Ухвала суду № 30877564, 09.06.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2011 р.справа № А37/248-07

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Туркіної Л.П. Мельника В.В.

при секретарі судового засідання: Ганноченку А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції м.Кривого Рогу

на постанову: господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2007р. у справі №А37/248-07

за позовом: Криворізької філії приватного акціонерного товариства «Помвибух»

до: Південної міжрайонної державної податкової інспекції м.Кривого Рогу

про: визнання протиправним рішення,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 06.12.2006року №0004782301/0, від 06.12.2006року № 0004782301/1, від 22.03.2007року № 0004782301/2, від 14.06.2007року № 0004782301/3 Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі - відповідач, податковий орган) в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) на загальну суму 859875,0грн., у тому числі за основним платежем - 573250,0грн., за штрафними санкціями - 286625,0грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначалось про необгрунтоване зменшення податкового кредиту на суму витрат щодо використання сировини як таких, що не відноситься до виробничих потреб. На думку позивача, податкових орган безпідставно донарахував ПДВ за експортними операціями, які оподатковувалися за нульовою ставкою.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено. При цьому, суд з посиланням на норми п.1.1 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зазначив, що філія юридичної особи сплачує податки в межах фактично здійснених нею операції, які проводяться нею від імені юридичної особи.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову. На обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що судом невірно застосовано норми ст.3 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», відповідно до яких суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є юридичні особи, зареєстровані як такі в України і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності. Відповідач стверджує, що позивач не вправі укладати безпосередньо від вого імені зовнішньоекономічні договори, здійснювати зовнішньоекономічну діяльність та отримувати пільги по сплаті податків під час здійснення митного оформлення, оскільки не є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності. Крім того, відповідач посилається на те, що згідно з п.206 Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості №47 від 02.02.2001 року фактичними витратами матеріалів на виробництво вважається фактичне їх використання на виготовлену і здану за призначенням, згідно із спеціальними документами, продукцію. При цьому, фактичні витрати мають бути підтвердженими спеціальними рахунками і звітами, в яких ці витрати порівнюються з витратами за нормами і рзшифровуються відхилення від норм із зазначенням їх причин і винуватців. Відхилення від норм не списуються на виробничу собівартість виробленої продукції. Порушення п.5.9 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємців" призвело до порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", що виразилося в тому, що товариство позивача не відкоригувало податковий кредит на суми ПДВ від вартості сировини, яку використано на невиробничі потреби. Відповідач не погоджується з твердженням позивача про те, що втрати сировини не перевищили допустиму величину планових витрат на рівні 1%, що допускається Технологічним регламентом «ТР-1-001-2005р.», затвердженом на підприємстві позивача, оскільки такі документи не були надані під час перевірки.

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, судове рішення вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін.

Перевіривши судове рішення в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія судді зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, у період з 16.10.2006р. по 17.11.2006р. було проведено виїзну планову перевірку товариства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004р. по 30.06.2006р. За результатами перевірки складено акт від 24.11.2006 року № 301 /230/33175352, в якому зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема,

- п.5.9 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств», а саме допущено заниження та завищення податку на прибуток;

- пп.3.1.1 п.3 ст.3, пп.6.2.1 п.6.2 ст.6, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 574155грн у податкових періодах: в червні 2005р. на суму 275грн., в липні 2005р. - на 463грн., в серпні 2005р. - на 167грн., у вересні 2005р. - на 3880грн., у жовтні 2005р. - 5595грн., у січні 2006р. - на суму 45700грн., в лютому 2006р. - на суму 307076грн., в березні 2006р. - на 210999грн.

У даній справи позивачем оспорюються податкові повідомлення-рішення від 06.12.2006 року №0004782301/0, від 06.12.2006 року № 0004782301/1, від 22.03.2007 року № 0004782301/2, від 14.06.2007 року № 0004782301/3, прийняті податковим органом на підставі вищевказаного акту перевірки, та якими нараховано позивачу податок на додану вартість на суму 574155грн. та штрафні санкції - в сумі 287077,50грн.

Нарахування зазначених сум, в частин, що оспорюється позивачем пов'язується з наступними обставинами.

Згідно наданих для перевірки актів випуску продукції (реєстри у додатках № 9,10,11,12) матеріальних звітів, обігово-сальдових відомостей по рах. 201 „Сировина" у виробництво за період з 01.09.2005 року по 31.12.2005 року надійшло: аміачної селітри - 2168848,684 кг. Кальцієвої селітри - 591505,60 кг. Кальцієвої селітри водного розчину - 66758 кг. Емульгатору - 435959,176 кг. атами за нормами і розшифровуються відхилення від норм із зазначенням їх причин винуватців. Відхилення від норм не списуються на виробничу собівартість, виробленої дукції. За період, що перевіряється наднормативні витрати в кількісному виразі склали 706 кг. Розрахунок втрат сировини у вартісному виразі склали: вересень 2005 року - 400,55 грн., жовтень 2005 року - 27975,44 грн., листопад 2005 року - 32509,65 грн., грудень 5 року -5638,87 грн.

За висновками податкового органу позивачем в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" не відкориговано податковий кредит на суму ПДВ від вартості сировини, яка була витрачена на виробництво емулькому в частині використання сировини на невиробничі потреби.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з визначенням п.1.32 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи ворганізації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідач не заперечує проти того, що спірна частина сировини дійсно була витрачена на виготовлення емулькому, але посилається на те, що вона є понаднормативною. Проте, вищезазначеними нормами не передбачено використання будь-яких нормативів при визначенні витрат на виготовлення продукції з метою їх оподаткування. Тобто, висновок суду першої інстанції про те, що відповідач зменшив податковий кредит позивача з непередбачених Законом підстав, є вірним.

Крім того, при проведенні перевірки відповідачем було встановлено, що у графі 2.1 декларації з податку на додану вартість «Операції, що оподатковуються за нульовою ставкою експортні операції» позивач зазначив експортні операції у сумі:

Листопад 2005 року - 510635 грн.

Грудень 2005 року - 2072285 грн.

Березень 2006 року - 197805 грн.

З метою підтвердження здійснення експортних операцій позивачем під час перевірки податкового органу надано: договір комісії № 19Р/05 від 19.10.2005 року, в якому зазначено, що ЗАТ „Промвибух" (Комітент) в особі директора КФ ЗАТ „Промвибух" Бригінця Ю.В, діючого на підставі Статуту, Положення про філію, Протоколу наглядової ради № 7 від 18.10.2005 року та довіреності КД №2373 від 25.06.2005 року з одного боку та ТОВ „Челсі" (Комісіонер) в особі директора Богуна В.М., що діє на підставі Статуту.

За умовами договору Комітент доручає, а Комісіонер зобов'язується від свого імені, за рахунок та по дорученню Комітента за винагороду здійснити операції по реалізації на експорт продукції виробництва ЗАТ „Макіївський металургійний завод"; вантажно-митні декларації: № 700000005/5/003183 від 14.11.2005 року, загальна митна вартість 214088,42 грн; № 700000005/5/003171 від 11.11.2005 року, загальна митна вартість 190056,75 грн; № 700000005/5/003167 від 11.11.2005 року, загальна митна вартість 106490,11 грн; № 700000005/5/003217 від 22.11.2005 року, загальна митна вартість 105381,89 грн; № 700000005/5/003233 від 24.11.2005 року, загальна митна вартість 106691,60 грн; № 506000002/5/101798 від 14.12.2005 року, загальна митна вартість 1586632,50 грн; № 123000001/5/006351 від 16.12.2005 року, загальна митна вартість 273578,70 грн; № 506000002/6/100429 від 22.03.2006 року, загальна митна вартість 197805,22 грн. Відповідно до вказаних вантажно-митних декларацій у графі 2 (№ 1)0000005/5/003183 від 14.11.2005 року, № 700000005/5/003171 від 11.11.2005 року, № Г00000005/5/003217 від 22.11.2005 року, № 700000005/5/003233 від 24.11.2005 року, № Г00000005/5/003167 від 11.11.2005 року) вказано: відправник/експортер - ЗАТ „Промвибух", та ВАТ „ Макіївський металургійний комбінат";

у графі 2 (№ 506000002/5/101798 від 14.12.2005 року, № 123000001/5/006351 від 6.12.2005 року, № 506000002/6/100429 від 22.03.2006) вказано відправника/експортера ЗАТ «Промвибух» та ВАТ „Челсі";

у графі 9 вантажно-митних декларацій зазначена особа, відповідальна за фінансове врегулювання, - ТОВ „Челсі",

у графі 44 вантажно-митних декларацій підставою для відвантаження товару на адресу нерезидента є договір 35/05-р від 19.10.2005 року, а також зазначено договір комісії № 19Р/05 від 19.10.2005 року.

Податковий орган стверджує, що позиваяч не має права укладати безпосередньо від свого імені зовнішньоекономічні договори, здійснювати зовнішньоекономічну діяльність та отримувати пільги у сплаті податків під час здійснення митного оформлення, оскільки не є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД).

Проте, матеріали справи свідчать, що позивач за спірний період передав на комісію ТОВ „Челсі" металопрокат виробництва ВАТ „Макіївський металургійний завод" на загальну суму 4324034,63 грн, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі товару на комісію, та отримав від ТОВ „Челсі" грошові кошти у розмірі 4315203,71 грн, що підтверджується виписками банку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо помилковості доводів податкового органу. Так, відповідно до ст.95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ іридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її акцій.

За визначенням п.1.1 ст.1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платниками податків є юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної соби. Тобто філія юридичної особи сплачує податки в межах фактично здійснених нею операцій, які, звичайно, проводяться нею від імені юридичної особи. Приписи ст.6 Закону України „Про податок на додану вартість" не містять обмежень для філій юридичних осіб щодо застосування нульової ставки ПДВ за імпортними операціями. Такої позиції дотримується Вищий адміністративний суд України (ухвала від 12.01.2011р. (а.с.177-179 т.2).

За таких обставин, підстав для скасування судового рішення не вбачається. Суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та прийняв судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції м.Кривого Рогу на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2007р. у справі №А37/248-07 залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2007р. у справі №А37/248-07 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: В.В. Мельник