Ухвала суду № 30885374, 15.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2013 року м. Київ К/9991/52284/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Вербицької О.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2012

у справі № 2а-13093/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Про Маркетинг"

до Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (правонаступник СДПІ по роботі з ВВП у м. Києві ДПС)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2011, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2012, задоволено позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВВП у м. Києві ДПС від 06.06.2011 № 0000064250.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної невиїзної позапланової перевірки позивача з питань своєчасності сплати податку на додану вартість за звітні періоди - грудень 2010 року та лютий 2011 року, складено Акт перевірки від 23.05.2011 № 280/42-50/31955339, в якому встановлено порушення приписів п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, а саме, несвоєчасно сплачено податок на додану вартість за звітний період.

На підставі Акта перевірки від 23.05.2011 № 280/42-50/31955339, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 06.06.2011 № 0000064250, яким позивачу нараховано штраф у розмірі 115 771,50 грн. (10% від простроченої суми, що підлягала сплаті) за несвоєчасну сплату податку на додану вартість.

Зазначене рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку та було залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 54. 1 ст. 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума податкового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно із п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 126.1. ст.126 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України визначено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У відповідності із п. 113.3 ст. 113 Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-правопорушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Так, відповідно до п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2011 застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

З огляду на те, що перевірка податковим органом проводилась у травні 2011 року, а порушення здійснене позивачем у січні 2011 року, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку про неправомірність прийняття спірного повідомлення-рішення від 06.06.2011 № 0000064250.

Також, слід зазначити, що судами попередніх інстанцій вірно спростовано твердження відповідача щодо відсутності правових підстав для застосування положень п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, оскільки, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було самостійно визначено суму податку на додану вартість, яка підлягала сплаті. Разом з тим, штрафні санкції за несвоєчасну сплату ПДВ нараховувалися податковим органом самостійно, виходячи із погашеної суми податкового боргу, тобто, відповідач у даному випадку самостійно розраховував суму штрафу за несвоєчасну сплату ПДВ.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) О.В. Вербицька (підпис) В.В. Кошіль