Ухвала суду № 30884648, 24.04.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чорнобривко Л.Б.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2013 року справа №1214/8822/2012

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Шальєвої В.А., Компанієць І.Д., Бишова М.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 15 березня 2013 року у справі № 1214/8822/2012 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, третя особа - Головне Управління Державної казначейської служби України у Луганській області, про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, третя особа - Головне Управління Державної казначейської служби України у Луганській області, про визнання дій незаконними та зобов'язання перерахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік у сумі 2905,0 грн., за 2010 рік в сумі 4300,0 грн., всього 7205,0 грн.

Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 15 березня 2013 року у справі № 1214/8822/2012 позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, третя особа - Головне Управління Державної казначейської служби України у Луганській області, про зобов'язання вчинити певні дії задоволений частково, визнано дії відповідача щодо відмови у виплаті ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік протиправними та стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік в сумі 4300. У задоволені решти позовних вимог відмовлено за пропуском строку позовної давності.

Позивач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, зазначає, що про порушення своїх прав дізнався з постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 16.03.2012 р. № 4 на сайті суду у липні 2012 р.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції розглянув справу у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню із залишення позову без розгляду.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач є інвалідом ІІ група безстроково, захворювання пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС, що підтверджується копією довідки МСЕК та копією посвідчення (а.с. 14 - 15).

Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена щорічна допомога на оздоровлення постраждалим від Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідам 2 групи у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь ОСОБА_2 щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік в сумі 4300,0 грн.

При цьому судом неправильно застосовані норми Кодексу адміністративного с судочинства України, які регулюють строк звернення до суду за захистом порушеного права.

Відповідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частина 1 статті 100 КАС України передбачає, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Стаття 5 КАС України передбачає, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом 20 грудня 2012 року, в якому просить перерахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за період з 2009 - 2010 роки.

Відповідно до довідки Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради від 03 жовтня 2012 року №6009 позивачу щорічна допомога на оздоровлення за 2009 рік виплачена в березні 2009 р. в розмірі 120 грн., за 2010 рік виплачена в червні 2010 р. в розмірі 120 грн.

Відтак, про порушене право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, встановленому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач дізнався у час виплати такої допомоги в меншому розмірі, а саме, за 2009 рік - в березні 2009 р., за 2010 рік - в червні 2010 р.

Доказів щодо наявності поважних причин пропуску строку для звернення до суду позивачем не надано.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що він дізнався про порушене право в липні 2012 р. з постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 16.03.2012 р. № 4, оскільки такі доводи не ґрунтуються на вимогах законодавства.

З урахуванням того, що судом першої інстанції неправильно застосовані наслідки пропуску строку звернення до суду, а також відсутності підстав вважати, що позивачем строк звернення до суду щодо вимог про стягнення суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік не пропущений або пропущений з поважних причин, колегія суддів вважає, що судом при ухваленні рішення було порушено приписи ст. ст. 99, 100 КАС України, що призвело до необґрунтованого часткового задоволення позову.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що через порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям рішення про залишення позовних вимог без розгляду.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 155, 159, 160, 195, 198, 203, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 15 березня 2013 року у справі № 1214/8822/2012 задовольнити частково.

Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 15 березня 2013 року у справі № 1214/8822/2012 скасувати.

Прийняти у справі № 1214/8822/2012 нову ухвалу.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, третя особа - Головне Управління Державної казначейської служби України у Луганській області, про зобов'язання вчинити певні дії залишити без розгляду.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів В.А .Шальєва

І.Д. Компанієць

М.В. Бишов