Рішення № 30894418, 22.04.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.04.2013 Справа № 920/307/13-г

за позовом Приватного підприємства «Компанії «Надежда», смт. Машівка, Полтавська область

до відповідача Державного підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України», м. Суми

про стягнення 971 188 грн. 21 коп.

Суддя С.В. ЗАЄЦЬ

За участі представників сторін:

від позивача: Яременко А.Д., довіреність № 2198 від 12.04.2013р.

від відповідача: не прибув

У судовому засіданні брала участь секретар с/з Петен Я.Л.

Суть спору: Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість на загальну суму 971 188 грн. 21 коп., з яких: 886 706 грн. 89 коп. - основний борг, 69 183 грн. 88 коп. - пеня, 15 297 грн. 44 коп. - 3% річних, відповідно до укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 20/03 від 22.03.2012р. а також судові витрати по справі.

У відзиві на позовну заяву № б/н від 01.03.2013р. відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на відсутність підписаних між сторонами актів прийому - передачі, а також на невідповідність видаткових накладних, наданих позивачем, вимогам первинного документу, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У поясненнях на відзив за № 482 від 18.03.2013р. позивач вказує на невідповідність тверджень відповідача, зазначених у відзиві, дійсним обставинам, на підтвердження чого надає суду копії актів прийому - передачі, підписаних представниками сторін.

11.04.2013р. до господарського суду Сумської області надійшла заява № 481 від 18.03.2013р. про зменшення позовних вимог, в якій позивач зменшує суму основної заборгованості у зв`язку з частковою сплатою відповідачем боргу в розмірі 250 000 грн. 00 коп. Дана заява, згідно ст. 22 ГПК України, прийнята судом до розгляду.

У даному судовому засіданні представник позивача усно зазначає, що підтримує позовні вимоги повністю згідно заяви про зменшення позовних вимог, а саме: просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість на загальну суму 721 188 грн. 21 коп., з яких: 636 706 грн. 89 коп. - основний борг, 69 183 грн. 88 коп. - пеня, 15297 грн. 44 коп. - 3% річних, відповідно до укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 20/03 від 22.03.2012р., а також судові витрати по справі.

Представник відповідача у дане судове засідання не прибув, додаткових письмових пояснень по справі не подав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив:

22.березня 2012 року між Приватним підприємством «Компанія «Надежда», смт. Машівка, Полтавська область (позивач) та Державним підприємством «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України», м. Суми (відповідач) був укладений договір купівлі - продажу за № 20/03, відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець (позивач) зобов`язується поставляти та передавати у власність покупця (відповідач), а покупець (відповідач) зобов`язується прийняти і оплатити наступний товар: дизельне пальне; бензин А-76/80; паливо пічне нафтове (І том, а. с. 12-16).

Відповідно до п. 4.3 вищевказаного договору відповідач зобов`язувався розраховуватись з позивачем за отриманий товар протягом 30 (тридцяти) днів з моменту отримання від позивача товару.

Крім того, між сторонами до договору № 20/03 від 22.03.2012р. були укладені додаткові угоди № 274 від 10.04.2012р., № 280 від 10.04.2012р., № 509 від 31.05.2012р., № 512 від 31.05.2012р., № 539 від 07.06.2012р., № 542 від 07.06.2012р., № 543 від 07.06.2012р., № 544 від 07.06.2012р., № 545 від 07.06.2012р., № 546 від 07.06.2012р., № 547 від 07.06.2012р., № 553 від 08.06.2012р., № 556 від 08.06.2012р., № 664 від 06.07.2012р., № 670 від 06.07.2012р., № 681 від 06.07.2012р., № 724 від 12.07.2012р., згідно умов яких позивач зобов`язувався передати у власність відповідача, а відповідач зобов`язувався прийняти та оплатити нафтопродукти, вказані у даних додаткових угодах (І том, а. с. 17-33).

Пунктами 4 вищевказаних додаткових угод передбачено, що відповідач здійснює оплату товару протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту відвантаження товару.

Позивач свої зобов`язання відповідно до договору № 20/03 від 22.03.2012р. та додаткових угод до нього виконав, що підтверджується матеріалами справи. Факт поставки нафтопродуктів відповідачу підтверджується видатковими накладними № 274 від 10.04.2012р., № 280 від 10.04.2012р., № 509 від 31.05.2012р., № 512 від 31.05.2012р., № 539 від 07.06.2012р., № 542 від 07.06.2012р., № 543 від 07.06.2012р., № 544 від 07.06.2012р., № 545 від 07.06.2012р., № 546 від 07.06.2012р., № 547 від 07.06.2012р., № 553 від 08.06.2012р., № 556 від 08.06.2012р., № 664 від 06.07.2012р., № 670 від 06.07.2012р., № 681 від 06.07.2012р., № 724 від 12.07.2012р., копії яких містяться в матеріалах справи, підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками сторін (І том, а. с. 17-34), копіями довіреностей № 157 від 12.07.2012р., № 151 від 06.07.2012р., № 118 від 30.05.2012р., № 75 від 09.04.2012р., № 122 від 06.06.2012р. (ІІ том, а. с. 16-18), копіями Актів про прийом - передачу ТМЦ № 10/1 від 10.04.2012р., № 10/2 від 10.04.2012р., № 31/1 від 31.05.2012р., № 31/2 від 31.05.2012р., № 7/2 від 07.06.2012р., № 7/3 від 07.06.2012р., № 7/4 від 07.06.2012р., № 7/1 від 07.06.2012р., № 7/5 від 07.06.2012р., № 8/1 від 08.06.2012р., № 7/7 від 07.06.2012р., № 7/6 від 07.06.2012р., № 8/2 від 08.06.2012р., № 6/1 від 06.07.2012р., № 6/3 від 06.07.2012р., № 6/2 від 06.07.2012р., № 12/1 від 12.07.2012р., підписаних повноважними представниками сторін (ІІ том, а. с. 19-35).

Таким чином, враховуючи наявність в матеріалах справи Актів прийому - передачі ТМЦ, підписаних сторонами, які свідчать про передачу позивачем відповідачу та прийняття відповідачем від позивача товару згідно умов договору № 20/03 від 22.03.2012р. та додаткових угод до нього, твердження відповідача щодо відсутності даних актів спростовуються.

Крім того, суд вважає, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження виконання своїх зобов`язань перед відповідачем по договору купівлі-продажу № 20/03 від 22.03.2012р., є належними доказами у розумінні ст. 34 ГПК України, у зв`язку з чим заперечення відповідача, викладені у відзиві щодо невідповідності видаткових накладних, наданих позивачем, вимогам первинного документу, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не приймаються судом до уваги.

Відповідач свої зобов'язання за договором № 20/03 від 22.03.2012р. виконав лише частково, тому його заборгованість перед позивачем по сплаті за поставлений товар склала 886 706 грн. 84 коп.

11.04.2013р. до господарського суду Сумської області надійшла заява № 481 від 18.03.2013р. про зменшення позовних вимог, в якій позивач зменшує суму основної заборгованості у зв`язку з частковою сплатою відповідачем боргу в розмірі 250 000 грн. 00 коп.

У даному судовому засіданні представник позивача усно зазначає, що підтримує позовні вимоги повністю згідно заяви про зменшення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість на загальну суму 721 188 грн. 21 коп., з яких основна заборгованість становить 636 706 грн. 89 коп.

Часткова сплата відповідачем заборгованості перед позивачем в сумі 250 000 грн. 00 коп. підтверджується платіжним дорученням № 502 від 11.03.2013р., наявним в матеріалах справи (ІІ том, а. с. 42).

Таким чином, на день розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем склала 636 706 грн. 89 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Судом встановлено, що 05.12.2012р. позивачем відповідачу була направлена претензія № 2318 з вимогою сплатити заборгованість згідно умов договору № 20/03 від 22.03.2012р. (І том, а. с. 34а-35).

18.12.2012р. відповідач відповів позивачу листом № 944, згідно якого відповідач знаходиться у складному фінансовому становищі та не в змозі одразу сплатити борг в повному обсязі. У даному листі також зазначалось, що до кінця 2012 року заборгованість буде погашена частково в сумі 5000 000 грн. коп., а протягом першого кварталу 2013 року борг перед позивачем буде погашений повністю (І том, а. с. 37).

Таким чином, з огляду на лист відповідача № 944 від 18.12.2012р., а також враховуючи часткову сплату відповідачем заборгованості перед позивачем в сумі 250 000 грн. 00 коп. вже після порушення провадження по справі, суд приходить до висновку про визнання відповідачем заборгованості перед позивачем за неналежне виконання умов договору № 20/03 від 22.03.2012р.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Оскільки відповідач розрахунки з позивачем за поставлений товар провів не повністю, позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

Аналогічна норма щодо виконання зобов`язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач порушив вимоги вищевказаних норм, а також умови укладеного між сторонами договору купівлі - продажу № 20/03 від 22.03.2012р. та додаткових умов до нього, а саме допустив прострочення виконання грошового зобов'язання.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 636 706 грн. 89 коп. заборгованості за поставлений товар є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Провадження у справі в частині часткової сплати відповідачем перед позивачем основної заборгованості в сумі 250 000 грн. 00 коп., у зв'язку з тим, що між сторонами у даній частині відсутній спір, а для судового розгляду відсутній предмет спору, підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім цього, позивачем заявлені вимоги по стягненню з відповідача пені у розмірі 69 183 грн. 88 коп.

Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату або несплату одержаного товару у вигляді стягнення пені передбачена п. 7.3.6 договору № 20/03 від 22.03.2012р., за яким у разі порушення строків оплати товару, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачені умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договору № 20/03 від 22.03.2012р., позивач просить стягнути з відповідача 15 297 грн. 44 коп. 3% річних.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому є наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 15 297 грн. 44 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України» (40002, м. Суми, вул. Роменська, 79/2, код 31931024) на користь Приватного підприємства «Компанії «Надежда» (39400, Полтавська область, смт. Машівка, вул. Леніна, 130, код 22519085) 636 706 грн. 89 коп. основного боргу, 69 183 грн. 88 коп. пені, 15 297 грн. 44 коп. 3% річних, 19 423 грн. 77 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині провадження по справі - припинити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.04.2013р.

СУДДЯ С.В. ЗАЄЦЬ