Ухвала суду № 30891179, 06.03.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2013 р.

Справа № 1570/6290/2012

Категорія: 8.2.1

Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Шевчук О.А., Шляхтицького О.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ліберті Л" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

18.04.2012р. товариство з обмеженою відповідальністю "Ліберті Л" (надалі – ТОВ "Ліберті Л") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (надалі –ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005662210, №0005672210 від 27.08.2012 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2012р. позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно з п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання, належним чином повідомлені про розгляд справи, не прибули сторони, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що з 20.04.2012р. по 06.06.2012р. відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.06.2009р. до 31.12.2011р., за результатами якої складений акт №3379/22-1/36553056 від 13.06.2012року. /т.1 а.с.20-39/

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.6.1, п.п.5.6.2 п.5.6, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.135.1, пп. 135.4.1 п.135.4 ст.135, п.138.1, п.138.4, п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139, п.188.1 ст.188 та п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на прибуток в загальній сумі 325956грн. та податок на додану вартість в загальній сумі 177702грн.

На підставі зазначеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження рішень, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0005662210 від 27.08.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 177702грн., за штрафними санкціями в сумі 44426грн.; №0005672210 від 27.08.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 310235грн., за штрафними санкціями в сумі 22055грн. /т.1 а.с.16-17/

Відповідно до пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, підставами для формування податкового кредиту є наявність належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп.. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач TOB «Ліберті Л» (комісіонер) отримав від TOB «Завод залізобетонних виробів - 3» відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність від 10.10.06р. б/н з TOB «Ліберті Л» (далі завод) майно у вигляді квартир, які передав комітенту (OK «Середньофонтанський, 19-А») по актам приймання - передачі жилих приміщень на загальну суму 169123818грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 28187303грн. На залишок грошових коштів в розмірі 16011765,67грн., внесену комісіонером за рахунок заводу в якості внеску в ДСД від імені комітента, комітент самостійно здійснює дії направлені на отримання від заводу майна у вигляді квартир (жилих приміщень).

Відповідачем в ході перевірки прийнято до уваги акт перевірки від 29.05.2012р. №2102/22-6/393312558 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Завод залізобетонних виробів - 3»», щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Інвесттехнагляд», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.11.2011р. по 30.11.2011р.; акт перевірки від 07.03.2012р. №107/22-2/37508271 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тетрабудсервіс»», щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2011р. по 31.01.2012р.

Але, податковий кредит виник у TOB «Ліберті Л» в момент передачі квартир від ДСД до TOB «Ліберті Л», однак, TOB «Ліберті Л» не було отримано всі квартири, а залишені квартири комітент самостійно отримує від заводу.

Отже, відповідачем не доведено, що суми віднесені до податкового кредиту, були сумами віднесеними в зв'язку із отриманням заводом робіт (послуг) від TOB «Інвесттехнагляд» та TOB «Тетрабудсервіс».

Також, в жовтні - листопаді 2011 року було передано житлові приміщення (акт готовності об'єкта до експлуатації від 17.08.11р.), згідно з рішенням від 03.10.2011р. учасників договору про спільну діяльність від 10.10.2006р., що підтверджує, що витрати заводу, не було включено до собівартості квартир, так як на момент підписання акту готовності об'єкта до експлуатації, згідно п.7 акту - «на об'єкті виконано згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами всі роботи, передбачені проектною документацією», та згідно п. 10 визначено кошторисну вартість будівництва за затвердженою проектною документацією на будівництво та відповідно податковий кредит за цією господарською операцією не пов'язаний з господарськими операціями заводу з TOB «Інвесттехнагляд» та TOB «Тетрабудсервіс».

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що витрати понесені позивачем правомірно віднесено до валових витрат та суми податку на додану вартість правильно включені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Відповідно до договору комісії від 01.04.2008року, укладеного між OK «Нові черемушки - 1» та TOB «Будівельно-інвестиційна компанія «Югстрой» (договором від 01.10.10р. про заміну сторони в договорі комісії від 01.04.08р. TOB «Будівельно-інвестиційна компанія «Югстрой» замінено на TOB «Ліберті Л»), за виконання зобов'язань по даному договору комісіонер самостійно утримує на свою користь комісійну винагороду в розмірі 0,1% вкладу комісіонера в ДСД. 06 вересня 2011р. укладено додаткову угоду №1 до договору комісії від 01.04.08р., яким передбачено, що за виконання зобов'язань по даному договору комітент перераховує на поточний рахунок комісіонеру комісійну винагороду в розмірі 1% вкладу комісіонера в ДСД.

Перерахування OK «Нові черемушки-1» грошових коштів TOB «Ліберті Л» по договору комісії від 01.04.08р. на будівництво жилого комплексу (без ПДВ) відбулося в вересні 2011 року до підписання додаткової угоди №1 на загальну суму 1155800грн., та відповідно комісійна винагорода склала 963,20грн.

В додатку №1 до акту про надання послуг за період з 06.09.11р. по 30.09.11р. було допущено описку, помилково зазначено про перерахування OK «Нові черемушки - 1» грошових коштів TOB «Ліберті Л» по договору комісії від 01.04.08р. на будівництво жилого комплексу суму 247700грн., фактично було перераховано 258700грн., однак TOB «Ліберті Л» отримало комісійну винагороду з суми 247700грн.

Згідно із пп. 2.4. п. 2 Договору комісії від 06.09.11р. за виконання зобов'язань комітент перераховує на поточний рахунок комісіонера комісійну винагороду в розмірі 1% вкладу комісіонера в ДСД. Підставою такого перерахування є підписання сторонами проміжних актів про надання послуг, а при кінцевому розрахунку прийняття комітентом звіту комісіонера про виконання своїх зобов'язань.

Згідно додатку №1 до акту про надання послуг за період з 01 грудня по 30 грудня 2011 року перерахування OK «Нові черемушки - 1» грошових коштів TOB «Ліберті Л» по договору комісії від 01.04.08р. (нова редакція від 06.09.11) на будівництво житлового комплексу (без ПДВ) відбулося на загальну суму 5113769грн., та відповідно комісійна винагорода склала 42614,75грн. Згідно додатку №1 до акту про надання послуг за січень 2012 року суми, які перераховано 12.12.11р. та 26.12.11р. включено саме в даний додаток та з цих сум було сплачено податок на прибуток, що свідчить про відсутність підстав донарахування податку на прибуток.

Згідно із п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В акті перевірки зазначено, що у 3-4 кварталі 2009 року та 2-3 кварталах 2010 року позивачем завищено валові витрати на суму 125416грн., внаслідок відображення показника валових витрат суми інформаційно – ріелторських послуг, а також суми орендної плати за майно (приміщення - контейнер для розміщення відділу продаж), тоді як основним видом діяльності TOB «Ліберті Л» є отримання комісійної винагороди та надання посередницьких послуг під час виконання договору спільної діяльності.

Разом з тим, між TOB «Завод залізобетонних виробів - 3» та TOB «Ліберті Л» укладено договір про надання посередницьких послуг від 03.07.09р. з приводу пошуку фізичних та юридичних осіб для залучення їх до складу асоційованих членів OK «Середньофонтанський 19-А», що є учасником ДСД, та за рахунок коштів якого відбувається будівництво багатоквартирного будинку, укладання інвестиційних договорів з учасником договору про спільну діяльність.

Для виконання взятих на себе зобов'язань за цим договором TOB «Ліберті Л» укладено договір оренди 0б/н від 01.07.09р. за яким відбувалося використання спеціально обладнаного контейнеру під офіс та майна, а також понесені витрати за аудиторські послуги, зв'язок, рекламу; розрахунково - касове обслуговування банків; оплату праці та соціальні заходи.

Отже, оскільки відповідачем фактичне надання позивачем інформаційно – ріелторських послуг не спростовується, а законодавством не заборонено здійснювати інші види діяльності ніж зазначені за КВЕД, то позивачем правомірно віднесено витрати за вказані послуги до валових витрат.

На підставі викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та задоволення позовних вимог.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст. 200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст.197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби – залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: