його скасування підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України присудженню на користь позивача підлягають понесені ним та документально підтверджені судові витрати.

Керуючись статтями 11, 71, 159-165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 10.12.2012 № 0000862214/11713.

Присудити на користь Приватного малого підприємства «Фірма Досвід» з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М. Каракуша