Ухвала суду № 30882009, 27.02.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

27.02.13 Справа№ 5015/613/12

Суддя господарського суду Львівської області В.М. Пазичев, розглянувши матеріали скарги на дії органу державної виконавчої служби Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології» від 14.01.2013 року за вх.№814/13 у справі №5015/613/12:

за позовом (стягувач, скаржник):Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології» (Львівська обл.)до відповідача (боржник):Управління капітального будівництва Львівської міської ради (м. Львів)суб'єкт оскарження:Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області (м. Львів)

Суддя: Пазичев В.М.При секретарі:Пшеничній В.С.

Представники:

від позивача:Кротов В.Є. - довіреність №13/1 від 03.01.2013 року від відповідача:Рихвицький Р.А. - представник, довіреність №4-05-188 від 06.09.2012 рокувід суб'єкта оскарження: Не з'явився

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології» (Львівська обл.) до Управління капітального будівництва Львівської міської ради (м. Львів) на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області (м. Львів).

Ухвалою господарського суду Львівської області від 15.01.2013 року порушено провадження по справі і скаргу на дії державної виконавчої служби прийнято до розгляду на 21.01.2013 року. Ухвалою від 21.01.2013 року розгляд справи відкладено до 28.01.2013 року, у зв'язку з неявкою представників відповідача (боржника) та суб'єкта оскарження. Ухвалою від 28.01.2013 року розгляд справи відкладено до 05.02.2013 року, у зв'язку з неявкою представника суб'єкта оскарження та для виконання вимог ухвал суду. Ухвалою від 05.02.2013 року розгляд справи відкладено до 27.02.2013 року, у зв'язку з неявкою представника суб'єкта оскарження.

Скаржник (стягувач) вимог ухвали суду про прийняття до розгляду скарги від 15.01.2013 року, про відкладення від 21.01.2013 року, від 28.01.2013 року, від 05.02.2013 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

21.01.2013 року за вх.№1478/13 скаржник (стягував) подав додаткові пояснення до скарги.

28.01.2013 року за вх.№2245/13 скаржник подав уточнення до скарги.

27.02.2013 року за вх.№5565/13 скаржник подав уточнення до скарги.

Відповідач (боржник) вимог ухвали суду про прийняття до розгляду скарги від 15.01.2013 року, про відкладення від 21.01.2013 року, від 28.01.2013 року, від 05.02.2013 року не виконав повністю, явку повноважного представника забезпечив.

05.02.2013 року за вх.№3356/13 відповідач подав відзив на скаргу на дії ДВС.

Суб'єкт оскарження вимог ухвал суду про прийняття до розгляду скарги від 15.01.2013 року, про відкладення від 21.01.2013 року, від 28.01.2013 року, від 05.02.2013 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується копією реєстру №165 відправлення рекомендованої кореспонденції з повідомленням за 06.02.2013 року, а явка суб'єкта оскарження була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

Всі сторони процесу належним чином повідомлені про місце та час судового засідання.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути скаргу, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, за відсутності представника особи, дії (бездіяльність) якої оскаржується.

Ухвалу виготовлено, підписано та оголошено 27.02.2013 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позиція кожної з сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що, Рішенням господарського суду Львівської області від 10.04.2012 р. у справі № 5015/613/12 (суддя Довга О.І.), яке вступило в законну силу 20.04.2012 р. стягнено з Управління капітального будівництва Львівської міської ради (79044, м. Львів, вул. Горбачовського, 10, код ЄДРПОУ 04056049) на користь ТзОВ «Енергозберігаючі технології» (код ЄДРПОУ 20808038) 30882.44 грн. основного боргу, 291,90 грн. 3% річних, 216,67 грн. - інфляційних втрат, 1609,50 грн. - відшкодування витрат на оплату судового збору.

На виконання вказаного рішення господарським судом Львівської області видано наказ № 5015/613/12 (№0030216) від 20.04.2012р. На підставі заяви стягувача про прийняття виконавчого документа (наказу) до виконання, відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області 05.06.2012 р. була винесена постанова (державний виконавець Сіщук В.В..) про відкриття виконавчого провадження.

На підставі заяви стягувача про повернення наказу господарського суду, відповідно до п.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон), згідно якої, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача, відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області прийнята постанова від 06.08.2012 р. про повернення стягувачу наказу суду на підставі пункту 1 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (надалі - Закону).

В подальшому вказаний наказ стягувач повторно пред'явив для виконання у відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області

11.01.2013 р. на адресу ТзОВ «Енергозберігаючі технології» надійшла постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області (державний виконавець п. Сіщук В.В.) від 21.12.2012 р. (реєстраційний номер ВП 35710887) про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа), оскільки, як зазначено в постанові, державним виконавцем 06.08.2012 р. було повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

При прийнятті ухвали суд виходив з наступного:

Згідно ст. 6 Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. В обов'язки державного виконавця входить роз'яснення особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхніх права згідно з вимогами Закону. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 1 Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб). які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Закону «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, за заявою стягувана або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ст. 25 Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим Законом України "Про виконавче провадження", та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Судом встановлено, що 18.12.2012 року, скаржник пред'явив для виконання у відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області наказ № 5015/613/12 (№0030216) від 20.04.2012р.

Як вбачається з поштового штемпеля поштового відділення відправника на конверті, 03.01.2013 року скаржнику була направлена постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області (державний виконавець п. Сіщук В.В.) від 21.12.2012 р. (реєстраційний номер ВП 35710887) про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа), оскільки, як зазначено в постанові, державним виконавцем 06.08.2012 р. було повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», яку він отримав 11.01.2013 року.

Скаржник подав скаргу до Господарського суду Львівської області в межах належного стоку, що передбачений ст.121-2 ГПК України, а саме - 14.01.2013 року.

В ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" міститься вичерпний перелік підстав для закінчення виконавчого провадження, однак такої підстави як повернення виконавчого документу стягувачу за його заявою немає.

Так, в п. 1 ч. 1 вказаної статті зазначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду.

З наведеного випливає, що підставою для закінчення виконавчого провадження є саме заява стягувача про відмову від примусового виконання рішення суду, яка має бути визнана судом і яка відповідно виключає можливість повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки за приписами ч. 1 ст. 50 Закону, завершене виконавче провадження з наведених підстав не може бути розпочато знову.

Частиною 5 статті 47 названого Закону встановлено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону. Отже, наведений у статті 47 Закону припис не містить обмежень для повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання, крім випадку, коли строк для пред'явлення документа до виконання, встановлений ст. 22 Закону, пропущений.

Суд встановив, що стягувач повторно подав заяву та наказ про прийняття до виконання виконавчого документа в межах строку, встановленого ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження".

При винесенні ухвали, судом враховувалися розяснення п. 9.11. Постанови пленуму Вищого Господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. щодо розгляду скарг на дії органів Державної виконавчої служби, пов'язаних з відмовою у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 7 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", де зазначено, що господарському суду слід мати на увазі таке: за змістом пункту 1 частини першої і частини п'ятої статті 47 та положень статті 26 в сукупності цих норм повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою не означає закриття виконавчого провадження, не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу Державної виконавчої служби за виконанням судового рішення.

Таким чином, суд, даючи оцінку діям державного виконавця, керується положеннями частини п'ятої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження". Згідно з названою нормою повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

За таких обставин, суд вважає вимоги за скаргою підставними та обґрунтованими, а тому, постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 21.12.2012 р. визнається недійсною.

В задоволенні вимог скаржника про зобов'язання підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області здійснити певні дії підстав не надано, оскільки така вимога є передчасною, а в силу чинного законодавства України, суд своїм рішенням не може фактично переймати на себе повноваження органу ДВС.

Відповідно до пункту 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту:

- визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або

- визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або

- зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або

- визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження).

Відповідно до ст.45 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Зазначена процесуальна норма узгоджується з положеннями ч.5 ст.124 Конституції України, згідно з якою судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст.ст.115, 116 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що стягувач (скаржник за заявою) звернувся до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області в межах строку пред'явлення наказу до виконання, наказ відповідає вимогам, передбаченим Законом України "Про виконавче провадження" і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби, що зобов'язує державного виконавця прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, суд дійшов висновку, що вимоги, викладені в скарзі з врахуванням її уточнення є правомірними, доведеними матеріалами справи і підлягають до задоволення.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення уточнених (зменшених) вимог за скаргою та необхідність визнання недійсною оскаржуваної постанови Державної виконавчої служби.

Отже, виходячи з вищенаведеного, на підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 121-2 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

1. Уточнені (зменшені) вимоги, що викладені в скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології» (Львівська обл.) на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області (м. Львів) про визнання недійсної постанови (№ ВП №35710887) від 21.12.2012 року державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Львівській області (державний виконавець Сіщук В.В.) про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) - задоволити.

2. Визнати недійсною постанову (№ ВП 35710887) від 21.12.2012 року державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Львівській області (державний виконавець Сіщук В.В.) про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа).

Суддя Пазичев В.М.