Постанова № 308808, 12.12.2006, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2006 р.

Справа № 6/284/06

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Жукової А. М.

суддів : Величко Т.А.

Бойко Л.І.

при секретарі : Храмшиній І.Г.

за участю представників сторін:

від позивача –Царьова Т.Ф. Остра Т.І.

від відповідача –Глушко Д.В. Волік В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДПІ у м. Миколаєві

на постанову господарського суду Миколаївської області

від 11.09.2006р.

по справі №6/284/06

за позовом: Державного підприємства „Миколаївський авіаремонтний завод „НАРП”

до відповідача: ДПІ у м. Миколаєві

про скасування податкових повідомлень-рішень №0000112301/0 від 24.11.05 р.; №0000112301/1 від 31.01.06 р; № 000112301/2 від 13.04.06 р.; №000112301/3 від 4.07.06 р.

встановив:

Постановою господарського суду Миколаївської області від 11.09.06 р. яка підписана 21.09.06 р. ( суддя Ткаченко О.В.) позов задоволено, оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасовано. Постанова суду вмотивована положеннями ЗУ „Про податок на додану вартість” та зазначено, що включення до валових витрат суми процентів можливе незалежно від виплати. Крім того, проценти були виплачені шляхом обміну емітентових векселів з ТОВ „Фінком” на ТОВ „Білком”, ТОВ „Континент” і ТОВ „Лакта”, отже підприємством „НАРП” правомірно включено до податкового кредиту суми ПДВ, обчисленої із розміру процентів по емітованим векселям.

ДПІ у м. Миколаєві не погодившись з постановою місцевого суду, звернулась 28.09.06 р. із заявою про апеляційне оскарження, а 19.10.06 р. –із апеляційною скаргою в якій просить постанову господарського суду скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, пояснюючи, що відповідно до ст.6 ЗУ „Про обіг векселів” платіж за векселем на території України здійснюється тільки в безготівковій формі. Підприємством платежі за векселями не здійснювалися, а відбулась заміна частини боргових зобов"язань іншими простими векселями у безготівковій формі, а також міна векселів третіх осіб на векселя власної емісії, тоб-то це є порушенням цієї статті, а зазначені господарські операції не мають жодного відношення до операцій з пред'явлення простих векселів, емітованих ДП МАЗ „НАРП”, до платежу на користь їх власників. За таких обставин відсутнє право на включення процентів по процентним векселям до валових витрат.

Відповідно до п.4.8 ст.4 ЗУ „Про податок на додану вартість” векселі отримані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов"язань або податкового кредиту такого платника податку незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються. Отже, право на податковий кредит виникає лише за фактом оплати процентних векселів.

Одночасно скаржник просить замінити ДПІ у м. Миколаєві відповідача по справі її правонаступником СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві у відповідності з Наказом ДПАУ в Миколаївській області №307 від 29.06.06р. „Про реорганізацію ДПІ у м. Миколаєві”.

ДП МАЗ „НАРП” надіслало до апеляційного господарського суду письмові заперечення в яких просить відмовити скаржникові у задоволенні апеляційної скарги, а постанову місцевого суду залишити без змін. Заперечення ґрунтуються на приписах ст.606,545 ЦКУ, зокрема, виконання вексельного зобов'язання можливе не тільки шляхом оплати в безготівковій формі, але й на інших підставах – з причини співпадання в одній особі боржника та кредитора шляхом отримання векселедавцем власного векселю у зв'язку з зарахуванням зустрічних вимог. Фактично виконання вексельного зобов'язання з боку ДП МАЗ „НАРП” відбулося в день обміну векселів і проценти по векселю покупця (ДП МАЗ „НАРП”) сплачені постачальнику ( ТОВ „Фінком”) в момент припинення зобов'язання по цьому векселю в повній сумі з урахуванням процентів. Скаржник безпідставно вважає, що векселедержатель має право вимагати сплату процентів включених до тексту векселю лише при пред’явленні векселя до оплати, оскільки жодним законодавчим документом не регламентовано чітко визначені форми документу, яким має бути засвідчено факт пред'явлення векселя до платежу. Пред'явлення векселя до платежу засвідчено актом приймання-передачі цінних паперів та розрахунком нарахованих процентів, підписаним сторонами договору. Відповідно до п.п.4.4.1 п.4.4 ст.4 ЗУ „Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі конфлікту інтересів, викликаний різними трактуваннями однієї норми закону –рішення приймається на користь платника податків. Отже, підприємством правомірно відображено у податковому обліку результати операцій купівлі-продажу товарів, суми нарахованих на процентний вексель процентів, а також включення до податкового кредиту суми ПДВ, нарахованої на проценти по векселю у відповідності з положенням п.4.8 ст.4 ЗУ „Про податок на додану вартість” та п.7.9.3 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Заслухавши пояснення, розглянувши матеріали справи судовою колегією встановлено наступне.

За результатами позапланової документальної перевірки вимог податкового законодавства при здійсненні операцій фінансово-господарської діяльності з застосуванням розрахунків у вексельній формі ДП МАЗ „НАРП” за період з 1.10.02 р. по 30.09.05 р. ДПІ у м. Миколаєві встановила порушення вимог ЗУ „Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 3.04.97 р. (п.4.1;п.4.5; п.4.8 ст.4; п.7.4.1 п.7.4 ст.7) в результаті чого підприємству донараховано ПДВ в сумі 335194,42 грн. у т.ч.

за листопад 2002 року –218608 грн.

лютий 2003 року –16645 грн.

квітень 2004 р. –99941,42 грн.

Так, відповідно до договору №43 від 1.11.2002 року укладеного між позивачем та ТОВ КК „Фінком” (а.с.73) останній зобов'язався поставити МАЗ „НАРП” продукцію по специфікації на суму 1 657 825 грн. (а.с.75) на умовах франко-склад продавця. На обумовлену продукцію продавцем виписано податкову накладну №2616 від 1.11.02 р.(а.с.76) згідно якої сума ПДВ –276304,17 грн. включено до загальної суми податкового кредиту з ПДВ у декларацію з ПДВ за листопад 2002 року.

Згідно п.4.2 договору №43 від 1.11.02 р. за поставлену продукцію покупець зобов'язався здійснити платіж простим процентним векселем власної емісії. Процентна ставка по процентному векселю встановлена сторонами у розмірі 2,6 % в календарний день. Згідно договору № 43 ДП МАЗ „НАРП” виписало простий вексель №7432679500978 від 1.11.2002 р. на суму 1657825 грн. ( а.с.79) терміном погашення „ за пред’явленням”. Станом на 29.11.02 р. ТОВ КК „Фінком” нарахував проценти у розмірі 2,6% на суму 1 657 825 грн. що склало 1 250000 грн., яка віднесена до складу валових витрат відповідно до п.п.7.9.3 п.7.9 ст.7 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств”. На нараховану суму процентів застосовано 20% податку на додану вартість –250 000 грн., натомість загальна сума процентів склала 1 500000 грн. про що свідчить розрахунок до договору №43 від 1.11.2002 р. та податкова накладна №2617 (а.с.81,82) На погашення частини процентів за цим договором ДП МАЗ „НАРП” надав ТОВ КК „Фінком” по акту прийому-передачі простий вексель №7432679500979 від 29.11.02 р. (а.с.83) на суму 187500 грн. терміном сплати „за пред’явленням”. Актом пред’явлення векселя до оплати від 27.01.03 р. (а.с.83) вексель №7432679500979 від 29.11.02 р. пред’явлено до оплати, за яким пл. дорученням від 27.01.03 р. та від 31.01.03 р. ДП МАЗ „НАРП” перерахувало ТОВ КК „Фінком” 187500 грн. (а.с.84). Одночасно протоколом узгодження договірної ціни обміну процентного векселя на вексель третіх осіб від 29.11.02 р. сторони погодили обмін цих векселів на векселя третіх осіб в загальній сумі 2970325 грн. (1657825+1500000-187500) (а.с.85)

Далі, ДП МАЗ „НАРП” здійснює господарську операцію з продукцією, придбаною у ТОВ КК „Фінком” (франко-склад продавця) укладаючи договір №162 від 27.11.02 р. з ТОВ „Агрон” на поставку за умовами франко-склад продавця продукції на суму 1658673,60 грн. та виписав податкову накладну №340 від 28.11.02 р. сума ПДВ –276455,60 грн. включена до загальної суми зобов"язань у деклараціях з ПДВ за лютий 2002 року. За цим договором також передбачено вексельну форму розрахунків. ТОВ „Агрон” в рахунок погашення зобов"язань за договором №102 від 28.11.02 р. передало по акту прийому –передачі від 28.11.02 р. простий вексель №743268204791 від 10.08.01 р. на суму 4 030 828,15 грн. терміном погашення 10.08.04 р. А договором від 29.11.02 р. обміну цінних паперів (а.с.92) укладеного між ЗАО „Євро-сервіс-фінанс” та ДП МАЗ „НАРП” вексель емітента ДП МАЗ „НАРП” №743267950078 від 1.11.02 р. номінальною вартістю 1 657825 грн. по ціні обміну 2970325 грн. обмінюється на вексель №7432618204791 від 10.08.01 р. номінальною вартістю 4 030828,15 грн., що було здійснено згідно акту прийому-передачі цінних паперів (а.с.93) У бухгалтерському і податковому обліку валові витрати на закупку товару у ТОВ КК „Фінком” –1381520,83 грн. підприємством внесено до складу валових витрат у декларацію про оподаткування прибутку підприємства за 4 кв.2002 року; валові доходи від продажу товару ТОВ „Агрон” –1382228 грн. внесено до складу валового доходу цієї декларації.

Отже, за операціями, здійсненими ДП МАЗ „НАРП” у 2002 році власний процентний вексель №743267950078 від 1.11.02 р. до погашення не пред’являвся відповідно до ч.2 ст.38 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі” та відповідно до ст.6 ЗУ „Про обіг векселів в Україні” підприємством не оплачувався і цю операцію слід віднести до операції зі зворотнього викупу власного процентного векселя. Видача підприємством векселя №7432679500979 від 29.11.02 р. на сплату процентів здійснена з порушенням ст.4 ЗУ „Про обіг векселів в Україні” не в рахунок підтвердження заборгованості за поставлений товар, а на раніше вже нараховані підприємством проценти за власним процентним векселем №7432679500978. В порушення п.4.1.3 п.4.1 ст.4; п.7.6 си.7 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств” підприємством завищено суму валового доходу на 1311650 грн. як доходи від торгівлі цінними паперами (2 970 320-1 658 670 = 1 311 6500). В порушення положень п.5.1,5.2.9 ст.5; п.п.7.9.3 ст.7 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств” підприємство у ІV кв. 2002 року віднесло до складу валових витрат 1093040 грн. –суму не сплачених відсотків за простим процентним векселем №7432679500978, то згідно п.7.4.1 ЗУ „Про податок на додану вартість” безпідставно віднесло до податкового кредиту суму 218608 грн.

У 2003 році підприємство здійснило господарську операцію по договору №2 від 3.02.03 р. (а.с.35) придбавши у ТОВ КК „Фінком” продукцію на умовах франко-склад продавця в кількості 12,2 тн. на суму 160 000 грн. в т.ч. ПДВ –26 666,66 грн. На цю продукцію продавець виписав податкову накладну №2 від 3.02.03 р. (а.с.37) Оплату вартості продукції сторони домовилися здійснити векселем власної емісії, який передається протягом 1 банківського дня з дати продажу. Процентна ставка по цьому векселю встановлена у розмірі 2,5% в календарний день. Актом прийому передачі векселів від 3.02.03 р. по договору №2 покупець передав продавцю простий вексель №7432679500980 від 3.02.03 р. номінальною вартістю 160 000 терміном сплати „за пред’явленням” (а.с.40) Розрахунком нарахування процентів від 28.02.03 р. складеного до договору №2 від 3.02.03 р. сторонами нараховано 2,5% за 25 календарних днів від номінальної вартості векселя №7432679500980, де сума процентів склала 100000 грн. яка зарахована до складу валових витрат згідно ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств” (п.п.7.9.3 п.7.9 ст.7) . На нараховані проценти ПДВ - склало 20 000 грн. внаслідок чого загальна сума нарахувань склала 120000 грн. (а.с.41) Актом прийому-передачі векселів від 28.02.03.р. підприємство передало ТОВ КК „Фінком” простий вексель №7432679500981 номіналом 20000 грн. терміном сплати „по пред’явленню”, який був пред’явлений ТОВ КК „Фінком” до платежу згідно акту без номера і дати (а.с.43) Платіжним дорученням №444 від 28.03.03 р. ДП „НАРП” перерахувало 20 000 грн. як оплату по векселю №7432679500981. Протоколом узгодження договірної ціни обміну процентів векселя на вексель третіх осіб від 28.02.03 р. (а.с.48) сторони домовились про обмін векселя №7432679500980 від 3.02.03 р. по ціні обміну 260000 грн. на вексель третіх осіб. Одночасно ДП „НАРП” укладено договір купівлі-продажу №232 від 28.02.03 р. (а.с.46) із ТОВ „Агрон” на продукцію вартістю 160129,44 грн. з вексельною формою розрахунків. На цю продукцію ДП „НАРП” виписано податкову накладну №57 від 28.02.03 р. (а.с.48) і в оплату продукції прийнято від ТОВ „Агрон” по акту прийому-передачі від 28.02.03 р. вексель №753283510692 від 15.11.2000 р. номіналом 500000 грн. ( емітентом якого є ТОВ „Континент”.(а.с.49) за пред’явленням не раніше 1.05.03 р. Саме на цей вексель по договору обміну цінних паперів від 28.02.03 р. із ЗАТ „Євросервіс –фінанс” підприємство обміняло вексель від 3.02.03 р. №7432679500980 (а.с.51-52) У бухгалтерському та податковому обліку валові витрати підприємства у І кв. 2003 року відображено в сумі 133 333,34 грн.; валові доходи від продажу товару у І кв.03 р. –133441,20 грн. Валові доходи від операцій з векселями визначені в сумі 99870,56 грн. (260000-160129,44 ) в порушення п.п.4.1.3 п.4.1 ст.4; п.7.6 ст.7 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств”. До складу валових витрат в результаті операцій з векселями в порушення п.5.1;п.п.5.2.9 п.5.2; п.5.5 ст.5; п.п.7.9.3 п.7.9 ст.7 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств” безпідставно віднесено 83,22 тис. грн. внаслідок чого завищено податковий кредит з ПДВ на суму 16645 грн.(83220х20%).

У 2004 році ДП МАЗ „НАРП” на підставі договору №11 від 2.04.04 р. придбав у ТОВ КК „Фінком” метизи на суму 808080,82 грн. в т.ч ПДВ –134680,13 грн. на умовах франко-складу продавця. На товар продавцем виписано податкову накладну №28 від 2.04.04 р. (а.с.56) Розрахунки за цю продукцію мали здійснюватися у вексельній формі. Актом прийому-передачі від 2.04.04 р. покупець передав продавцю простий вексель власної емісії № 7432679102791 від 2.04.04 р. номінальною вартістю 808080, 82 грн. проценти по якому встановлено у розмірі 2,97% в календарний день (а.с.59) Розрахунком нарахування процентів станом на 27.04.04 р. за 25 календарних днів проценти на суму простого векселя від 2.04.04 р. склали 600 000 грн. –ПДВ –20% - 120000 грн. внаслідок чого загальна сума нарахувань склала 720000 грн. (а.с.60) На суму ПДВ в розмірі 120 000 грн. нараховану на відсотки видано прості векселі №7432679502792 (який в матеріалах справи відсутній) номінальною вартістю 78000 грн. та №7432679502795 номінальною вартістю 42000 грн. (а.с.66) які пред’явлені до оплати згідно актів без номера і дати (а.с.62-63). ДП МАЗ „НАРП” здійснило оплату в сумі 120 000 грн. по пл. дор. №880 від 30.04.04 р.; №1292 від 15.06.04 р. по векселю №7432679502792 від 27.04.04 р. (а.с.64)

Протоколом узгодження договірної ціни обміну процентного векселя на вексель третіх осіб від 27.04.04 р. сторони домовилися обміняти вексель №7432679102791 від 2.04.04.р. по ціні обміну 1408080,82 грн. на вексель третіх осіб (а.с.65). ДП МАЗ „НАРП” уклало договір купівлі-продажу б/н від 27.04.04 р. із ТОВ „Альянс +”якому продано метизи на суму 808432,30 грн. на умовах „склад продавця” (а.с.68) з вексельною формою розрахунків. На цю продукцію продавцем виписано податкову накладну №155 від 27.04.04 р. (а.с.69) Актом прийому-передачі від 27.04.04 р. (а.с.70) ТОВ „Альянс +” передало продавцю простий вексель №3220901563 від 24.04.03 р. на суму 2 500 000 грн. терміном „по предявленню не раніше 24.04.09 р.” емітентом якого є ПП „Лакта”. По договору обміну цінних паперів від 27.04.04 р. (а.с.71) між ЗАТ „Євросервіс-фінанс” і ДП МАЗ „НАРП” здійснено обмін власного векселя №7432679102791 від 2.04.04 р. на вексель №3220901563 від 24.04.03 р.

По бухгалтерському та податковому обліку за ІІ кв. 2004 року підприємством віднесено до валових витрат на закупку продукції 673,40 тис. грн. До складу валового доходу від продажу продукції –673,69 тис.грн. По операціях з векселями віднесено до складу валових доходів – 599,65 тис. грн. а до складу валових витрат 499,71 тис. грн. у зв'язку з чим по операціям з векселями завищено податковий кредит з ПДВ в сумі 99,94 тис. грн. (499,71х20%). За результатами перевірки складено акт №01/23-219/09794409 від 14.11.05 р. та прийнято податкове повідомлення-рішення №0001102301/0 від 24.11.05 р. яким платнику визначено до сплати податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 335194,42 грн. та застосовано 50% штрафних санкцій в сумі 167597,21 грн.(а.с.116)

У процесі адміністративного узгодження податкового зобов'язання податкове повідомлення-рішення №0001102301/0 від 24.11.05 р. залишено без змін, але ДПІ у м. Миколаєві з метою доведення граничних строків сплати недоїмки направляла платникові податкові повідомлення-рішення №0001102301/1 від 31.01.06 р.; №0001102301/2 від 13.04.06 р. №0001102301/3 від 4.07.06 р. (а.с.117-118,132) що стало підставою для оскарження цих податкових повідомлень-рішень у судовому порядку. Позивач обґрунтував свої вимоги п.4.8 ст.4; п.7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ „Про податок на додану вартість”, п.п.5.5.1 ст.5 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств”, пояснюючи, що операція з обміну векселів не суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки відповідно до ст.21 ЗУ „Про цінні папери та фондову біржу” –вексель це цінний папір, що посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошових коштів власнику векселя( векселеотримувачу). Підприємство, здійснивши господарські операції поєднало в одній особі боржника та кредитора і в результаті вексельних операцій остаточно розрахувалось з постачальником як сумою по векселю так і сумою процентів. Податковий кредит сформовано у відповідності з положеннями ЗУ „Про податок на додану вартість” на підставі податкової накладної. Отже, підприємство не припустилося порушення податкового законодавства.

ДПІ у м. Миколаєві, заперечуючи позовні вимоги у письмових поясненнях (а.с.136) зазначила, що вексельний обіг на території України регламентується спеціальними актами законодавства: Уніфікованим законом про переказні векселя та прості векселя, Женевською Конвенцією від 7.06.1930 р. які є частиною національного законодавства України, ЗУ „Про обіг векселів” №2374-ІІІ від 5.04.01 р., ЗУ „Про цінні папери та фондову біржу”№1201-ХІІ від 18.06.1991 р. Норми Цивільного Кодексу України застосовуються до вексельних відносин у випадку відсутності відповідних спеціальних норм вексельного законодавства. Позивач здійснив випуск векселів та нарахування процентів за процентними векселями за нормами вексельного законодавства, а повернення процентних векселів - шляхом зворотного викупу здійснив за нормами Цивільного Кодексу України. До даних вексельних операцій в цілях оподаткування застосовуються п.п.7.9.3 п.7.9 ст.7 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємстсв”, а саме, суми процентів по процентному векселю включаються до складу валових витрат платника податку –емітента у податковий період, протягом якого була здійснена або мала бути здійснена виплата таких процентів.

Для оподаткування ПДВ операцій з продажу товарів (робіт, послуг) боргові зобов'язання по яких забезпечуються простим або переказним векселем, випущеним покупцями таких товарів, або третьою особою, ст.4 п.4.8 ЗУ „Про податок на додану вартість” передбачено, що базою оподаткування є договірна вартість цих товарів (робіт, послуг) без врахування дисконтів або знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - їх договірна вартість, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя. При цьому векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку не змінюють сум податкових зобов"язань або податкового кредиту такого платника, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються. Право на податковий кредит у частині ПДВ, обчисленого із розміру процентів, обумовлених договором, покупець товарів має виключно в тій частині, в якій відноситься до складу валових витрат звітного періоду.

Відповідно до ст.6 ЗУ „Про обіг векселів” платіж за векселем в Україні здійснюється тільки у безготівковій формі. Погашення векселів векселями третіх осіб не відповідає вимогам ЗУ „Про обіг векселів” Така форма розрахунку за вексель не є сплатою, або погашенням векселя.

Місцевий суд задовольняючи позовні вимоги позивача, вмотивував постанову посиланням на оскаржувані податкові повідомлення-рішення , норми матеріального права, зокрема, ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств” (ст.7 п.п.7.9.3), ЗУ „Про податок на додану вартість” ( п.4.8 ст.4) та зазначив, що включення до валових витрат суми процентів можливе як у разі виплати процентів так і у разі виникнення обов'язку такої виплати, незалежно від виплати. Обов'язок виплати процентів по емітентованим позивачем векселям настав саме у зазначених періодах після пред'явлення векселів до оплати. Проценти були виплачені шляхом обміну емітентованих векселів внаслідок чого зобов'язання позивача по їх виплаті були припинені, отже, позивачем не порушено п.4.8 ЗУ №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” та правомірно включено до податкового кредиту суми ПДВ, обчисленої із розміру процентів по емітованим векселям.

Судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги виходячи із такого.

ДП МАЗ „НАРП” у перевіряємому періоді здійснювало господарські операції в результаті яких не передбачалося зарахування коштів на рахунок продавця для компенсації вартості продукції простим процентним векселем власної емісії. Якщо передача векселя здійснюється в обмін на раніше одержану продукцію, то фактично здійснюється бартерна операція. Згідно ст.21 ЗУ „Про цінні папери та фондову біржу” – вексель це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання оплатити після настання строку визначену суму коштів векселедержателю. Відповідно до ст.4 ЗУ „Про обіг векселів в Україні” №2374-ІІІ від 5.04.2001 р. видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, а відповідно до ст.6 цього закону – платіж за векселем на території України здійснюється тільки в безготівковій формі.

При здійсненні господарських операцій із застосуванням векселів у векселедавця виникає право на податковий кредит на дату списання грошових коштів із його банківського рахунку в рахунок погашення векселя, що відповідає п.7.5 ст.7 ЗУ „Про податок на додану вартість” .Пунктом.4.8 ст.4 цього закону визначено, що векселі отримані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов"язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються.

Фактично, оплата векселів у грошовій формі ДП МАЗ „НАРП” не здійснювалася, а видано процентні векселі:

- №7432679500978 номінальною вартістю 3157825 грн. за товар отриманий по договору від 1.11.02 р. №43 вартість 1 657 825 грн.

- №7432679500980 номінальною вартістю 260 000 грн. за товар отриманий згідно договору №2 від 3.02.03 р. вартістю 160 000 грн.

- №7432679502791 номінальною вартістю 1 408 080,82 грн. за товар, отриманий згідно договору від 2.04.04 р. №11 вартістю 808 080,82 грн.

Витрати з операцій зі зворотного викупу власних процентних векселів шляхом обміну на векселі третіх осіб згідно п.7.6 ст.7 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств” не є об'єктом оподаткування, а дорівнюють витратам підприємства у зв'язку з придбанням векселів третіх осіб. Відповідно до п.5.1 ст.5 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР від 28.12.94 р. –валові витрати виробництва та обігу це сума валових витрат платника податку у грошовій, матеріальній або не матеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Підпунктом 5.5.1 п.5 цієї статті цього закону визначено особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговим зобов'язанням. До складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Дійсно, згідно п.п.7.9.3 п.7.9 ст.7 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств” за процентними цінними паперами, емітованими платником податку, суми включаються до складу його валових витрат у податковий період, протягом якого була здійснена виплата таких процентів. Проте, для оподаткування ПДВ операцій з продажу товарів, боргові зобов’язання по яких забезпечується простими векселями, випущеними покупцем таких товарів або третіх осіб ЗУ „Про податок на додану вартість” (п.4.8 ст.4) передбачено, що базою оподаткування є договірна вартість цих товарів без врахування дисконтів або знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями –договірна вартість, збільшена на суму процентів нарахованих на суму номіналу такого векселя. При цьому, право на податковий кредит з ПДВ виникає на підставі ст.7 п.7.5.1 ЗУ „Про податок на додану вартість” виключно в тій частині, в якій відноситься до складу валових витрат. Векселі не оплачені платником податку не змінюють податкові зобов'язання або податковий кредит такого платника. Тоб-то, право на податковий кредит виникає лише у разі виконання вексельного зобов'язання. Фактично, позивачем не здійснювалася виплата процентів по простим процентним векселям, внаслідок чого, безпідставно включено до валових витрат нараховані підприємством відсотки у т.ч у 2002 р. – 1093040 грн. ; у 2003 році –83220 грн; у 2004 році –499710 грн.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ „Про податок на додану вартість” –податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. В порушення положень п.4.8 ст.4 та вищезазначеної норми ЗУ „Про податок на додану вартість” підприємство безпідставно включило до податкового кредиту ПДВ у 2002 р. –218608 грн; у 2003 р. 16645 грн., у 2004 р. –99941,42 грн. Доводи ДП МАЗ „НАРП” щодо здійснення платежів за простими процентними векселями та дотримання податкового законодавства не приймається до уваги з огляду на таке. Дійсно, застосування вексельної форми розрахунків не суперечить цивільному законодавству, проте, відповідно до ст.6 ЗУ „Про обіг векселів в Україні” –платіж за векселями здійснюється на території України у безготівковій формі. Погашення векселя настає після його оплати основним боржником. Відповідно до ст.48 „Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі” векселедержатель може вимагати від особи суму неоплаченого векселя з відсотками лише при пред’явленні векселя до оплати. Неоплачені векселі платником податку не змінюють сум податкових зобов"язань або кредиту. З урахуванням приписів податкового законодавства право на податковий кредит виникає за умови виконання вексельного зобов'язання –фактом оплати векселів у безготівковій формі. Згідно Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті” №135 від 29.03.01 р. та №22 від 21.01.04 р. безготівкові розрахунки –це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки одержувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунки одержувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі рахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Відповідно до ст.34 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі від 7.06.1930 р. №358 запровадженого Женевською Конвенцією 1930 р. –за векселем строком „по пред’явленню” вексельні зобов'язання стають заборгованістю лише після пред'явлення його до платежу та підлягають оплаті. По емітованим процентним векселям плата, відповідно до ст.6 ЗУ ”Про обіг векселів в Україні”, не здійснювалась.

ДП МАЗ „НАРП” помилково вважає, що по спірним правовідносинам існує конфлікт інтересів.

На підставі викладеного, постанова місцевого суду не відповідає матеріалам, обставинам справи, нормам матеріального права.

Керуючись ст. ст. 55,160,198,202,205,207,212,254 КАС України, суд

постановив:

1. Здійснити процесуальне правонаступництво, замінивши ДПІ у м. Миколаєві на СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві.

2.Постанову господарського суду Миколаївської області від 11.09.2006р. у справі №6/284/06 –скасувати, в позові –відмовити.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Жукова

Суддя Т.А. Величко

Суддя Л.І. Бойко