Ухвала суду № 30883656, 24.04.2013, Станично-Луганський районний суд Луганської області

Справа № 430/807/13-к

УХВАЛА

"24" квітня 2013 р. смт.Станиця Луганська Луганської області

Станично-Луганський районний суд Луганської області в складі:

головуючого - судді Родіонова С.О.

при секретарі - Романової М.О.

за участю прокурора Покотило В.А.

за участю захисника ОСОБА_1

за участю обвинуваченої: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Станично-Луганського районного суду Луганської області кримінальне провадження на підставі обвинувального акту щодо:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Суни, Кіровської області, РФ, росіянки, громадянки України, з середьо-технічною освітою, на момент вчинення кримінального правопорушення працювала на Філії «Станично-Луганський райавтодор» ДП «Луганський облавтодор» ПАТ ДАК «Автомобільні дороги України» на посаді виконавець робіт, раніше не судимої, одруженої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1,

обвинуваченних у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2, відповідно до обвинувального акту обвинувачується у тому, що вона 24.01.2013 р., працюючи у філії «Станично-Луганський райавтодор» ДІЇ «Луганський облавтодор» ПАТ ДАК «Аатомобільні дороги України», будучи службовою особою, виконуючи організаційно-розпорядчі функції, закріплені посадовою інструкцією, знаходячись за місцем своєї роботи у службовому кабінеті, що знаходиться за адресою: с.м.т. Станиця Луганська, вул. Горького, буд. 115, діючи умисно, з метою протиправного збагачення, шляхом використання свого службового становища, за позачергове надання спеціальної техніки для прибирання снігу та благоустрою території повідомила ОСОБА_3, що за сприяння у вирішенні вказаного питання йому необхідно передати їй грошові кошти у сумі 5 500,00 грн., на що останній погодився.

Крім того, ОСОБА_2 31.01.2013, приблизно об 09 годині 10 хвилин, знаходячись за місцем своєї роботи у службовому кабінеті, який знаходиться за адресою: с.м.т. Станиця Луганська, вул. Гоголя, 115, одержала від ОСОБА_3 хабар у розмірі 1500 грн. для початку проведення робіт. При цьому грошові кошти залишила при собі без оформлення заяви від фізичної особи та без заповнення книги відпуску техніки, що є обов'язковим при направленні техніки на об'єкт роботи, спрямувала завантажувач серії ZL 506 державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 до села Вільхова, Станично Луганського району, Луганської області для виконання вказаних робіт по благоустрою території.

В подальшому, ОСОБА_2, продовжуючи свою злочинну діяльність, приблизно об 12 годині 30 хвилин, знаходячись за місцем своєї роботи, одержала від ОСОБА_3 хабар в розмірі 4000 грн., на загальну суму 5 500 грн., після чого відразу була викрита працівниками ГУМВС України в Луганській області на місці вчинення злочину.

24 квітня 2013 р. між прокурором Луганської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері ОСОБА_5 якому на підставі ст. 37 Кримінального процесуального кодексу України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні та ОСОБА_2 укладено Угоду про визнання винуватості.

Згідно угоди прокурор Покотило В.А. та обвинувачена дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченої за ч. 2 ст. 368 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачена беззастережно визнала свою винуватість у зазначеному діянні.

Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинна понести ОСОБА_2 у виді 3 років позбавлення волі із звільненням її на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 роки, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком 1 рік.

Дослідивши угоду про визнання винуватості, суд приходить до висновку про неможливість її затвердження за наступних підстав.

Відповідно до ст.474 КПК України суд, окрім з'ясування обставин, що передбачені ч.4, 5, 6 КПК України повинен перевірити угоду на відповідність вимогам цього кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затверджені угоди, в тому разі, якщо: умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, умови угоди не відповідають інтересам суспільства; умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Відповідно до ст.475 КПК України вирок на підставі угоди повинен відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків з урахуванням особливостей, передбачених частиною третьою цієї статті.

Згідно ч.3 ст.374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються: у разі визнання особи винуватою: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення; обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання, застосування примусових заходів медичного характеру при встановлені стану обмеженої осудності обвинуваченого, застосування примусового лікування відповідно до статті 96 Кримінального кодексу України, підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.

Судом встановлено, що при укладанні угоди про визнання винуватості сторони, в порушення вимог ст. 474 КПК України не вказали, які саме посади та якою саме діяльністю не має права займатися ОСОБА_2, ні в обвинувальному акті ні в угоді не вказано яку конкретно посаду на цей час займає обвинувачена, тому неясно якої діяльності її слід позбавити займатися. Також, сторонами не вирішено питання щодо необхідності застосування до обвинуваченої ст.76 КК України, та не вказано яким чином слід вирішити питання щодо речових доказів по кримінальному провадженню.

За таких обставин, з урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про неможливість затвердження угоди про примирення.

Керуючись ст.ст. 314, 474, 291 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В затвердженні угоди про примирення, укладеної 24.04.2013 р. між прокурором Луганської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Покотило В.А. та обвинуваченою ОСОБА_2 - відмовити.

Ухвала не оскаржується.

Суддя С.О. Родіонов