Ухвала суду № 30884878, 17.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" квітня 2013 р. м. Київ К-51464/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Федорова М.О., Шипуліної Т.М.,розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ЗАТ «Кримський міжнародний центр сейсмобезпеки»

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.03.2009

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2009 у справі № 2-а-1954/09/7/0170

за позовом Державної податкової інспекції в м. Ялта Автономної Республіки Крим

до ЗАТ «Кримський міжнародний центр сейсмобезпеки»

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.03.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2009, задоволено позовні вимоги Державної податкової інспекції в м. Ялта Автономної Республіки Крим (надалі - позивач, ДПІ в м. Ялта) до Закритого акціонерного товариства «Кримський міжнародний центр сейсмобезпеки» (надалі - відповідач, ЗАТ «Кримський міжнародний центр сейсмобезпеки») стягнення податкової заборгованості перед Державним бюджетом України по сплаті орендної плати за землю в розмірі 52 294,80 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких наводить доводи в підтримку оскаржуваних судових рішень.

Частиною першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі, зокрема, неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної із осіб, які беруть участь у справі, що були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ЗАТ «Кримський міжнародний центр сейсмобезпеки» зареєстроване як юридична особа рішенням Виконкому Ялтинської міської ради від 31.12.1996 № 541-Р і поставлене на податковий облік у Державній податковій інспекції у м. Ялта з 13.01.1997.

Між відповідачем та Ялтинською міською радою 14.06.2005 було укладено договір оренди земельної ділянки (код 1.11.5 «землі досліджень і розробок» відповідно до Українського класифікатора цільового використання землі), розміщеної за адресою: м. Ялта, вул. Щорса в районі будинка № 17. Договір укладений на десять років. Орендна плата встановлюється орендодавцем у сумі 95 000,00 грн. в рік і вноситься орендарем щомісячно у строк до 30 числа місяця, наступного за звітним (п. 4.1 Договору).

За несвоєчасне внесення платежів орендар сплачує пеню в розмірі, розрахованому у відповідності із законодавством, чинним на момент виникнення заборгованості по сплаті орендної плати.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач самостійно задекларував податкове зобов'язання, подавши податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2008 рік на загальну суму 238 792,24 грн. із визначенням сум, що підлягають сплаті щомісяця.

За наслідками невиїзної документальної перевірки відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства було складено акт від 21.10.08 № 2342/15-3/24025269, яким

встановлено порушення відповідачем част. 1 ст.17 Закону України від 03.07.1992 № 2535-XII«Про плату за землю» (надалі - Закон України «Про плату за землю») в частині несвоєчасної сплати орендної плати за липень 2008 року (затримка платежу склала 24 календарних дні).

На підставі акта перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.11.08 № 0006141503/0, яким застосовані штрафні санкції на суму 1 969,80 грн., що становить 10 % від суми зобов'язання. Зазначене податкове повідомлення-рішення було отримане відповідачем, про що свідчить підпис у корінці повідомлення-рішення (а.с.20).

Відповідно до положень пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України від 20.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі - Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами») податкове зобов'язання, нараховане податковим органом на суму 1 969,80 грн., є узгодженим з дня отримання платником податку податкового повідомлення.

Внаслідок несплати відповідачем узгодженої суми податкового зобов'язання позивач направив йому податкові вимоги: першу № 1/393 від 02.09.08 на суму 19 698,00 грн. та другу № 2/464 від 14.10.08 на суму 19 933,35 грн. (з урахуванням пені).

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Пунктом 3 част. 1 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законом строки.

Відповідно до част. 1 ст. 17 Закону України «Про плату за землю» податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5, визнається сумою податкового боргу платника податків (пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 вказаного Закону).

Нормами п. 1.3 ст. 1 наведеного Закону визначено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі, зазначеному в підпункті 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Таким чином, суди встановили, що відповідач має податковий борг, який складається із заборгованості по сплаті орендної плати за земельну ділянку, застосованих позивачем штрафних санкцій та пені, і загальна сума якого становить 52 294,80 грн.

Беручи до уваги, що сума податкового зобов'язання згідно податкової декларації за 2008 рік є узгодженою, а також враховуючи, що податкове повідомлення-рішення та податкові вимоги ДПІ у м. Ялта не оскаржені відповідачем та у встановленому законом порядку не скасовані, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що податковий орган мав законні підстави для звернення до суду із вимогою про стягнення заборгованості із ЗАТ «Кримський міжнародний центр сейсмобезпеки» з огляду на те, що наведені останнім обґрунтування не звільняють його від обов'язку вчасно сплачувати податки, збори та інші обов'язкові платежі, встановлені діючим законодавством України.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає в доводах касаційної скарги підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ЗАТ «Кримський міжнародний центр сейсмобезпеки» залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.03.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2009 у справі № 2-а-1954/09/7/0170 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М.Судді(підпис)Федоров М.О. (підпис) Шипуліна Т.М.