Рішення № 30882702, 04.03.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.13 справа № 5015/5338/12

за позовом Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Сюрприз»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предет спору ДТГО «Львівська залізниця»

про стягнення заборгованості по орендній платі

ціна позову: 10505,48грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

позивача - Парамонов О.С.- представник, довіреність в матеріалах справи;;

від відповідача - Шира М.В., Заброцький А.М.- представники, довіреності в матеріалах справи;

від третьої сооби - Жовтонецький В.М.- представник, довіреність в матеріалах справи

Суть спору:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Сюрприз» з позовом про стягнення заборгованості з орендної плати.

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі 20.12.2012р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено в судовому засіданні на 15год. 15хв. 15.01.2013р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах суду по даній справі від 15.01.2013р., 05.02.2013р., 19.02.2013р. В судових засіданнях 25.02.2013р. та 04.03.2013р. оголошувались перерви.

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 05.02.2013р. з причин та підстав, зазначених в ухвалі, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ДТГО «Львівська залізниця».

Крім того, ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 05.02.2013р. в порядку ст.38 ГПК України зобов'язано начальника УМВС на Львівській залізниці ЛВ на ст.Львів надати суду відмовний матеріал від 05.01.2012р. (ЖРЗПЗ № 1079/1 від 30.12.2011р.). Дана вимога ухвали суду виконана, 14.02.2013р. відмовний матеріал надійшов до господарського суду Львівської області.

Також, ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 19.02.2013р. за клопотанням Відповідача, підтриманих іншими учасника процесу, строк розгляду справи продовжено на 15 днів.

Представникам Учасників по явці оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 27, 28, 29, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровано чи оголошено Учасникам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідолення представників Учасників про оголошення ухвал), зазначалось, що права та обов'язки Учасників визначені ст.ст.20, 22, 27, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, після оголошення перерви 04.03.2013р. судове заідання залишив, протягом розгляду справи позовні вимоги підтримав повністю.

Крім того, протягом розгляду справи Позивачем подано суду наступні документи: копію довіреності на право здійснення представництва; копію акту звірки взаємних розрахунків; уточнений розрахунок заборгованості; клопотання про відкладення розгляду справи від 25.02.2013р.

Представники Відповідача в судове засідання з'явились, протии позову заперечили повністю з причин та підстав, зазначених у відзиві.

Протягом розгляду справи Відповідачем подано суду наступні документи: клопотання про відкладення розглояду справи від 15.01.2013р.; довіреності на право здійснення представництва; відзив на позовну заяву від 05.02.2013р. з додатками згідно опису; клопотання про продовження строку вирішення спору від 19.02.2013р.; клопотання від 25.02.2013р. та від 04.03.2013р. з додатком згідно опису про надіслання матеріалів справи до слідчих органів та зупинення провадження у справі.

З приводу клопотань Відповідача про надіслання матеріалів справи до слідчих органів та зупинення провадження у справі суд зазначає наступне.

Доводи клопотань Відповідач обгрунтовує тим, що згідно заяви Позивача до в.о. начальника ЛВ на ст.Львів УМВС на Львівській залізниці №32 від 20.02.2013р. про неправомірні дії балансоутримувача (Третьої особи) щодо демонтажу кіоску розпочате кримінальне провадження. Проте, з даного приводу суд зазначає, що наведені у клопотанні мотиви є лише припущеннями, які грунтуються на запереченнях проти позову, обставини, наведені Відповідачем вже досліджувались слудчими органами (відмовний матеріал №2 від 05.01.2012р., матеріали ЖРЗПЗ №1079/1 від 30.12.2011р.) та зазначений відмовний матеріал був предметом оцінки у справі №5015/3217/12, в якій брали участь ті ж сторони. Крім того, з приводу доводів щодо перешкод в користуванні майном (орендованим Майном) вже виносились рішення у справах № 5015/7126/11 та №5015/3217/12, рішення у яких набрали законної сили. Також, Відповідачем не доведено у становлений спосіб того, що нескерування матеріалів справи у слідчі органи та незупинення у зв'язку з цим провадження у справі унеможливить розгляд справи по суті. З врахуванням вищенаведеного судом відмовлено в зазначених клопотаннях за безпідставністю та недоведеністю доводів. При цьому суд зазначає, що Відповідач не позбавлений можливості знайомитись з матеріалами справи та надати слідчим органам копії матеріалів справи.

Представник Третьої особи в судове засідання з'явився, наддав пояснення, яким повністю підтримав позовні вимоги та заперечив протии відзиву.

Протягом розгляду справи Третьою особою подано суду наступні документи: заяви про ознайомлення з матеріалами справи; копію довіреності на право здійснення представництвк; пояснення по суті спору від 19.02.2013р.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Крім того суд зазначає, що в силу вимог ч.ч.1, 3 ст.69 ГПК України, в суда відсутні правові підстави для подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 9004,10грн. заборгованості (основного боргу з врахуванням індексації).

22.12.2009р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №197 (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивівуально визначене майно - частину площі приміського касового залу будівлі вокзалу станції Львів (далі - Майно), загальною площею 6м2 за адресою: м.Львів, пл.Двірцева, 1, що перебуває на балансі ВП «Вокзал станції Львів» ДТГО «Львівська залізниця» (далі - Балансоутримувач).

Відповідно до п.1.2 Договору, майно передається в оренду з метою:

- 4м2 - розміщення торгівельного об'єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи;

- 1м2 - розміщення торгівельного об'єкту з продажу непродовольчих товарів;

- 1м2 - розміщення торгівельного об'єкту з продажу алкогольних та тютюнових виробів.

31.07.2011р. укладено договір про внесення змін до Договору, яким внесено зміни в площу орендованого майна, яка становить 6,4м2, з яких 4,4м2 для розміщення торгівельного об'єкту з продажу продовольчих товарів, кірм товарів підакцизної групи; 1м2 розміщення торгівельного об'єкту з продажу алкогольних та тютюнових виробів, 1м2 для розміщення торгівельного об'єкту з продажу непродовольчих товарів.

Згідно п.2.1 Договору, Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акту приймання-передачі Майна.

Відповідно до п.п.3.1-3.3 Договору, орендна плата становить без ПДВ за базовий місяць оренди жовтень 2009р. 808,44грн.; орендна плата за перший (базовий) місяць оренди - грудень 2009р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди жовтень 2009р. на індекс інфляції за листопад та грудень 2009р.; нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чиним законодавством; орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно п.3.6 Договору, орендна плата перераховується до Державного бюджету та Балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України, чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні: 70% - до Державного бюджету України; 30% - на рахунок Балансоутримувача.

Відповідно до п.3.7 Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у повному у визначеному п.3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно п.3.8 Договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Відповідно до п.10.1 Договору, цей Договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 22.12.2009р. по 19.12.2012р. включно. Згідно Договору від 26.04.2010р. про внесення змін до Договору, внесено зміни до п.10.1 Договору, яким доповнено Договір пунктом 10.1.1 наступного змісту: «Цей Договір вважати продовженим по 10.04.2013 року включно. …».

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін та Балансоутримувача.

Сторонами підписано та погоджено Розрахунок орендної плати за перший (базовий) місяць оренди.

Сторонами та Балансоутримувачем підписано та скріплено відбитками печаток Акт приймання-передачі Майна за Договором. Крім того, рішенням господарського суду Львівської області від 24.10.2012р. у справі №5015/3217/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сюрприз" до відповідача Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Вокзал станції Львів" Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській області про зобов'язання відновити об'єкт оренди, усунути перешкоди в користуванні майном, яке залишено в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2012р., та яке набрало законної сили, встановлено наступне:

«Орендоване позивачем на підставі договору укладеного з РВ ФДМУ по Львівській області майно, частина площі приміського касового залу будівлі вокзалу станції Львів, площею 6,4 кв. м., за адресою м. Львів, пл. Двірцева, 1, є державною власність та перебуває на балансі відокремленого підрозділу "Вокзал станції Львів" Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", було передане позивачу згідно акту приймання-передачі від 22.12.2009р.».

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що наведені факти встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили у справі, в якій беруть участь ті самі сторони, беручи до уваги те, що наведений спір виник з приводу виконання одного й того ж Договору, керуючись ч.2 ст.35 ГПК України суд зазначає, що встановлені факти, в тому числі передання Відповідачу по даній справі Майна за Договором згідно акту приймання-передачі від 22.12.2009р., встановлені та недоводяться знову. Відтак, спростовуються і доводи Відповідача щодо здійснення ним переплати у зв'язку з несвоєчасним (не 22.12.2009р.) переданням останньому орендованого Майна.

Позивач зазначає, та наведене вбачається з уточненного розрахунку ціни позову, що Відповідачем не здійснено оплату згідно Договору за період з жовтня 2011р. по жовтень 2012р. на загальну суму 9004,10грн., та порушено строки розрахунку за вересень 2011р. (з врахуванням індексу інфляції). Наведений Позивачем розрахунок відповідає розділу 3 Договору.

Щодо доводів Відповідача про вчинення перешкод в користуванні майном, окрім спростованих наведеним вище актом передачі від 22.12.2009р. та встановленими фактами рішенням суду від 24.10.2012р. у справі №5015/3217/12, суд зазначає, що Позивачем в обгрунтування наведенного зазначено доводи, що вже були предметом розгляду у справі №5015/3217/12. Як встановлено ж рішенням господарського суду Львівської області від 24.10.2012р. у справі №5015/3217/12: «Відтак, позивачем всупереч вимог ст.33 ГПК Украни не надано належних та допустимих доказів в підтвердження позовних вимог про усунення перешкод у користуванні майном.». З наведеним висновком погодився суд апеляційної інстанції, зазначивши у постанові Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2012р. у справі №5015/3217/12, додатково зазначивши, що позивачем в порядку ст.33 ГПК України не подано належних та допустимих доказів чинення як відповідачем, так і третьою особою перешкод у користуванні майном. Наведені факти, в силу вимог ч.2 ст.35 ГПК України, не потребують доведення.

Також, наявна в матеріалах справи постанова від 10.02.2012р. СДСБЕЗЛВ на ст.Львів УМВСУ на Львівській залізниці про відмову у порушенні кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.146, 185, 206 КК України щодо можливого незаконного позбавлення волі або викрадення людини, крадіжки та продитії законній господарській діяльності, при обмеженні доступу до приміщення квиткових кас вокзалу ст. Львів ДТГО "Львівська залізниця" та демонтажі приміщень вказаного товариства у будівлі вокзалу на пл.Двірцевій, 1, прийнята за результатами додаткової перевірки, згідно вказівки Львівської міжрайонної транспортної прокуратури, не підтверджує факту чинення Третьою особою перешкод саме орендованим (згідно п.1.1 Договору) Майном, та спростовує доводи ТзОВ "Сюрприз". Аналогічна позиція і зазначені у рішенні суду від 24.10.2012р. у справі №5015/3217/12, яке набрало законної сили.

Крім того, щодо доводів Відповідача про те, що обставини щодо недопуску майна підтверджуються актами про недопуск до орендованого майна від 09.11.2012р. та від 11.12.2012р. суд зазначає наступне.

Наведені Відповідачем акти від 09.11.2012р. та від 11.12.2012р. не стосуються періоду, за який стягується орендна плата (як зазначено вище, орендна плата стягується по жовтень 2012р.).

Крім того, від підписів наведених актів представник Третьої особи (Балансоутримувача) відмовились, наведені акти не стосуються предмету Договору (Майна) (частина площі приміського касового залу будівлі вокзалу станції Львів (п.1.1 Договору)), а стосуються торгівельного кіоску, торгового об'єкту, та наведеними актами не встановлено недопуск представників Відповідача до орендованого майна протяом періоду, за який стягується заборгованість.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що представлені Відповідачем актами про недопуск від 09.11.2012р. та від 11.12.2012р. не є належними та допустими доказами в обгрунтування наявності підстав неможливості використання орендованого Майна за період, за який стягується заборгованість, а відтак, відсутності підстав для нарахування та стягнення орендної плати за період, який зазначено Позивачем.

Крім цього, актом про проведення перевірки (обстеження) стану об'єкта оренди (Майна) за Договором, складеним Позивачем 26.10.2011р., не встановлено відсутності можливості користування Відповідачем орендованим згідно Договору Майном (частиною площі приміського касового залу будівлі вокзалу станції Львів).

Суд також зазначає, що відсутність торгівельного об'єкту (павільйону, кіоску) на орендованому Майні (згідно п.1.1 Договору, - частини площі приміського касового залу) не є доказом неможливості користування Відповідачем предметом оренди (Майном). Демонтаж, згідно доводів Відповідача, торгівельного об'єкту, не позбавляє Відповідача права звернення з позовом про стягнення збитків до осіб, з вини яких, згідно доводів Відповідача, він не зміг здійснювати господарську діяльність. В силу ж вимог ч.1 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч.1 ст.2, ч.3 ст.18, ч.ч.1, 3 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі; орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст.588 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні, Відповідачем не наведені доводи та не представлені належні та допустимі докази відсутності боргу за Договором в розмірі 9004,10грн., здійснення повної або часткової оплати такого, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 9004,10грн. заборгованості (боргу з врахуванням індексації) підлягають до задоволення.

Щодо вимог Позивача про стягнення 600,97грн. пені.

Як зазначено вище, відповідно до п.3.7 Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у повному у визначеному п.3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проте, перевіривши правильність розрахунку пені суд зазначає, що такий проведено невірно, оскільки пеню розраховано за період з 11.10.2011р. по 31.10.2012р., враховуючи суму боргу за весь час прострочення, проте, не взявши до уваги вимоги ч.6 ст.232 ГК України щодо шестимісячного строку нарахування пені.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, перевіривши правильнісить розрахунку пені, в тому числі з врахуванням п.3.6 Договору та ч.6 ст.232 ГК України, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача пені підлягають до задоволення в розмірі 479,57грн., в решті вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо вимог Позивача про стягнення 900,41грн. штрафу.

Позивач розраховує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Проте, згідно п.3.8 Договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що Позивачем невірно станом на час подання позову зазначено в розрахунку штрафу, що заборгованість 9004,10грн. є сумою, з якої може вираховуватись штраф, оскільки при цьому враховано заборгованість за три останні місяці, що передували (серпень, вересень, жовтень), проте, беручи до уваги уточнений розрахунок штрафних санкцій, який подано станом на час розгляду спору по суті, розрахунок штрафу на час розгляду спору по суті є підставним та розрахованим вірно; в суда відсутні правові підстави для відмови станом на час розгляду справи у стягненні штрафу, розрахованого з заборгованості, що виникла включно по жовтень 2012р.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 900,41грн. штрафу підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

04.03.2013року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 12.03.2013року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 121, п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. п.3 ч. 1 ст. 2, ч.3 ст. 2, 4-7, 33, 34, 43, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, стст.82-85, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сюрприз» (79017, м.Львів, вул.Богдана Лепкого, 14, ідентифікаційний код 06725046) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (79000, м.Львів, вул.Січових Стрільців, 3, ідентифікаційний код 20823070) 9004,10грн. заборгованості з врахуванням індексації, 479,57грн. пені, 900,41грн. штрафу (одержувач коштів: Держбуджет м.Львова, код ЄДРПОУ одержувача: 23949066, банк одержувача: ГУДКУ у Львівській області (МФО 825014)Ю рахунок №31114092702002, код рахунку 22080200), та 1593,41грн. судового збору (р/р 35215032000186 в ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, ЗКПО 20823070).

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.