Постанова № 30877677, 02.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 р. Справа № 820/650/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Борівського комунального підприємства теплових мереж на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2013р. по справі № 820/650/13-а

за позовом Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

до Борівського комунального підприємства теплових мереж

про стягнення коштів за податковим боргом

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція Харківської області Державної податкової служби звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з поданням до Борівського комунального підприємства теплових мереж в якому просив:

- стягнути з рахунків Борівського комунального підприємства теплових мереж до Державного бюджету України суму коштів за податковим боргом з податку на додану вартість у розмірі 133682,00 грн. з рахунків Борівського комунального підприємства теплових мереж у банках, обслуговуючого такого платника податків.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2013р. по справі № 820/650/13-а подання Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби до Борівського комунального підприємства теплових мереж про стягнення коштів за податковим боргом, в порядку ст.183-3 Кодексу адміністративного судочинства України задоволено в повному обсязі. Стягнуто з розрахункових рахунків: р/р 37122002003308, 37120004003308, 37129005003309, 35435003003308, 35442007003308 в ГУДКСУ у Харківській області МФО 851011; р/р 26003010070679 в АТ Банк Золоті ворота МФО 351931; р/р 26005300135484, 26038300135484 в ФХарківське обласне У АТОЩАД м.Харків МФО 351823; р/р 26008168425, 2604920752 в АТ Райффайзен банк Аваль у м.Києві МФО 380805; р/р 260086871, 260426871 в ПАТ Мегабанк Харків МФО 351629, Борівського комунального підприємства теплових мереж (вул. Поштова, буд. 3, Борова, Борівський район, Харківська область, 63800, код ЄДРПОУ 32468926) суму коштів за податковим боргом з податку на додану вартість у розмірі 133682.00 грн. (сто тридцять три тисячі шістсот вісімдесят дві гривні 00 копійок) до Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у Борівському районі Харківської області код отримувача - 37880458, банк отримувача: ГУДКСУ у Харківській області, МФО банка 851011, рахунок - 31113029700105, код платежу 14010100, назва платежу: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Відповідач, Борівське комунальне підприємство теплових мереж, не погодившись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2013р. по справі № 820/650/13-а, подав апеляційну скаргу. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що судом першої інстанції не враховано того, що подання подане на стягнення боргу за декларацією за звітний період грудень 2012 р., а податкові вимоги, надані до подання, від 01.07.2005 р. №1/21 та від 26.08.2005 р. № 2/30. Крім того, зазначив, що суд першої інстанції вирішив подання по суті без податкової вимоги, яка повинна бути сформована на суму заборгованості 133682,00 грн. з визначенням дати виконання такого новоствореного боргу та надіслана за 60 днів до звернення з поданням до суду. Просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2013р. по справі № 820/650/13-а та прийняти нову постанову, якою в задоволенні подання Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби відмовити.

В судовому засіданні представник Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

В судове засідання представник Борівського комунального підприємства теплових мереж не з'явився, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Борівське КПТМ зареєстроване в якості юридичної особи Борівською районною державною адміністрацією Харківської області, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно довідки Ізюмської ОДПІ у Харківській області ДПС від 22.01.2013 року №46/10/18-045, Борівське КПТМ перебуває на обліку, в якості платника податків у Ізюмській ОДПІ у Харківській області ДПС з 23.05.2003 року.

Борівське КПТМ подало до Ізюмської ОДПІ податкову декларацію за грудень 2012 р. з податку на додану вартість № 9085115030 від 18.01.2013 року, відповідно до якої задекларувало податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 133682,00 грн. (а.с.19).

На підтвердження вжиття заходів щодо погашення відповідачем узгодженої суми податкового боргу по податковій декларації за грудень 2012 р. з податку на додану вартість № 9085115030 від 18.01.2013 року позивачем до матеріалів справи надано першу податкову вимогу №1/21 від 01.07.2005 року, прийняту Ізюмською ОДПІ у Харківській області та другу податкову вимогу №2/30 від 26.08.2005 року, які були направлені Борівському КПТМ поштою та отримані останнім 05.07.2005 року та 30.08.2005 року, що підтверджується копіями повідомлень про вручення поштового відправлення (а.с. 10-11).

Згідно копії витягу про реєстрацію в державному реєстрі обтяжень рухомого майна, 08.02.2010 р. зареєстровано податкову заставу (публічне обтяження) на всі активи Борівського комунального підприємства теплових мереж за погодженням з обтяжувачем, а 19.10.2011 р. проведено перереєстрацію податкової застави, заміна об'єкта, а саме вилучено об'єкт, (всі активи платника податків) та додано об'єкт (майно платника податків згідно акту опису майна № 1/32468926 від 17.10.2011 р.) (а.с.12-13).

30.09.2005 року з метою погашення суми податкового боргу Борівського КПТМ, начальником Ізюмської ОДПІ у Харківській області прийнято рішення № 3 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу та 08.02.2010 року зареєстровано податкову заставу на майно Борівського КПТМ відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (а.с.14).

Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган вважає, що у відповідача рахується податковий борг, по податку на додану вартість згідно декларації № 9085115030 від 18.01.2013 р. в сумі 133682,00 грн. строк сплати по якій настав 30 січня 2013 р.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не погашена самостійно узгоджена сума боргу по податку на додану вартість згідно декларації № 9085115030 від 18.01.2013 р. в сумі 133682,00 грн., та наявності у позивача достатніх доказів вжиття заходів по погашенню податкового боргу у відповідності до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з урахуванням наступних підстав.

Згідно п. 87.2. ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу). Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

Колегія суддів зазначає, що надані до матеріалів справи податкові вимоги №1/21 від 01.07.2005 року та №2/30 від 26.08.2005 року, не стосуються податкового боргу, який позивач просить стягнути, оскільки позивач просить стягнути податковий борг за декларацією за звітній період грудень 2012 р., а податкові вимоги надані на підтвердження існування боргу, прийнятті 01.07.2005 р. № 1/21 та 26.08.2005 р. № 2/30. Тому, на податковий борг який рахувався у відповідача за звітний період грудень 2012 р. по податковій декларації № 9085115030 від 18.01.2013 року повинна була прийнята та надіслана платнику податків нова податкова вимога. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що до матеріалів справи не надано доказів здійснення встановлених Податковим кодексом України заходів, які дають податковому органу право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.

Щодо доводів податкового органу про відсутність підстав для направлення податкової вимоги, оскільки податковий борг не переривався та існував з 2005 року.

Відповідно до пп. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до пп. 6.2.3. п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Між тим, колегія суддів зазначає, що з 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який визначає інший порядок погашення податкового боргу.

Згідно п. 87.2. ст. 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу). Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги. При цьому, відповідно до п. 59.1 Податкового кодексу, порядок надіслання платникові податків податкової вимоги тотожний порядку надіслання податкового повідомлення-рішення. У свою чергу, згідно з п. 58.3 Податкового кодексу, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що відповідачем не дотримані норми ст.ст. 87, 88, 95 Податкового кодексу України, і звернення з поданням на підставі ст. 183-3 ч. 3 КАС України, про стягнення податкового боргу є безпідставним.

Статтею 96 ПК України встановлений порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств. Відповідно до приписів п. 96.2 зазначеної норми, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

- надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;

- досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету;

- ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

- виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Таким чином, з огляду на відсутність доказів вжиття органом податкової служби передбачених Податковим кодексом України заходів погашення податкового боргу, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушенням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 3, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Борівського комунального підприємства теплових мереж задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2013р. по справі № 820/650/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в позові Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби до Борівського комунального підприємства теплових мереж про стягнення податкового боргу відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Мінаєва О.М.

Повний текст постанови виготовлений 08.04.2013 р.