Ухвала суду № 30885098, 16.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/62029/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Малюги Ю. В. Данилюк І. Г. Коритнюк В. О., Шляхова О. А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової службина постанову та ухвалуРівненського окружного адміністративного суду від 10.05.2012 року Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2012 рокуу справі№ 2а/1770/570/2012за позовомАкціонерного товариства «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.»доДержавної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової службипровизнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10.05.2012 року у справі № 2а/1770/570/2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2012 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 25.10.2011 року №000692344 та № 0000702344 в частині зменшення від'ємного значення ПДВ на суму 1356346 грн. та штрафних санкцій на суму 339 086,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийнявши нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального права, зокрема п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 200.3, 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі оскаржені рішення.

АТ «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.» є юридичною особою, яка має своє представництво в Україні - Представництво «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.», що перебуває на обліку як платник податків та, зокрема, як платник податку на додану вартість у Державній податковій інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби позапланової виїзної перевірки Представництва «Тодіні Конструціоні Дженералі С.П.А.» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів за червень, липень та серпень 2011 року складено акт від 12.10.2011 року № 1184/23-100/26603641.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №000692344 та № 0000702344 від 25.10.2011 року, якими зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на 731 812,00 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 365 906,00 грн., а також зменшено розмір від'ємного значення цього податку на 1 358 211,00 грн. та нараховані штрафні санкції на 339 552,75грн.

Позивач просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000702344 від 25.10.2011 року в частині від'ємного значення на 1 356 346,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 339 086,00 грн., оскільки визнає свою помилку у тому, що двічі відобразив у складі податкового кредиту суму ПДВ 1 865,00 грн., чим завищив від'ємне значення податку за серпень 2011 року.

За результатом адміністративного оскарження скарги платника податків залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Підставою для висновків податкового органу про завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2011 року на 59 361,00 грн., липень 2011 року на 266 563,00 грн., серпень 2011 року на 14 069,00 грн. та від'ємного значення за серпень 2011 року у сумі 978 646,00 грн. стало те, що за даними митниці, відповідно до Класифікатору характерів угод, затвердженого наказом Держмитслужби України «Про затвердження відомчих класифікаторів з питань митної статистики, які використовуються в процесі оформлення митних декларацій, і порядок їх ведення» № 1048 від 12.12. 1997 року, код характерів угод, які зазначені у ВМД щодо імпорту товару згідно контрактів № 7/4 від 08.02. 2008 року відповідають наступним термінам, а саме: 84 «інше».

Оскільки після завершення ремонту автодороги матеріали, необхідні для проведення ремонту (основні засоби), підлягають поверненню постачальнику, то сума ПДВ, сплачена при її ввезені, до податкового кредиту відноситися не повинна.

Відповідач вважає неправомірним включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені при імпортуванні обладнання за договорами, які не передбачають перехід права власності на товар та передбачають повернення матеріалів постачальнику.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.12 ст. 201 розділу V Кодексу встановлено, що у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Згідно з абз. 4 п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.6 тієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Факт сплати позивачем суми ПДВ при імпортуванні матеріалів відповідачем не заперечується, як і не заперечується належне оформлення вантажних митних декларацій, якими підтверджується факт сплати позивачем до бюджету спірних сум податку на додану вартість при імпортуванні товарів на митну територію України. Також не заперечується відповідачем і та обставина, що запаси ввозилися Представництвом в Україну з метою використання у власній господарській діяльності.

Судами першої та апеляційної обґрунтовано зазначено, що спірні операції по ввезенню на митну територію України на умовах безоплатної поставки матеріалів підпадають під ознаки переміщення товарів через митний кордон України в режимі імпорту, а оскільки ввезення товарів з-за меж митного кордону України на підставі договору безоплатної поставки з метою оподаткування прирівнюється до імпорту, то суми податку на додану вартість, сплачені при такому імпорті, включаються до складу податкового кредиту звітного періоду.

Враховуючи наведене, виходячи з положень п. п. 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком судів про безпідставність тверджень відповідача про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2011 року на 59 361,00 грн., липень 2011 року на 266 563,00 грн., серпень 2011 року на 14 069,00 грн. та від'ємного значення за серпень 2011 року у сумі 978 646,00 грн.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 000692344 від 25.10.2011 року є також висновок відповідача про те, що позивачем завищено суму податкового бюджетного відшкодування по декларації за липень 2011 року на суму 147 177,00 грн. по операціях позивача з контрагентом ТОВ «Транс Лайн Груп».

Вказаний висновок зроблено відповідачем при відпрацюванні контрагентів позивача по ланцюгу постачання і з посиланням на висновки акта перевірки від 23.09.2011 року, який отриманий від Державної податкової інспекції у м. Чернігові.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що належними доказами підтверджується реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом. Поставка товарів і робіт ТОВ «Транс Лайн Груп» пов'язана з ремонтом і реконструкцією автодороги Київ-Чоп, яку здійснює позивач, а обидва контрагенти були належним чином зареєстровані платниками ПДВ і мали повну цивільну право- та дієздатність.

Формування податкового кредиту з ПДВ здійснювалося на підставі належним чином оформлених податкових накладних, претензій до яких під час проведення перевірки у податкового органу не було.

Судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначено, що несплата податку на додану вартість постачальниками товару у ланцюгу постачання товару аж до виробника тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження такого податкового кредиту.

З урахуванням положень пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, ст. 198, п. п. 200.1, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що у податкового органу були відсутні підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2011 року по операціях з ТОВ «Транс Лайн Груп».

Підставою для прийняття повідомлення-рішення № 000692344 від 25.10.2011 року є висновок відповідача про те, що позивачем завищено суму податкового бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за серпень 2011 року на суму 244 642,00 грн. по операціях позивача з контрагентом ТОВ «Будівельна компанія «Стандарт Плюс».

Судами першої та апеляційної інстанцій на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що податковий кредит з ПДВ по господарським операціям з ТОВ «Будівельна компанія «Стандарт Плюс» підтверджений належними документами та сплачений в ціні робіт, господарські операції із зазначеним контрагентом мають реальний характер. На момент здійснення операцій та видачі податкових накладних ТОВ «Будівельна компанія «Стандарт Плюс» було належним чином зареєстрованим платником ПДВ

Роботи, здійснені ТОВ «Будівельна компанія «Стандарт Плюс», пов'язані з господарською діяльністю позивача, а саме: реконструкцією автодороги Київ-Чоп.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає необґрунтованим висновок податкового органу про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2011 року по господарським операціям з ТОВ «Будівельна компанія «Стандарт Плюс».

За висновками акта перевірки у зв'язку з наданням (одержанням) податкової накладної № 193, виписаної ТОВ «Торговий дім «Євроформат» 25.08.2011 року, у вересні 2011 року відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача права на податковий кредит в серпні 2011 року.

Судами встановлено, що на момент подання платником декларації з ПДВ за серпень 2011 року (20.09.2011 року) у позивача була в наявності податкова накладна № 193 від 25.08.2011 року (отримана товариством 09.09.2011 року), яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом строку, визначеного ст. 201 Податкового кодексу України.

Отже, на момент віднесення суми ПДВ до податкового кредиту (20.09.2011 року) у позивача були відсутні підстави для неврахування одержаної ним від ТОВ «Торговий дім «Євроформат» податкової накладної № 193 від 25.08.2011 року, оскільки така податкова накладна заповнена належним чином та зареєстрована у Єдиному реєстрі, а податковий кредит сформовано за правилами п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України

За податковою накладною, виписаною ТОВ «Торговий дім «Євроформат» № 163 від 29.07.2011 року, відповідачем не визнано право позивача на податковий кредит, оскільки за твердженням податкового органу така податкова накладна не була зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно податкової накладної № 163 від 29.07.2011 року постачальником здійснена відмітка про її реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних. За відміткою штампу вхідної кореспонденції безпосередньо на податковій накладній вона отримана позивачем 31.08.2011 року. Доказом реєстрації податкової накладної № 163 від 29.07.2011 року в Єдиному реєстрі податкових накладних 16.08.2011 року під номером 9006705407 є квитанція № 1, копія якої надана позивачем до матеріалів справи.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковим органом не доведено правомірність прийняття спірних податкових повідомлень рішень в оскаржуваній частині, колегія суддів погоджується з висновком судів про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10.05.2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2012 року у справі № 2а/1770/570/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак