Ухвала суду № 30885361, 17.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/80335/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О. Костенка М. І. за участю секретаря судового засідання Паламарчук А.О.

та представників сторін: від позивача - Король Д.В., Місевра А.І.,

від відповідача - Павліченко К.В., Перепелюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 р.

у справі № 2а-19373/10/2670

за позовом закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Закрите акціонерне товариство «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» (далі - позивач, ЗАТ «Київський суднобудівний-судноремонтний завод») звернулось до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000362360/0 від 30.03.2010 р., № 0000362360/1 від 05.07.2010 р., № 0000362360/2 від 27.09.2010 р. та № 0000362360/3 від 26.11.2010 р.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2011 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 р. постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2011 р. скасовано і прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 р., постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2011 р. залишити в силі.

Позивач у судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржуване судове рішення законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм діючого законодавства, надав письмові заперечення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2009 р., за результатами якої складено акт від 15.03.2010 р. № 48/23-611/03149949 та виявлено порушення з боку платника податків положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі зазначеного акту відповідач 30.03.2010 р. прийняв спірне податкове повідомлення-рішення № 0000362360, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2 541 187 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 308 108 грн.

За наслідками адміністративного оскарження відповідачем приймались податкові повідомлення-рішення № 0000362360/1 від 05.07.2010 р., яким визначалось позивачу грошове зобов'язання на загальну суму 4 666 532 грн., за основним платежем - 2 358 424 грн., штрафними санкціями - 2 308 108 грн.; № 0000362360/2 від 27.09.2010 р., яким визначалось позивачу грошове зобов'язання на загальну суму 4 426 554 грн., за основним платежем - 2 118 446 грн., штрафними санкціями - 2 308 108 грн.;

За наслідками адміністративного оскарження позивачу надіслано податкове повідомлення-рішення від 26.11.2010 р. № 0000362310/3 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4 426 554 грн., в тому числі за основним платежем - 2 118 446 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -2 308 108 грн.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи постанову суду першої інстанції і приймаючи рішення про задоволення позовних вимог виходив з тих підстав, що позивачем у відповідності до норм діючого законодавства було вірно сформовано валові доходи. Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією суду апеляційної інстанції.

Як встановлено судами і підтверджено матеріалами справи, 17.04.1995 р. між позивачем та ДП РАО «Газпром» «Газкомплектимпекс» (Москва) був укладений контракт № 627, згідно якого продавець (позивач) продає, а покупець (ДП РАО «Газпром» «Газкомплектимпекс») купує три судна (суховантажних трюмних теплохода змішаного «ріка-море» плавання) конвенційних, побудованих на клас Морського Регістру «КМ*ЛЗШАЗ», вантажопідйомністю біля 3000 тон на умовах даного контракту. Вартість суден визначена у розмірі: головного судна стр. №1 - 4 800 000 дол. США, серійного судна стр. №2 - 4 660 000 дол. США та серійного судна стр. №3 - 4 600 000 дол. США.

В подальшому між сторонами неодноразово укладались додаткові угоди до контракту № 627, якими змінювались порядок, строки та умови розрахунків.

24.08.2006 року позивачем було укладено угоду на надання відступного замість невиконання зобов'язань по названому контракту, згідно якої загальна сума боргу Боржника (позивача) перед Кредитором (ДП РАО «Газпром» «Газкомплектимпекс») по контракту №627 від 17.04.1995 р. становить 174 952 000 руб. В якості відступного боржник передає кредитору майно - незакінчений корпус судна по проекту 00352, корпус №2.

Відповідно до оборотно-сальдових відомостей за квітень 2007 р. по рахунку №681/3 у позивача станом на 01.04.2007 р. обліковувалась кредиторська заборгованість у розмірі 174 592 000 рос. рублів, що становило на той час 28 086 817,61 грн. за курсом НБУ.

У той же час, згідно вантажно-митної декларації від 16.04.2007 р. №567081 даний корпус експортовано на суму фрахту 35 501 500 грн., що на 7 414 682 грн. більше від суми кредиторської заборгованості, яка обліковувалась у позивача та за наслідками підписання акту прийому-передачі від 10.01.2007 р. - відсутня.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

З огляду на положення зазначених статей, колегія судів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що визначальним питанням для вирішення справи є встановлення отримання позивачем грошових коштів за відвантажений незакінчений корпус судна, які не були оподатковані у попередніх податкових періодах.

Відповідно до рішення господарського суду м. Києва від 29.08.2005 р. у справі № 46/435 позивачем в якості оплати поставки суден за умовами п. 4.1. контракту від 17.04.1995 р. було отримано від покупця суму у розмірі 19 116 127,59 дол. США, що на 406 127,59 дол. США більше за ціну, визначеному у контракті.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, враховуючи те, що поставка газу в Україну проводилась покупцем за контрактом від 17.04.1995 року № 627 на користь інших юридичних осіб - корпорації «Укрзарубіжнафтогаз», АТ «Укргазпром» та НАК «Нафтобаз України», якими на користь позивача були проведені перерахування грошових коштів за будівництво суден, з яких проведено сплату податкових зобов'язань, посилання відповідача на безпідставність не включення до складу валового доходу суми у розмірі 7 414 682 грн. правомірно визнані судом апеляційної інстанції необґрунтованим.

Щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток у зв'язку з неправомірним завищення останнім валових витрат у період, що перевірявся, судова колегія приходить до наступного.

Судом апеляційної інстанції правомірно не прийнято до уваги посилання відповідача на вирок Подільського районного суду м. Києва від 14.04.2009 р., оскільки він був прийнятий не у відношенні посадових осіб позивача та спірних правочинів, а також без встановлення фактів фіктивного підприємництва позивача.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом. Такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій, що податковий орган не довів при вирішенні справи те, що формування валових доходів здійснено позивачем із порушенням податкового законодавства.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено невідповідність законодавству спірних податкових повідомлень-рішень, позовні вимоги щодо їх скасування були обґрунтовано задоволені.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 р. у справі № 2а-19373/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько Судді: (підпис) І. О. БухтіяроваПомічник судді (підпис) М. І. Костенко З оригіналом згідно Т. В. Давидовська