Постанова № 30881978, 23.04.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2013 р.Справа № 923/143/13-гОдеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: О.Т. Лавренюк

суддів: Я.Ф. Савицького, Т.Я. Гладишевої

при секретарі судового засідання: Будному О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, витяг з угоди №34/6 від 19.04.2013р., паспорт серія НОМЕР_1, дата видачі : 05.07.1999 р., ордер № 2 від 22.04.2013 р.

від відповідача: представник не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином

від третьої особи: представник не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини А1836

на рішення господарського суду Херсонської області від 12.03.2013 р.

по справі №923/143/13-г

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Військової частини А1836

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головного Управління Державної казначейської служби України в Херсонській області

про стягнення 8 748,30,00 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального Кодексу.

В судовому засіданні 23.04.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

30.11.2012 року ФО-П ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Військової частини А1836 про стягнення 8 748,30 грн. заборгованості за договором про надання послуг від 04.01.2011р. № 2, також позивач просив суд залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне Управління Державної казначейської служби України в Херсонській області.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що, на підставі укладеного між сторонами договору про надання послуг від 04.01.2011р. № 2, ФО-П ОСОБА_2 були надані Військовій частині А1836 послуги з прання білизни, між тим, відповідач здійснив лише часткову оплату вказаних послуг, у зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем з оплати послуг за договором у розмірі 8 748,30 грн.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 12.03.2013 р. по справі №923/143/13-г (суддя Соловйов К.В.) позов задоволено повністю, стягнуто з Військовій частині А1836 на користь ФО-П ОСОБА_2 8 748,30 грн. заборгованості за надані послуги та 1720,20 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду вмотивовано тим, що судом встановлено факт здійснення позивачем послуг на замовлення відповідача та підтверджено факт існування заборгованості за виконані послуги, що підтверджується актами приймального контролю якості та кількості виконаних робіт прання білизни, Актом звірення розрахунків станом на 20.12.2011 р., довідкою Державної фінансової інспекції України в Херсонській області від 23.01.2012р. № 08-19/01, що і стало підставою для задоволення позову відповідно до чинного законодавства. В задоволені клопотань відповідача та позивача щодо визначення порядку стягнення заборгованості відмовлено, оскільки ці клопотання суперечать чинному законодавству.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Військова частина А1836, в якій просить звільнити від сплати судового збору за подання даної апеляційної скарги, у зв'язку з відсутністю видатків з державного бюджету на оплату судового збору, скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 12.03.2013 р. по справі №923/143/13-г та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовної заяви відмовити повністю, у разі стягнення коштів, зазначити в судовому рішенні про здійснення стягнень сум боргу з видатків Відповідача, які статтею 55 Бюджетного кодексу України не визначені як захищені, посилаючись на те, що судом першої інстанції обставини, на які посилався відповідач в обґрунтування клопотання, не розглядались. Скаржник вважає, що задоволення вище вказаного клопотання військової частини А1836 ніяким чином не суперечать принципові забезпечення економічної багатоманітності та рівного захисту державою усіх суб'єктів господарювання, ніяким чином не порушить інтерес позивача.

Розглянувши клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання до суду даної апеляційної скарги, у зв'язку з відсутністю видатків з державного бюджету на оплату судового збору, колегія суддів дійшла наступного.

Відповідно до п. 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 05.07.2012 № 01-06/869/2012 Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір", статтею 8 Закону передбачена можливість відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати цього збору з урахуванням майнового стану сторони.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання (що може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або в окремому документі), повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та з відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Згідно ст. 8 ЗУ "Про судовий збір" суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

З огляду на вказівки вищезазначеного інформаційного листа, колегія суддів відхилила клопотання Військової частини А1836 та відстрочила Військовій частині А1836 сплату судового збору до 23.04.2013 р., тобто до призначеного судового засідання.

23.04.2013 р. через канцелярію Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить в задоволені апеляційної скарги відмовити, рішення суду залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, проте відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи не з'явився, був належним чином повідомлений про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Військовій частині А1836, заслухавши представників позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що слід відмовити у задоволені апеляційної скарги, а рішення господарського суду залишити без змін з огляду на таке:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено рішенням господарського суду Херсонської області, 04.01.2011 р. ФО-П ОСОБА_2 (Виконавцем) та ТОВ Військова частина А1836 (Замовником) укладено договір №2 (Договір), відповідно до умов якого Виконавець зобов'язався надати Замовнику протягом 2011 року послуги загальною вартістю 19 500,00 грн. з прання білизни, обмундирування та іншого речового майна загальною вагою 2600 кг., з вартістю прання 7,50 грн. за 1 кг., а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити вказані послуги позивача у кількості, в строки та за ціною згідно з умовами договору (п. 1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 договору позивач зобов'язався надавати відповідачеві послуги за договором щотижнево.

Згідно з п.2.2, 5.2.1 та 5.2.2 договору приймання наданих позивачем послуг за кількістю та якістю здійснюється представником відповідача, після чого відповідач здійснює оплату цих послуг на умовах договору.

Згідно з п. 3.1 договору оплата послуг позивача здійснюється відповідачем на підставі рахунку та акту приймання контролю якості та кількості виконаних робіт.

Термін дії договору - з моменту його підписання сторонами та до 31.12.2011 р. (п. 6 Договору).

На виконання умов Договору позивачем виконані роботи з прання білизни, обмундирування та іншого речового майна на замовлення відповідача на загальну суму 19500 грн., що підтверджується актами приймального контролю якості та кількості виконаних робіт прання білизни, підписаними та скріпленими печатками сторін без будь-яких зауважень із зазначенням в кожному акті, що він складений на виконання договору № 2 від 04.01.2011 р., Актом звірення розрахунків станом на 20.12.2011 р., довідкою Державної фінансової інспекції України в Херсонській області від 23.01.2012р. № 08-19/01.

Строк оплати наданих послуг у договорі не визначений, проте виходячи з визначеного сторонами договору у його п. 6.1 терміну дії договору, повний розрахунок за договором відповідач мав здійснити не пізніше 31.12.2011 р.

Проте, станом на дату закінчення терміну дії договору, а також на час розгляду даної судової справи відповідач - Військова частина А1836 здійснила часткову оплату за виконані послуги на загальну суму 10751,75 грн., неоплаченою залишилась заборгованість в сумі 8748,30 грн., що підтверджується Актом звірення розрахунків станом на 20.12.2011 р., довідкою Державної фінансової інспекції України в Херсонській області від 23.01.2012р. № 08-19/01, що і стало підставою для звернення ФО-П ОСОБА_2 до господарського суду Херсонської області з даним позовом про стягнення заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного Кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного Кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, ФО-П ОСОБА_2 виконав свої зобов'язання щодо надання послуг, що підтверджується актами приймального контролю якості та кількості виконаних робіт прання білизни, підписаними та скріпленими печатками сторін без будь-яких зауважень.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач, в порушення взятих на себе договірних зобов'язань прийняв послуги, між тим не оплатив вартість послуг у повному обсязі, встановлену п. 1 Договору.

За таких обставин, господарським судом першої інстанції цілком вірно задоволено позовну вимогу ФО-П ОСОБА_2 про стягнення з ТОВ Військовій частині А1836 заборгованості за надані послуги у сумі 8 748,30 грн.

Щодо клопотання скаржника, в якому просить суд, у разі стягнення коштів, зазначити в судовому рішенні про здійснення стягнень сум боргу з видатків Відповідача, які статтею 55 Бюджетного кодексу України не визначені як захищені, колегія суддів вважає за необхідним зазначити наступне.

Відповідно до п. 7.1.4. Постанови Пленум Вищого господарського суду України №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" статтею 121 ГПК не передбачено подання і розгляд заяв про встановлення способу та/або порядку виконання рішення. Такі спосіб і порядок визначаються державним виконавцем на підставі Закону України "Про виконавче провадження" та виходячи зі змісту резолютивної частини рішення господарського суду. Відтак суд має відмовляти в прийнятті відповідних заяв згідно з пунктом 1 частини першої статті 62 ГПК (якщо в заяві одночасно не порушується питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення; в такому разі вона приймається та розглядається судом у відповідній частині).

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про державну виконавчу службу" державний виконавець здійснює примусове виконання рішень суду у порядку, передбаченому законом. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначений Законом України "Про виконавче провадження".

Враховуючи вищевикладене судом першої інстанції цілком вірно відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання.

Інші доводи апеляційної скарги до уваги не приймаються, оскільки заявлялися в суді першої інстанції, були ретельно дослідженні та визнані такими, що не відповідають дійсності.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 12.03.2013 р. по справі №923/143/13-г, як прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права - без змін.

Щодо оплати судового збору за розгляд апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Згідно ст. 8 ЗУ "Про судовий збір" суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Представник скаржника в судове засідання не з'явився, докази сплати судового збору не надав.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що сума судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції підлягає стягненню з Військової частини А1836 до спеціального фонду Державного бюджету України в розмірі 860,25 грн.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Херсонської області від 12.03.2013 р. по справі №923/143/13-г залишити без змін, апеляційну скаргу Військової частини А1836 - без задоволення.

Стягнути з Військової частини А1836 до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 860,25 грн. (Реквізити для перерахування судового збору за розгляд справи в Одеському апеляційному господарському суді: отримувач коштів: ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ отримувача: 37607526, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, № рахунку: 31217206782002, код бюджетної класифікації 22030001 "Судовий збір).

Господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ з зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складений та підписаний 24.04.2013 р.

Головуючий суддя О.Т. Лавренюк

Суддя Я.Ф. Савицький

Суддя Т.Я. Гладишева