Ухвала суду № 30884302, 03.04.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2012 р. справа № 2а-0870/6318/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

при секретарі судового засідання: Рябоченко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року у справі

за адміністративним позовом ПАТ «Мотор-Січ»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ «Мотор-Січ»4.08.2011 року звернувся із адміністративним позовом до суду до відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі (далі СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000610802 від 12.03.2011 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2010 року у розмірі 10 709 719гр. в повному обсязі , та податкового повідомлення-рішення №0000620802 від 12.03.2011 року про зменшення бюджетного відшкодування за листопад 2010 року частково в сумі 8 392 359 гр .

Відповідач СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі заперечував проти позову та просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року позов задоволено, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення №0000610802 від 12.03.2011 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2010 року у розмірі 10 709 719гр. в повному обсязі , та податкове повідомлення-рішення №0000620802 від 12.03.2011 року про зменшення бюджетного відшкодування за листопад 2010 року частково в сумі 8 392 359 гр .

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ПАТ «Мотор-Січ»зареєстровано в СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі як платник податку на додану вартість.

Відповідачем СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питаннь правильності обчислення від'ємного значення ПДВ за листопад 2010 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у листопаді 2010 року у сумі 25 847 639 грн., за результатами якої складено акт № 25/08-02/14307794 від 21.02.2011 року.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків, позивач порушив приписи положень п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. п. 4.1 ст. 4, п. п. 6.5 (а) ст. 6, п. п. 7.2.1 п. 7.2, п. п. 7.3.1 п. 7.3, п. п. 7.4.1 п. 7.4, п. п. 7.7.1, абз. "а"п. п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", від 03.04.1997р. №168/97-ВР у зв'язку з чим ним завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за листопад 2010 року на суму 8 599 998 грн ; у порушення абз. "б"п. п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР підприємством завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 податкової декларації з ПДВ) на суму 10 709 719 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення

№ 0000610802 від 12.03. 2011 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2010 року у розмірі 10 709 719 грн. та повідомлення-рішення № 0000620802, яким зменшено бюджетне відшкодування за листопад 2010 року в сумі 8 599 998 грн.

За результатами адміністративного оскарження позивачем вищезазначених податкових повідо мленнь-рішеннь, скарги залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення без змін.

Із акту перевірки вбачається, що відповідно до п. п. 7.2.7 п. 7.2, п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР позивачем до складу податкового кредиту листопада 2010 року включені суми ПДВ сплачені при розмитнені, які підтверджено вантажно-митними деклараціями на суму 7 119 234 грн. При перевірці стр. 12.1 податкової декларації з ПДВ за листопад 2010 року встановлено порушення п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР, чим завищено суму податкового кредиту за листопад 2010 року на суму 364 932,77 грн., а саме: при формуванні податкового кредиту підприємством враховано податок на додану вартість у розмірі 364 932,77 грн., який сплачений митним органам при ввезенні на митну територію України обладнання за характером угоди "84". Посилаючись на положення Порядку ведення відомчих класифікаторів з питань митної статистики, які використовуються в процесі оформлення митних декларацій, п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР податковий орган зазначає, що право на податковий кредит виникає у разі придбання або виготовлення товарів з метою їх використання у межах господарської діяльності. З первинних документів та обставин вбачається, що контрагенти ВАТ "Мотор Січ" не виготовляли імпортований товар. Також, при перевірці відсутні угоди купівлі - продажу отриманої продукції, що в свою чергу спростовує факт придбання. В акті також зазначено, що ввезення непридатних запчастин по зазначеним ВМД здійснено з метою обстеження, поновлення, а не з метою придбання,розрахунки по зазначеним вище операціям не здійснюва лись. Згідно наданих до перевірки прибуткових ордерів, факту оприбуткування товарів по ВМД по зазначеним вище операціям не встановлено.

Податковим органом в акті перевірки наведений перелік контрагентів позивача, між якими укладені відповідні господарські договори, за результатами виконання яких позивачем при формуванні податкового кредиту враховано ПДВ у розмірі 364 932,77 грн., який сплачено митним органами при ввезені на митну територію України обладнання за характером угоди "84".

Позивач заперечує проти висновків податкового органу про завищення податкового кредиту частково, а саме в сумі 157 293,40 грн., визнавши таким чином завищення підприємством бюджетного відшкодування сум ПДВ в розмірі 207 639,37 грн.

З огляду на це, податкове повідомлення-рішення оскаржується позивачем частково в сумі 8 392 359 грн. (8 599 998 грн. -207 639,37 грн.)

Із матеріалів справи вбачається, що в листопаді 2010 року ПАТ «Мотор-Січ» розмитнені товарно-матеріальні цінності в режимі «імпорт»та оформлені вантажно митні декларації типу ІМ-40, в яких у графі 24 «Характер угоди»зазначено код «84-інші випадки»; митне оформлення ввезених матеріальних цінностей здійснено позивачем відповідно до ст.ст. 70-86 Митного Кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 №574 "Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію" та інструкції про її заповнення.

Згідно положень ст.70 Митного Кодексу України, метою митного оформлення є підтвердження відомостей, отриманих при митному контролі товарів, що переміщуються через кордон України, та оформлення результатів такого контролю. Декларування здійснюється шляхом заявки у встановленій формі відомостей про товари, мету їх переміщення, та інших відомостей необхідних для здійснення їх митного контролю. Такі відомості зазначаються у відповідних графах вантажно-митної декларації.

Відповідно до встановленої форми декларації в графі 1 зазначається тип такої декларації, який відповідає митному режиму, в який оформлюється товар, а саме ІМ 40 - режим імпорту. В графі 24 зазначається характер (тип) угоди, перелік яких встановлений наказом Державної митної служби України №1048 від 12.12.2007 року. Тип угоди відповідає змісту правочину, на виконання якого здійснюється поставка матеріальних цінностей та відображає спосіб розрахунків за поставлений товар. Характер угоди "84" означає відсутність розрахунків з постачальником у зв'язку з поверненням раніше вивезених матеріальних цінностей, або з заміною одних матеріальних цінностей на інші.

Згідно пп.3.1.2, пп.7.3.6, пп.7.5.2 Закону №168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення на митну територію України товарів у митному режимі "імпорт" або "реімпорт". При цьому з метою оподаткування до імпорту також прирівнюється ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) ; в момент розмитнення товару у імпортера виникає обов'язок сплати митним органам ПДВ з вартості товару, що оформлюється у митному режимі "імпорт", після чого у платника податку виникає право на податковий кредит, яким позивач користувався впродовж перевіряємого періоду.

Формування податкового кредиту Закон №168/97-ВР пов'язує з надмірною сплатою цього податку, чи то постачальнику, чи то митному органу, а також з обов'язковою умовою використання товару (послуги) у господарській діяльності платника податку, але не з наявністю грошових розрахунків з постачальником.

Редакція Закону №168/97-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, як і будь-який інший нормативно-правовий акт, не містить визначення терміну "придбання", перехід права власності може бути пов'язано як з купівлею-продажем речі, так і з іншими формами набуття цього права.

Підпунктом 7.2.7 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР передбачено, що документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація (далі ВМД), оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель. У зв'язку з забороною на надання відстрочок сплати податкових зобов'язань, підприємство сплачує митним органам ПДВ, пов'язаний з імпортом, грошовими коштами, що зазначено у наданих суду ВМД.

Таким чином податком на додану вартість оподатковуються ввезені товари з-за меж митного кордону України в режимі імпорту, а суми ПДВ, сплачені при такому імпорті, включаються до складу податкового кредиту звітного періоду, за умови їх підтвердження ВМД.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно з умовами контрактів, укладених позивачем з контрагентами, зняті в процесі ремонту запасні частини переходять у власність ПАТ "Мотор Січ". Отримане за ВМД майно поставлене позивачу в обмін на раніше експортовані запасні частини, що зняті в результаті здійснення ремонту, пов'язано з виробничим процесом та використовується у подальшій господарській діяльності.

В силу викладеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оформлення ВМД позивачем здійснювалось у зв'язку з реалізацією підприємством своєї господарської компетенції: виконання гарантійних зобов'язань, вартість яких включена до вартості виробу щодо якого надається гарантія, під час проведення зазначених господарських операцій позивачем здійснювалося придбання права власності на майно, що ввезене на митну територію України, підприємством виконані основні умови відображення податкового кредиту: наявний зв'язок отриманих товарів з господарською діяльністю підприємства та існування підтвердження факту сплати податку - належним чином оформлені ВМД, у зв'язку з чим ПДВ, сплачений митному органу під час його розмитнення, правомірно включений позивачем до складу податкового кредиту за листопад 2010 року.

Із акту перевірки також вбачається, що до складу податкового кредиту листопада 2010 року позивачем включені податкові накладні за попередні податкові періоди в розмірі 18 899 855,83 грн.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України № 168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податкова накладна видаєть ся платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

В свою чергу п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Тобто, в Законі міститься пряма норма, яка визначає правову підставу для нарахування податкового кредиту платником податків - податкова накладна. Разом із тим, № 168/97-ВР містить імперативну норму, яка носить забороняючий зміст і не дозволяє включити платнику податків до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, якщо у платника податків відсутнє документальне підтвердження такого податкового кредиту.

При цьому приписами п. п. 7.2.6. п. 7.2., п. п 7.4.5. п. 7.4., п. п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено момент виникнення права платника податків на податковий кредит та момент, в який суми податку на додану вартість можуть бути віднесені платником податку до складу податкового кредиту, тобто той момент, в який платник податків має не тільки право на податковий кредит, але й достатні, визначені Законом правові та фактичні підстави для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Таким чином, аналіз вищевказаних положень № 168/97-ВР надає достатні підстави для висновку, що платник податків має правову можливість скористатися правом на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту саме по даті фактичного отримання таким платником податків оригіналу податкової накладної.

При цьому норми Закону № 168/97-ВР не містять будь-яких обмежень щодо можливості включення одержувачем товарів (послуг) сум ПДВ, які зазначені у податкових накладних минулих податкових періодів, до складу податкового кредиту звітного місяця (у межах 1095 днів).

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту в тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні (листопад 2010 року), при цьому податковий орган претензій до змісту та порядку оформлення спірних податкових накладних, а також реальності вчинення угод, в акті перевірки не висував

П. п. 7.2.8. п. 7.2. статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено ведення платником податку реєстру отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Пунктом 1 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.06.2005 № 244 ,який діяв на час зазначених правовідносин, визначено, що реєстр є формою для запису (реєстрації) отриманих та виданих податкових накладних. Вказаним Порядком встановлено форму Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, якою передбачено, що у реєстрі відображається дата виписки та дата отримання податкових накладних в окремих рядках реєстру.

Із матеріалів справи видно, що надані та досліджені податковою інспекцією під час перевірки оригінали податкових накладних, зазначені в додатку до акту перевірки № 12, які відображені позивачем в реєстрі отриманих податкових накладних за листопад 2010 року є фіксацією факту та дати отримання податкових накладних позивачем у передбаченій чинним законодавством правовій формі.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції що позивач, дотримуючись приписів Закону № 168/97-ВР правомірно включив до податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад 2010 року податкові накладні, отримані ним від контрагентів у звітному періоді.

Суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції ,що посилання відповідача на положення п. п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР, є безпідставним, оскільки приписами п. п. 7.2.6. п. 7.2.ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що заяву зі скаргою на постачальника платник податку має право подати до органу державної податкової служби до податкової декларації з ПДВ виключно у разі відмови із боку постачальника надати податкову накладну на адресу контрагента, у якого виникає право на податковий кредит. При цьому, відмова з боку постачальника товарів (робіт, послуг) у наданні покупцю оригіналу податкової накладної повинна бути конкретизована та визначена у певній формі (письмова відмова), оскільки Закон №168/97-ВР не дозволяє органам державної податкової служби самовільно трактувати поняття "відмови від надання податкової накладної"та базувати власні висновки на припущеннях.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суду першої інстанції відповідачем не надано документів, які б свідчили про те, що постачальники позивача відмовлялися від надання податкових накладних, надавали накладні з порушенням порядку їх заповнення . Оригіналами отриманих позивачем податкових накладних та реєстром по

даткових накладних, в якому відображено факт отримання оригіналів податкових накладних, перелічених в додатку до акту перевірки, підтверджується відсутність у позивача підстав для звернення зі скаргами на своїх контрагентів.

Суд першої інстанції правильно визначив, що невикористання платником податку свого права на подання скарги п.п. 7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону № 168/97-ВР не пов'язує з втратою таким платником в подальшому права на податковий кредит, а лише надає право на включення до податкової декларації сум податкового кредиту за умови наявності у платника товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно вважається помилковими твердження відповідача , що документальним підтвердженням правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, яку було виписано у попередньому періоді, для платника податку-покупця є лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного поштового штемпеля та отриману разом з цим листом податкову накладну з відображенням на ній дати реєстрації на штампі вхідної кореспонденції.

Пункт 1 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, визначає вимоги щодо оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, що надсилаються платниками податку відповідно до статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 р.

Стаття 4 Закону № 2181-III від 21.12.2000р. визначала порядок подання податкової декларації, а сам Закон згідно преамбули установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), тобто регулював відносини між платником та суб'єктами владних повноважень, а не між постачальником та покупцем. Тим самим положення Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій до вказаних відносин застосовуватись не може.

Щодо зазначення в акті перевірки про порушення позивачем п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. п. 4.1 ст. 4, п. п. 6.5 (а) ст. 6, п. п. 7.2.1 п. 7.2, п. п. 7.3.1 п. 7.3, п. п. 7.4.1 п. 7.4, п. п. 7.7.1, абз. "а"п. п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону №168/97-ВР , внаслідок чого підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за листопад 2010 року на суму 44 928,00 грн., суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо дотримання позивачем чинного законодавства під час здійснення операцій з надання послуг ЗАТ «Українські вертольоти», оскільки із матеріалів справи вбачається, що між ВАТ "Мотор Січ"(виконавець) та ЗАТ "Українські вертольоти"(замовник) 27.01.2010 року укладено договір № 1201/10-К (ЭРО).

Відповідно до умов цього договору замовник доручає та оплачує, а виконавець приймає на себе зобов'язання щодо виконання робіт по оцінці технічного стану двигунів ТВЗ-117ВМ, АИ-9В при збільшенні ресурсу по технічному стану; надання консультаційних послуг з оцінки технічного стану двигунів ТВЗ-117ВМ ; забезпечує технічне супроводження експлуатації двигунів ТВЗ-117ВМ, АИ-9В при ЄТС; направляє на адресу замовника майно (запчастини, засоби технічного оснащення -спеціаль ний інструмент та пристосування ) для надання послуг. У зв'язку із експлуатацією авіаційної техніки, що належить ЗАТ "Українські вертольоти" за межами митної території -послуги з подовження ресурсів авіаційним двигунам надаються у Республіці Судан за місцем розташування такої техніки .

Відповідно до п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час здійснення спір них операцій), об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

За визначенням п. 1.4 ст. 1 Закону №168/97-ВР, поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких ін ших , ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

П.п. "г"п. 6.5 ст. 6 Закону №168/97-ВР визначено, що місцем поставки послуг вважаєть ся місце, де фактично надаються послуги з проведення будь-яких робіт з рухомим майном, які змінюють його якісну характеристику.

В силу викладеного місцем поставки послуг у відповідності до п. п. "г"п. 6.5 ст. 6 Закону №168/97-ВР вважається місце, де фактично були надані такі послуги. Із змісту долучених до справи актів здачі-приймання робіт за договором "1201/10-К місцем надання послуг визначені Республіка Судан та Домініканська Республіка. В підтвердження надання послуг за межами митної території України є направлення фахівців виконавця таких робіт на базові точки замовника (посвідчення про відрядження, звіти про відрядження, акти здачі-приймання робіт тощо).

Таким чином, надані ВАТ "Мотор Січ" послуги з підвищення ресурсу двигунів ЗАТ "Українські вертольоти" не є об'єктом оподаткування в розумінні п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону №168/97-ВР , у зв'язку з чим донарахування відповідачем податкових зобов'язань у розмірі 44 928 грн при наявності підтвердження виконання позивачем робіт за межами митної території України є протиправним.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України , суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомленнь-рішення є обґрунтованим та вірним.

Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.

За таких обставин суд вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовані обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова