Постанова № 30893471, 17.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-16247/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Міщук М.С.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Бєлової Л.В., Гром Л.М. Бодюку В.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сасск» (далі Товариство або позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі ДПІ або відповідач), Державної податкової адміністрації в м Києві (далі ДПА) про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

15 грудня 2009 року Товариство звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, інших відповідних рішень ДПІ та ДПА.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 21 січня 2013 року та додатковою постановою від 30 січня 2013 року позов задовольнив.

В апеляційні скарзі про скасування постанови апелянт посилається на те, що судом першої інстанції прийнято вказане рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши пояснення представників сторін та перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ від № 0004432309/2 від 08.12.2009 року, рішення ДПІ про результати розгляду первинної скарги № 6548/10/25-026 від 23.09.2009 року, рішення ДПА про результати розгляду повторної скарги №5423/10/25-114 від 30.11.2009 року в частині відмови від задоволення повторної скарги.

Ухвалою суду від 02.03.2010 року провадження у справі було зупинено у зв'язку з порушенням провадження:

по справі №2а-15958/09/2670 за позовом ТОВ "Сасск" до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, ДПА у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення №0004272309/2 та рішення про результати розгляду скарг №6411/10/25-026, №5391/10/25-114;

по справі №2а-13083/09/2670 за позовом ТОВ "Сасск" до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про визнання дій протиправними з проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Сасск" з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображенні звітних даних в декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2009 року та складання акта перевірки від 30 червня 2009 року; - до набрання законної сили судовими рішеннями у зазначених справах.

Ухвалою суду від 06.02.2012 року провадження у справі було поновлено.

Ухвалою від 06.02.2012 року провадження у справі було зупинено до вирішення Вищим адміністративним судом касаційної скарги на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 2а-15895/09/2670.

Ухвалою суду від 16.10.2012 р. провадження у справі поновлено та об'єднано адміністративну справу № 2а-16247/09/2670 зі справою № 2а-12420/10/2670, у зв'язку з тим, що в даних справах заявлено однорідні позовні вимоги до одного і того ж відповідача. Об'єднаній справі присвоєно номер № 2a-16247/09/2670.

В ході судового розгляду позивачем подавалися заяви про зменшення розміру позовних вимог, збільшення розміру позовних вимог та часткової відмови від адміністративного позову.

Остаточні позовні вимоги сформовано про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0004432309/2 від 08.12.2009 року та №0000832309/2 від 10.06.2010 pоку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ДПІ була проведена документальна невиїзна перевірка декларації з податку на прибуток ТОВ «САССК» (код за ЄДРПОУ 30180471) за 1 квартал 2009 року, за результатами якої складено акт №1087/23-09/30180471 від 30.06.2009 року (далі Акт перевірки).

У висновку Акту перевірки зафіксовані порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме: п.6.1. статті 6, п.16.4. статті 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.1.6. наказу Державної податкової адміністрації України № 143 від 29.03.2003 року "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання", у результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток за 1 квартал 2009 року на 4 619 053 грн. (Том.1,а.с.25-29).

Згідно згаданого Акту, перевірка проводилась на підставі декларації з податку на прибуток за І квартал 2009 року (вх.№ 188924 від 12.05.2009 р.) та акту № 1034/23-09/30180471 від 23.06.2009 року про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2008 року.

Перевіркою було встановлено, що позивачем завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток станом на 31.12.2008 року в розмірі 18 476 212 грн., а також занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 324 356 грн.

Сума збитків в розмірі 18 476 212 грн., яка не підтверджена перевіркою, була відображена позивачем в рядку 04.9 «від'ємне значення об'єкта (оподаткування попереднього податкового року» Декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2009 року (Том.1, а.с.42).

Таким чином, так як збитки задекларовані позивачем за результатами діяльності у 2008 році не підтверджені перевіркою, про що складено акт № 1034/23-09/30180471 від 23.06.2009 року (Том.2, а.с.109-156), позивачем у порушення п.6.1. статті 6, п.16.4. статті 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.1.6. наказу ДПА України № 143 від 29.03.2003 року "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання", завищено скориговані валові витрати за 1 квартал 2009 року на суму 18 476 212 грн. та відповідно занижено об'єкт оподаткування на 18 476 212 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання звітного періоду на 4 619 053 грн.

Так, актом № 1034/23-09/30180471 від 23.06.2009 року про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2008 року зафіксовано, що на порушення пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат підприємством віднесено витрати не пов'язані з веденням господарської діяльності на суму 1 289 159 грн.75 коп., а саме витрати на оплату послуг з оренди житлового нерухомого майна, яке використовувалось найманими працівниками підприємства - іноземцями в якості місця проживання.

Також, до складу валових витрат 2008 року позивачем помилково, на думку податкового органу, віднесено витрати з сплати відсотків за користування кредитом за договором «Сентенза Лімітед» (Кіпр) в сумі 17 944 736 грн.50 коп.

Крім того, згідно акту № 1034/23-09/30180471 від 23.06.2009 року, позивач, у порушення вимог статті 86 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік", п.22.13. статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону України №283/97-ВР від 22.05.97), п.6.1 статті 6 Закону України Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.97 №283/97-ВР з наступними змінами та доповненнями, відобразив у рядку 04.9 в уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (додаток до Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства) від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток минулих періодів, чим було завищено валові витрати у 2007 році на 40 725 024 грн. та у 2008 році на 17 944 736 грн.

На підставі акта перевірки №1087/23-09/30180471 від 30.06.2009 року ДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0004432309/0 від 16.07.2009 року про сплату 4 619 053 грн. податку на прибуток і 3 233 337 грн. застосованої штрафної санкції.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку до ДПІ.

Рішенням ДПІ про результати розгляду первинної скарги № 6548/10/25-026 від 23.09.2009 року податкове повідомлення-рішення було залишене без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Рішенням ДПА у м. Києві про результати розгляду повторної скарги № 5423/10/25-114 від 30.11.2009 року були скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ №0004432309/0 від 16.07.2009 року, № 0004432309/l від 29.09.2009 року в частині визначення до сплати 4 468 110 грн. податку на прибуток та 3 203 148 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

На підставі рішення про результати розгляду повторної скарги та акта перевірки №1087/23-09/30180471 від 30.06.2009 року ДПІ було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0004432309/2 від 08.12.2009 року, яким позивачу визначено до сплати суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 150 943 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 30 189 грн (Том.1, а.с.30).

ДПІ повторно була проведена документальна невиїзна перевірка декларації з податку на прибуток позивача за 1 квартал 2009 року, за результатами якої складено акт №48/23-09/30180471 від 27.01.2010 року (Том 2, а.с.24-28), яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме: п.6.1. ст.6, п.16.4. ст.16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.1.6. наказу ДПА України від 29.03.2003 року № 143 "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання", в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток за 1 квартал 2009 року на 4 477 146 грн.

Перевірка проводилась на підставі декларації з податку на прибуток за І квартал 2009 рок (вх. №188924 від 12.05.2009 р.) та акту № 47/23-09/30180471 від 27.01.2010 року про результати документальної невиїзної перевірки позивача з питання правомірності відображення у складі валових витрат за період з 01.01.2007 року по 31.12.2008 року розміру сплачених відсотків за користування кредитом, отриманим від «Сентенза Лімітед» (Кіпр).

Актом № 47/23-09/30180471 від 27.01.2010 року зафіксовано, що позивачем до складу валових витрат в р.4.13 Декларації з податку на прибуток підприємства було віднесено витрати з сплати відсотків за користування кредитом за договором з «Сентенза Лімітед» (Кіпр) в сумі 26 484 474 грн.82 коп.

У 4 кварталі 2008 року позивачем в рядку 4.13 було відображено витрати з сплати відсотків за користування кредитом за договором з «Сентенза Лімітед» в сумі 17 944 736 грн.50 коп.

Податковий орган дійшов висновку, що позивач за результатами 2008 року не мав право включити до складу валових витрат відсотки за користування кредитом, а повинен був отримати збиток в сумі 567 625 грн. Отже, позивачем завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за результатами 2008 року в сумі 17 908 587 грн.

Виходячи з вищенаведеного, так як збитки задекларовані позивачем за результатами діяльності у 2008 році не підтверджені в повній мірі невиїзною позаплановою перевіркою, за результатами якої було складено акт № 47/23-09/30180471 від 27.01.2010 року позивачем, в порушення п.6.1. ст.6, п.16.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.1.6. наказу від 29.03.2003 № 143 "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання", завищено скориговані валові витрати за 1 кв. 2009 року на суму 17 908 587 грн. та відповідно занижено об'єкт оподаткування на 17 908 587 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання звітного періоду на 4 477 146 грн.75 коп.

На підставі акта перевірки №48/23-09/30180471 від 27.01.2010 року ДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0000832309/0 від 08.02.2010 року про сплату 4 477 146 грн. податку на прибуток і 4 029 431 грн. застосованої штрафної санкції.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку до ДПІ, яка своїм рішенням № 2632/10/25-026 від 02.04.2010 року оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишила без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Рішенням ДПА у м. Києві про результати розгляду повторної скарги № 2950/10/25-114 від 07.06.2010 року було скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ №0000832309/0 від 08.02.2010 року в частині 1 990 215 грн.43 коп. податку на прибуток та 1 791 193 грн.14 коп. штрафної (фінансової) санкції та рішення ДПІ № 2632/10/25-026 від 02.04.2010 року про результати розгляду первинної скарги у відповідній частині.

На підставі на підставі рішення про результати розгляду скарги №2950/10/25-114 від 07.06.2010 року та акту перевірки №48/23-09/30180471 від 27.01.2010 року ДПІ було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000832309/2 від 10.06.2010 року, яким позивачу визначено до сплати суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 486 931 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 238 238 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази, а також положення законодавства, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

У зв'язку з тим, що перевірка позивача проводилась з урахуванням періоду до набрання чинності Податковим кодексом України ( 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 року.

Згідно п.5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.5.3.1 п.5.3 ст.5, 5.6.1 п.5.6 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме, серед іншого, фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

З урахуванням норм п.5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на виплату відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг) будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що позивач надає готельні послуги в межах міжнародній мережі готелів "Радіссон САС". Для того, щоб послуги позивача відповідали міжнародному рівню та були надані відповідно до стандартів готелів, які працюють в мережі «Радіссон САС,» позивач укладає трудові договори з фізичними особами-іноземцями, які раніше працювали в системі Радіссон САС в інших країнах. Такі працівники можуть контролювати рівень послуг та навчати персонал позивача стандартам надання готельних послуг.

Як встановлено судом з поданих позивачем документів, трудові контракти, які позивач укладає з працівниками-іноземцями, передбачають надання обладнаного помешкання (квартири), орендованої за рахунок роботодавця (позивача). Витрати, понесені у зв'язку з орендою житла, підтверджені первинними документами, наданими позивачем до матеріалів справи.

Відповідно до п.6 Постанови Кабінету Міністрів України № 255 від 02.03.1998 року "Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість" працівникам, які переїхали в іншу місцевість у зв'язку з переведенням їх на роботу, і членам їхніх сімей жиле приміщення надається на умовах, передбачених трудовим договором.

Згідно п. 14 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 170 від 19.03.1994 року, якщо умовами контракту передбачається переїзд працівника на роботу в іншу місцевість, сторони визначають у контракті умови, гарантії та компенсації такого переїзду та умови забезпечення працівника (а в разі необхідності і членів його сім'ї) житловою площею або оплату витрат за найом (піднайом) житлового приміщення чи користування готелем.

Вищезазначене свідчить, що здійснення позивачем витрат на оплату житла для проживання найманих працівників-іноземців, які на час дії контракту, укладеного з позивачем, переїжджають з постійного місця проживання до місця виконання трудових обов'язків - м. Київ, не можна вважати фінансуванням особистих потреб таких працівників, оскільки надання такого житла пов'язано з виконанням працівниками їх трудових обов'язків та передбачено трудовим договором (контрактом), а отже є гарантією та компенсацією, передбаченою трудовим законодавством України. Таким чином, зазначені витрати не підпадають під обмеження, встановлені пп.5.3.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати позивача, пов'язані з оплатою оренди житла, в якому проживали працівники-іноземці, зумовлені договірними зобов'язаннями позивача та пов'язані з господарською діяльністю позивача. Отже, на підставі вищенаведених положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивач мав право віднести такі витрати до складу валових витрат.

Судом першої інстанції встановлено, що трудові договори з фізичними особами-іноземцями, надані позивачем в матеріали справи, передбачають оренду житла за рахунок позивача як умову матеріального забезпечення працівника, необхідну для виконання ним трудових обов'язків.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та прийшов до висновку про правомірність формування валових витрат позивачем.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17.12.2012 року № К/9991/11379/11 (К/9991/13666/11), в попередніх інстанціях - 2а-15958/09/2670, якою суд, як вважає апелянт, підтвердив відсутність підстав для віднесення до складу валових витрат позивача витрат, пов'язаних з оплатою житла для працівників-нерезидентів. Однак, таке твердження відповідача є помилковим.

Питання правомірності включення позивачем витрат, пов'язаних з оплатою житла для працівників-нерезидентів, до складу валових витрат дійсно досліджувалося ВАСУ у пов'язаній справі № 2а-15958/09/2670 та ухвалою від 17.12.2012 року вищий суд визнав правомірним нарахування відповідачем грошового зобов'язання за цим епізодом.

Однак , як вбачається зі змісту ухвали така позиція ВАСУ обґрунтована таким. Оскільки позивачем доказів, що здійснені виплати є оплатою праці фізичних осіб-нерезидентів, які знаходяться з ним в трудових відносинах, не надано, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для віднесення до складу валових витрат у розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрат на оплату житла для проживання найманих працівників-іноземців.

Таким чином, у пов'язаній справі ВАСУ відмовив у позові в цій частині винятково в зв'язку з ненаданням позивачем підтверджуючих документів, не заперечуючи саму можливість такого віднесення до складу валових витрат.

В той же час, до матеріалів даної справи позивачем було залучено копії трудових договорів, наказів про прийняття на роботу та дозволів на працевлаштування іноземних працівників, а також копії договорів оренди житлового приміщення з фізичними особами-приватними підприємцями (разом з додатками) та виписок банку, які підтверджують сплату орендної плати за договорами оренди житлового приміщення за 2008 рік.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, витрати, понесені у зв'язку з орендою житла, підтверджені первинними документами, наданими позивачем до матеріалів справи. Тобто у справі, що розглядається наявні всі докази, на відсутність яких вказав ВАСУ у пов'язаній справі, та підтверджують позицію позивача.

Таким чином, витрати, пов'язані з орендою житла, в розмірі 603 772,93 грн. були правомірно включені до складу валових витрат позивача на підставі пп. 5.6.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Слід зазначити, що таку ж позицію зайняв ВАСУ в своїй ухвалі від 10.03.2010 року по справі № К-9339/07, у якій, зокрема, зазначено, що включення суми коштів, спрямованих на оплату готельних послуг за проживання художнього керівника, як встановлених за домовленістю сторін, до складу валових витрат здійснено позивачем правомірно.

Відповідно до ст.86 Закону "Про державний бюджет України на 2006 рік", у 2006 році сума від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, що рахувалася станом на 1 січня 2005 року і не була погашена протягом 2005 року, не підлягає протягом 2006 року врахуванню у складі валових витрат платника податку.

Підпунктом 22.13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, яка була чинною протягом 2007 року) передбачено, що у 2007 році сума від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, що виникла станом на 1 січня 2006 року і не погашена протягом 2006 року, не підлягає протягом 2007 року врахуванню у складі валових витрат платника податку.

Пункт 6.1 ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачає, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Наведена норма визначає певну черговість обліку валових витрат - облік наростаючим підсумком. Це означає, що спочатку валові доходи зменшуються валовими витратами першого кварталу, а при їх нестачі - валовими витратами другого кварталу і так далі. Такий же принцип міститься в п.16.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з яким платник податку подає декларацію з податку на прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком, з розрахунком від'ємного значення об'єкта оподаткування попередніх податкових періодів. Тобто наростаючим підсумком розраховуються як валові витрати, так і валовий дохід, що підтверджується порядком заповнення декларації по податку на прибуток.

При цьому погашення від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року відбувається у складі валових витрат наступного року під час розрахунку об'єкта оподаткування.

Відповідно до п.3.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.

Отже, погашення від'ємного значення об'єкта оподаткування відбувається шляхом зменшення скоригованих валових доходів поточного року. Якщо сума валового доходу, отримана протягом року, перевищує валові витрати першого кварталу (з врахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року), то від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього року вважається погашеним.

Таким чином, включення позивачем до складу валових витрат суми від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього періоду відповідає вимогам п.6.1 ст.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до пп.1.11.1. п.1.11. ст.1, пп.5.5.1., 5.5.2. п.5.5. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" фінансовий кредит - це кошти, які надаються банком - резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент.

Валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Для платника податку, 50 та більше відсотків статутного капіталу (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу валових витрат на виплату або нарахування процентів за кредитами та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється у сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до складу валових витрат 2008 року суло віднесено витрати зі сплати відсотків за користування кредитом за договором з «Сентенза Лімітед» (Кіпр) в сумі 17 944 736 грн.50 коп.

В той же час, подаючи уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період з 01.01.06 по 30.09.08 від 22.12.08р. позивач самостійно зменшив показники p.04.13 Декларації «інші витрати, крім визначених у 04.1.-04.11.» на суму процентів за кредитами, які визнав як зайво враховані, про що звернув увагу податкового органу в своєму листі №50. від 04.12.2008 року. Зазначене свідчить про протиправність висновків ДПІ щодо завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за результатами 2008 року на відповідну суму.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби № 0004432309/2 від 08.12.2009 року та №0000832309/2 від 10.06.2010 pоку.

Разом з цим в ході дослідження матеріалів справи, судом було встановлено, що позивачем подавалися заяви про зміну позовних вимог та часткової відмови від адміністративного позову.

Так, згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог від 02.01.2013 року (а.с.), остаточними позовними вимогами вказано наступні: скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ № 0004432309/2 від 08.12.2009 року та №0000832309/3 від 08.09.2010 року.

Однак, суд першої інстанції у резолютивні частині постанови від 21 січня 2013 року не розглянув вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ №0000832309/3 від 08.09.2010 року.

У зв'язку з цим суд розглянув додаткову заяву позивача та прийняв 30.01.2013 року додаткове рішення.

Представник позивача наполягав на задоволенні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби від 08.09.2010 №0000832309/3.Представник відповідача залишив вирішення заяви про ухвалення додаткового судового рішення на розсуд суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ повторно була проведена документальна невиїзна перевірка декларації з податку на прибуток позивача за 1 квартал 2009 року, за результатами якої складено акт №48/23-09/30180471 від 27.01.2010 року., яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме: п.б.І.ст.6, п.16.4. ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.1.6. наказу від 29.03.2003 № 143 "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання", в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток за 1 квартал 2009 року на 4 477 146 грн.

Перевірка проводилась на підставі декларації з податку на прибуток за І квартал 2009 року (вх. №188924 від 12.05.2009 р.) та акту від 27.01.2010 року № 47/23-09/30180471 про результати документальної невиїзної перевірки позивача з питання правомірності відображення у складі валових витрат за період з 01.01.2007 року по 31.12.2008 року розміру сплачених відсотків за користування кредитом, отриманим від "Сентенза Лімітед" (Кіпр).

На підставі акта перевірки №48/23-09/30180471 від 27.01.2010 року ДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 08.02.2010 року №0000832309/0 про сплату 4 477 146 грн. податку на прибуток і 4 029 431 грн. застосованої штрафної санкції.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку до ДПІ та ДПА у м. Києві.

Рішенням ДПІ про результати розгляду первинної скарги від 02.04.2010 року № 2632/10.25-026 оскаржуване податкове повідомлення-рішення було залишене без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Рішенням ДПА у м. Києві про результати розгляду повторної скарги № 2950/10/25-114 від 07.06.2010 року було скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 08.02.2010 року №0000832309/0 в частині 1 990 215,43 грн. податку на прибуток та 1 791 193,14грн. штрафної (фінансової) санкції та рішення ДПІ № 2632/10/25-026 від 02.04.2010 року про результати розгляду первинної скарги у відповідній частині.

На підставі рішення про результати розгляду скарги №2950/10/25-114 від 07.06.2010 року та акту перевірки №48 23-09/30180471 від 27.01.2010року ДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000832309/2 від 10.06.2010 року, яким позивачу визначено до сплати суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 486 931 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 238 238 грн.

В той же час згідно матеріалів справи ДПІ на підставі рішення про результати розгляду скарги №16803/7/25-0115 від 18.08.2010 року та акту перевірки №48/23-09/30180471 від 27.01.2010 року було винесено податкове повідомлення-рішення №0000832309/3 від 08.09.2010 року. Зазначене податкове повідомлення-рішення винесене на підставі одного й того ж акта перевірки, у зв'язку з тими ж самими порушеннями та містить ту ж саму суму податкового зобов'язання, що і податкове повідомлення-рішення №0000832309/2 від 10.06.2010 року. Тобто вищевказані податкові повідомлення-рішення є тотожними.

Зазначене податкове повідомлення-рішення досліджене в судовому засіданні та постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2013 року визнано протиправним та скасовано.

Відповідно до ст.168 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

Питання про ухвалення додаткового судового рішення може бути заявлено до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд ухвалює додаткове судове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду питання.

Виходчи з вищезазначеного колегія суддів вважає, що Окружний адміністративний суд міста Києва правомірно задовільнив заяву та ухвалив додаткове судове рішення

Разом з цим суд першої інстанції, скасувавши податкове повідомлення - рішення №0000832309/2 від 10.06.2010 року вийшов за межі позовної заяви, у зв'язку з чим рішення у цій частині підлягає скасуванню.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування.

Таким чином, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу частково.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2013 року - скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000832309/2 від 10.06.2010 року.

В іншій частині постанову від 21 січня 2013 року та додаткову постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 січня 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

Повний текст судового рішення виготовлено 22 квітня 2013 року

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Гром Л.М.

Бєлова Л.В.