Постанова № 30881480, 04.04.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2013 р. Справа № 821/783/13-а Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Білозерського районного управління юстиції Херсонської області про захист порушених прав,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1) звернулася до суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Білозерського районного управління юстиції Херсонської області (далі-відповідач, ВДВС), у якому просить захистити порушені права шляхом -

- скасування Постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.01.2013 року ВП №36221056;

- скасування Постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.01.2013 року ВП №36221291;

- скасування Постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.01.2013 року ВП №36221999;

- закриття виконавчого провадження від 02.01.2013 року ВП №36221056 відкритого на підставі вимоги про сплату боргу за №42 від 09 листопада 2010 року відносно ОСОБА_1;

- закриття виконавчого провадження від 02.01.2013 року ВП №36221291 відкритого на підставі вимоги про сплату боргу за №382 від 31 січня 2011 року відносно ОСОБА_1;

- закриття виконавчого провадження від 02.01.2013 року ВП №36221999 відкритого на підставі вимоги про сплату боргу за №209 від 15 травня 2012 року відносно ОСОБА_1;

Вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, що вимоги УПФУ про сплату недоїмки не є виконавчими документами відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", а тому прийняття ВДВС постанов про відкриття виконавчого провадження на підставі вказаних вимог УПФУ суперечать вимогам діючого законодавства. Позивач вважає, що вказані обставини є підставою для скасування постанов про відкриття виконавчих проваджень та як наслідок їх закриття.

Відповідач проти адміністративного позову заперечив, вказавши, що вимоги УПФУ про сплату недоїмки є виконавчими документами у розумінні чинного законодавства, при цьому по вказаним документам не закінчився строк для їх пред'явлення, вказані вимоги пред'явлені до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення, що підтверджує законність постанов про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою суду від 05.03.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою суду від 21.03.2013 року вказану справу прийнято до провадження суддею Дубровною В.А.

В судове засідання, призначене на 04.04.2013 року, представники сторін не з'явилися, при цьому надали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року №606-XIV (далі - Закон України №606-XIV) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до п.1 ст. 1 Закону України №606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (ч.1 ст. 2 Закону України №606-XIV).

Частиною 2 ст. 17 Закону України №606-XIV, передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

У відповідності до п. 12 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-VІ (далі - Закон України №1058-VІ) у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 1 березня 2001 року №121/2001.

Згідно зі ст.1 Положення про Пенсійний фонд України, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Отже, Управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі є органом виконавчої влади, який здійснює повноваження, покладені на нього п.12 Прикінцевих положень Закону України №1058-VІ, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 01.03.2001 року № 121/2001.

Згідно ч.1-3 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-VІ (далі - Закон України №1058-VІ), який діяв на момент надсилання вимог про сплату боргу № 42, № 382 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон України №2464-VI) недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених Законом.

З наявних у справі документів судом встановлено, що УПФУ було прийнято декілька вимог про сплату ОСОБА_1 недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема вимога від 09.11.2010 року №42 на суму 695,46 грн., вимога про сплату боргу від 31.01.2011 року № 382 на суму 719,34 грн., вимога про сплату боргу від 15.05.2012року № 209 на суму 4 010,30 грн.

Частиною 4 статті 25 Закону України №2464-VI передбачено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону України №2464-VI, вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України №606-XIV, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Судом встановлено, що на підставі заяви Управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі про виконання вказаних вимог державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Білозерського управління юстиції були прийняті постанови від 02.01.2013 року ВП № 36221056, ВП № 36221291, ВП № 36221999 про відкриття виконавчого провадження щодо виконання вимоги № 42 від 09.11.2010 р. про стягнення зі ОСОБА_1 на користь УПФУ боргу у сумі 695,46 грн.; № 382 від 31.01.2011р. про стягнення зі ОСОБА_1 на користь УПФУ боргу у сумі 719,34 грн.; № 209 від 15.05.2012р., про стягнення зі ОСОБА_1 на користь УПФУ боргу у сумі 4010,30 грн.

Стаття 25 Закону України № 606-XIV встановлює, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

З огляду на вищевикладене та внаслідок дослідження вимог Управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі про сплату боргу від 09.11.2010 р. № 42, від 31.01.2011 р. № 382, від 15.05.2012 р. № 209 суд встановив, що відповідно до ст. 106 Закону України № 1058-VІ та ст. 25 Закону України № 2464-VI прийняті УПФУ вимоги про сплату заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за своїм правовим призначенням та змістом, а також з урахуванням положень Закону України № 606-ХIV є виконавчими документами, які підлягають виконанню органами державної виконавчої служби.

Крім того, суд відмічає, що спірні вимоги УПФУ повністю відповідають вимогам ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", а тому суд приходить до висновку щодо правомірного відкриття відповідачем виконавчого провадження на підставі вказаних вимог Управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі. При цьому, судом не встановлено пропуску строку пред'явлення таких документів до виконання або їх пред'явлення до виконання не до відповідного органу державної виконавчої служби.

Стосовно доводів позивача про відсутність повноважень у державної виконавчої служби щодо здійснення заходів примусового стягнення несплачених внесків, нарахованих фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності з посиланням на ч. 15 ст. 106 Закону України №1058-IV, то суд зазначає наступне.

Згідно положень абз .2 і 3 ч.15 ст.106 Закону України №1058-IV фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами державної виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються. Нараховані органами Пенсійного фонду України суми фінансових санкцій, зазначених в абзаці другому цієї частини, та не сплачені фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню.

Аналіз положень ч.15 ст.106 Закону України №1058-IV свідчить про те, що вони стосуються не суми недоїмки, а саме фінансової відповідальності за її несплату, яка може бути застосована до фізичної особи підприємця у вигляді штрафу чи пені на підставі Закону України №1058-IV, у вигляді штрафу на підставі Кодексу України про адміністративні правопорушення та у вигляді штрафу на підставі Закону України "Про виконавче провадження".

Щодо вимоги позивача про закриття виконавчих проваджень від 02.01.2013 року ВП №36221056, ВП№36221291, ВП№36221999 відкритих на підставі вимог про сплату боргу за №42 від 09.11.2010р.; № 382 від 31.01.2011 р.; №209 від 15.05.2012р. відносно ОСОБА_1, то оскільки судом встановлено правомірним відкриття виконавчого провадження на підставі вимог управління Пенсійного фонду України у Білозерському районі №42 від 09.11.2010 р., № 382 від 31.01.2011 р., № 209 від 15.05.2012 р., тому відсутні підстави для надання правової оцінки щодо вимогам позивача про закриття такого виконавчого провадження.

При цьому, суд додатково відмічає, що Законом України "Про виконавче провадження" не передбачено такого виду виконавчих дій, як закриття виконавчого провадження. Проте, згідно ст. 49 цього Закону передбачено закінчення виконавчого провадження у випадках, передбачених даною статтею.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 17, 18, 19, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 11.5