Рішення № 30883907, 21.08.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.12 Справа№ 5015/2943/12

позивач: Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України"

до відповідача: Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго"

про стягнення боргу та штрафних санкцій за поставлений природній газ

ціна позову: 1798044,88грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача - Яковенко П.А.- представник, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача -Негря Г.Ю.- представник, довіреність в матеріалах спарви.

Суть спору:

Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" про стягнення боргу та штрафних санкцій за поставлений природній газ; ціна позову 1798044,88грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/2943/12 від 19.07.2012р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено у судовому засіданні на 15год. 50хв. 21.08.2012р.

Представникам Сторін оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалі господарського суду Львівської області по даній справі, яка скерована Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах спарви повідомлення про вручення поштових відправлень), зазначалось, що права та обов'язки Учасників визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуалдьного кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, в судовому засіданні подав довіреність на право здійснення представництва.

Представник Відповідача в судове засідання з'явилась, проти позову частково заперечила з причин та підстав, зазначених у відзиві. 20.08.2012р. від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками згідно опису, в якому просить зменшити розмір пені та розстрочити виконання рішення суду у справі строком на 12 місяців; до відзиву додано акт звірки, згідно з яким суму основного боргу Відповідачем визнано.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 1621854,21грн. основного боргу.

30.08.2011р. між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) укладено договір №06/11-859 БО-21 з поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб"єктів господарювання (далі -Договір), відповідно до п.1.1 якого, Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві імпортований природній газ, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити природній газ в обсязі, зазначеному в п 1.2 цього Договору.

Згідно п.1.2 Договору, Постачальник передає Покупцю в період з 06.08.2011р. по 30.10.2011р. природний газ в обсязі до 580,929 куб.м.

Відповідно до п. 3.1 Договору, ціна за 1000куб.м. природнього газу становить 3023,50грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природній газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природній газ-2%; податок на додану вартість за ставкою 0%; крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами-285,00грн., крім того ПДВ-20%; до сплати за 1000куб.м. природного газу-3368,97грн., крім того ПДВ на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами -20%, всього з ПДВ- 3425,97грн.

Згідно п.п.3.1.1, 3.2 Договору, загальна вартість цього Договору складається з сум вартості місячних поставок газу; Сторони домовились, що ціна за 1000куб.м газу встановлюється на рівні граничної ціни на газ та/або тарифів, затверджених уповноваженим державним органом; у разі зміни уповноваженим державним органом граничної ціни на газ та/або тарифів, Сторонами в обов'язковому порядку застосовується нова ціна на газ та/або тарифи.

Відповідно до п.4.1 Договору, оплата за природній газ з врахуванням вартості транспортування газу територією України проводиться Покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:

- за серпень 2011р.- протягом трьох банківських днів з дати укладення цього Договору;

- за вересень 2011 року:

оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

оплати в розмірі по 33% від вартості запланованих місячних обсягів проводяться до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу з урахуванням вартості транспортування газу територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу ( за звітний місяць) до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Відповідно до актів прийому-передачі природного газу від 31 серпня 2011 року та 30 вересня 2011 року доданих до позовної заяви, Позивачем передано Відповідачу за період з 06 серпня 2011р. по 31 серпня 2011р. 196,159 тис.куб.м. природного газу на загальну суму 672 034,85грн., за період з 01 вересня 2011р. по 30 вересня 2011р. в обсязі 277,241 тис.куб.м. на суму 949 819,36грн. Акти приймання-передачі підписані та скріпленні відбитками печаток Сторін.

Згідно доводів Позивача та наявного в матеріалах справи розрахунку основного боргу, у Відповідача виникла та існує заборгованість у розмірі 1621854,21 грн.

Наведена сума основного боргу не заперечена Відповідачем та визнана ним у підписаному та скріпленому відбитками печаток Сторін акті звіряння розрахунків від 30.06.2012р. за Договором, оригінал якого долучено до матеріалів справи Відповідачем.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності боргу Відповідача перед Позивачем здійснення повної чи часткової оплати зазначеного боргу, враховуючи акти прийому-передачі природного газу та наявний в матеріалах справи акт звіряння розрахунків за Договором станом на 30.06.2012р., суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 1621854,21грн. боргу підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 37428,07грн. 3% річних та 16218,54грн. інфляційних нарахувань.

У позовній заяві Позивач наводить розрахунки інфляційних нарахувань та 3% річних, проведені відповідно до сум боргу згідно здійснених поставок, при чому інфляційні нарахування розраховані Позивачем виключно за період з жовтня 2011р. по квітень 2012р.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність проведених розрахунків суд зазначає, що розрахунок 3% річних Позивачем проведено невірно, внаслідок чого занижено розмір 3% річних, які підлягають до стягнення. Проте, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ст.83 ГПК України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведених розрахунків, беручи до уваги доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 37428,07грн. 3% річних та 16218,54грн. інфляційних нарахувань підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 122544,06грн. пені.

У позовній заяві Позивач наводить розрахунок пені, проведений відповідно до суми основного боргу за період 6 місяців.

Відповідно до п.7.3.1 Договору, у разі порушення Покупцем умов п.4.1 цього Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність проведеного розрахунку пені суд зазначає, що такий Позивачем проведено невірно, внаслідок чого занижено розмір пені, яка підлягає до стягнення, оскільки розрахунок проведено не за період 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане, та у який діяла облікова ставка НБУ 7,7500% (Постанова НБУ від 09.08.2010р. N377), а за період, в який частково включно облікову ставку НБУ в розмірі 7,5000% (Постанова НБУ від 21.03.2012 р. N102); крім того, допущено арифметичні помилки при проведенні розрахунку. Проте, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ст.83 ГПК України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

При цьому суд зазначає, що відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Представник Відповідача у відзиві заявила клопотання про зменшення розміру пені, яке мотивоване тим, що у 2010-2011р.р. субвенції, які передбачені законами про державний бюджет України та ст.20 Закону України «Про теплопостачання»з державного бюджету України перераховані лише частково, та тим, що діючий тариф на теплову енергію у м.Львові не покривав і не покриває усіх витрат Відповідача на виробництво теплової енергії; крім того зазначено, що значна частина заборгованості за Договором виникла у зв'язку з заборгованістю перед Відповідачем комунальних підприємств, які обслуговують населення міста, та відповідно не вправі стягувати штрафних санкцій. Крім цього, Відповідачем зазначено про збитковість підприємства: у 2010р. збитки становили 44136000грн., у 2011р. -25127000грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи звітами про результати фінансово-господарської діяльності підприємства. Також, Відповідачем зазначено, що порушення ним зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі даючи оцінку наявності вини Відповідача у порушенні зобов'язання з врахуванням доводів щодо виникнення боргу у зв'язку з невідшкодуванням Відповідачу різниці вартості газу та наданих послуг та інших наведених доводів, враховуючи також те, що відповідальність у вигляді стягнення пені наступає за наявності вини, відтак, правова оцінка ступеня вини є обов'язковою, беручи до уваги також те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази завдання збитків іншим учасникам господарських відносин порушенням зобов'язання, суд приходить до висновку щодо наявності підстав та необхідності зменшення розміру пені на третину (1/3 від суми, яка підлягає до задоволення - 122544,06грн.).

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 122544,06грн. пені підлягають до задоволення в розмірі 81696,04грн. (122544,06-(122544,06*1/3)).

Щодо розстрочення виконання рішення на 12 місяців зі сплатою заборгованості рівними частинами.

Відповідач у відзиві також просить суд розстрочити виконання рішення на 12 місяців зі сплатою заборгованості рівними частинами.

Доводи щодо необхідності розстрочення виконання рішення суду Відповідач обґрунтовує у відзиві наведеними вище доводами щодо необхідності зменшення розміру пені.

Суд погоджується, що такі доводи пояснюють порушення Відповідачем умов Договору в частині здійснення розрахунків за 2011р. Проте, Відповідачем не надано жодного документального підтвердження стану фінансових результатів підприємства у 2012р. станом на час розгляду спору.

Крім цього, Відповідачем не наведено жодного доводу та не подано доказів того, що у випадку розстрочення виконання рішення, таке буде виконано Відповідачем у запропонованому порядку (запланованих надходжень та витрат тощо).

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що Відповідачем не обґрунтовано доводів та не представлено доказів наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи роблять його неможливим, враховуючи обставини справи та беручи до уваги те, що Відповідачем не наведено жодного доводу та не подано доказів того, що у випадку розстрочення виконання рішення, таке буде виконано Відповідачем у запропонованому порядку, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав до розстрочення виконання рішення, а відтак -про необхідність відмови в задоволенні клопотання.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

21.08.2012року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 27.08.2012року.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ціни позову (1798044,88грн.) сума судового збору, яка підлягала до сплати, становить 35960,9грн.; Позивачем ж сплачено 36000грн. судового збору; відтак суд зазначає про наявність у Позивача права звернення із заявою про повернення внесеного судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»(79040, м.Львів, вул..Д.Апостола, 1, ідентифікаційний код 05506460) на користь дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) 1621854,21грн. основного боргу, 37428,07грн. 3% річних, 16218,54грн. інфляційних нарахувань, 81696,04грн. пені, 35143,94грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.