Ухвала суду № 30889855, 18.04.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0305/3327/2012 Головуючий у 1 інстанції:Корецька В.В. Провадження № 22-ц/773/514/13 Категорія:45 Доповідач: Лівандовська-Кочура Т.В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Лівандовської-Кочури Т.В.

суддів - Федонюк С.Ю., Овсієнка А.А.

при секретарі Черняк О.В.

з участю:

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Ківерцівська міська рада до ОСОБА_1, ОСОБА_6 про заборону вчинення дій та зобов'язання не чинити перешкод в укладенні договору оренди земельної ділянки, за апеляційною скаргою позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 19 лютого 2013 року,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 19 лютого 2013 року в позові ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу, в якій із-за порушення норм матеріального та процесуального права, просять його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову по суті заявлених вимог.

В ході апеляційного розгляду даної справи відповідач та представник відповідача просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити з огляду на безпідставність наведених у ній доводів.

Позивачі в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду даної справи за зареєстрованою адресою їхнього місця проживання у відповідності з вимогами ст.74 ЦПК України, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями. І оскільки про причини своєї неявки зазначені особи суд не повідомляли, про відкладення розгляду справи не клопотали, то у відповідності з вимогами ст.305 ЦПК України колегією суддів було визнано за можливе апеляційний розгляд даної справи проводити за їх відсутності.

Заслухавши пояснення відповідача та його представника, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін з таких мотивів.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення відповідає зазначеним вимогам закону.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачами протиправності дій відповідачів щодо збільшення площі їх земельної ділянки, відмови у погодженні спільної межі, тоді як матеріалами справи об'єктивно встановлено вирішення останніми земельних спорів, що виникають між сторонами лише у спосіб визначений законом.

Колегія суддів погоджується із висновками місцевого суду про безпідставність заявлених позовних вимог з таких мотивів.

Судом першої інстанції установлено, і це підтверджується наявними в матеріалах справи належними доказами, що ОСОБА_3 належить ? частина житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1, а другу половину названого будинку в рівних частках після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 успадкували позивач ОСОБА_3 та її діти: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 жовтня 2000 року.

За договором від 12 серпня 1969 року про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої приватної власності чоловікові ОСОБА_3 - ОСОБА_7 на підставі рішення виконавчого комітету Ківецівської міської ради від 10 липня 1969 року була передана земельна ділянка площею 500 кв.м.

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія III-ВЛ № 020022 відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0754 га із цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_2.

Також установлено, що зазначена земельна ділянка межує із земельною ділянкою, яка розташована по АДРЕСА_1.

Рішеннями Ківерцівської міської ради № 19/26 від 12.09.2012 року та № 21/33 від 07.11.2012 року позивачам надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування будинковолодіння за вищевказаною адресою (а.с. 25-26).

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 126 ЗК України, встановлено, що право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю.

Як убачається із матеріалів справи, позивачі звернулися до суду за захистом не набутого у встановленому законом порядку права власності чи права користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 із покликанням на створення відповідачами їм у цьому перешкод, які виражаються у збільшенні площі їх земельної ділянки понад межі, встановлені Державним актом, шляхом неодноразового звернення до суду та відмовою у погодженні спільної межі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язання довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи положення вищевказаної норми процесуального закону та аналізуючи встановлені судом обставини в їх сукупності, суд першої інстанції правильно виходив із того, що позивачі не підтвердили належними та допустимими доказами того, що відповідачі вчиняють дії щодо збільшення площі належної їм земельної ділянки, відмовляються погоджувати спільну межу у незаконний спосіб, і тим самим, чинять перешкоди у реєстрації їх права щодо користування земельною ділянкою.

Суперечки між сторонами з приводу суміжних земельних ділянок неодноразово були предметом розгляду у судах різних інстанцій. За змістом наявних у матеріалах справи рішень судів убачається, що відповідачі, як власники земельної ділянки вчиняють такі дії у законний спосіб, реалізовуючи надане їм право на судовий захист.

Наведені обставини дають підстави дійти висновку, що позивачі не набувши права власності чи права користування земельної ділянкою по АДРЕСА_1 не довели вищевказаним позовом неможливості реєстрації такого права з вини відповідачів, тому й підстав для задоволення їх його позову не має.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги про порушення норм матеріального і процесуального права є необґрунтованими та висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 19 лютого 2013 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді