Ухвала суду № 30894577, 09.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-741/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

09 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2011 року по справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Київміськбуд-1» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2011 року позивач - Приватне акціонерне товариство «Київміськбуд-1» звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 21 червня 2010 року № 0006171503/0/2043 про визначення податкового зобов'язання з орендної плати за землю (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в загальному розмірі 173 313,76 грн. та податкові повідомлення-рішення від 06 вересня 2010 року № 0006171503/1/2843 та від 08 листопада 2010 року № 0006171503/2/3688.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2011 року даний позов задоволено повністю.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, службовими особами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області було проведено документальну невиїзну перевірку податкових декларацій Закритого акціонерного товариства «Київміськбуд-1» (на даний час - Приватне акціонерне товариство «Київміськбуд-1», далі ПрАТ «Київміськбуд-1») з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, за результатами якої складено акт від 11.06.2010р. №2959/15-227/24595667 (далі -Акт перевірки).

Під час проведення перевірки податковим органом було зроблено висновок про порушення позивачем вимог статті 21 Закону України від 06.10.1998р. № 161-XIV «Про оренду землі» (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік»№107-VI від 28.12.2007 року та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№309-VI від 03.06.2008 року), що призвело до заниження орендної плати за землю за січень - грудень 2008 року на суму 115 542 грн. 51 коп.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.06.2010р. №0006171503/0/2043, яким позивачу визначено суму зобов'язання з орендної плати за землю в розмірі 173 313 грн. 76 коп. (у тому числі за основним платежем - 115 542,51 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 57 771,25 грн.).

Позивач не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням відповідача розпочав процедуру його адміністративного оскарження.

За результатом розгляду первинної скарги позивача, Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області було прийнято рішення від 26.08.2010 р. № 33060/10/25-010, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін.

За результатами послідуючих скарг позивача, Державною податковою адміністрацією у Полтавській області та Державною податковою адміністрацією України були прийняті рішення від 27.10.2010 р. № 2800/10/25-016 та від 05.01.2011 р. № 71/6/25-015 відповідно, якими скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 21.06.2010р. №0006171503/0/2043 - без змін.

З цих підстав, відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 06.09.2010 року № 0006171503/1/2843 та від 08 листопада 2010 року № 0006171503/2/3688, які є аналогічними за змістом з первинним податковим повідомленням-рішенням.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, визначаються Законом України «Про плату за землю» від 3 липня 1992 року № 2535-XII (Закон втратив чинність з 1 січня 2011 року (згідно з Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 вказаного Закону (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Частиною другою статті 4 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Таким чином, встановлення ставок земельного податку є виключним повноваженням Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю».

За правилами ст. 5 Закону України «Про плату за землю» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

В силу приписів статті 13 названого Закону (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про плату за землю" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

За змістом частини першої статті 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату належить до істотних умов договору оренди землі.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що між ПрАТ «Київміськбуд- 1» та Кременчуцькою міською радою Полтавської області було укладено договір оренди земельної ділянки від 01 грудня 2005 року (термін дії договору - 01.09.2010р.), за умовами якого позивач орендує земельну ділянку для будівництва житлового комплексу «Озерний» загальною площею 878549 га, що складається з трьох рівних частин площами 292849 га, які будуть освоюватись поетапно (в три етапи). При цьому, позивач зобов'язувався вносити орендну плату у розмірі 1,% від грошової оцінки землі щорічно.

Відповідно до статті ст. 21 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

За змістом частини першої статті 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату належить до істотних умов договору оренди землі.

Відповідно до пункту 13 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 в порядку статті 14 Закону України "Про оренду землі", розмір орендної плати переглядається у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею ж 30 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно зі статтею 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як було вірно зазначено судом першої інстанції, розмір орендної плати за орендованою позивачем спірною земельною ділянкою було встановлено у договорі оренди землі, укладеному між Кременчуцькою міською радою (Орендодавець) та ПрАТ «Київміськбуд- 1» (Орендар).

Пунктами 10, 16 вказаного договору визначено, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 1% від грошової оцінки землі щорічно. Розмір орендної плати переглядається щорічно та буде визначатися в додаткових угодах до даного договору.

Відповідно до п.п. 34, 35 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин, а також затверджуються відповідно до закону ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад, з огляду на наступне.

З положень п. 35 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вбачається, що орган місцевого самоврядування вирішує питання затвердження ставки земельного податку відповідно до закону, тобто у порядку та в межах, встановлених нормами спеціального закону у сфері оподаткування.

Таким чином, зміна розміру земельного податку згідно із Законом України від 03.06.2008 № 309-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" є підставою для перегляду установленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, однак не тягне автоматичного підвищення розміру орендної плати, встановленого в договорі оренди.

За таких обстави, колегія суддів приходить до висновку, що донарахування позивачу оспорюваної суми податкового зобов'язання з орендної плати за землю із застосуванням штрафних санкцій за названими податковими повідомленнями-рішеннями, було здійснено неправомірно, у зв'язку з чим ці рішення підлягають скасуванню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 19 липня 2012 року по справі № К/9991/10837/12.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.