Рішення № 30893072, 25.04.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 382/193/13-ц Головуючий у І інстанції Карпович В.Д.Провадження № 22-ц/780/2336/13 Доповідач у 2 інстанції Кашперська Т.Ц.Категорія 4 25.04.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

23 квітня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Яворського М.А.,

суддів Кашперської Т.Ц., Фінагєєва В.О.,

за участю секретаря Лавренової А.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 22 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, третя особа відділ Державної виконавчої служби Яготинського районного управління юстиції про виключення майна з акта опису та арешту,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2013 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом про виключення майна з акту опису та арешту, мотивуючи вимоги тим, що 09 січня 1982 року між ним та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб, під час перебування в якому ними було придбано житловий будинок в АДРЕСА_1. 11 жовтня 2011 року Апеляційним судом Київської області ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 38117,50 грн. та судових витрат, в зв'язку із чим державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження та накладено арешт на все нерухоме майно, а саме на житловий будинок за вказаною адресою. Оскільки він є власником половини даного майна, просив виключити з арешту нерухомого майна житловий будинок в АДРЕСА_1 та зобов'язати відділ державної виконавчої служби Яготинського районного управління юстиції в Київській області вилучити запис про реєстрацію заборони відчуження об'єктів нерухомого майна.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 22 лютого 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено, виключено з арешту нерухомого майна житловий будинок в АДРЕСА_1 та зобов'язано відділ державної виконавчої служби Яготинського районного управління юстиції в Київській області вилучити запис про реєстрацію заборони відчуження об'єктів нерухомого майна.

Відповідач ОСОБА_2, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Яготинського районного суду Київської області від 22 лютого 2013 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим рішення суду першої інстанції в повній мірі даним вимогам закону не відповідає.

Задовольняючи вимоги ОСОБА_3 про виключення з арешту нерухомого майна, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки спірний будинок набуто під час шлюбу подружжя ОСОБА_3, позивач є власником ? частини даного житлового будинку, при цьому сторони не надали суду докази про виділ частки в праві власності одного із подружжя ОСОБА_3, а тому житловий будинок в АДРЕСА_1 необхідно виключити з арешту нерухомого майна та зобов'язати відділ Державної виконавчої служби Яготинського районного управління юстиції Київської області вилучити запис про реєстрацію заборони відчуження об'єктів нерухомого майна.

Проте колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду, оскільки вони зроблені за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та в результаті порушення та неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 09 січня 1982 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено шлюб.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 20 жовтня 2004 року визнано за ОСОБА_4 право власності на будинок АДРЕСА_1 із змісту даного рішення вбачається, що судом було визнано угоду купівлі-продажу будинку за АДРЕСА_1 укладеною.

Право власності за ОСОБА_4 на будинок АДРЕСА_1 Київської області було зареєстровано Яготинським бюро технічної інвентаризації 25 листопада 2004 року.

Також із матеріалів справи вбачається, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 11 жовтня 2012 року було частково задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно привласнених грошей, стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 38117,50 грн. та судові витрати 442 грн.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Яготинського районного управління юстиції від 19 листопада 2012 року відкрито виконавче провадження ВП № 35239945 по стягненню із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 38117,50 грн. та судових витрат 442 грн.

Згідно витягів про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 38850452 та № 38850638 від 19 листопада 2012 року, об'єктами обтяження є все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_4 Як вбачається із інформаційної довідки з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 356303 від 07 лютого 2013 року, нерухоме майно ОСОБА_4, на яке накладено заборону відчуження - домоволодіння в АДРЕСА_1.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 60, 70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Із врахуванням даних вимог вірними є висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3 має право на ? частину будинку АДРЕСА_1 як на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, що був набутий подружжям ОСОБА_3 у власність під час шлюбу.

З огляду на викладене необґрунтованими та безпідставними колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 не може звертатися до суду із таким способом захисту, як звільнення майна з-під арешту, враховуючи належність описаного будинку відповідачу ОСОБА_4, яка одночасно є боржником у виконавчому провадженні, оскільки такі доводи суперечать вимогам ст. ст. 60, 70 СК України.

При цьому колегія суддів враховує, що відповідач ОСОБА_2 під час розгляду справи не заперечував, що будинок АДРЕСА_1 був набутий подружжям ОСОБА_4 у власність під час шлюбу, а тому ОСОБА_3 має право на половину даного майна як частку в спільному майні подружжя.

Разом із тим, не можна погодитись із висновками суду першої інстанції в частині виключення спірного будинку з арешту в цілому.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» № 6 від 27 серпня 1976 року (із внесеними до неї змінами), при вирішенні питання про належність описаного майна слід керуватися нормами цивільного та сімейного законодавства, що регулюють право власності і його захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 СК України за зобов'язання одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

За таких обставин не відповідає обставинам справи висновок суду першої інстанції про те, що спірний будинок має бути звільнений з-під арешту в цілому, оскільки на ? частину будинку, яка належить боржнику ОСОБА_4, арешт накладено правомірно, позовних вимог про припинення права на частку ОСОБА_4 в майні не заявлялося, вартості частки на депозитний рахунок не вносилося.

Колегія суддів також враховує, що мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції керувався ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», яке станом на час ухвалення рішення регламентує зберігання майна, на яке накладено арешт. Разом із тим, зняття арешту з майна врегульовано ст. 60 вказаного Закону України, яка судом першої інстанції уваги не взята до уваги.

Також суд першої інстанції посилався на ст. 48 Закону України «Про власність», який втратив чинність на підставі Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України» N 997-V від 27 квітня 2007 року.

Не ґрунтуються на законі та є безпідставними висновки суду про вилучення запису про реєстрацію заборони відчуження об'єктів нерухомого майна. Так, під час розгляду справи судом не досліджувалися обставини внесення даного запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, його правильність та відповідність чинному законодавству.

Оцінюючи правильність рішення з точки зору порушення прав, свобод чи інтересів інших осіб, враховуючи, що відповідачем по справі має бути особа, якою порушено, не визнано, оспорено права, свободи, інтереси позивача, колегія суддів вважає, що даним рішенням в частині задоволення вимог про вилучення реєстраційного запису вирішено питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, зокрема покладено обов'язки на обтяжувача - відділ державної виконавчої служби Яготинського районного управління юстиції, а тому із підстав порушення прав, свобод та інтересів даного суб'єкта рішення суду першої інстанції в цій частині також вимогам закону не відповідає та підлягає скасуванню.

За таких обставин рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦК України підставами для його скасування із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову в частині звільнення з-під арешту ? частину будинку АДРЕСА_1 як частки ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності подружжя.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 22 лютого 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, третя особа відділ Державної виконавчої служби Яготинського районного управління юстиції про виключення майна з акта опису та арешту задовольнити частково.

Звільнити з-під арешту ? частину будинку АДРЕСА_1 як частку ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності подружжя.

В іншій частині позову ОСОБА_3 відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Яворський М.А.

Судді : Кашперська Т.Ц.

Фінагєєв В.О.