Ухвала суду № 30882888, 11.02.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

11.02.13 Справа№ 5015/975/12

за скаргою Публічного акціонерного товариства «Іскра», м. Львів

на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області у справі № 5015/975/12

за позовною заявою: Заступника прокурора області - прокурора міста Львова в інтересах держави в особі ПАТ «Львівгаз», м.Львів

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Іскра», м.Львів

про стягнення 3149504,74 грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Якімець Б.Ю.

Представники:

від прокуратури: не з'явився

від скаржника: Камінська С.М. - представник за довіреністю

від стягувача: Білий Н.Ю., Шиян М.В. - представники за довіреністю

від ВДВС: не з'явився

Суть спору: на розгляд господарського суду Львівської області надійшла скарга Публічного акціонерного товариства «Іскра», м.Львів на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області у справі № 5015/975/12 за позовною заявою заступника прокурора області - прокурора міста Львова в інтересах держави в особі ПАТ «Львівгаз», м.Львів до Публічного акціонерного товариства «Іскра», м.Львів про стягнення 3149504,74грн.

Ухвалою суду від 31.01.2013р. скарга прийнята і призначена до розгляду в судовому засіданні на 05.02.2013 року. В судовому засіданні 05.02.2013р. оголошено перерву до 06.02.2013р. з метою надання можливості стягувачу подати пояснення по скарзі. Ухвалою суду від 06.02.2013р. розгляд скарги відкладено на 11.02.2012р. для надання можливості Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області забезпечити явку повноважного представника у судовому засіданні та виконати вимоги ухвал суду.

Представник скаржника в судове засідання 11.02.2013р. з'явився, вимоги скарги в частині визнання незаконними дій Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області по винесенню постанови ВП №35882467 від 21.01.2013р. про арешт коштів ПАТ «Іскра» підтримав, щодо вимог про скасування постанови ДВС ГУЮ у Львівській області про арешт коштів ПАТ «Іскра» від 21.01.2013 року та зобов'язання ДВС ГУЮ у Львівській області зняти вказаний арешт зазначив, що постановою державного виконавця від 31.01.2013р. закінчено виконавче провадження з виконання наказу господарського суду від 11.06.2012р. та постановою від 01.02.2013р. знято арешт з коштів ПАТ «Іскра».

Представник стягувача в судове засідання 11.02.2013р. з'явився, в задоволенні скарги просить відмовити з підстав, вказаних у поданому на скаргу відзиві (вх. №3392/13 від 06.02.2013р.), зокрема зазначає, що платежі ПАТ «Іскра», здійснені згідно платіжних доручень, долучених до скарги, зараховувались як оплата за спожитий природний газ та в якості авансових платежів, а не на погашення заборгованості за рішенням суду від 24.05.2012р. по справі №5015/975/12, при цьому посилається на положення укладеного між сторонами договору, постанову Вищого господарського суду від 19.12.2012р. по справі №5015/1448/12, Закон України «Про банки та банківську діяльність» та затверджені Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області пояснень з приводу скарги не надав, явки повноважного представника в судових засіданнях не забезпечив, поважності причин не повідомив, хоча про час і місце проведення судового засідання його повідомлено належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення (знаходиться в матеріалах справи).

При супровідному листі №09.1-45/486/В6-1654 від 31.01.2013р. (вх. №34425/13 від 06.02.2013р.), відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області скеровано Господарському суду Львівської області копію постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №35882467 від 31.01.2013р. та виконавчий документ - наказ від 11.06.2012р. про примусове виконання рішення господарського суду від 24.05.2012р. у справі №5015/975/12.

Судом встановлено наступне:

рішенням господарського суду Львівської області від 24.05.2012р. у справі №5015/975/12 позов заступника прокурора області - прокурора міста Львова в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства «Львівгаз», м.Львів задоволено частково і стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Іскра», м.Львів 5878050,34грн. основного боргу та 60204,17грн. пені, а також 64380,00грн. судового збору в дохід державного бюджету.

На виконання вказаного рішення 11.06.2012 року господарським судом Львівської області видано відповідні накази.

09.01.2013р. Публічне акціонерне товариство «Львівгаз» звернулось до Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області із заявою про примусове виконання рішення суду від 24.05.2012р. у справі №5015/975/12 та пред'явило наказ від 11.06.2012р. до виконання.

У зв'язку з цим, державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №35882467 від 11.01.2013р., відповідно до якої боржнику надано можливість самостійно виконати виконавчий документ в строк до 18.01.2013р.

Листом (вих.№112/251 від 18.01.2013р.) скаржник повідомив ДВС ГУЮ у Львівській області про сплату станом на вересень 2012 року заборгованості на користь Публічного акціонерного товариства «Львівгаз» на загальну суму 6531949,55грн. До вказаного листа долучено копії платіжних доручень (згідно переліку).

21.01.2013 року державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на рахунки ПАТ «Іскра» з метою примусового виконання рішення суду.

Як зазначає скаржник, дії по винесенню державним виконавцем постанови від 21.01.2013р. щодо накладення арешту є незаконними, оскільки, на його думку, ПАТ «Іскра» належним чином повідомлено виконавця про сплату ним заборгованості перед ПАТ «Львівгаз».

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представників скаржника та стягувача, суд приходить до висновку, що доводи скаржника є неправомірними з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, у якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате його примусове виконання із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно з ч.5 ст.25, ч.1 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Частиною 1 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч.2 ст.25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У п.2 постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №35882467 від 11.01.2013р., встановлено строк в який сторони зобов'язані повідомити державного виконавця про самостійне виконання боржником вимог виконавчого документа, а саме -до 18.01.2013р.

Згідно зі ст.255 ЦК України, якщо для вчинення дії встановлено строк, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції, а письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Проте, скаржником не подано суду жодних доказів на підтвердження його доводів щодо отримання постанови про відкриття виконавчого провадження лише 17.01.2013р. та своєчасного - в строк до 18.01.2013р. надання державному виконавцю документального підтвердження виконання рішення суду. Так, у матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження подання листа №112/251 від 18.01.2013р. до установи зв'язку в останній день строку, а відповідно до штампу ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області, цей лист отримано лише 21.01.2013р., без зазначення часу його надходження. Отже, у суду відсутні достатні підстави вважати, що скаржником виконано вимогу ч.2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено обов'язок боржника повідомити про самостійне виконання рішення. Також скаржником не надано суду доказів порушення державним виконавцем встановлених ч.5 ст.25 та ч.1 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження» строків та порядку відправлення постанови про відкриття виконавчого провадження.

До поданого державному виконавцю листа №112/251 від 18.01.2013р., ПАТ «Іскра», в підтвердження сплати заборгованості ще станом на вересень 2012 року, долучено платіжні доручення (згідно переліку), з яких виконавець повинен був зробити висновок про відсутність такої заборгованості.

Як вбачається з копій платіжних доручень, наданих як державному виконавцю, так і суду, у графі «Призначення платежу», ПАТ «Іскра» вказувало: «Оплата за спожитий природний газ згідно с/з від __(дата)». Відмітки про те, що кошти спрямовувались на погашення заборгованості перед ПАТ «Львівгаз» згідно рішення господарського суду від 24.05.2012р. по справі №5015/975/12 не було у жодному із таких платіжних документів.

Відповідно до ч.5 ст.51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», платіжні інструменти мають бути оформлені належним чином і містити інформацію про їх емітента, платіжну систему, в якій вони використовуються, правові підстави здійснення розрахункової операції і, як правило, держателя платіжного інструмента та отримувача коштів, дату валютування, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення банком розрахункової операції, що цілком відповідають інструкціям власника рахунку або іншого передбаченого законодавством ініціатора розрахункової операції.

Згідно з п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004р., реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Платник з урахуванням вимог законодавства України визначає повноту інформації та відповідає за дані, що зазначені у відповідному реквізиті платіжного доручення.

Оскільки боржник - ПАТ «Іскра», при перерахуванні коштів на рахунок ПАТ «Львівгаз», не вказував в графі «Призначення платежу», що кошти повинні зараховуватись саме на погашення заборгованості, стягнутої згідно рішення господарського суду від 24.05.2012 року, то стягувач - ПАТ «Львівгаз», вважав, що кошти повинні зараховуватись як оплата за спожитий природний газ та в якості авансових платежів, згідно умов укладеного між сторонами договору, а не на погашення заборгованості за рішенням суду від 24.05.2012р. по справі №5015/975/12.

Дійсно, як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (постачальник за договором) та ПАТ «Іскра» (споживач за договором) укладено договір від 01.01.2012р. на постачання природного газу за регульованим тарифом. Відповідно до постанови Вищого господарського суду у справі №5015/1448/12 від 19.12.2012р., даний договір вважається таким, що укладений без протоколу розбіжностей, зокрема, із викладенням п.4.6 в редакції, затвердженій постановою Національної комісії регулювання електроенергетики №1580 від 22.09.2011р., відповідно до умов якого, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу, а в разі переплати за фактично спожитий газ сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу.

Згідно з п.4.7 даного договору, оплата вартості послуг з постачання газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальником.

Відповідно до п.4.8 договору, у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати вартості послуг з постачання газу сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством, укладають графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до договору. У разі відсутності такого графіка, зарахування грошових коштів, отриманих від споживача за газ в поточному розрахунковому періоді, в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення є правом, а не обов'язком постачальника.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що скаржником не надано державному виконавцю копій службових записок (як видно з переліку документів, які долучались до листа №112/251 від 18.01.2013р.), на підставі яких заповнювались реквізити «Призначення платежу» у платіжних дорученнях, на які він посилається як на докази погашення заборгованості, суд дійшов висновку, що у державного виконавця були всі підстави вважати заборгованість по наказу від 11.06.2012р. у справі №5015/975/12 реально існуючою на момент винесення постанови про арешт коштів боржника, а подані останнім докази - недостатніми для документального підтвердження погашення такої заборгованості. Крім того, сам стягувач вважав, що така заборгованість існує, у зв'язку із чим і подав наказ господарського суду від 11.06.2012р. до виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Іскра» листом №112/217 від 28.09.2012р. повідомлено прокуратуру м.Львова про виконання рішення господарського суду Львівської області від 24.05.2012р. Однак, не зважаючи на те, що справа порушена за позовною заявою прокурора, відповідно до рішення суду та наказу, виданного на його виконання, стягувачем є ПАТ «Львівгаз», яке скаржник жодним чином про оплату не повідомлено.

Лише 31.01.2013р. Головним управлінням юстиції у Львівській області отримано листи №06-607 від 30.01.2013р. та №06-627 від 31.01.2013р., якими стягувач повідомляє про те, що ПАТ «Іскра» повністю погасила заборгованість перед ПАТ «Львівгаз» за рішенням господарського суду Львівської області №5015/975/12 від 24.05.2012р., хоча, як в них вказано, станом на 18.01.2013р. заборгованість боржника перед стягувачем по наказу господарського суду Львівської області від 11.06.2013р. у справі 5015/975/12 становила 4853192,31грн.

Враховуючи лист ПАТ «Львівгаз» №06-607/12, яким повідомляється про погашення боргу боржником, та керуючись п.8 ч.1.ст. 49, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем закінчено виконавче провадження з примусового виконання наказу №5015/975/12 від 11.06.2012р. Господарським судом Львівської області отримано, при супровідному листі №09.1-45/486/В6-1654 від 31.01.2013р. (вх. №34425/13 від 06.02.2013р.), копію постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №35882467 від 31.01.2013р. та виконавчий документ - наказ від 11.06.2012р. про примусове виконання рішення господарського суду від 24.05.2012р. у справі №5015/975/12. Державним виконавцем також винесено постанову ВП №35882467 від 01.02.2013р. про зняття арешту з коштів боржника (долучено до матеріалів справи).

Згідно з п.8 ч.1, ч.3 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, про що державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований, а копія такої постанови в триденний строк надсилається сторонам.

Відповідно до ч.2 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Згідно зі ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Враховуючи положення ч.1 ст.43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що скаржником не надано суду доказів, які б підтверджували належне та своєчасне повідомлення державного виконавця про повне виконання рішення боржником, суд дійшов висновку, що викладені в скарзі вимоги в частині визнання незаконними дій Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області по винесенню постанови ВП №35882467 від 21.01.2013р. про арешт коштів ПАТ «Іскра» є неправомірними, не доведеними матеріалами справи і такими, що не підлягають задоволенню, а скарга в цій частині підлягає відхиленню.

Оскільки, як визначено п.9.9 Постанови Пленуму ВГС України №9 від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статтей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1-3, 5, 6, 9 ч.1 ст.63, ст..64, розділів ХІ, ХІІ, ХІІ-1 тощо, у зв'язку із тим, що постановою державного виконавця від 31.01.2013р. закінчено виконавче провадження з виконання наказу господарського суду від 11.06.2012р. та постановою від 01.02.2013р. знято арешт з коштів ПАТ «Іскра», провадження по скарзі в частині вимог про скасування постанови ДВС ГУЮ у Львівській області про арешт коштів ПАТ «Іскра» від 21.01.2013 року та зобов'язання ДВС ГУЮ у Львівській області зняти вказаний арешт слід припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України (відсутній предмет спору).

Керуючись п.1-1 ст.80, ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Доводи ПАТ «Іскра» в частині вимог про визнання незаконними дій Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області по винесенню постанови ВП №35882467 від 21.01.2013р. про арешт коштів ПАТ «Іскра» визнати неправомірними і скаргу в цій частині відхилити.

2. Провадження по скарзі в частині вимог про скасування постанови Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про арешт коштів ПАТ «Іскра» від 21.01.2013 року та зобов'язання Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області зняти вказаний арешт - припинити.

Суддя Щигельська О.І.