Рішення № 30883900, 01.10.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.12 справа № 5015/2993/12

за позовом ЛМКП "Львівтеплоенерго", м.Львів

до відповідача ТзОВ "Клуб "Місто", м. Львів

про стягнення заборгованості

ціна позову: 88 831,47 грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача - Карвацька З. З. - представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача - Курка Н. П. - представник (довіреність в матеріалах справи).

Суть спору:

Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб "Місто" про стягнення заборгованості в сумі 88 831, 47грн.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, копією договору № 4918/Ф від 01.04.2011р. про постачання теплової енергії в гарячій воді з додадками до нього; розрахунком заборгованості, 3% річних станом на 22.06.2012р. та розрахунком пені за період 15.04.2011р.-31.07.2011р.; копією довіреності від 15.02.2011р. на право здійснення представництва; копією платіжних доручень №1773 від 27.06.2012р., №2079 від 29.08.2012р.,№2095 від 31.08.2012р., №2105 від 31.08.2012р., №2137 від 04.09.2012р., №2141 від 05.09.2012р., №2152 від 06.09.2012р., №2254 від 26.09.2012р., №2268 від 28.09.2012р., №2273 від 28.09.2012р. про часткове погашення заборгованості за теплове навантаження згідно угоди №419Ф від 01.04.2011р.; копією фінансового звіту ТОВ "Клуб "Місто" від 01.07.2012р.; копією акту звірки розрахунків за теплову енергію між ЛМКП "Львівтеплоенерго" та ТзОВ "Клуб "Місто" за договором №419Ф від 01.04.2011р. станом на 01.10.2012р.; копією довіреності №60 від 01.10.2012р. на право здійснення представництва; копією витягу про включення ЛМКП "Львівтеплоенерго" до ЄДРПОУ; копією акту звірки розрахунків за теплову енергію між ЛМКП "Львівтеплоенерго" та ТзОВ "Клуб "Місто" за договором №4918Р від 01.04.2011р. станом на 20.08.2012р.

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/2993/12 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 16год. 15хв. 21.08.2012р.

Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області від 21.08.2012р., від 17.09.2012р. у справі №5015/2993/12.

Представникам Сторін оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області, які скеровані чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмова заява представника), зазначалось, що права та обов'язки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала повністю.

Представник Відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив повністю.

01.10.2012р. від Відповідача надійшло клопотання в якому Відповідач просить розстрочити виконання зобов'язання по сплаті боргу на 12 місяців у зв'язку з важким фінансовим становищем на підприємстві (копії документів звітності форми №№1,2 додаються); позов визнає частково, у зв'язку з тим, що станом на 01.10.2012р. борг ТзОВ "Клуб "Місто" перед ЛМКП "Львівтеплоенерго" становить 43 575,52грн. і пені 211,00грн. (копії платіжних доручень про часткове погашення заборгованості за теплове навантаження згідно угоди №419Ф від 01.04.2011р., копія акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.10.2012р. додаються).

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 86 621,69грн. боргу

01.04.2011р. між Позивачем (Теплопостачальна організація) та Відповідачем (Споживач) укладено договір №4918/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі -Договір), відповідно до п.1 якого, Позивач зобов'язувався постачати Відповідачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Відповідач зобов'язувався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими цінами (тарифами) в терміни, передбачені цим Договором.

Згідно п.3.2.2 Договору, Відповідач зобов'язувався виконувати умови та порядок оплати спожитої енергії в обсягах і в терміни, передбачені Договором.

Відповідно до п.п.6.1, 6.2, 6.3 Договору, розрахунки за гаряче водопостачаня та теплову енергію для опалення проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими законодавством формами; розрахунковим періодом є календарний місяць; Споживач до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує Теплопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане навантаження.

Відповідно до п.п.10.1, 10.4 Договору, цей Договір набуває чинності з 01.04.2011 та діє до 01.10.2012р.; Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо не менше ніж за шістдесят календарних днів до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. В матеріалах справи відсутні, Сторонам не наведені доводи та не подані докази наявності письмового повідомлення Сторонами про припинення дії Договору.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Сторонами укладено Додаток №1 до Договору, в якому визначено обсяги постачання теплової енергії, та Додаток №2 до Договору, згідно якого визначено розмежування балансової належності теплових мереж та експлуатаційної відповідальності.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, борг Відповідача перед Позивачем за період з січня по травень 2012р. становив 86621,69грн., наведене підтверджують обидві Сторони, в тому числі у підписаному та скріпленому відбитками печаток акті звірки взаємних розрахунків.

Позовна заява подана до суду 19.07.2012р.

Судом встановлено, що станом на час подання позовної заяви, з врахуванням вимог п.6.3 Договору, основний борг становив 78124,64грн., оскільки в червні Відповідачем здійснена оплата на суму 8497,05грн. (платіжне доручення №1773 від 27.06.2012р. на суму 10 000,00грн., з яких 1502,95грн. зараховано в якості погашення пені, з якою Відповідач погодився, в тому числі підписавши акт звірки взаємних розрахунків).

Крім того, протягом розгляду спору Відповідачем частково оплачено суму основного боргу в розмірі 54118,52грн. Наведене підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №2079 від 29.08.2012р. на суму 8000,00грн., №2095 від 31.08.2012р. на суму 5500,00грн., №2105 від 31.08.2012р. на суму 7500,00грн., №2137 від 04.09.2012р. на суму 20000,00грн., №2141 від 05.09.2012р. на суму 2500грн., №2152 від 06.09.2012р. на суму 5000,00грн., №2254 від 26.09.2012р. на суму 2000,00грн., №2268 від 28.09.2012р. на суму 2400,00грн., №2273 від 28.09.2012р. на суму 1500,00грн. з призначенням платежу - часткове погашення заборгованості за теплове навантаження згідно угоди №4198Ф від 01.04.2011р) (218,48грн. зараховано в якості оплати пені, з чим погодився Відповідач, в тому числі підписавши акт звірки).

Вищенаведене підтверджується складеним та підписаним Сторонами, скріпленим відбитками печаток актом звірки взаємних розрахунків за теплову енергію між ЛМКП "Львівтеплоенерго" та ТзОВ "Клуб Місто" за договором 4918Ф від 01.04.2011р. станом на 01.10.2012р.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до вимог ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено , що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( ст. 530 Цивільного кодексу України ). Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.24 Закону України "Про теплопостачання", додержання вимог договору та нормативно-правових актів є одним з основних обов'язків споживача теплової енергії.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З врахуванням вищенаведеного, перевіривши правильність проведених розрахунків, беручи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази здійснення Відповідачем оплати боргу в розмірі вищому, аніж зазначено згідно описаних вище платіжних доручень, суд зазначає наступне:

- станом на час подання позову до суду основний борг Відповідача перед Позивачем згідно Договору за період з січня 2012р. по травень 2012р. становив 78124,64грн. (86621,69-8497,05). Відтак, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 8497,05грн. слід відмовити;

- протягом розгляду справи Відповідачем оплачено 54118,52грн. основного боргу, відтак, в частині стягнення 54118,52грн. основного боргу провадження у справі слід припинити;

- станом на час вирішення спору по суті сума основного боргу відповідача перед Позивачем згідно Договору за період з січня 2012р. по травень 2012р. становить 24006,12грн. (86621,69-8497,05-54118,52). Відтак, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за період з січня 2012р. по травень 2012р. згідно Договору підлягають до задоволення в розмірі 24006,12грн.

При цьому суд зазначає, що в акті звірки взаємних розрахунків за Договором станом на 01.10.2012р. зазначено і нарахування за період після травня 2012р. на суму 19569,4грн. (за приєднане теплове навантаження -4892,35*4), проте, дані суми основного боргу, незважаючи на їх визнання Відповідачем, не підлягають до стягнення по даній справі, оскільки предметом позову є стягнення заборгованості за період з січня 2012р. по травень 2012р., а за відсутності відповідного клопотання, передбаченого п.2 ст.83 ГПК України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

Щодо стягнення 1500,35грн. пені.

Позивачем до позовної заяви додано розрахунок пені, проведений за період з 16.02.2012р.- по 31.05.2012р., вихідними даними для якого є, в тому числі, сума боргу, яка існувала за наведені періоди, кількість днів прострочення (не перевищує 6 місяців), величина облікової ставки НБУ, що діяла за відповідні періоди.

Відповідно до п.7.2.3 Договору, Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність розрахунку пені суд зазначає наступне. Розмір пені Позивачем розраховано невірно, оскільки не в повній мірі враховано положення п.6.3 Договору щодо здійснення розрахунку до 15 числа наступного за звітним місяця, відтак пеня на суму боргу, що виникла у попередньому звітному місяці, нараховується з 16 числа поточного і по 15 число наступного місяця. Крім того, при розрахунку пені Позивачем не враховано здійснені Відповідачем протягом 16.02.2012р.-31.05.2012р. проплати основного боргу, які зазначені самим Відповідачем в розрахунку основного боргу, підтверджені вищеописаними видатковими накладними та актом звірки взаємних розрахунків. З врахуванням вищенаведеного, перевіривши правильність проведеного розрахунку пені суд зазначає, що розмір пені за період з 16.02.2012р.- по 31.05.2012р. з суми основного боргу, що виникла за Договором за період з січня 2012р. по травень 2012р., складав 1500,35грн. При цьому суд зазначає, що згідно доводів Сторін, представленого акту звірки взаємних розрахунків, та наведених вище платіжних доручень, в червні 2012р. Відповідачем здійснено оплату пені в розмірі 1502,95грн., при цьому залишок пені станом на 01.06.2012р. складав загалом за Договором 1502,95грн.; відтак, станом на 01.06.21012р. у Відповідача відсутня заборгованість зі сплати пені за період по 31.05.2012р. (період, що заявлявся до стягнення).

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення 1500,35грн. пені за період з 16.02.2012р. по 31.05.2012р.

При цьому суд зазначає, що Відповідач зазначає у відзиві, що станом на час розгляду спору неоплаченою є 211грн. пені. Розмір пені -211грн. зазначено також у підписаному Сторонами станом на 01.10.2012р. акті звірки взаємних розрахунків. Проте, згідно представлених розрахунків в акті звірки, дана сума пені (211грн.) виникла за період після 31.05.2012р., відтак, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ст.83 ГПК України, до стягнення не підлягає.

Щодо стягнення 709,43грн. 3% річних.

В додатку до позовної заяви Позивач надав розрахунок 3% річних, проведені за період з 16.02.2012р. по 22.06.2012р., вихідними даними для яких є періоди існування боргу, суми боргу, розмір відсотків -3% річних.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність розрахунку 3% річних суд зазначає, що такий проведено невірно, оскільки не враховано, що кількість календарних днів у 2012р. складає 366.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведених розрахунків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 709,43грн. 3% річних підлягають до задоволення в розмірі 707,49грн., в частині стягнення 1,94грн. 3% річних слід відмовити.

Щодо клопотання Відповідача про розстрочку виконання рішення.

01.10.2012р. від Відповідача надійшло клопотання в якому Відповідач просить розстрочити виконання зобов'язання по сплаті боргу на 12 місяців у зв'язку з важким фінансовим становищем на підприємстві.

До клопотання додано копію фінансового звіту (форма №1-м) станом на 01.07.2012р. та копію звіту про фінансові результати (форма №2-м) станом на 01.07.2012р., з яких вбачається, що підприємство Відповідача є збитковим.

Щодо клопотання Відповідача про розстрочку виконання рішення суд зазначає, що Позивачем не наведено обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Так, Відповідачем не представлено доказів фінансового стану на час розгляду справи, в тому числі і за 3-й квартал 2012р. Крім того, Відповідачем не наведено доводів та не подано доказів можливості здійснення ним виконання рішення суду протягом 12 місяців.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає про відсутність правових підстав для задоволення клопотання, та в клопотанні слід відмовити за необґрунтованістю та недоведеністю.

При цьому суд зазначає, що наведене не позбавляє Відповідача прав до звернення з клопотанням про розстрочку виконання рішення на стадії виконання.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

01.10.2012року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 08.10.2012року (з врахуванням вихідних).

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того суд зазначає, що згідно платіжного доручення №5654 від 13.07.2012р. з відміткою банку про сплату та зарахування до бюджету, Позивачем за подання позову сплачено 1777,00грн. судового збору. В силу положень пункту 5 частини 1 статті 7 закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі. Із пункту 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/1175/2011 від 25.08.2011 р. вбачається, що сума судового збору підлягає поверненню у випадку припинення провадження у справі (частина 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України). З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що наведений розподіл судових витрат не позбавляє Позивача можливості звернення до суду з заявою про часткове повернення (пропорційно розміру поовних вимог, в частині якого припинено провадження у справі) сплаченого судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 75, 80, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб "Місто" (79060, м.Львів, вул. Наукова, 7, р/р 2600101335164, МФО 325365, код ЄДРПОУ 37584221) на користь Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (79040, м.Львів, вул. Д. Апостола, 1, код ЄДРПОУ 05506460) 24006,12грн. основного боргу, 707,49грн. 3%річних, 494,27грн. судового збору.

3. В частині стягнення 54118,52грн. основного боргу з товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб "Місто" (79060, м.Львів, вул. Наукова, 7, код ЄДРПОУ 37584221) на користь користь Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (79040, м.Львів, вул. Д. Апостола, 1, код ЄДРПОУ 05506460) провадження у справі припинити.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати відповідно до ст.116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.