Постанова № 30887856, 22.04.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2013 р. Справа № 5023/5972/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Кисельова В.Ю., дов.№01.05.20-01/208 від 01.04.2013 (копія у справі)

відповідача - Коваленка О.О., дов. № 69 від 07.11.2012 р. (у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Приватного акціонерного товариства «Фармстандарт Біолік» (вх. №889Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 25 лютого 2013 року по справі №5023/5972/12

за позовом Міністерства охорони здоров'я України в особі Державного підприємства «Укрвакцина» МОЗ України, м. Київ

до Приватного акціонерного товариства «Фармстандарт Біолік», м. Харків

про стягнення 188 763,76 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2012 року позивач, Міністерство охорони здоров'я України в особі Державного підприємства «Укрвакцина» МОЗ України, звернувся до суду з позовом до ПАТ «Фармстандарт Біолік» про стягнення пені в розмірі 188 763,76 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.02.2013 р. по справі №5023/5972/12 (суддя Суярко Т.Д.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ПАТ «Фармстандарт Біолік» на користь Міністерства охорони здоров'я України в особі Державного підприємства «Укрвакцина» МОЗ України пеню в розмірі 174 727,52 грн., судовий збір в розмірі 3 494,55 грн.

Відповідач, ПАТ «Фармстандарт Біолік», з рішенням господарського суду частково не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення господарського суду Харківської області від 25.02.2013 року по справі №5023/5972/12, та прийняти нове, яким позовні вимоги Міністерства охорони здоров'я України в особі Державного підприємства «Укрвакцина» МОЗ України задовольнити частково, а саме: визнати, що сума неустойки (пені), яка підлягає стягненню з ПАТ «Фармстандарт Біолік» на користь ДП «Укрвакцина» МОЗ України становить 105 563,76 грн., зменшити розмір позовних вимог про стягнення неустойки (пені), що підлягає задоволенню у сумі 105 563,76 грн. - на 50%. Відповідач зазначає, що на його думку, судом першої інстанції було порушено норми матеріального права при винесені оскаржуваного рішення, його було прийнято при неповному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення даної справи. Також господарський суд не надав даним обставинам правової оцінки при обґрунтуванні рішення.

02.04.2013 р. відповідач, ПАТ «Фармстандарт-Біолік», надав заяву про уточнення вимог апеляційної скарги, в якій, просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 25.02.2013 р. по справі №5023/5972/12 та прийняти нове, згідно з яким позовні вимоги Міністерства охорони здоров'я України в особі Державного підприємства «Укрвакцина» МОЗ України задовольнити частково, а саме: визнати, що сума неустойки (пені), яка підлягає стягненню становить 105 563,76 грн., зменшити розмір позовних вимог про стягнення неустойки (пені), що підлягає задоволенню до 1 (однієї) гривні.

Позивач, Міністерства охорони здоров'я України в особі Державного підприємства «Укрвакцина» МОЗ України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити зазначене рішення першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги відзиву на апеляційну скаргу, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 25.02.2013 р. залишити без змін.

14.04.2013 р. відповідач надав пояснення до апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 25.02.2013 р., в яких зазначив, що з метою підтримки вітчизняного виробництва вакцин, вважає за доцільне зменшити розмір позовних вимог МОЗ України в особі ДП «Укрвакцина» про стягнення неустойки (пені), що підлягає задоволенню до 1 (однієї) грн.

09.04.2013 р. позивач надав розрахунок штрафних санкцій за договором від 03.10.2011 р. №196/21-24, згідно якого загальна сума позову складає 188 763,76 грн., а саме: розмір пені за прострочення в період 16.12.2011р. - 30.12.2011 р. становить 78 000,00 грн., розмір пені за прострочення в період 28.02.2012 р. - 20.03.2012 р. становить 109 200,00 грн., розмір пені за період 20.03.2012 р. - 21.03.2012 р. становить 1 563,76 грн.

В судовому засіданні оголошувалася перерва.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 03.10.2011 року між Міністерством охорони здоров'я України (замовник) та ПАТ «Фармстандарт-Біолік» (постачальник - відповідач по справі) на підставі проведених конкурсних торгів було укладено договір №196/21-24 про постачання товару, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити товар, а замовник - оплатити товар за рахунок коштів державного бюджету за бюджетною програмою КПКВ 2301270 «Програми і централізовані заходи з імунопрофілактики», відповідно до Специфікації, що є його невід'ємною частиною. Товар постачається уповноваженому підприємству замовника Державному підприємству «Укрвакцина», з метою його подальшої поставки до закладів охорони здоров'я.

Розділом 4 договору сторони дійшли згоди щодо порядку здійснення оплати за договором. Розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, наведений в реквізитах постачальника на підставі видаткової накладної (п. 4.1). Відповідно до пункту 4.2 основного договору оплата здійснюється замовником протягом 7-ми робочих днів після поставки товару на склад уповноваженого підприємства, за повідомленням уповноваженого підприємства про таку поставку, у разі відсутності фінансування - по мірі надходження фінансування з Державного бюджету України. Замовник має право передбачити попередню оплату, яка здійснюється відповідно до постанови Кабінету міністрів України №1404 від 09.10.2006 р. у термін до 90 днів з моменту оплати у розмірі 100% від ціни договору на підставі рахунку, виставленого постачальником.

Розділом 5 договору визначені умови поставки товару. Зокрема, постачальник забезпечує поставку товару на умовах поставки DDP - Обухів (у зазначені міжнародних правил Інкотермс-2000) на склад уповноваженого підприємства за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Каштанова 66-А. у відповідності до узгодженого графіку поставки.

Приймання-передача товару оформлюється видатковою накладною постачальника (в 2-х екземплярах), яка підписується матеріально-відповідальною особою постачальника і уповноваженим підприємством, на ту кількість товару, яка відповідає вимогам договору (п. 5.4).

Пунктом 5.7. договору передбачено, що датою виконання постачальником зобов'язання щодо поставки товару у повному обсязі вважається дата надходження товару у відповідній кількості та якості, що відповідає вимогам цього договору, на склад уповноваженого підприємства. Постачальник не несе відповідальність за невиконання зобов'язань щодо поставки товару до закладів охорони здоров'я у разі, якщо це відбулося з вини уповноваженого підприємства.

Відповідно до п. 7.2. договору поставки, у випадку затримки поставки товару понад термін, встановлений п. 5.1 цього договору, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки товару, а за прострочення понад 30 календарних днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого (неприйнятого) товару, а у разі здійснення попередньої оплати постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.

Поставка товару здійснюється у відповідності до узгодженого графіку поставки, що також є невід'ємною частиною договору (п. 12.1 розділу 12 договору).

Так, згідно укладеного та погодженого графіку поставки постачальник повинен був здійснити постачання товару «вакцина для профілактики гепатиту В для дітей» у кількості 650 000 одиниць товару, на загальну суму 5 200 000,00 грн. до 15.12.2011 року.

Пунктом 10.1 договору встановлено строк дії договору до 31.12.2011 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

З часом сторони дійшли згоди про зміну деяких пунктів основного договору та 30.12.2011 р. підписали додаткову угоду №1 до договору №196/21-24 від 03.10.2011 р. Відповідно до пункту 1.1 договору в новій редакції замовник зобов'язався здійснити 100% попередню оплату за товар, зазначений в специфікації, а постачальник поставити замовнику такий товар на умовах цього договору.

Також були внесені зміни до розділу 4-го основного договору. Згідно пункту 4.1 в новій редакції розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, наведений в реквізитах постачальника на підставі рахунку на попередню оплату товару. Попередня оплата здійснюється замовником протягом 3 (трьох) робочих днів після надання постачальником рахунку на попередню оплату товару. Постачальник протягом 3-х місяців з дня надходження коштів, як попередньої оплати, підтверджує їх використання за призначенням згідно з актом про поставку (передачу) товару про використання коштів за призначенням.

Пункт 5.1 договору також набув змін, і за новою редакцією постачальник протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дня надходження коштів як попередньої оплати забезпечує поставку товару, на умовах поставки DDP - Обухів (у зазначені міжнародних правил Інкотермс - 2000) на склад уповноваженого підприємства за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Каштанова 66-А. у відповідності до узгодженого графіку поставки.

Пункт 10.1 викладено в наступній редакції: договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011 р. В частині зобов'язань щодо попередньо сплаченого товару цей договір продовжується на строк 90 календарних днів, але в будь-якому випадку договір діє до повного виконання зобов'язань, пов'язаних з поставкою товару та невиконанням постачальником умов договору.

До графіку поставки сторони теж внесли зміни, виклавши його в новій редакції та визначилися, що дана додаткова угода є невід'ємною частиною договору.

Звертаючись до господарського суду позивач - Міністерство охорони здоров'я України в особі ДП «Укрвакцина» - послався на те, що він здійснив попередню оплату товару, відповідно до умов договору та перерахував кошти відповідачу, які поступили на його рахунок 30.11.2011 р. Тобто, за твердженнями позивача, кінцевий термін поставки становив 28.02.2012 р.

Поставку товару підприємство відповідача здійснило за видатковими накладними: №120261 від 20.03.2012 р. - на суму 3636240 грн., які позивач отримав того ж дня; №120262 від 20.03.2012 р. - на суму 1505280,00 грн., №120263 від 20.03.2012 р. на суму 58480,00 грн., які позивач отримав 21.03.2012 року.

На виконання наказу Міністерства охорони здоров'я України від 07.04.2011 р. за №197, між Міністерством охорони здоров'я України та Державним підприємством «Укрвакцина» МОЗ України було укладено договір доручення №31/12.01.-22 від 26.05.2011 р., за умовами якого ДП «Укрвакцина» забезпечує контроль за виконанням постачальниками своїх договірних зобов'язань та забезпечує участь у претензійно-позовній роботі у разі недотримання постачальниками умов договорів.

У відповідності до вищезазначених наказу МОЗ та договору-доручення, 03.05.2012 р. підприємством позивача було здійснено нарахування штрафних санкцій відповідачу за порушення строків постачання товару, визначеного графіком поставки. Так, за твердженнями позивача, відповідач не виконав умови договору щодо поставки товару і прострочив поставку товару з 15.12.2011 р. по день укладення додаткової угоди №1 до договору, тобто по 30.12.2011 р. При цьому, позивач зазначає, що до дня укладення додаткової угоди №1 від 30.12.2011 р. діяли умови, передбачені договором №196/21-24 від 03.10.2011 р., а саме постачання товару мало відбутися до 15.12.2011 р., а зміни до договору відповідно до п. 6 додаткової угоди №1 вступили в силу з моменту її підписання.

Враховуючи викладене та на підставі п. 7.2 позивачем нараховані були відповідачу штрафні санкції у вигляді пені за період з 15.12.2011 р. по 30.12.2011 р. (15 календарних днів) в сумі 78 000,00 грн., за період з 28.02.2012 р. по 20.03.2012 р. (21 календарний день) в сумі 76 361,04 грн., за період з 28.02.2012 р. по 21.03.2012 р. (22 календарних дня) в сумі 34 402,72 грн., в зв'язку з чим підприємством позивача було направлено відповідач відповідні претензії.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача пені у розмірі 188 763,76 грн. за прострочення поставки товару.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач по справі не належним чином виконав свій обов'язок щодо поставки товару у строк, визначений додатковою угодою до договору поставки, а також те, що відповідачем не було виконано свої зобов'язання за договором в редакції від 03.10.32011 р. щодо поставки товару до 15.12.2011 р., оскільки до дня укладення додаткової угоди №1 від 30.12.2011 р. діяли умови, що передбачені договором №196/21-24 від 03.10.2011 р., а саме: постачання товару мало відбутися до 15.12.2011 р.

З урахуванням цих обставин, а також застосувавши за заявою відповідача позовну давність до даних правовідносин, суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги в частині стягнення пені, а саме: нарахованої за період з 19.12.2011 р. -30.12.2011 р. в сумі 62 400,00 грн. (з урахуванням застосування позовної давності), за період з 29.02.2012 р. - 20.03.2012 р. в сумі 109 200,00 грн., за період з 20.03.2012 р. - 21.03.2012 р. - 3 127,52 грн. Загальний розмір пені, що задовольнив суд першої інстанції, складає 174 727,52 грн.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині стягнення пені в сумі 62 400,00 грн., нарахованої за період з 19.12.2011 р. по 30.12.2011 р., оскільки судом при винесенні оскаржуваного рішення в цій частині не надано правової оцінки суті договору, його умовам та змісту в контексті положень ст.ст. 626, 652, 653 Цивільного кодексу України, не досліджено фактичні умови та порядок виконання спірного договору, не звернуто уваги та не надано взагалі ніякої оцінки доводам відповідача стосовно того, що фактично зміна умов договору відбулася з більш раннього часу, ніж момент підписання сторонами додаткової угоди №1, що призвело до помилкових висновків про порушення відповідачем умов договору та наявність підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 62 400 грн.

Так, в обґрунтування викладених в апеляційній скарзі вимог, відповідач посилається на те, що сторонами були змінені порядок оплати та строки поставки ще до дати підписання додаткової угоди, оскільки процедура попередньої оплати не була передбачена умовами договору на момент його підписання. У зв'язку з цим, відповідач зазначає, що кінцевим днем поставки товару за договором є 28.02.2012р. (90 днів), що відповідає умовам договору в редакції додаткової угоди, тому вважає безпідставним нарахування позивачем пені за період з 19.12.2011 р. по 30.12.2011 р. (з урахуванням скороченого терміну позовної давності).

Щодо нарахування пені за інші періоди, то відповідач зазначає, що такий розрахунок зроблено господарським судом некоректно, оскільки в періоди прострочення врахована дата фактичної поставки, що призводить до збільшення періоду на декілька днів, та відповідно до збільшення розміру пені на суму вартості певної кількості днів прострочення. Таким чином, відповідач визнає за собою пеню в сумі 105 563,76 грн., а саме: за період 29.02.12 р. - 19.03.2012 р. на суму 104 000,00 грн. (19 календарних днів), та за період з 20.03.2012 р. - 20.03.2012 р. на суму 1 563,76 грн. (1 календарний день).

З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до ч.1 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Згідно ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, фактично, додатковою угодою №1, яка є невід'ємною частиною договору, були змінені істотні умови договору щодо строку поставки та порядку розрахунків за товар, які в силу закону є обов'язковими для виконання сторін, та змінились зобов'язання сторін відповідно до вказаних умов.

Згідно ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором.

Так, відповідно до нового графіку поставки, товар постачається протягом 90 календарних днів з моменту передоплати.

Колегія суддів також звертає увагу, на те, що позивач в позовній заяві визначає кінцевий термін поставки - 28.02.2012 р., тобто по закінченні 90 днів від дати попередньої оплати - 30.11.2011 р., що свідчить про визнання позивачем фактичної зміни умов договору в тому числі і в строках поставки товару, ще до підписання додаткової угоди № 1.

Таким чином, сторони своїми діями фактично змінили умови договору ще до підписання додаткової угоди, оскільки попередня оплата не була передбачена умовами договору на момент його підписання.

Частиною 3 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Пунктом 6 додаткової угоди №1 до договору встановлено, що вона набирає чинності з моменту її підписання сторонами.

Як слідує з положень ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України момент досягнення домовленості про зміну договору (укладення додаткової угоди) та момент, з якого змінюються зобов'язання, не завжди співпадають.

Отже, в даному випадку характер зміни договору обумовлює зміну строку виконання зобов'язання з більш раннього часу, ніж момент підписання сторонами додаткової угоди №1.

Таким чином, є очевидним, що наміри сторін були направлені саме на зміну умов договору щодо порядку поставки та розрахунків, що випливає із самого змісту пункту 4.2 договору, де мова йде про те, що замовник має право передбачити попередню оплату, яка здійснюється відповідно до постанови Кабінету міністрів України №1404 від 09.10.2006 р. у термін до 90 днів з моменту оплати у розмірі 100% від ціни договору на підставі рахунку, виставленого постачальником.

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що відсутні підстави вважати відповідача таким, що порушив умови договору в зв'язку з не поставкою товару в строк до 15.12.2011 р., оскільки за домовленістю сторін істотні умови договору щодо порядку розрахунків та строку поставки були змінені, а сторони ще до підписання додаткової угоди фактично підтвердили такі зміни своїми конклюдентними діями.

З приводу некоректного розрахунку пені за інші два періоди, зробленого судом першої інстанції, про що зазначає відповідач в своїй апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що такі твердження є необгрунтованими та такими, що не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки відповідач не спростував належними та допустимими доказами своєчасну поставку товару позивачу, порушення строку поставки не заперечував ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції.

Стосовно заяви відповідача про зменшення розміру пені до 1 (однієї) гривні, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Положенням статті 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, а також відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Тобто, зазначена норма процесуального закону надає господарському суду право на зменшення розміру штрафних санкцій та розстрочення виконання рішення лише у виняткових випадках. При чому, винятковість таких обставин повинна бути доведена суду належними та допустимими доказами, як цього вимагають приписи ст. ст. 4-3, 32, 33 ГПК України,

В даному випадку відповідачу було нараховано пеню за порушення ним строку виконання зобов'язання, що виникло за договором. Отже, заявляючи клопотання про зменшення розміру пені, відповідач порушує питання про часткове звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій та про розстрочку виконання рішення, суд виходить з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо.

Зважаючи на вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявність дебіторської заборгованості відповідача не може розглядатися як винятковий випадок у розумінні ст. 83 ГПК України, оскільки підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 43 ГК України).

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що з матеріалів справи не вбачається доказів порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині нарахування пені за період з 19.12.2011 р. по 30.12.2011 р. (з урахуванням скороченого строку позовної давності), колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 62400 грн. за період з 19.12.2011 р. по 30.12.2011 р. (з урахуванням скороченого строку позовної давності) є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню і тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

З огляду на зазначене та керуючись 32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт Біолік", м. Харків задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 25 лютого 2013 року по справі № 5023/5972/12 скасувати в частині стягнення з ПАТ «Фармстандарт Біолік» суми пені в розмірі 62400,00 грн. за період з 19.12.2011 р. по 30.12.2011 р. (з урахуванням скороченого строку позовної давності) та в цій частині прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області залишити без змін.

Стягнути з Державного підприємства "Укрвакцина" МОЗ України (01601, м.Київ, вул. Грушевського, 7, р/р 26004200130007 в Київській філії ПАТ «Чорноморський банк розвитку і реконструкції, МФО 380203, код ЄДРПОУ 21508100) на користь Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт Біолік", (61070, м. Харків, Помірки, р/р 26004996106648 у філії ПАТ «ПУМБ» у м. Харків, МФО 350385, код ЄДРПОУ 09173452) 1 123,27 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 22 квітня 2013 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.