Рішення № 30885559, 05.11.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.12 Справа№ 5015/4129/12

за позовом ДП "Сколівське лісове господарство", м. Сколе

до відповідача ТзОВ "ТРАНСЕКОЗАХІД", м. Львів

про повернення передоплати згідно договору поставки транспортного засобу

ціна позову: 300000грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача - Зінкевич В.Д., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача - Бакаленко О.І., довіреність в матеріалах справи

Суть спору:

Державне підприємство "Сколівське господарство" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАСЕКОЗАХІД" про повернення передоплати згідно договору поставки транспортного засобу у сумі 300 000грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/4129/12 від 04.10.2012р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 11год. 30хв. 22.10.2012р. В судовому засіданні 22.10.2012р. оголошувалась перерва до 05.11.2012р.

Представникам Сторін оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області, які скеровані чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмова заява представника), зазначалось, що права та обов'язки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано суду наступні документи: довіреність на прао здійснення представництва; повідомлення про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 ГПК України; повідомлення про незаперечення щодо розгляду справи у відкритому судовому засіданні; витяги про включення Сторін в ЄДРПОУ.

Представник Відповідача в судове засідання з'явилась, позов визнала повністю, про що подала письмову заяву.

Протягом розгляду справи Відповідачем також подано суду копію довіреності на право здійснення представництва.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до повідомлення №150 (596) від 16.12.2011р., розміщеного у "Вісник державних закупівель", замовник торгів - Позивач - провів відкриті торги із закупівлі автомобіля спеціального та спеціалізованого (код предмета 34.10.5) - 1 одиниця, дата акцепту - 22.11.2011р., переможець - Відповідач, вартість Договору - 605000грн. з ПДВ (12.12.2011р.).

При цьому суд зазначає, що наведені публікації в інформаційно-аналітичному бюлетні "Вісник державних закупівель" є офіційними згідно "Порядку приймання та публікування оголошень щодо державних закупівель в інформаційно-аналітичному бюлетені "Вісник державних закупівель", затвердженого Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 20 травня 2003 р. N128, та чинного на момент їх здійснення.

За результатами проведених торгів 12.12.2011р. між Позивачем (Покупець) та Відповідачем (Постачальник) укладено договір поставки №155/2011-1 (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого, Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, здійснити поставку автопоїзда-лісовоза на базі автомобіля КамАЗ 4310 з влаштованим за кабіною автомобіля гідравлічним краном-маніпулятором Epsilon 120z та причепом-розпуском в кількості 1 шт. (далі - Товар), та надати всі необхідні документи для реєстрації в органах МРЕВ, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти і оплатити даний товар.

Відповідно до п.2.1 Договору, загальна сума Договору на момент його укладення становить 605000грн. з урахуванням ПДВ.

Згідно п.2.2 Договору, оплата Товару, що поставляється за цим Договором, здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника наступним чином: 50% вартості Товару оплачується протягом 2-х банківських днів з моменту підписання даного Договору; решта коштів виплачується частинами протягом 30 календарних днів, але не пізніше дня поставки Товару.

Відповідно до п.п.2.3, 2.4 Договору, поставка Товару здійснюється згідно видаткових документів (видаткова накладна, податкова накладна), але не пізніше ніж 30 календарних днів з моменту попередньої оплати 50% вартості Товару; пункт поставки Товару - м.Львів; датою поставки Товару є дата, коли Товар був переданий у власність Покупцю, що підтверджується відповідними документами; зобов'язання Постачальника щодо поставки Товару вважаються виконаними з моменту передачі Покупцю у власність Товару.

Згідно п.6.1 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному Договору, але в будь-якому випадку до 31.03.2012р.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Відповідно до платіжного доручення№2511 від 12.12.2011р. з відміткою банку про сплату, Позивачем перераховано Відповідачу 300000грн. в якості попередньої оплати за Товар згідно Договору.

Листом від 03.04.2012р. Відповідач повідомив Позивача, що бере на себе зобов'язання згідно Договору до 30.04.2012р. поставити Товар Позивачу.

11.08.2012р. Відповідачем одержано претензію Позивача №478 від 07.05.2012р. щодо необхідності поставки Товару або повернення 300000грн. передоплати на вказаний у претензії рахунок Позивача; підтвердженням одержання зазначеної претензії є повідомлення про вручення поштового відправлення №8260000473600 від 11.08.2012р. з відбитком поштового штемпеля.

Станом на час розгляду справи по суті, Відповідачем Товар Позивачу не поставлено та кошти в розмірі 300000грн. не повернуті, що визнала представник Відповідача у судовому засіданні.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.3 ст.612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно ч.ч.1, 2, 3 ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала; положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події; положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Крім того, згідно ч.2 ст.220 Господарського кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання.

Також, згідно ч.3 ст.538 Цивільного кодексу України, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Також, відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Крім цього, з приводу заяви Відповідача про визнання позову суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.22 ГПК України, відповідач має право визнати позов повністю; господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно ч.ч.1, 5 ст.78 ГПК України, визнання позову відповідачем викладається в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи; у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

В матеріалах справи ж відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази того, що визнання позову Відповідачем порушує права і охоронювані законом інтереси будь-яких осіб.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі визнання Відповідачем позову та порушення (значне прострочення) своїх зобов'язань за Договором, беручи до уваги те, що матеріалами справи доведено порушення зобов'язання Відповідачем за Договором та здійснену Позивачем передоплату, враховуючи гарантійний лист Відповідача, наявну вимогу Позивача на повернення коштів, положення Договору та вищенаведені норми законодавства, а також те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази поставки відповідачем Товару Позивачу, чи повернення передоплати в розмірі 300000грн. повністю або частково, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

05.11.2012року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 12.11.2012р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, беручи до уваги те, що спір виник з вини Відповідача, судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансекозахід» (79058, проспект Чорновола, 67 «А», ідентифікаційний код 31338967) на користь Державного підприємства «Сколівське лісове господарство» (82600, Львівська обл., Сколівський р.-н, м.Сколе, вул.Стрийська, 30, ідентифікаційний код 00992473) 300000грн. боргу, 6000грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.