Постанова № 30884776, 16.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/41302/11

Вищий адміністративний суд України колегією суддів у складі

Гашицького О.В. (суддя-доповідач), Горбатюка С.А., Мороз Л.Л.,

секретар судового засідання - Батракова-Кучер Д.С.,

за участю Каменської І.Д. (представник позивача - Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Будьонівському районі м. Донецька),

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Будьонівському районі м. Донецька (далі також - Відділення ВД Фонду, Фонд відпорвідно) до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» (далі - Товариство) про вчинення певних дій, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Відділення ВД Фонду на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2011 року,

установив:

У поданій до суду в січні 2011 року позовній заяві Відділення ВД Фонду зазначало, що проведеною ним у листопаді 2010 року перевіркою встановлено заборгованість Товариства за період із 1 жовтня 2009 року по 30 вересня 2010 року в сумі 28 399 029,90 гривні, у тому числі 3 858 249,74 гривні страхових внесків, строк сплати яких не настав, 24 010 415,63 гривні недоїмки зі сплати страхових внесків за попередній період та 530 363,63 гривні пені.

Посилаючись на те, що Товариством порушено строки сплати зазначених недоїмки та пені (24 010 415,63 гривні та 530 363,63 гривні відповідно), позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 474 053,69 гривні за порушення строків їх сплати.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2011 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Відділення ВД Фонду, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати їхні рішення й ухвалити нове - про задоволення позову.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення.

Ухвалюючи рішення в цій справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що санкція за таке порушення як наявність простроченої заборгованості з виплат до Фонду не може бути застосована, оскільки положення частини першої статті 52 Закону України від 23 вересня 2009 року № 1105-ХІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105-ХІV), згідно з якими страхувальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованому або Фонду внаслідок невиконання своїх обов'язків із страхування від нещасного випадку, відповідно до закону. Оскільки нарахування та стягнення пені за прострочену заборгованість встановлена Порядком здійснення контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати страхувальниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, інших платежів до Фонду за цільовим використанням коштів, затвердженим постановою правління Фонду від 17 жовтня 2003 року № 68 (далі - Порядок № 68), тобто підзаконним нормативно-правовим актом, а не законом, суди вважали позов Відділення ВД Фонду безпідставним.

Такий висновок судів суперечить матеріальному закону.

Відповідач не заперечував розмір зазначеної в акті заборгованості зі сплати страхових внесків та пені і факт наявності недоїмки зі сплати страхових внесків за період до 1 січня 2011 року. Спір зводиться до встановлення права Фонду нараховувати пеню за таке порушення, зокрема після 1 січня 2011 року.

Відповідно до частини другої статті 52 Закону № 1105-ХІV (в редакції, чинній до 1 січня 2011 року) за несвоєчасне та неповне нарахування і сплату страхових внесків, приховування (заниження) суми заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески, неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо страхових внесків, несвоєчасне інформування Фонду про чисельність працівників, річний фактичний обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), суму заробітної плати на підприємстві, нещасні випадки на виробництві та професійні захворювання, що сталися на підприємстві, про зміни технології робіт або виду діяльності підприємства, ухилення від подання заяви про взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік у Фонді, за вчинення дій, що перешкоджають уповноваженим особам органів Фонду у здійсненні перевірок, страхувальник притягується до відповідальності згідно із законом; за прострочення сплати страхового внеску до Фонду із страхувальника стягується пеня згідно із законом.

Згідно з підпунктом «к» підпункту 7 пункту 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VІ) вищенаведену частину статті 52 Закону № 1105-ХІV виключено.

Однак виключення цієї норми не є підставою вважати, що законодавцем скасовано відповідальність за вчинення відповідних порушень.

Зазначений висновок базується на такому.

Із прийняттям Закону № 2464-VІ запроваджена принципово нова система сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Нею передбачені єдиний вид страхового внеску, нова процедура його справляння та нові правила щодо відповідальності за порушення правил нарахування та сплати внеску. При цьому, з аналізу Закону № 2464-VІ вбачається, що його правила (окрім Прикінцевих та перехідних положень) не поширюються на правовідносини зі сплати страхових внесків за чинними раніше видами соціального страхування. Це означає, що відповідальність, встановлена Законом № 2464-VІ, передбачається за правопорушення з іншим об'єктом і не може застосовуватись до порушень щодо сплати страхових внесків за діючими раніше видами страхування.

Таким чином, законодавцем запропонована така конструкція спірних відносин, згідно з якою з 1 січня 2011 року справляється новий вид страхових внесків, і регулювання їх сплати здійснюється згідно зі спеціальним нормативним актом - Законом № 2464-VІ. Водночас регулювання відносин щодо несплачених страхових внесків за попередніми видами страхування здійснюється за правилами законодавства, яке діяло до набрання чинності Законом № 2464-VІ (з урахуванням окремих уточнень, внесених цим Законом).

Так, відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

У спірному випадку йдеться про невиконання Товариством вимог законодавства щодо сплати внесків за період із 1 жовтня 2009 року по 30 вересня 2010 року, а це означає, що стягнення заборгованості зі сплати цих внесків має відбуватись відповідно до закону, який діяв у відповідний період - тобто частини другої статті 52 Закону № 1105-ХІV, виключеної з 1 січня 2011 року Законом № 2464-VІ.

Із наведеним вище абзацом п'ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ пов'язаний і шостий абзац цього ж пункту, яким передбачено збереження за Фондом повноважень застосовувати штрафні санкції, якими останній був наділений до 1 січня 2011 року.

Так, відповідно до абзацу шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Викладене дає підстави для висновку про те, що Фонд і після 1 січня 2011 року має право здійснювати контроль за правильністю нарахування та сплати страхових внесків, нарахованих за період до 1 січня 2011 року, і у випадку виявлення порушень - право застосовувати штрафні санкції, визначені законом, чинним на момент вчинення таких порушень.

На реалізацію наведених положень Закону № 2464-VІ постановою правління Фонду від 30 листопада 2010 року № 31 затверджено Порядок стягнення та обліку заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Пунктом 2 цієї постанови установлено вважати такою, що втратила чинність, постанову правління Фонду від 12 липня 2007 року № 36 «Про затвердження Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України» (далі - Постанова № 36).

Водночас установлено, що стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених до 1 січня 2011 року, здійснюється відповідно до Постанови № 36, яка втратила чинність згідно з постановою правління Фонду від 30 листопада 2010 року № 31.

Таким чином правління Фонду підтримало конструкцію, запропоновану законодавцем, згідно з якою акт за загальним правилом хоч і втратив чинність, однак зберігає свою дію щодо регулювання певного кола правовідносин, диференційованих за часом їх виникнення.

Згідно з підпунктом 5.1. Інструкції, затвердженої Постановою № 36, не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством, з нарахуванням пені. Пеня нараховується із сум недоїмки за кожний прострочений день і обчислюється, виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь строк.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна сума пені нарахована у відповідності до наведеної норми.

За таких обставин, та оскільки відповідач не заперечував вчинення порушення, за яке нараховані санкції, та не стверджував про неправильність обрахунку суми пені, цей позов підлягає до задоволення.

Оскільки обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, суд касаційної інстанції відповідно до статті 229 КАС скасовує рішення судів попередніх інстанцій та ухвалює нове рішення - про задоволення позову

Керуючись статтями 220, 222, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

постановив:

Касаційну скаргу відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Будьонівському районі м. Донецька задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення в цій справі.

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» (р/р 260039599700041 в ДФ ПУМБ в м. Донецьку МФЩ 335537 ЄДРПОУ 00174668) на користь відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Будьонівському районі м. Донецька (р/р 3717240090003 в УГК у Донецькій області МФО 834016 ЄДРПОУ 25968814) пеню в розмірі 2 474 053,69 гривні (два мільйони чотириста сімдесят чотири тисячі п'ятдесят три гривні 69 копійок).

Чинним процесуальним законом не передбачена можливість оскарження цього рішення суду касаційної інстанції. Воно набуває чинності з моменту проголошення, може бути переглянуте Верховним Судом України відповідно до положень статей 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді