Ухвала суду № 30884888, 04.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" квітня 2013 р. м. Київ К-36087/10

К-36087/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бухтіярової І.О., Маринчак Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.12.2009

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010

у справі № 2-19/5293-2008А Господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Алушта»

до Державної податкової інспекції у м. Алушті

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору

1. Закрите акціонерне товариство «Санаторій «Слава»,

2. Сімферопольське міжрайонне бюро технічної інвентаризації

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, відшкодування податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.12.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушті від 14.04.2008 № 0000082304/0; зобов`язано відшкодувати з Державного бюджету України на користь позивача ПДВ в сумі 290909,00 грн. як надмірно сплачену.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Алушті просить скасувати ухваленні у справі судові рішення з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач не скористався своїм правом надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за податковою декларацією за січень 2008 року на 290909,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 14.04.2008 № 0000082304/0 стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 08.04.2008 № 00448/23/33955477. Згідно з цим актом підприємство порушило норми підпункту 7.7.11 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), а саме: безпідставно заявило до відшкодування з бюджету ПДВ у сумі 290909,00 грн. за податковою декларацією за січень 2008 року, оскільки сума оподатковуваних операцій за дванадцять попередніх звітних податкових періодів, що передують податковому звітному періоду (січень 2008 року) менша, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування. При цьому, податковий орган послався на те, що податковий кредит позивачем у зв'язку з придбанням товарів, робіт з реконструкції основних фондів, що не є тотожним будівництву (спорудженню) основних фондів.

Згідно пункту 1.8 ст.1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 цього Закону (у редакції Закону України від 30.11.2006 № 398-V) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.;.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 вказаного Закону визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Абзацом 2 підпункту «а» підпункту 7.7.11 пункту 7.7 ст.7 цього Закону визначено, що не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

У судовому процесі встановлено, що заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування менша за обсяг оподатковуваних операцій, здійснених ним за останні 12 календарних місяців, що передують січню 2008 року, однак ця сума бюджетного відшкодування виникла внаслідок включення позивачем до податкового кредиту у попередніх податкових періодах сум ПДВ, сплачених у зв'язку із спорудженням (будівництвом) основних фондів, а саме: у зв`язку з здійсненням реконструкції корпусів 5, 6, 7 та 8 санаторію «Слава», який належить позивачу, яка полягала не просто в оновленні, а в зносі старих будівель санаторію та в спорудженні нового медично-оздоровчого комплексу підвищеного комфорту з басейном. При цьому реальність здійснення цих робіт податковим органом не оспорюється, а спірним є питання віднесення робіт по реконструкції основних фондів, знесення будівель, до будівництва основних фондів.

Статтею 1 Закону України «Про архітектурну діяльність» дано визначення поняттю «архітектурна діяльність» як діяльності по створенню об'єктів архітектури, яка включає творчий процес пошуку архітектурного рішення та його втілення, координацію дій учасників розроблення всіх складових частин проектів з планування забудови і благоустрою територій, будівництва (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту) будівель і споруд, здійснення архітектурно-будівельного контролю і авторського нагляду за їх будівництвом, а також здійснення науково-дослідної та викладацької роботи у цій сфері;

Абзацем 6 ст. 4 цього Закону визначено, що для створення об'єкта архітектури виконується комплекс робіт, який включає, зокрема, будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт) та знесення об'єкта архітектури, архітектурно-будівельний контроль, технічний та авторський нагляди під час здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування.

За змістом вказаних норм, поняття будівництво, у залежності від обсягу необхідних робіт, може охоплювати такі самостійні стадії як нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт.

Отже, суди попередніх інстанції, застосовуючи вказані норми, зробили правильний висновок, що встановлений нормою підпункту 7.7.11 пункту 7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР виняток щодо співвідношення суми бюджетного відшкодування і обсягу оподатковуваних операцій платника податку за останні дванадцять місяців, що передують звітному, поширюється на позивача з огляду на характер здійснених ним робіт (фактично будівництво нових корпусів санаторію). Вказані висновки судами попередніх інстанцій були зроблені з урахуванням висновку проведеної у судовому процесі комплексної будівельно-технічної та судового-бухгалтерської експертизи від 30.10.2009 № 101 щодо характеру виконаних позивачем робіт з реконструкції санаторію (а.с. 151- 173), оцінка якому дана з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.12.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: І.О. Бухтіярова Н.Є. Маринчак