Рішення № 30884108, 23.04.2013, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

МСП - 03680, м. Київ - 680, площа Солом'янська, 2-а

Справа №22-6056 Головуючий у 1-й інстанції Матійчук Г.О.

Доповідач Волошина В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Котули Л.Г., Слюсар Т.А.

при секретарі Чайці І.В.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 березня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Північного територіального командування ВВ МВС України (військова частина 3001), про відшкодування моральної шкоди, що заподіяна протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

В с т а н о в и л а :

Позивач ОСОБА_1 звернувся із позовом до Управління Північного територіального командування ВВ МВС України (військова частина 3001) про відшкодування моральної шкоди, що заподіяна протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень та просив з урахуванням уточнених позовних вимог в процесі розгляду справи стягнути з відповідача грошову компенсацію за завдану йому моральну шкоду у розмірі 51 000 грн.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 2а-15446/10/2670 від 1 березня 2011 року визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо несвоєчасного скерування документів до пенсійного відділу управління фінансових ресурсів та економіки у м. Києві, необхідних для призначення йому пенсії. Вважає, що внаслідок бездіяльності відповідача, яку визнано судом протиправною, йому завдано моральної шкоди, яка полягає у приниженні його честі і людської гідності, завданні йому душевних і фізичних страждань. Також зазначав, що є інвалідом і ветераном служби у МВС України, у зв`язку з чим ст. 46 Конституції України йому гарантоване право на пенсійне забезпечення, тобто ніхто і ніщо не може обмежити громадян, до категорії яких він належить, у праві на одержання пенсійного забезпечення. Внаслідок його захворювань, які не допускають психоемоційних навантажень, конфліктна ситуація виявилась причиною фізичних страждань, викликаних негативним впливом на його здоров`я. Посилаючись на страждання від обмеження його права на володіння майном (одержання пенсії по інвалідності) ним в недостатній мірі враховано факт, що призначена йому пенсія по інвалідності була і є єдиним джерелом його доходів і внаслідок його інвалідності він не мав і не має можливості забезпечити себе і свою родину іншими коштами, протягом тривалого часу з травня 2010 року по травень 2011 року був змушений обмежувати себе і свою родину у достатньому життєвому рівні, що включає достатнє харчування і необхідний одяг.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 березня 2013 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Північного територіального командування ВВ МВС України (військова частина 3001) про відшкодування моральної шкоди, що заподіяна протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень - задоволено частково.

Стягнуто з Управління Північного територіального командування ВВ МВС України (військова частина 3001) (ідентифікаційний код 25575753) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) моральну шкоду в розмірі 1 000 (одна тисяча),00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Управління Північного територіального командування ВВ МВС України (військова частина 3001) (ідентифікаційний код 25575753) на користь держави 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп. у відшкодування судового збору.

Не погодившись із рішенням суду позивач ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу в частині відмовлених позовних вимог. При цьому зазначав, що рішення суду в цій частині є незаконним та необгрутованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Висновки суду не відповідають обставинам справи. Суд першої інстанції не забезпечив повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, оскільки протягом усього часу розгляду справи так і не визначив, відповідно, і не довів сторонам, факти, які підлягають доказуванню у вирішенні спору стосовно розміру компенсації за завдану моральну шкоду. В оскаржуваному судовому рішенні не має висновків про встановлення наявності або відсутності фактів, які наводили сторони стосовно визначення розміру моральної шкоди. Також, не зазначено які докази, на підтвердження цих фактів, суд бере до уваги, а які відхиляє. В порушення вимог ст. 215 ЦПК України, на думку позивача, рішення суду є невмотивованим. Окрім того, на думку позивача, суд до правовідносин, які виникли між сторонами повинен був застосувати норми ст. 1173 ЦК України та залучити до участі у справі Державне Казначейство України. .

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого в цій частині рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Положенням п.4) ч.1 ст. 309 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги в зазначеному розмірі та покладаючи обов`язок про відшкодування моральної шкоди на Управління Північного територіального командування ВВ МВС України (військова частина 3001), суд виходив з їх доведеності саме в такому розмірі.

Проте, погодитись з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов їх з порушенням вимог процесуального законодавства щодо всебічності й повноти з`ясування дійсних обставин справи, прав та обов`язків сторін в даних правовідносинах належної правової оцінки наданих сторонами в справі доказів та норм матеріального права.

За правилами ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 2а-15446/10/2670 від 01 березня 2011 року, яка є чинною, визнано протиправною бездіяльність Управління Північного територіального командування ВВ МВС України (військова частина 3001) /суб`єкт владних повноважень/ щодо невчасного скерування документів ОСОБА_1 до Пенсійного відділу Управління фінансових ресурсів та економіки у м. Києві для призначення пенсії (а.с.3-5).

Пред`являючи позов до суду до відповідача Управління Північного територіального командування ВВ МВС України (військова частина 3001), як суб`єкту владних повноважень, про відшкодування моральної шкоди, позивач вважав його належним відповідачем.

Статтею 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

В п.10-1 постанови від 31 березня 1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року N 5» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, ст. 9 Закону "Про оперативно-розшукову діяльність"). Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Згідно ч.1 ст.33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

У відповідності до вимог ч.1 ст.33 ЦПК України будь-яких клопотань щодо заміни первісного відповідача належним відповідачем чи залучення співвідповідача, позивач в суді першої інстанції не заявляв.

До того ж, норми ЦПК України не передбачають можливості залучення апеляційним судом під час розгляду справи в апеляційному порядку для участі у справі осіб, які не брали участь у справі, в суді першої інстанції.

Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частина перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це ( п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. №14 «Про судове рішення у цивільній справ»).

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог , заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог та покладаючи відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди на відповідача Управління Північного територіального командування ВВ МВС України (військова частина 3001), суд першої інстанції не врахував вимоги ст.1173 ЦК України та роз`яснення постанови ВСУ від 31 березня 1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року N 5», що моральна шкода підлягає відшкодуванню за рахунок держави, а не суб`єкта владних повноважень.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції не можна визнати законним та обгрунтованим, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому колегія суддів вважає, що правові підстави для постановлення окремої ухвали відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 березня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Північного територіального командування ВВ МВС України (військова частина 3001), про відшкодування моральної шкоди, що заподіяна протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: Судді: