Рішення № 30882850, 19.04.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2013 р. Справа № 911/748/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»до Приватного акціонерного товариства «Восток-Сервіс Україна»про стягнення 13 237, 38 грн.за участю представників:

позивача:Мележик О.О.відповідача:не з'явились

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 13 237, 38 грн. штрафу за договором № 12-16/3072-КП від 22.10.2012 р.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення поставки товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.03.2013 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 29.03.2013 р.

29.03.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла частина документів витребуваних судом (вх. № 8466 від 29.03.2013 р., вх. № 8467 від 29.03.2013 р.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.03.2013 р. розгляд справи відкладено на 19.04.2013 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

Присутній у судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 05.03.2013 р. та від 29.03.2013 р. у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Позивачем було надано суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що станом на 05.03.2013 р. місцезнаходження відповідача: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Ломоносова, будинок 34, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).

Згідно з ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 19.04.2013 р., відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

22.10.2012 р. між сторонами укладено договір № 12-16/3072-КП, за умовами якого відповідач зобов'язався поставити у власність позивача товар чи/або устаткування виробничо-технічного призначення в асортименті, кількості, в строки, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в цьому договорі і специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити поставлений у його власність товар у відповідності до умов цього договору.

Згідно з п. 4.1 договору поставка товару здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і в терміни, погодженими сторонами в специфікаціях до цього договору.

Пунктом 4.2 договору передбачено умови поставки товару - DDP, згідно «ІНКОТЕРМС-2000». Місце пункту призначення вказується сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору.

Згідно з п. 4.3 договору в якості доказу поставки відповідач зобов'язаний надати позивачу наступні товаросупровідні документи: рахунок-фактуру; податкову накладну; відповідні товаросупровідні накладні; сертифікат якості і технічний паспорт; сертифікат відповідності (у випадку, якщо продукція підлягає обов'язковій сертифікації); інструкцію (керівництво) по експлуатації (у випадку, якщо цей документ передбачений); технічну документацію, передбачену п. 2.3 цього договору.

Відповідно до п. 4.4 договору датою поставки товару вважається дата, вказана представником позивача на відповідних товаросупровідних документах, наданих відповідачем при передачі товару.

Пунктом 4.5 договору встановлено, що обов'язок відповідача вважається виконаним з моменту передачі товару в розпорядження позивача у вище обумовленому пункті призначення. Обов'язок позивача вважається виконаним з моменту прийняття і оплати поставленого товару.

Згідно з п. 4.6 договору відповідач несе всі ризики втрати або пошкодження товару, а також всі затрати, що пов'язані з поставкою товару, до моменту його поставки у обумовлений пункт призначення.

Відповідно до п. 5.1 договору ціни за поставлений відповідачем товар встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до цього договору. Загальна сума кожної партії поставленого відповідачем по цьому договору товару вказується у відповідних специфікаціях до цього договору.

Згідно з п. 5.2 договору розрахунок за поставлений товар по цьому договору здійснюється позивачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача протягом 60 календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару, якщо інше не обумовлено у відповідних специфікаціях до даного договору.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у випадку не поставки (недопоставки) товару в строк, передбачений договором або відповідною специфікацією, відповідач сплачує позивачу неустойку у вигляді штрафу в розмірі 5% від вартості товару, що поставляється по відповідній специфікації.

Відповідно до п. 8.1 договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами. Сторони узгодили, що у випадку належного виконання обома сторонами своїх зобов'язань, строк дії договору встановлюється до 31.12.2012 р. включно. У випадку не виконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) свої зобов'язань по цьому договору, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами всіх взятих на себе зобов'язань.

Специфікаціями від 25.09.2012 р. та від 22.10.2012 р. до договору № 12-16/3072-КП від 22.10.2012 р. сторони передбачили номенклатурний номер, найменування товару, номер та індекс стандартів, одиниці виміру, кількість, ціну, вартість, строк поставки та код поставки товару.

Відповідно до специфікації від 25.09.2012 р. строк поставки товару 70 % до 30.10.2012 р., 30 % до 20.11.2012 р., загальна вартість товару 15 680, 46 грн.

Відповідно до специфікації від 22.10.2012 р. строк поставки товару 20.11.2012 р., загальна вартість товару 249 067, 20 грн.

На виконання умов договору № 12-16/3072-КП від 22.10.2012 р. та специфікації від 25.09.2012 р. відповідач по видаткових накладних № 2998 від 15.11.2012 р. та № 2965 від 13.11.2012 р. поставив позивачу частину товар на загальну суму 15 092, 46 грн. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуті.

Проте, в порушення своїх зобов'язань, відповідач поставки іншої частини товару, що передбачена договором № 12-16/3072-КП від 22.10.2012 р. та специфікаціями від 25.09.2012 р. та від 22.10.2012 р. не здійснив.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 14.12.2012 р. було направлено відповідачу претензію № 8/14967 від 13.12.2012 р. з вимогами сплатити штраф у розмірі 13 237, 38 грн. за порушення строків поставки товару та негайно виконати зобов'язання по договору щодо поставки товару. В підтвердження надсилання вказаної претензії позивачем до суду надано опис вкладення від 14.12.2012 р. та фіскальний чек № 7490 від 14.12.2012 р. копії яких залучено до матеріалів справи.

Проте, відповідач не виконав свого зобов'язання щодо сплати штрафу у розмірі 13 237, 38 грн. за порушення строків поставки товару та щодо поставки товару, на претензію не відповів, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 267 Господарського кодексу України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до специфікації від 25.09.2012 р. строк поставки товару 70 % до 30.10.2012 р., 30 % до 20.11.2012 р., загальна вартість товару 15 680, 46 грн., відповідно до специфікації від 22.10.2012 р. строк поставки товару до 20.11.2012 р., загальна вартість товару 249 067, 20 грн.

Відповідач, в свою чергу, здійснив часткову поставку товару позивачу за специфікацією від 25.09.2012 р. по видаткових накладних № 2998 від 15.11.2012 р. та № 2965 від 13.11.2012 р. на загальну суму 15 092, 46 грн.

Зважаючи на те, що відповідач порушив виконання свого зобов'язання щодо поставки товару у відповідній кількості та у строк, встановлений договором (специфікаціями) позивач просить суд стягнути з відповідача, на підставі п. 6.2 договору, штраф у розмірі 13 237, 38 грн.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у випадку не поставки (недопоставки) товару в строк, передбачений договором або відповідною специфікацією, відповідач сплачує позивачу неустойку у вигляді штрафу в розмірі 5% від вартості товару, що поставляється по відповідній специфікації.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Судом перевірено розрахунок штрафу, здійснений позивачем, та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 13 237, 38 грн. штрафу за договором № 12-16/3072-КП від 22.10.2012 р. є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Восток-Сервіс Україна» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Ломоносова, будинок 34, ідентифікаційний код - 32903873) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (51400, Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Леніна, будинок 76, ідентифікаційний код - 00178353) 13 237 (тринадцять тисяч двісті тридцять сім) грн. 38 коп. штрафу та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 24.04.2013 р.

Суддя Т.В. Лутак