Ухвала суду № 30885991, 16.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 р.Справа № 2а-13013/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Геопростір» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень, -

В с т а н о в л е н о:

У листопаді 2012 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Геопростір» (далі - ТОВ «НВП Геопростір»), звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача - ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова від 02.11.2012 року № 0008972305, яким ТОВ «НВП «Геопростір» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 498.646,25 грн., з яких 398.917 грн. - основний платіж, 99.729,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи), № 0008982305, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 74001,00 грн., з яких основний платіж - 74000,00 грн.; штраф - 01,00 грн., посилаючись на хибність висновків перевірки, проведеної відповідачем, щодо наявності фактів порушень підприємством положень податкового законодавства.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року позовні вимоги підприємства задоволені, скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова № 0008972305 та № 0008982305 від 02.11.2012 року.

Судове рішення вмотивоване тим, що податковий кредит сформований позивачем за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено письмовими доказами, в акті перевірки не викладено належних доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, отримані послуги безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю підприємства. Документи підприємства з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, тощо оформлені у відповідності до вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України) і Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати зазначену постанову та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «НВП «Геопростір» відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді Харківського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення, відповідно до положень ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), слід залишити без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що податковим органом згідно наказу на проведення перевірки від 08.10.2012 року № 1568, відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «НВП «Геопростір» щодо документального підтвердження господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку із ТОВ «Дельта Універсал» та із ТОВ «Дельта Транс» за період з 01.01.2011 року по 01.08.2012 року.

За даними перевірки встановлено, що ТОВ «НВП «Геопростір» реально не вчиняло господарські операції з ТОВ «Дельта-Універсал» за березень 2012 року на загальну суму 207033,6 грн., за квітень 2012 року на загальну суму 8004 грн., за травень 2012 року на загальну суму 748836 грн., за червень 2012 року на загальну суму 689847,72 грн., з ТОВ «Дельта Транс» за травень 2012 року на загальну суму 298176 грн., за червень 2012 року на загальну суму 298176 грн., за червень 2012 року на загальну суму 441600 грн.

В акті перевірки встановлено порушення платником податків п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п. 201.1, п.201.4, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, у зв'язку з чим підприємством ТОВ «НВП Геопростір» занижено податок на додану вартість за 2012 рік на загальну суму 398.916 грн., у тому числі за березень 2012 року на 34.506 грн., за квітень 2012 року на 1.334 грн., за травень 2012 року на 174.502 грн., за червень 2012 року на 188.575 грн.; пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.5.1. п. 138.5 ст. 138, п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, у зв'язку з чим підприємством ТОВ «НВП «Геопростір» занижено податок на прибуток на 418.862 грн., у тому числі за 1-й квартал 2012 року на 36.231 грн., за 2-й квартал 2012 року на 382.631 грн.

На підставі висновків акту перевірки підприємства позивача ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення № 0008972305 та № 0008982305 від 02.11.2012 року.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції колегія суддів зазначає, що відповідно з п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями п. 198.2. ст.198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду..

У відповідності до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пл. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податковою) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно з п. 201.1. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що підприємство ТОВ «НВП «Геопростір» має документи, які повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій. факт виконання позивачем та його контрагентами зобов'язань за вказаними вище правочинами. Первинні і розрахункові документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Обставини понесення позивачем витрат за вказаними договорами підтверджені матеріалами справи. Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару за вищевказаними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, які були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності, доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання немає. Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності не надано. В акті перевірки відсутні належні та допустимі доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів в господарській діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірного правочину, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій. Окрім того, мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, завищення вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків, відсутності змін у структурі та стані активів сторін спірних правочинів, не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних повідомлень рішень.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «НВП «Геопростір», пройшло державну реєстрацію у порядку, визначеному чинним законодавством, набуло статусу суб'єкта господарювання, код ЄДРПОУ 34017221 (місцезнаходження: вул. Космічна, буд.21, кім.37, м. Харків, Харківська область, 61145), з 20.02.2006 року за №16079 підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби, станом на час розгляду справи перебуває на обліку в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС та з 20.03.2006 року зареєстровано як платник податку на додану вартість.

У перевіряємий період з 01.01.2011 року по 01.08.2012 року, позивач - ТОВ «НВП «Геопростір», мав господарські взаємовідносини з підприємствами ТОВ «Дельта Універсал» та ТОВ «Дельта Транс». На підставі договорів на створення науково-технічної продукції, укладених між ТОВ «НВП «Геопростір» - (замовником) та ТОВ «Дельта Транс», ТОВ «Дельта Універсал» - (виконавець), зобов'язується виконати й здати замовникові, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити роботи, реальність яких підтверджується копіями договорів, які містяться в матеріалах справи. Фактичне виконання умов договорів підтверджується виписаними податковими накладними, відомістю виконання, актами здачі-прийому виконаних робіт, актом про залік зустрічних однорідних вимог, які містяться в матеріалах справи.

Транспортування товару за правочинами здійснювалося на підставі договору перевезення вантажу автомобільним транспортом від 03.05.2012 року №1/05, укладеного між ФОП ОСОБА_1 -(перевізник) та ТОВ «НВП «Геопростір»-(замовник), про що свідчать наявні в матеріалах справи заявки на перевезення вантажу акт здачі-приймання виконаних робіт.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проведені в повному обсязі в безготівковій формі, про що в матеріалах справи свідчать виписки із банку, квитанції, платіжні доручення.

Придбаний позивачем товар у ТОВ «Дельта Універсал» та ТОВ «Дельта Транс» переданий у власність ДП «Завод «Радіореле» на підставі договору від 03.05.2012 року №38/153/1.

ТОВ «НВП «Геопростір» належним чином оформлено всі первинні фінансово - господарські відносини з контрагентами, позивачем надано первинні документи, які повністю підтверджують виконання зобов'язань між сторонами за укладеними між ними правочинами, надані документи не мають дефектів форми, змісту або походження,документи не суперечать вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.201 Податкового кодексу України, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88), містять визначені законом реквізити, виписані за визначеною законом подією, складені реально існуючими суб'єктами права.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідачем не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів, судом правомірно не взяті до уваги посилання відповідача в акті перевірки на неправомірність формування витрат та податкового кредиту в податковому обліку, оскільки єдиним мотивом для судження відповідача про неправомірність формування витрат та податкового кредиту є акти ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (акт від 10.08.2012 року №715/2204/33481749 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Універсал» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року; акт від 10.08.2012р. № 719/2201/37998163 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ДЕЛЬТА - ТРАНС», щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та їх реальності та повноти відображення в обліку за травень - червень 2012 року.), оскільки дії ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова по проведенню зустрічної звірки ТОВ «Дельта Транс» та ТОВ «Дельта Універсал» були визнані Харківським окружним адміністративним судом незаконними (постанова від 30.11.2012 року справа №2-а-12642/12/2070 та Постанова від 22.11.2012 року у справі №2-а-10165/12/2070).

Відповідно до норм Податкового кодексу України судження податкового органу, викладені в акті перевірки, не мають преюдиціального значення, не звільняють суб'єкта владних повноважень від виконання вимог ч.3 ст.2 КАС України відносно забезпечення обгрунтованості власних висновків, та в розумінні ст.70 КАС України не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків податкового правопорушення.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що відповідач не надав доказів на підтвердження судження про порушення ТОВ «НВП Геопростір» норм закону, не навів фактів порушень згідно з вимогами Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в акті перевірки. Позивачем ТОВ «НВП Геопростір» належним чином була підтверджена правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами спірних правочинів, суд доходить висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість у перевіреному періоді.

Аналізуючи вищезазначене в його сукупності, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови в задоволені апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби і залишення оскаржуваного судового рішення, відповідно до положень ст. 200 КАС України, без змін.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

На підставі наведеного та керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 185, 195, 197, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2013 року по справі №2а-13013/12/2070 - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 08 квітня 2013 року

Згідно з оригіналом Л.В. Мельнікова