Постанова № 30894299, 11.04.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013 року (17 год. 00хв.)Справа № 808/1137/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді О.В. Конишевої,

при секретарі судового засідання Я.М.Муха,

від позивача - Цецик І.М.

від відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу

за позовною заявою: Державного підприємства Дослідне господарство «Ізвєстія» Національної академії аграрних наук України

до: Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000141600 від 25.10.2012

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державного підприємства Дослідне господарство «Ізвєстія» Національної академії аграрних наук України (далі - позивач) до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000141600 від 25.10.2012.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Адміністративний позов просить задовольнити у повному обсязі, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000141600 від 25.10.2012.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Заяв про розгляд справи без його участі до суду не надходило.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Мелітопольською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ДП ДГ «Ізвєстія» НААНУ, за наслідками якої складено Акт перевірки від 24.07.2012 №505/22/00853317 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП ДГ «Ізвєстія» НААНУ з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на додану вартість, при визначенні суми частини чистого прибутку (дивідентів), що сплачується державними підприємствами за період з 01.07.2009 по 31.03.2010», яким встановлено порушення:

- ч.1, ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-ІУ, в результаті чого зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Перевіркою встановлено укладання цивільно-правових відносин між КП «Альянс» і ДП «ДГ «Ізвєстія» НААНУ, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту та проведення безтоварних операцій. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, а угоди носять фіктивний характер

- вимог пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.2.3,п.7.2, пп.7.3.1п..7.3, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.4.5 п.7.4 .пп.7.5.1 п.7.5.ст.7, п. 8 .1, п. 8 .2, ст. 8 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), правильності та повноти нарахування податку на додану вартість при застосуванні спеціального режиму оподаткування встановлено завищення податкового кредиту ПДВ на загальну суму 30166 грн. в тому числі: за вересень 2009р. в сумі 8167 грн., за жовтень 2009р. в сумі 2333 грн., за січень 2010р. в сумі 15583 грн.. за березень 2010р. в сумі 4083 грн., який проведено на підставі нікчемних правочинів, що в свою чергу призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 30166 грн. , в тому числі за період: за вересень 2009р. в сумі 8167 грн., за жовтень 2009р. в сумі 2333 грн. за січень 2010р. в сумі 15583 грн., за березень 2010р. в сумі 4083 грн. ґ)

На підставі акту перевірки від 24.07.2012 № 505/22/00853317, Мелітопольською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000091600 від 06 серпня 2012 року, згідно якого визначено ДПДГ «Ізвєстія» НААНУ суму грошового зобов'язання в розмірі 75 415,00 грн., з них за основним платежем в сумі 30166,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 45 249,00 грн.

Не погоджуючись із таким рішенням Мелітопольської ОДПІ, ДП ДГ «Ізвєстія» НААНУ відповідно до п.56.2 ст.56 Податкового кодексу України звернулось до Державної податкової служби Запорізької області із скаргою про перегляд цього рішення та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000091600 від 06 серпня 2012.

Відповідно до рішення Державної податкової служби у Запорізькій області від 12.10.2012 № 4963/10/10-420 «Про результати розгляду первинної скарги» податкове повідомлення-рішення Мелітопольської ОДПІ Запорізької області ДПС від 06.08.2012 №0000091600, скасоване в частині надмірно нарахованих штрафних санкцій у сумі 18 041,50 грн., а в іншій частині - залишено без змін.

На підставі рішення Державної податкової служби у Запорізькій області від 12.10.2012 №4963/10/10-420, Мелітопольською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000141600 від 25 жовтня 2012 року, згідно якого ДПДГ «Ізвєстія» НААНУ визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 57 373,50 грн., з них за основним платежем в сумі 30166,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 27 207,50грн. (тобто менше на 18 041,50 грн., як і було визначено Рішенням ДПС у Запорізькій області 12.10.2012 року № 4963/10/10-420).

Судом встановлено, що позивач за перевіряємий період мав взаємовідносини з КП «Альянс».

Отже з матеріалів справи встановлено, що у перевіряємому періоді Позивач мав договірні відносини з КП «Альянс» відповідно до договорів купівлі-продажу засобів захисту рослин, згідно яких Продавець - КП «Альянс» зобов'язується передати Покупцю - ДП ДГ «Ізвєстія» у власність, а Покупець зобов'язується прийняти товар (засоби захист рослин) та оплатити його вартість.

На виконання умов даних договорів, КП «Альянс» здійснило поставку даного товару позивачу на загальну суму 180 998,00 грн. (в т.ч. ПДВ 30166,00грн.), в кількості визначеній та погодженій сторонами договору.

За наслідками здійснених поставок, КП «Альянс» було виписано ДП ДГ «Ізвєстія» НААНУ податкові накладні, які було віднесено ДП ДГ «Ізвєстія» НААНУ до складу податкового кредиту за вересень 2009 року у сумі 8167 грн., за жовтень 2009 року в сумі 2333 грн., за січень 2010 в сумі 15583 грн., за березень 2010 в сумі 4083 грн., що містяться в матеріалах справи.

Згідно п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.4. ст. 201 вищезазначеного Кодексу встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 даного Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, факт реалізації КП «Альянс» товарів позивачу, який підтверджений податковими та видатковими накладними є підставою для віднесення сум до податкового кредиту з ПДВ.

Операції по придбанню вищезазначених товарів, в повному обсязі підтверджені документально, а саме видатковими, податковими накладними, даними журналу реєстрації довіреностей, довіреностями на одержання вказаних ТМЦ (які були виписані на завідуючу складом для зберігання отрутохімікатів та добрив ОСОБА_2), які мстяться в матеріалах справи та поясненнями ОСОБА_2

Факт одержання вказаних засобів захисту рослин підтверджується також складськими документами, а саме даними книги обліку приходу та витрат пестицидів по складу та прибутковими ордерами та звітами комірника, які мітяться в матеріалах справи.

Крім того, судом встановлено, що податковим органом безпідставно зазначено у Акті про те, що фактом відсутності сертифікатів якості на вказаний товар підтверджується безтоварність операції, оскільки сертифікат якості є документом що підтверджує якість товару, а не є документом бухгалтерського обліку.

Одночасно необхідно вказати про те, що ДП ДГ «Ізвєстія» НААНУ із 01.01.2009 року є суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, визначеного ст. 209 Податкового кодексу України і суми ПДВ від реалізації продукції власного виробництва не сплачує до бюджету, а перераховує на спец рахунок та використовує в ході сільськогосподарської діяльності, тому твердження податкового органу про те, що у третіх осіб виникає вигода у плані податкового кредиту (щодо сплати коштів до бюджету) - є безпідставними, оскільки такі кошти не сплачуються до бюджету.

Крім того, твердження податкового органу про те, що на даний момент КП «Альянс» не знаходиться за місцем реєстрації також не є підставою для визнання операцій 2009 - 2010 років безтоварними, інформація про відсутність по місцю реєстрації внесена до ЄДРПОУ лише у 2012 році.

Крім того, податковим органом безпідставно зазначено про те, що товарно-транспортна накладна є обов'язковим документом (відповідно до Наказу № 363 від 14.10.1997), який мав бути наявним при виконанні вказаних договорів купівлі-продажу засобів захисту рослин.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Замовник це - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів.

Вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Отже аналізуючи зміст вказаних визначень, для застосування Правил перевезення вантажів обов'язковим є Договір про перевезення вантажів. Відповідно до вказаних вище правочинів, обов'язок поставки товару покупцю, був покладений на продавця, тобто на КП «Альянс». Отже, якщо відповідний договір про перевезення вантажів не укладався, а доставка товару здійснена власним транспортом продавця то і виписка товарно-транспортних документів могла не здійснюватися, і тому тут відсутні порушення в діях посадових осіб КП «Альянс» та ДП ДГ «Ізвєстія» НААНУ.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, у відповідній редакції, установлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Мелітопольською ОДПІ встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у перевіряємому періоді були надані податкові накладні, які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.

Суми податку на додану вартість по цим податковим накладним включені ДП ДГ «Ізвєстія» НААНУ до податкового кредиту відповідних періодів та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ. Оплата за отримані ТМЦ здійснена у повному обсязі. Заборгованості за даними бухгалтерського обліку ДПДГ «Ізвєстія» НААНУ по розрахункам з КП «Альянс» не значиться. У подальшому, ТМЦ отримані від КП «Альянс» були використані у господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, угоди між позивачем та КП «Альянс» були реально виконані сторонами та підтверджені документально договорами, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, банківськими виписками тощо.

За наведених обставин, податковим органом не правильно застосовано п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВРта не спростовано доводи Позивача про те, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) контрагент позивача «КП «Альянс» був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

До того ж, чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правом перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів, свідоцтв своїх контрагентів по угодах та достовірність їх підписів. Позивач, як платник податків, діяв у межах діючого законодавства, не обізнаний про умисел контрагента та не відповідає за його звітність.

У період за який податковим органом донараховано ПДВ ДП ДГ «Ізвєстія» НААНУ знаходилось на спеціальному режимі оподаткування у сфері сільського господарства. Однак, відповідно до п.2 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 ВР від 03.04.1997 згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та віднесення відповідних сум до валових витрат підприємства.

Крім того, в судовому засіданні за клопотанням представника позивача були допитані в якості свідків ОСОБА_2 (завідуюча складом ДП ДГ «Ізвєстія», яка на підставі довіреності отримувала ТМЦ від КП «Альянс», на підставі яких сформовано податковий кредит) та ОСОБА_3 (головний бухгалтер ДП ДГ «Ізвєстія», яка формувала дані бухгалтерського обліку по операціям з КП «Альянс») з приводу передачі товарів від КП «Альянс» до ДП ДГ «Ізвєстія».

Свідки пояснили, що для вирощування сільськогосподарських культур господарство потребує наявності засобів захисту рослин. В зв'язку з цим, між позивачем та КП «Альянс» було укладено договори купівлі - продажу засобів захисту рослин, згідно яких Продавець - КП «Альянс» зобов'язується передати Покупцю - ДП ДГ «Ізвєстія» у власність, а Покупець зобов'язується прийняти товар (засоби захист рослин) та оплатити його вартість. Операції по придбанню вищезазначених товарів, в повному обсязі підтверджені документально, а саме видатковими, податковими накладними, даними журналу реєстрації довіреностей, довіреностями на одержання вказаних ТМЦ , які були виписані на завідуючу складом для зберігання отрутохімікатів та добрив ОСОБА_2, які мстяться в матеріалах справи.

Щодо товарності операції між Позивачем та його контрагентом у суду сумнівів не викликає, у зв'язку з достатністю документів які підтверджують факт поставки товару позивачу.

Щодо не підтвердження господарської діяльності КП «Альянс» (контрагент позивача), суд вважає за необхідне зазначити, що нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими правопорушеннями.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Крім того, доказів на підтвердження своїх висновків відповідач не надає, крім акту перевірки контрагента позивача.

Відповідно, суд вважає, що позивачем дотримані законні підстави формування податкового кредиту по податку на додану вартість.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими правопорушеннями.

Крім того, судом встановлено, що податковим органом у податковому повідомленні-рішенні № 0000141600 від 25 жовтня 2012 року безпідставно застосовано штрафні санкції до Позивача, передбачені пунктом 123.2 статті 123 Податкового кодексу України, оскільки вказаною нормою передбачається відповідальність за використання платником податків сум що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1. Податкового кодексу України, в зв'язку з чим вказані кошти підлягають стягненню до бюджету. Про застосування штрафних санкцій, передбачених саме п.123.2 ст. 123 ПК України зазначено у розрахунку грошового зобов'язання та штрафних санкцій - Додатку № 1 до податкового повідомлення рішення.

Судом встановлено, що підприємство являється сільськогосподарським товаровиробником та перебуває на спеціальному режимі оподаткування, передбаченого ст. 209 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 209.2. ст. 209 вищезазначеного Кодексу визначено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, ДПДГ «Ізвєстія» НААНУ за наслідками реалізації продукції власного виробництва безпосередньо не сплачує суми податку на додану вартість до бюджету, а перераховує такі суми ПДВ на спеціальний рахунок, які використовуються для виробничих потреб.

Мелітопольська ОДПІ віднесла спеціальний режим оподаткування до податкової пільги з усіма наслідками, що передбачені п. 123.2. ст.123 Податкового кодексу України та прирівняла (ототожнила) дану систему до операцій, що звільнені від оподаткування податком на додану вартість.

Перебування ДПДГ «Ізвєстія» НААНУ на спеціальному режимі оподаткування в жодному разі не являється податковою пільгою, оскільки спеціальний режим оподаткування являється різновидом системи оподаткування, який існує поряд із загальною та спрощеною системами оподаткування, а податкова пільга це система заходів, яка взагалі звільняє певних платників податків від перерахування коштів як до бюджету так і на інші цілі.

Отже, законодавець розмежовує поняття «спеціальний режим оподаткування» та «податкова пільга» і оскільки дані поняття є різними, то відповідно й наслідки, які застосовуються внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання не можуть бути застосовані до підприємств, які перебувають на спеціальному режимі оподаткування.

Крім того, у судовому засіданні не були підтверджені висновки відповідача викладені в акті перевірки, відповідно і не знайшло підтвердження встановлене правопорушення, що свідчить про протиправність застосування до позивача штрафної санкції.

Враховуючи вищевикладені обставини суд приходить до висновку, що відповідач не довів суду обґрунтованість та законність висновків викладених в акті перевірки на підставі якого було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до п.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, відповідачем не доведено правомірність прийняття спірного рішення, внаслідок чого суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідності до п. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З урахуванням викладеного, на користь позивача з державного бюджету підлягають до стягнення судові витрати сплачені ним при подачі позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 69-71, 158, 160- 164 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000141600 від 25.10.2012

Стягнути з Державного Бюджету на користь Державного підприємства Дослідне господарство «Ізвєстія» Національної академії аграрних наук України судовий збір у розмірі 573 грн. 74 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена у повному обсязі 22.04.2013.

Суддя О.В. Конишева