Рішення № 30888524, 23.04.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Бурлаченко О.О.

Доповідач Соломаха Л.І.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Пономарьової О.М.

суддів Соломахи Л.І., Канурної О.Д.

при секретарі Бордюзі Л.О.

за участю:

представника позивача Прохорова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на повторне заочне рішення Київського районного суду м. Донецька від 06 грудня 2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

23 червня 2010 року публічне акціонерне товариство «Донгорбанк» (далі - ПАТ «Донгорбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зазначало, що між Закритим акціонерним товариством «Донгорбанк», правонаступником якого є ПАТ «Донгорбанк», та ОСОБА_3 28 липня 2008 року був укладений кредитний договір № НД-187.

Відповідно до умов кредитного договору відповідачу був наданий кредит у розмірі 485 000 грн. на купівлю земельної ділянки зі сплатою 23,7% річних за користування кредитом за строковою заборгованістю та 28,7% річних за користування кредитом за простроченою заборгованістю, з кінцевим терміном повернення 26 липня 2028 року.

Посилаючись на те, що відповідач відповідно до п. 3.4.1 кредитного договору повернення кредиту згідно графіку не здійснює, з 30 січня 2009 року ні основний борг, ні проценти за користування кредитом не сплачує, що станом на 17 червня 2010 року заборгованість за кредитним договором складає 633 026,69 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом 472 861,11 грн., заборгованість за процентами 143 116,83 грн., заборгованість за пенею 17 048,75 грн., від отримання письмових вимог банку щодо дострокового повернення кредиту позичальник відмовляється, просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 633 026,69 грн. та понесені судові витрати (а.с. 4-5).

Заочним рішенням Київського районного суду м. Донецька від 14 грудня 2010 року позовні вимоги ПАТ «Донгорбанк» були задоволені. З ОСОБА_3 на користь ПАТ «Донгорбанк» була стягнута заборгованість за кредитним договором № НД-187 в розмірі 633 026,69 грн., на відшкодування судових витрат - 1 820 грн., всього 634 846, 69 грн. (а.с. 34).

Ухвалою Київського районного суду м. Донецька від 12 жовтня 2012 року за заявою відповідача ОСОБА_3 від 09 серпня 2012 року про перегляд заочного рішення заочне рішення Київського районного суду м. Донецька від 14 грудня 2010 року скасовано (а.с. 72).

Під час судового розгляду справи відбулася реорганізація ПАТ «Донгорбанк» шляхом приєднання до публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (далі ПАТ «ПУМБ»). 18 листопада 2011 року здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів ПАТ «ПУМБ». Згідно статуту публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» у новій редакції, яка затверджена загальними зборами акціонерів (протокол № 60 від 21 жовтня 2011 року) та погоджена Національним банком України 09 листопада 2011 року, ПАТ «ПУМБ» є правонаступником всіх прав та обов'язків ПАТ «Донгорбанк» (а.с. 36-40).

При новому розгляді справи ПАТ «ПУМБ» уточнило свої позовні вимоги, про що 01 листопада 2012 року подало до суду письмову заяву, згідно якої просило стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором № НД-187 від 28 липня 2008 року станом на 30 жовтня 2012 року (включно) в розмірі 852 926,46 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту - 472 861,11 грн., заборгованість за процентами - 339 899,81 грн., пеня за порушення строків виконання зобов'язань - 40 165,54 грн. (а.с. 77-84).

Повторним заочним рішенням Київського районного суду м. Донецька від 06 грудня 2012 року позовні вимоги задоволені. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором № НД-187 у розмірі 633 026,69 грн., судові витрати - 1 820 грн., всього - 634 846, 69 грн. (а.с. 95).

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позовних вимог ПАТ «ПУМБ».

Зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а саме, не перевірив розмір заборгованості. Посилаючись на те, що він щомісяця сплачує 30% від суми, зазначеної в графіку погашення кредиту, вважає, що суд стягнув заборгованість в більшому розмірі, ніж існуюча, оскільки вона вказана станом на 17 червня 2010 року та на день прийняття рішення не відповідає дійсності.

Суд не врахував наявність виконавчого напису нотаріуса, яким звернуто стягнення на заставне майно, що є забезпеченням за цим кредитним договором.

Суд не застосував спеціальний строк позовної давності для стягнення пені.

Оскільки він до теперішнього часу не отримав ні копії позову, ні додатки до нього, надати свій розрахунок заборгованості не може.

Крім того, суд зазначив в рішенні про його солідарну відповідальність, але не зазначив з ким. Будь-які поручителі за цим кредитним договором відсутні (а.с. 100).

В судове засідання апеляційного суду відповідач ОСОБА_3, його представник ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності, посвідченої секретарем Красненської сільської ради Артемівського району Донецької області 27 вересня 2010 року (а.с. 141), не з'явилися.

Представник відповідача ОСОБА_4 про час та місце розгляду справи 23 квітня 2013 року повідомлений телефонограмою, яка зареєстрована в журналі телефонограм апеляційного суду № 1 10 квітня 2013 року за № 353 (а.с. 152), та надіслав суду заяву від 11 квітня 2013 року про розгляд справи у його відсутність, в якій зазначає, що доводи апеляційної скарги відповідача підтримує, просить її задовольнити (а.с. 173).

Відповідно до частини 5 ст. 76 ЦПК України вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі. Тобто, вважається, що відповідач ОСОБА_3, представник якого належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, також отримав повістку про явку до суду. Відповідач ОСОБА_3 не повідомив суду причини неявки у судове засідання і відповідно до частини 2 ст. 77 ЦПК України вважається, що він не з'явився у судове засідання без поважних причин.

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Представник позивача - ПАТ «ПУМБ» Прохоров О.О., який діє на підставі нотаріально посвідченої в порядку передоручення довіреності від 20 червня 2012 року (а.с. 172), в судовому засіданні апеляційного суду просив частково задовольнити апеляційну скаргу, оскільки суд першої інстанції на час ухвалення оскаржуваного судового рішення заборгованість станом на 17 червня 2010 року визначив неправильно, не врахував уточнення позовних вимог ПАТ «ПУМБ».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представник позивача - ПАТ «ПУМБ» Прохорова О.О., дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково, а рішення суду зміні з наступних підстав:

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що 28 липня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Донгорбанк», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ», та відповідачем ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № НД-187 (а.с. 8-9).

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору Банк надав Позичальнику ОСОБА_3 кредит в розмірі 485 000 грн. для купівлі земельної ділянки зі сплатою відсотків за користування кредитом за строковою заборгованістю в розмірі 23,7% річних та 28,7% річних за безпідставне користування кредитом за простроченою заборгованістю, зі строком повернення кредиту згідно графіку, що є додатком до договору, та кінцевим терміном повернення 26 липня 2028 року (а.с. 8).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до кредитного договору № НД-187 від 28 липня 2008 року відповідач отримав кредит у розмірі 485 000 грн. на умовах повернення, строковості, платності, проте в порушення вимог ст. 526 ЦК України свої зобов'язання перед Банком відповідно до умов договору не виконує, внаслідок чого станом на 17 червня 2010 року заборгованість за кредитним договором складає 633 026,69 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом - 472 861,11 грн., заборгованість за процентами - 143 116,83 грн., пеня - 17 048,75 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

З таким висновком суду погодитися не можливо, оскільки такого висновку суд першої інстанції дійшов внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, про що обґрунтовано зазначає відповідач в апеляційній скарзі.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції правильно виходив з вимог ст. 1054, ст. 526, ст. 530, ст. 610 ЦК України.

Відповідно до частини 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи встановлено, що на виконання умов кредитного договору № НД-187 від 28 липня 2008 року відповідач за заявою про видачу готівки № 120 від 28 липня 2008 року отримав від Банку кредит в розмірі 485 000 грн. (а.с. 12), що ним визнається.

Згідно п. 2.1, п. 3.4.1 кредитного договору відповідач зобов'язався:

- повернути Банку кредит частинами в розмірах та в строки, передбачені графіком повернення кредиту, який наведений в додатку № 1 до договору, згідно якого відповідач зобов'язаний сплачувати щомісяця в період з 29 серпня 2008 року по 28 червня 2028 року по 2 020,84 грн., в період з 29 червня 2028 року по 26 липня 2028 року - 2 019,24 грн., дата кінцевого повернення кредиту - 26 липня 2028 року;

- сплачувати Банку проценти за користування кредитом в розмірі 23,7 % річних за строковою заборгованістю до 20 числа місяця наступного за розрахунковим, а також проценти за безпідставне користування кредитом в разі порушення Позичальником строків повернення кредиту в розмірі 28,7% річих (а.с.8-9).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, згідно розрахунку позивача Позичальник ОСОБА_3 графік повернення кредиту порушує, з 30 січня 2009 року повернення суми кредиту не здійснює, внаслідок чого заборгованість за сумою кредиту складає 472 861,11 грн. (а.с. 6, а.с. 79, а.с. 155).

Що стосується виконання зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом, то такі відповідач також порушує, починаючи з серпня 2008 року проценти сплачує частково і згідно розрахунку позивача станом на 30 жовтня 2012 року проценти за користування кредитом Позичальником були погашені лише по 31 жовтня 2009 року (включно) за строковою заборгованістю та по 30 листопада 2009 року (включно) за простроченою заборгованістю (а.с. 80-81, а.с. 156-157).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 1054 та частини 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача вимагати достроково повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Таке право позивача передбачено і п. 3.1.4 кредитного договору, згідно якого Банк має право вимагати від Позичальника дострокового повернення кредиту та сплати процентів у разі настання однієї або одночасно кількох з зазначених умов, в тому числі: затримки сплати Позичальником наступної частки кредита чи/або процентів на один календарний місяць; перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш, ніж на 10%; несплати Позичальником більш однієї сплати, яка перевищує 5% суми кредиту (а.с. 8-9).

Враховуючи, що відповідач в порушення умов кредитного договору щомісячно згідно графіку повернення кредиту кредит Банку з 30 січня 2009 року не повертає, має заборгованість за процентами за користування кредитом за строковою заборгованістю з 01 листопада 2009 року та за простроченою заборгованістю - з 01 грудня 2009 року, Банк обґрунтовано, звернувся до суду з вимогами про дострокове повернення кредиту та належних йому процентів, а також пені за порушення зобов'язань за кредитним договором.

Згідно п. 3.1.5 кредитного договору кошти на погашення заборгованості Позичальника перед Банком направляються в наступній черговості: сплата нарахованих Банком процентів, строк сплати яких сплинув; сплата нарахованих Банком процентів, строк сплати яких не сплинув; сплата пені; сплата штрафів; сплата простроченої чергової частини кредиту; сплата чергової частини кредиту (а.с. 8-9).

Як вбачається з розрахунку Банку, саме в такій черговості ним направлялися кошти на погашення заборгованості за кредитним договором (а.с. 80-81, а.с. 155-158).

До апеляційної скарги відповідачем долучено копії 34 квитанцій про здійснену оплату за кредитним договором (а.с. 104-120).

Згідно виконаного Банком на пропозицію апеляційного суду розгорнутого, починаючи з 28 липня 2008 року розрахунку заборгованості, всі квитанції сплачені в період з липня 2008 року по 30 жовтня 2012 року, за який Банком розрахована заборгованість, Банком при розрахунку заборгованості враховані (а.с. 155-158).

Як вбачається з розрахунку процентів за користування кредитом, такі нараховувалися на строкову заборгованість в розмірі 23,7% річних, на прострочену заборгованість - в розмірі 28,7% річних, тобто відповідно до умов кредитного договору (а.с. 79-84, а.с. 155-158).

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В порушення норм ст. 11 ЦПК України, суд першої інстанції не врахував при визначенні розміру заборгованості відповідача уточнений позивачем розрахунок заборгованості станом на 30 жовтня 2012 року та уточнені ним 01 листопада 2012 року позовні вимоги.

Стягуючи рішенням суду від 06 грудня 2012 року з відповідача на користь Банку заборгованість за процентами в розмірі 143 116,83 грн., яка існувала станом на 17 червня 2010 року, суд не врахував, що після звернення Банку до суду з первісним позовом 23 червня 2010 року Позичальник на протязі 2010-2012 років здійснював погашення процентів за користування кредитом, про що обгрунтовано зазначає відповідач в апеляційній скарзі, не врахував уточнений Банком станом на 30 жовтня 2012 року розрахунок про заборгованість Позичальника за процентами та уточнені позовні вимоги від 01 листопада 2012 року та дійшов помилкового висновку про те, що заборгованість відповідача за процентами станом на 17 червня 2010 року складає 143 116,83 грн.

Згідно уточненого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 30 жовтня 2012 року з урахуванням уточнених позовних вимог заборгованість відповідача за процентами складає 339 899,81 грн., з яких:

- за процентами за користування кредитом за строковою заборгованістю за період з 01 листопада 2009 року по 30 жовтня 2012 року - 294 058,05 грн., в тому числі за період з 01 листопада 2009 року по 30 червня 2010 року - 66 381,59 грн.;

- за процентами за користування кредитом за простроченою заборгованістю за період з 01 грудня 2009 року по 30 жовтня 2012 року - 45 841,76 грн., в тому числі за період з 01 грудня 2009 року по 30 червня 2010 року - 4 396,01 грн. (а.с. 79-84).

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що заборгованість зазначена в рішенні суду на час ухвалення рішення, як вона зазначена на 17 червня 2010 року, не відповідає дійсності, є обґрунтованими. Як вбачається з розрахунку позивача, станом на 30 жовтня 2012 року на час уточнення позивачем позовних вимог заборгованість відповідача за процентами, яка існувала станом на 17 червня 2010 року, дійсно зменшилася, але в період з 17 червня 2010 року по 30 жовтня 2012 року виникла нова заборгованість, яка в цілому станом на 30 жовтня 2012 року за процентами складає 339 899,81 грн.

Відповідно до п. 5.1 кредитного договору Банк має право, а Позичальник зобов'язаний сплатити пеню у разі несвоєчасної сплати процентів за користування кредитом в розмірі 0,05% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення (а.с. 8-9).

Стягуючи з відповідача на користь Банку пеню в розмірі 17 048,75 грн. за період з 21 серпня 2008 року по 16 червня 2010 року, суд першої інстанції також порушив вимоги ст. 11 ЦПК України, не врахував, що 01 листопада 2012 року після скасування першого заочного рішення суду від 14 грудня 2010 року позивач уточнив свої позовні вимоги, згідно яких просив стягнути з відповідача пеню за порушення строків сплати процентів за простроченою заборгованістю та за порушення строків сплати процентів за строковою заборгованістю за період з 01 грудня 2011 року по 30 жовтня 2012 року, тобто суд фактично стягнув з відповідача пеню в розмірі 17 048,75 грн. за період з 21 серпня 2008 року по 16 червня 2010 року поза межами уточнених позовних вимог.

Як вбачається з розрахунку Банку, пеня за період з 01 грудня 2011 року по 30 жовтня 2012 року складає 40 165,54 грн., з яких 4 657,71 грн. - за прострочення сплати процентів за простроченою заборгованістю та 35 507,83 грн. - за прострочення сплати процентів за строковою заборгованістю (а.с. 158-160).

Згідно зазначеного розрахунку пеня нарахована з дотриманням умов п. 5.1 кредитного договору - в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в цей період (7,50% та 7,75%), тобто за кожний день прострочення в цей період 0,04% (7,5х2:365 або 7,75х2:365) від суми заборгованості, що менше, ніж 0,05%. Пеня Банком нарахована відповідачу в межах передбаченого ст. 258 ЦК України річного строку позовної давності.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором, проте неправильно визначив розмір цієї заборгованості, порушивши вимоги ст. 11 ЦПК України. Доводи відповідача в апеляційній скарзі про неповне з'ясування судом обставин справи, а саме, що розрахунок заборгованості за кредитним договором, як вона зазначена станом на 17 червня 2010 року, судом визначений неправильно, є обґрунтованими.

Обґрунтованими є і доводи відповідача про те, що суд помилкового зазначив в рішенні суду про стягнення з нього заборгованості солідарно.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно матеріалів справи, інші особи, ніж ОСОБА_3, не є відповідачами по цій справі, а тому суд дійшов помилкового висновку про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 солідарно. До того ж не зазначив солідарно з ким та на підставі чого виникло солідарне зобов'язання, яке кредитним договором, що є предметом позову по цій справі, не передбачено.

Доводи відповідача про те, що судом не врахована наявність за кредитним договором, за яким стягується заборгованість, виконавчого напису нотаріуса, є необґрунтованими.

Згідно матеріалів справи, приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6 23 липня 2010 року дійсно здійснено виконавчий напис, реєстровий № 5859, згідно якого запропоновано звернути стягнення на базу, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, а саме: їдальня літ. А1аа,а,, площею 451,80 кв.м; склад вторинної сировини літ. Ббб, площею 333,90 кв.м, що належить на праві власності ОСОБА_3 та на підставі іпотечного договору, посвідченого 08 серпня 2008 року приватним нотаріусом Артемівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 по реєстру № 7196, передана в іпотеку ЗАТ «Донгорбанк» в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № НД-188 від 08 серпня 2008 року. За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги ПАТ «Донгорбанк» у розмірі 2 285 690,63 грн., у тому числі заборгованість за кредитом - 1 523 500 грн., заборгованість за процентами - 661 129,59 грн., заборгованість за пенею - 101 061,04 грн. (а.с. 163).

Як вбачається з цього виконавчого напису, він вчинений на іпотечному договорі № НД-188 від 08 серпня 2008 року, який укладений в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № НД-188 від 08 серпня 2008 року. Згідно наданої Банком копії іпотечного договору № НД-188 від 08 серпня 2008 року він укладений між ЗАТ «Донгорбанк», як іпотекодержателем, ОСОБА_3, як іпотекодавцем, в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором № НД-188 від 08 серпня 2008 року, відповідно до умов якого ОСОБА_3 зобов'язаний повернути основну суму боргу в розмірі 1 525 000 грн. в строк до 06 серпня 2013 року (а.с. 164-169).

Предметом позову по цій справі є кредитний договорі № НД-187 від 28 липня 2008 року, який укладений між ЗАТ «Донгорбанк» та ОСОБА_3

Тобто, вчинений нотаріусом 23 липня 2010 року виконавчий напис на іпотечному договорі № НД-188 від 08 серпня 2008 року не стосується кредитного договору, який є предметом позову по цій справі (а.с. 50-51).

Як встановлено рішенням апеляційного суду Донецької області від 22 лютого 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Донгорбанк», приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округа ОСОБА_6, про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, це ж саме майно - база, розташована за адресою: АДРЕСА_1, на підставі іпотечного договору № НД-187 від 28 липня 2008 року передано ОСОБА_3 ЗАТ «Донгорбанк» в іпотеку в забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором № НД-187 від 28 липня 2008 року (а.с. 50-51). Проте, доказів що нотаріусом здійснено виконавчий напис на іпотечному договорі № НД-187 від 28 липня 2008 року, відповідачем суду не надано, а в заяві про перегляд заочного рішення, на яку відповідач посилається в апеляційній скарзі, в заяві від 11 жовтня 2012 року про витребування виконавчого напису (а.с. 67), він посилався саме на виконавчий напис нотаріуса № 5859 від 23 липня 2010 року (а.с. 49), тобто на виконавчий напис, що не стосується кредитного договору № НД-187 від 28 липня 2008 року, за яким по цій справі стягується заборгованість.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права, а саме, про ненаправлення судом йому копії позову та доданих до нього матеріалів, що позбавило відповідача права скласти обгрунтовані заперечення проти позову, є необґрунтованими.

В матеріалах справи є супровідний лист суду про направлення відповідачу копії позову з додатками (а.с. 17). Після цього його представник ОСОБА_9, який діяв на підставі довіреності від 23 вересня 2008 року (а.с. 23), двічі з'являвся у судові засідання Київського районного суду м. Донецька в серпні та жовтні 2010 року і мав можливість ознайомитися з матеріалами справи (а.с. 23, а.с. 31).

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а саме, з відповідача на користь позивача в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № НД-187 від 28 липня 2008 року станом на 30 жовтня 2012 року в розмірі 852 926,46 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом - 472 861,11 грн.; заборгованість за процентами - 339 899,81 грн., пеня - 40 165,54 грн.

При зверненні до суду позивачем з позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 1 700 грн. (а.с. 2) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. (а.с. 3).

Відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ПАТ «ПУМБ» в повному обсязі, судові витрати позивачем сплачені в розмірах, що на час звернення позивача до суду були встановлені ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993р. «Про державне мито» та постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2009 року № 825), понесені позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача в розмірі 1 820 грн. (1 700+120).

Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити частково.

Повторне заочне рішення Київського районного суду м. Донецька від 06 грудня 2012 року змінити.

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (ідентифікаційний код 14282829, юридична адреса: 83001, м. Донецьк вул. Університетська, будинок 2А) заборгованість за кредитним договором № НД-187 від 28 липня 2008 року станом на 30 жовтня 2012 року в розмірі 852 926 (вісімсот п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот двадцять шість) гривень 46 коп., в тому числі: заборгованість за кредитом - 472 861,11 грн.; заборгованість за процентами - 339 899,81 грн., пеня - 40 165,54 грн.; та на відшкодування понесених судових витрат 1 820 (одна тисяча вісімсот двадцять) гривень.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Л.І. Соломаха

О.Д. Канурна